Рішення № 87246910, 23.01.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/12399/19

Провадження № 2/201/829/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Мунтян А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 06 листопада 2019 року звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, в якій просив суд визнати протиправними дії відповідача, які полягають у невиплаті позивачу недоодержаної ОСОБА_2 пенсії за 2019 рік; зобов`язати ГУ ПФУ Дніпропетровської області виплатити ОСОБА_1 недоодержану ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за січень 2019 року; стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 . Після її смерті залишилась недоотримана сума пенсії за січень 2019 року, у виплаті якої ОСОБА_1 було відмолено через розбіжності в написанні його прізвища у свідоцтві про народження і в паспорті громадянина України. Після отримання судового рішення, яким встановлений факт родинних відносин між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 позивач знову звернувся до ГУ Пенсійного фонду України за отриманням пенсії матері за січень 2019 року, проте отримав відмову через пропуск шестимісячного строку на таке звернення після смерті пенсіонера. Тому ОСОБА_1 звернувся до суду з цією заявою і просив суд її задовольнити.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 06 листопада 2019 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.14).

Ухвалою суду від 11 листопада 2019 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії(а.с.15-16).

До позовної заяви позивачем додано клопотання про розгляд цієї справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі (а.с. 11).

Від представника відповідача ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 03 грудня 2019 року надійшли письмові пояснення з приводу заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, яким представник відповідача підтвердив викладене позивачем у позовній заяві (а.с. 22). 10 січня 2020 року представником відповідача до суду надано клопотання про розгляд даної справи без його участі (а.с. 28)

Суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Викладені обставини підтверджуються копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20 лютого 1958 року (а.с. 6), копією рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 червня 2019 року у справі № 215/1163/19 про встанволення факту родинних відносин між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (а.с. 7-7 зворот), копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 09 січня 2019 року (а.с. 5).

Листом № 16301/03-02/23 від 07 серпня 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області відмовило ОСОБА_1 про виплату недоодержавної померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 пенсії у зв`язку з пропуском ОСОБА_1 шестимісячного строку після смерті пенсіонера на звернення з такою заявою (а.с. 8).

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

При наданні відповіді позивачу відповідач посилався на положення ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до якої право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був пропущений шестимісячний строк після смерті матері на звернення до відповідача із заявою про виплату недоотриманої ОСОБА_2 пенсії у зв`язку з тим, що він був вимушений у судовому порядку встановлювати факт родинних відносин зі своєю матір`ю через відмінність у написанні його прізвища у свідоцтві про народження і в паспорті громадянина України.

Нарахована, але не отримана пенсія за змістом закону є майном, на яке мав права спадкодавець ОСОБА_3 , тому відповідно до статей 1216, 1218 Цивільного кодексу України здійснюється перехід цього права (спадкування) від спадкодавця до спадкоємців (позивача).

Для спадкування пенсії стаття 1227 Цивільного кодексу визначає особливий порядок, відповідно до якого не отримана пенсія передається членам спадкодавця, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини. Зазначена норма кореспондується з частиною 1 статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому з тексту рішення суду від 06 червня 2019 року вбачається, що ОСОБА_4 ще 06 березня 2019 року звернувся до Тернівського районного суду місті Кривого Рогу Дніпропетровської області із заявою про встановлення факту родинних відносин, а підставою для звернення стала відмова ГУ ПФУ у Дніпропетровській області у виплаті ОСОБА_1 пенсії недоотриманої його матір`ю з причин не відповідності у написанні його прізвища у свідоцтві про народження і в паспорті громадянина України.

Таким чином ОСОБА_1 в передбачені ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» строки звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, проте з об`єктивних причин всі необхідні документи на підтвердження родинних зав`язків з померлим пенсіонером зміг надати пізніше, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виплатити позивачеві недоотриману його матір`ю пенсію за січень 2019 року, у зв`язку з чим вважає за необхідне їх задовольнити.

Позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у невиплаті позивачу недоодержаної ОСОБА_2 пенсії за 2019 рік, задоволенню не підлягають з підстав недоведеності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) недоодержану ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за січень 2019 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст виготовлений 29 січня 2020 року.

Суддя С.О. Демидова