Рішення № 87246512, 24.01.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/19045/19

Провадження № 2/161/1149/20

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого - судді Рудської С.М.

при секретарі – Ярмолюк В.С.

за участі:

представника позивача – ОСОБА_1

відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

14.11.2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у нього з відповідачкою народилася спільна дитина - син ОСОБА_4 , з моменту народження якого та по даний час він та його батьки допомагали ОСОБА_2 та дитині фінансово та матеріально. Наразі він сплачує на утримання сина аліменти в розмірі 1/3 частки від усіх його доходів. Разом з тим, із жовтня 2017 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживав у його батьків у м. Володимир-Волинському, де відвідував ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3, та в подальшому проживав із ним та відвідував ЗОШ І-ІІІ ступенів № 236 у м. Києві. Практично з жовтня 2017 року неповнолітній ОСОБА_5 перебував на його утриманні, він фінансував відпочинок сина, у тому числі й за кордоном. В період з вересня 2018 року по червень 2019 року він допомагав відповідачці грошовими коштами. 25.10.2019 року ОСОБА_2 приїхала до м. Києва та забрала документи сина із ЗОШ І-ІІІ ступенів № 236 та повідомила його, що їх спільний син надалі проживатиме разом із нею в м. Луцьку. Так, він працює на посаді прокурора відділу у Генеральній прокуратурі України, розмір його заробітної плати, в залежності від премій та інших доплат, становить від 33 до 69 тис. грн. на місяць. Тобто, розмір стягуваних з нього аліментів у розмірі 1/3 частки від заробітної плати складає від 10 до 20 тис. грн. щомісячно, а в період оплати його відпустки – близько 32 тис. грн. Вважає, що на утримання їх спільного з відповідачкою сина ОСОБА_6 цілком достатньо стягувати з нього 5000 грн. Разом з тим, як йому відомо, у ОСОБА_2 існує заборгованість по сплаті комунальних послуг в сумі 20000 грн., що викликає у нього великі щодо цільового використання сплачених ним аліментів. В свою чергу, відповідачка будучи працездатною особою, понад 8 років не працює, що дає підстави стверджувати, що остання витрачає стягувані з нього аліменти на власні потреби. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_3 у нього народилася донька, на даний час його дружина втратила роботу, а тому усі витрати по утриманні сім`ї він несе одноособово. Враховуючи викладене, просить суд зменшити розмір стягуваних аліментів, присуджених рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.08.2008 року та стягувати з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 5000 грн. починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Надалі, представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог щодо зміни розміру аліментів та способу їх стягнення, відповідно до якої, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини, просить суд зменшити розмір стягуваних аліментів, присуджених рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.08.2008 року та стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/12 частин всіх видів заробітку (доходу), починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

20.12.2019 року відповідачкою було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого вона заперечує щодо задоволення позову у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень зазначила, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1 народила від позивача сина – ОСОБА_7 . Оскільки батько дитини відмовився подавати заяву про реєстрацію батьківства та в подальшому надавати матеріальну допомогу, в зв`язку з чим вона змушена була звернутися до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання батьківства та стягнення аліментів. 07.08.2008 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області було прийнято рішення про стягнення з позивача на утримання їх спільного сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліментів в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу). З моменту винесення вказаного судового рішення та по даний час дійсно змінився ряд життєвих обставин. Так, в 2017 році вона отримала травму ноги, що потягнуло за собою два операційних втручання. Під час проведених операцій, їй було спричинено непоправні тілесні ушкодження, внаслідок чого вона залишилася інвалідом опорно-рухового апарату на все життя та отримала групу інвалідності. На час оперативного втручання та подальшої реабілітації нею спільно з позивачем було прийнято рішення залишити їх сина у батьків ОСОБА_3 . В січні 2018 року вона віддала свою банківську картку, на яку зараховувалися аліменти, батькам позивача, якою останні користувалися до весни 2018 року, надалі передавши її ОСОБА_3 . Разом з тим, у вересні 2018 року нею було відкликано виконавчий лист, на підставі якого проводилося стягнення. Проте, наприкінці жовтня 2019 року вона, через неналежне ставлення до сина з боку позивача, була змушена забрати ОСОБА_7 в м. Луцьк та повторно пред`явити згаданий виконавчий лист. Крім того, доводи ОСОБА_3 про наявність у неї заборгованості по сплаті комунальних послуг в сумі 20000 грн. є надуманими та не відповідають дійсності. В свою чергу, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діагностовано тяжке генетичне захворювання: «іхтіоз», яке є невиліковним, а тому останньому довічно необхідно підтримувати своє здоров`я терапевтичними методами. При цьому, позивач є здоровим, працездатним, розмір його заробітної плати з дня визначення судовим рішенням аліментів на утримання дитини значно зріс. Враховуючи викладене, просить суд в задоволенні позову ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів та способу стягнення аліментів відмовити (а.с. 29-35).

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, які вказані у позові та заяві про уточнення позовних вимог від 24.01.2020 року, просив їх задовольнити у повному обсязі. Додатково пояснив, що з моменту присудження аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку, матеріальне становище позивача погіршилося. Так, у позивача в 2012 році народилася дитина від іншої жінки. Крім того, дружина ОСОБА_3 втратила роботу, а розмір комунальних послуг значно зріс. Зазначив, що відповідачка не звітується перед позивачем про цільове використання коштів, а тому в останнього є підстави вважати, що ОСОБА_2 витрачає стягувані аліменти й на себе.

Відповідачка в судовому засіданні позов визнала частково, надала пояснення аналогічні викладеним у її відзиві на позовну заяву, а також вказала, що на даний час її син проживає разом з нею. Зазначила, що з моменту присудження ОСОБА_3 аліментів на утримання їх спільного сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , їй було встановлено ІІІ групу інвалідності. Разом з тим, вона визнає ту обставину, що у позивача у 2012 році народилася інша дитина. Однак, доводи ОСОБА_3 про безробіття його дружини не заслуговують на увагу, оскільки останнє не позбавлена можливості працевлаштуватися. Вказала, що з кінця жовтня 2019 року її син проживає разом з нею у м. Луцьку та з цього часу позивач добровільної допомоги на утримання дитини не надає. У ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наявне захворювання шкіри – «іхтіоз», а тому йому необхідне постійне щоденне використання медичних препаратів, вартість яких становить близько 1000 грн. на місяць. Додатково пояснила, що санаторно-курортне лікуванні її сина дійсно забезпечує позивач. При цьому, розмір заробітної плати ОСОБА_3 їй невідомий. Враховуючи викладене, заявлені позовні вимоги визнає частково та вважає, що аліменти, які стягуються з позивача на її користь на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягають зменшенню до ј частки від усіх видів заробітку.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_2 народилася спільна дитина – син ОСОБА_5 . Дана обставина підтверджується свідоцтвом про народження, виданим повторно 31.07.2008 року Відділом РАЦС Луцького МУЮ Волинської області, серії НОМЕР_1 (а.с. 9).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.08.2008 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від всіх його видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.05.2008 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 6-8).

Ухвалюючи судове рішення від 07.08.2008 року, судом при визначенні частки розміру аліментів враховувався стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, який є працездатним, інших неповнолітніх дітей, непрацездатної дружини, батьків на утриманні не мав.

Згідно ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 працює на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань у місцях несвободи, а також пробації Генеральної прокуратури України. Розмір його середньомісячного заробітку за період з січня 2019 року по вересень 2019 року, з урахуванням утриманих коштів, склав близько 45000 грн. (а.с. 14).

Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , у позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася спільна дитина – донька ОСОБА_9 (а.с. 15).

Частиною 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину, не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для дитини відповідного віку встановлено: дітей віком від 6 до 18 років: з 1 липня 2019 року - 2118 гривень, з 1 грудня 2019 року - 2218 гривень.

Статтею 7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2020 рік» також визначено прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, який для дітей віком від 6 до 18 років встановлений в наступних розмірах: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд також враховує й ту обставину, що обов`язок щодо утримання дитини покладається на обох батьків в рівній мірі.

Проаналізувавши надані суду докази, суд вважає, що позивач не має реальної можливості сплачувати на користь відповідачки аліменти на утримання сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частину від заробітку (доходу).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Вирішуючи позовні вимоги позивача ОСОБА_3 суд виходить із основоположної юридичної природи в провадженнях справ, предметом яких є саме зменшення розміру аліментів.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

З вищевикладеного слідує, що зменшення розміру аліментів можливе лише за умови доведеності наявності однієї з підстав, а саме: 1) погіршення матеріального стану платника аліментів чи поліпшення матеріального стану їх стягувача; 2) зміна сімейного стану платника аліментів; 3) погіршення здоров`я платника аліментів.

Так, суд вважає доведеним, що з моменту присудження аліментів у зв`язку із народженням у позивача ОСОБА_3 дитини в іншому шлюбі, змінився його сімейний та майновий стан, а тому аліменти, що стягуються з нього на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу), з урахуванням обставин, що існують на даний час, є значно завищеними.

Визначаючи розмір аліментів у зменшеному розмірі, суд приймає до уваги й ту обставину, що потреби неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з його захворюванням (встановлено діагноз «Іхтіоз») (а.с. 39-47), є більшими, аніж звичайні потреби дітей його віку, однак розмір таких додаткових потреб відповідачкою жодними доказами не підтверджений.

Вищезазначене, у своїй сукупності, свідчить про необґрунтованість заявлених ОСОБА_3 позовних вимог про стягнення з нього аліментів на користь відповідачки на утримання їх спільного неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зменшеному розмірі – 1/12 частини від його заробітку (доходу).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вищевказаний розмір аліментів, встановлений рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.08.2008 року, підлягає зменшенню до 1/6 частину від заробітку (доходу) ОСОБА_3 .

Такий розмір стягуваних аліментів буде відповідати принципам розумності та справедливості.

Як слідує з роз`яснень Пленуму Верховного суду України 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів (п. 23) відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Таким чином, аліменти у зміненому розмірі підлягають стягненню з моменту набранням даним рішенням законної сили.

З урахуванням всього вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_2 . про зменшення розміру аліментів підлягає до часткового задоволення.

На підставі ст. ст. 180, 182, 184, 192 СК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів – задовольнити частково.

Зменшити розмір аліментів - стягувати з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3 ), на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини – сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття з дня набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі складено 29 січня 2020 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області Рудська С.М.