Рішення № 87245588, 27.01.2020, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

27 січня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/943/19

Господарський суд Чернігівської області у складі: головуючого судді Федоренко Ю.В., секретаря судового засідання Ткач І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дочірнє підприємство «Зернятко",

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Доч-Хліб»

про стягнення 131709,50 грн

Представники сторін:

Від позивача: Сльозка А.Ф., адвокат, ордер про надання правової допомоги від 27.01.2020

Від відповідача: Половинко Б.М. довіреність № б/н від 18.01.2016, 27.01.2020 не прибув.

У судовому засіданні 11.01.2019 була проголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 131709,50 грн. Позивач вважає, що поніс матеріальні збитки в розмірі 24130 кг зерна гороху внаслідок неналежного виконання відповідачем договору зберігання № 13 від 12.07.2018. Розмір збитків позивачем розраховано за ціною тони гороху в 5458,33 грн відповідно до договору постачання, укладеного з ПВТП «Джі-Ен-Ел», з розрахунку 24130 кг * 5458,33 грн =131709,50 грн. Зазначає, що неправомірно списане відповідачем зерно є упущеною вигодою позивача і могло бути поставлено ПВТП «Джі-Ен-Ел» на виконання договору.

Ухвалою від 26.11.2019 вказана позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі № 927/943/19, розгляд справи по суті призначено на 10.12.2019 о 12:00.

10.12.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач щодо позовних вимог заперечує, посилаючись на безпідставну позицію позивача щодо стягнення з відповідача упущеної вигоди у сумі 131709,50 грн, оскільки зберігач (відповідач) на підставі прямої норми Цивільного кодексу України та Закону України «Про зерно та ринок зерна України» не несе та не може нести відповідальність за упущену вигоду поклажодавця (позивача). Щодо правомірності убутку за рахунок вологості у розмірі 16386 кг та убутку обсягом 7744 кг за рахунок зниження смітної домішки, то відповідач вважає, що він зобов?язаний був докласти усіх дій, необхідних для збереження продукції та такі дії були цілком виправданими та необхідними. Щодо посилань позивача на причиннонаслідковий зв?язок між убутком та заявлено сумою упущеної вигоди, то відповідач зазначив про те, що з доданих документів взагалі незрозуміло, чи дійсно було відвантажено зерно за цією ціною, чи сплата за зерно дійсно мала місце за такою ціною, чи не було додаткових угод до договору з приводу зменшення ціни тощо.

У судовому засіданні 10.12.2019 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 11.01.2020 на 11:00.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив №303вих від 12.12.2019 з додатковими документами. У відповіді на відзив позивач заперечив щодо відзиву на позовну заяву, та вказав, що сума 131709,50 грн є упущеною вигодою по відношенню до договірних відносин, що виникли у ТОВ «ДП Зернятко» з ПВТП «ДЖІ-ЕН-ЕЛ» або недоотриманим прибутком. У позовній заяві він декілька разів вказував про завдання відповідачем позивачу реальних збитків внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором. Крім того, позивач вказав, що ним було надано згоду на проведення оздоровчих заходів за умови, що заходи не спричинять за собою змін у вазі і якісному складі зерна (списання по вологості і смітній домішці), проте відповідачем вказані вимоги дотримані не були. Також позивачем у підтвердження факту поставки товару згідно договору постачання №35 від 14.03.2019, укладеного між ПВТП «ДЖІ-ЕН-ЕЛ» та ТОВ «ДП Зернятко» надані видаткові накладні, що на думку позивача спростовує сумнів відповідача щодо поставки товару за вказаним договором.

У судовому засіданні 11.01.2020 суд з`ясував наявність додаткових заяв та клопотань у сторін. Додатковох заяв та клопотань від сторін не надходило. Судом оголошено порядок ведення судового засідання та про перехід до з`ясування обставин справи.

Після вступного слова представником позивача подано клопотання про призначення по справі економічної експертизи з переліком питань на її вирішення та про зупинення провадження у справі на час проведення експертизи.

За клопотанням представника відповідача судом оголошено перерву у судовому засіданні до 23.01.2020.

Протокольною ухвалою від 23.01.2020 судом клопотання позивача про призначення судової експертизи залишено без розгляду на підставі ч.2 ст.207 ГПК України, оскільки його подано з порушенням визначених судом строків. У судовому засіданні 23.01.2020 оголошено перерву до 27.01.2020 та зобов`язано позивача надати докази про ринкову ціну гороху відповідно до п.4.7 договору з відповідачем.

Після судового засідання до суду надійшла заява відповідача від 20.01.2020 з запереченнями щодо призначення судової експертизи. У цій же заяві відповідач звертає увагу суду на те, що заявлена позивачем ціна гороху як підстава для формування розміру упущеної вигоди не підтверджена наданими доказами та розрахована невірно, вказана ціна містить видатки на навантаження якого не було, позовна заява не містить тверджень про завдання позивачу реальних збитків. Відповідач також повідомляє про попередній розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу який складає 3000 грн.

У судове засідання 27.01.2020 представник відповідача не з`явився. Засобами електронного зв`язку надіслав клопотання про відкладення розгляду справи з доданими незавіреними копіями листа Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2020, повістки про виклик у справі №440/20/20, ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 у справі №440/27/20.

Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.170 ГПК України письмова заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

З урахуванням того, що подане клопотання відповідачем не містить оригіналу підпису його представника, не підписано електронним цифровим підписом, суд протокольною ухвалою від 27.01.2020 повернув клопотання відповідачу без розгляду.

Неявка повноважного представника відповідача у судове засідання 27.01.2020 не є перешкодою для розгляду справи враховуючи, що представник відповідача приймав участь у судових засіданнях по даній справі та висловив свою позицію щодо заявленого спору, його явка у судове засідання 27.01.2020 судом обов`язковою не визнавалась, про дату, час та місце розгляду справи відповідача повідомлено належним чином і його представник у судове засідання не з`явився без поважних причин, підстав для відкладення розгляду справи відповідно до ч.2 ст.202 ГПК України судом не встановлено. Також судом враховано, що 27.01.2020 закінчується встановлений ст.248 ГПК України строк розгляду даної справи.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін суд встановив таке.

12.07.2018 між Сільськогосподарським товариство з обмеженою відповідальністю «Доч-Хліб» (Підприємство) та Дочірнім підприємством «Зернятко», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ДП Зернятко» (Поклажодавець), укладено договір зберігання №13, відповідно до умов п. 1.1 якого поклажодавець передає а підприємство приймає за плату на складське зберігання сільськогосподарську продукцію (надалі - Продукція) да надає інші платні послуги (сушіння, очищення, інше) з подальшим поверненням (відвантаженням) Продукції поклажедавцю на умовах визначених цим Договором. (а.с. 11-17).

Відповідно до п. 1.2 договору зберігання Продукції здійснюється за адресою: 16431,Чернігівська область, Борзнянський р-н, с.Велик Доч,вул.Привокзальна,45.

Пунктом 2.1.1 сторони передбачили обов?язки покладожавця, а саме: забезпечити доставку (переоформлення) Продукції за свій рахунок на склад підприємства в погоджені сторонами терміни з якістю, не вище за обмежувальні кондиції, вказані в ДСТУ 3768:2010 Пшениця. Технічні умови, ДСТУ 3769-98 Ячмінь. Технічні умови, ДСТУ 4522:2006 Жито. Технічні умови, ДСТУ 4963:2008 Овес. Технічні умови, ДСТУ 5026:2908 Просо. Технічні умови, ДСТУ 4524:2006 Гречка. Технічні умови, ДСТУ 4525:2006 Кукурудза. Технічні умови, ДСТУ 4523:2006 Горох. Технічні умови, ДСТУ 4964:2008 Соя. Технічні умови, ДСТУ 7011:2009 Соняшник. Технічні умови, ДСТУ 4967:2008 Насіння льону олійного для переробляння. Технічні умови, ДСТУ 6020:2008 Сочевиця, Технічні умови, ДСТУ 7694:2015 Насіння гірчиці. Технічні умови, ДСТУ 4966:2008 Насіння ріпаку для промислового переробляння та в інших відповідних до культури технічних умовах. Технічні умови, - на умовах спільного зберігання з Продукцією комерційних, державних і регіональних ресурсів, з повним і правильним оформленням товарно-транспортних накладних, документів, що підтверджують якість наданої на зберігання Продукції, а також інших супровідних документів з обов`язковою позначкою "На зберігання", "На переробку". Зберігання Продукції розпочинається з дати її постачання (переоформлення) і прийняття на підприємство. Право власності на Продукцію, від поклажодавця до підприємства не переходить.

Відповідно до пункту 2.1.4 поклажодавець зобов?язаний здійснити плату у розмірі та на умовах, визначених цим Договором, за приймання, зважування, зберігання, сушіння, очищення, переоформлення Продукції, за навантажувально-розвантажувальні роботи, у тому числі пов`язані з залученням залізничного транспорту, та інші послуги, що будуть надані підприємством. Поклажодавець за цим Договором оплачує надані підприємством послуги за весь фактичний час зберігання Продукції.

Пунктом 2.2 договору сторони передбачили обов?язки підприємства, зокрема:

п. 2.2.1 - ознайомити поклавжодавця з умовами зберігання Продукції.

п. 2.2.3 - по заявці (Додаток № 1 до цього Договору) поклажодавця довести здану Продукцію до якісних показників, погоджених сторонами. Забезпечити кількісне і якісне збереження Продукції. Забезпечити доступ представникові поклажодавця для проведення огляду Продукції впродовж терміну її зберігання в порядку, погодженому сторонами, за умови попереднього письмового попередження підприємства за 3 (три) робочих дні. У разі виникнення особливих вимог до якості Продукції, поклажодавець може звернутися до підприємства щодо можливості проведення додаткового очищення Продукції. При наявності технічної можливості у підприємства на виконання такого замовлення роботи здійснюються за додатковою оплатою і погоджуються з поклажодавцем.

Пунктом 4.7 договору сторонами погоджено, що у разі псування з вини підприємства зданої на зберігання продукції або недостачі при її відпуску (відвантаженні), підприємство зобов`язане відшкодувати поклажедавцеві вартість недостачі та/або псування, за ринкової ціною, яка розраховується на момент відвантаження продукції, як середня ціна за останні 4 звітні дати, виходячи з даних відкритого джерела www.apk-inform.com (попит на внутрішньому ринку EXW експорт). При цьому підприємство зобов`язується повідомити поклажодавця про псування переданої на зберігання продукції протягом одного дня з моменту виявлення псування. Умови даного пункту договору діють та застосовуються виключно до граничного терміну зберігання продукції, визначеного у цьому договорі та додаткових угодах.

Відповідно до п. 5.2 договору підприємство залишає за собою право для забезпечення якісного зберігання за рахунок поклажодавця проводити додаткові оздоровчі заходи, що дозволяють забезпечити належну якість Продукції упродовж усього періоду зберігання, попередньо проінформувавши поклажодавця за З (три) робочих дні до дати проведення таких заходів. Після спливу триденного строку з дати повідомлення та за відсутності представників поклажодавця підприємство самостійно приймає рішення щодо проведення оздоровчих, заходів із Продукцією та надає поклажодавцю додатковий акт - рахунок. Плата за проведення оздоровчих заходів щодо Продукції (зниження в процесі зберігання температури, активне вентилювання, внутрішньо складське перекидання, підготовка та переміщенні на зберігання в зимових умовах) включається у вартість цін за зберігання.

До остаточної видачі поклажедавцеві підлягає продукція по якості, що фактично склалася в партії за вирахуванням норм природного убутку з обов`язковим складанням акту-розрахунку (донарахування або зняття маси продукції) (п.5.3 договору).

Відповідно до додатку №1 до договору зберігання №13 від 12.07.2018 «Замовлення на виконання робіт по сушінню та очищенню сільськогосподарської продукції» сторони обумовили, що поклажодавець в межах та на підставі договору зберігання №13 від 12.07.2018 замовляє підприємству виконати роботи по сушінню та очищенню переданої на зберігання сільськогосподарської продукції до нижчезазначених показників з оплатою вартості виконаних робіт з умовами договору, а підприємство приймає це замовлення, зокрема: горох - не більше 14,5% вологості та не більше 2, 0% смітної домішки (а.с. 18).

27.06.2019 між відповідачем ТОВ «ДП «Зернятко» укладено додаткову угоду №1 до договору за якою підприємство продовжує зберігати сільськогосподарську продукцію, що належить поклажедавцю та надавати інші платні послуги (сушіння, очищення, інше) до 31. 08.2019.

У відповідності до вказаного договору позивач передав відповідачу в період з 17.07.2018 по 10.08.2018 на зберігання горох 2-го класу у кількості 3872090 кг з середньою визначеною якістю: волога 16,47%, смітна домішка 1,73%.

Вказані обставини відповідачем у справі не спростовані та підтверджуються актом-розрахунком №364 від 07.08.2019, який складено та підписано повноважними представниками відповідача.

На виконання умов договору та додатку №1 відповідачем було проведені дії по сушці зерна гороху, якість зерна по вологості доведена до 14,5%, що підтверджено Актами на очищення, сушіння зерна, насіння олійних культур і трав від 20.07.2018, від 31.07.2018, від 03.08.2018, від 10.08.2018, від 14.08.2018 (а.с. 26-30). Цими ж актами списано з наявності зерна за складським та оперативним звітом убутку від сушіння 89322 кг (3200 кг за актом від 20.07.2019, 32796 кг за актом від 31.07.2019,43958 кг за актом від 03.08.2019,8542 кг за актом від 10.08.2019 та 826 кг за актом від 14.08.2019).

За доводами позивача, так як смітна домішка переданого зерна гороху складала 1,73%, то ніяких додаткових дій щодо доробки не проводилося, тому що вона нижче показника згідно договору - 2%.

Крім того, позивачем вказано, що 09.01.2019 відповідач повідомив позивача про те, що необхідно провести оздоровчі заходи гороху 2-го класу врожаю 2018 року масою 3782,768 тон. В матеріалах справи наявна доповідна записка начальника ВТЛ директору СТОВ «»Доч-Хліб» від 09.01.2019 з обґрунтуванням проведення оздоровчих заходів для належного зберігання зерна гороху позивача (а.с.39).

Позивач у письмовій відповіді №3 від 10.01.2019 надав згоду на проведення оздоровчих заходів гороху 2-го класу врожаю 2018 року масою 3782,768 тон., якщо дані заходи не спричинять за собою змін у вазі і якісному складі зерна (списання по вологості і смітній домішці) (а.с. 21).

Як зазначено позивачем, відповідач надіслав на його адресу Акт-розрахунок №364 від 07.08.2019. У вказаному акті, зокрема, у підпункті «а пункту 15 визначено, що розмір убутку за рахунок пониження вологості за формулою складає 105708 кг, убуток у масі від зниження смітної домішки зверх списаних за активами доробки цінних і непридатних відходів (не повинні перевищувати 0,2%) 7744 кг. (а.с. 25).

27.08.2019 позивач направив відповідачу претензію №203, в якій просив відшкодувати вартість необґрунтовано списаних 24130 кг зерна гороху (а.с. 20).

У письмовій відповіді на претензію позивача №167 від 24.09.2019 відповідач не погодився з вказаною претензією посилаючись на п. 4.1.4 Інструкції від 24.06.1988 №9-7-88 по зберіганню зерна, олієнасіння борошна і крупи, затверджена Мінхлібпродукта СРСР від 24.08.1988 №185, відповідно до якої зерновий склад був зобов?язаний докласти всіх дій, необхідних для забезпечення продукції. Вимоги з компенсації вартості 16386 кг вважає необґрунтованим. З приводу заперечення позивачем щодо убутку обсягом 7744 кг за рахунок зменшення смітної домішки, то відповідач послався на Наказ Міністрества Аграрної політики України №661 від 13.10.2008 «Про затвердження Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах», а також вказав, що убуток обсягом 7744 кг за рахунок смітної домішки є виправданим та необхідним. До відповіді на претензію додано акт-рахунок від 18.01.2019 та доповідна записка від 09.01.2019 (а.с. 22-24).

До позовної заяви позивачем надано не завірену копію акту-рахунку від 18.01.2019 про переміщення зерна, оздоровчі заходи. У судовому засіданні представник позивача пояснив, що вказаний акт-розрахунок позивачем не було завірено, оскільки оригінал вказаного документа відповідач йому не направив.

До відзиву на позов відповідачем було надано копію цього ж акту-рахунку від 18.01.2019 на переміщення зерна, оздоровчі заходи за яким проведено активне вентилювання гороху масою 3782768 кг вологістю до 14,5%, вологість після 14,13%, проведено попереднє списання з наявності зерна за складським та оперативним звітом убутку по вологості 16266 кг. Копія вказаного акта завірена лише підписом без зазначення прізвища та ініціалів особи, яка завірила документ. У судовому засіданні представник відповідача Половинко Б.М. пояснив, що на копії наданого суду акта розрахунку містяться його підписи. Право посвідчувати копії документів представнику відповідача Половинко Б.М. надано довіреністю від 18.01.2016.

Відповідно до ч.2, 4 та 5 ст.91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого посвідчення.

Відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23 (п.5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, затвердженої наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. N 55).

Оскільки надана позивачем копія акта-рахунку від 18.01.2019 ніким не засвідчена, а надана відповідачем копія цього ж акта засвідчена підписом без зазначення назви посади, ініціалів та прізвища особи, яка його посвідчила вказаний акт, не містить дати посвідчення, вказані докази не беруться судом до уваги при вирішенні спору.

14.03.2019 між Приватним виробничо-торгівельним підприємством «Джі-Ен-Ел» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДП Зернятко» ( продавець, позивач) укладено договір постачання №35, відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати зернові та бобові (далі товар) в асортименті та по цінам, вказаним у таблиці, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах, визначених цим договором, а саме: найменування товару, ГОСТ, клас - Горох ДСТУ 4523:2006, 2 клас; кількість 2780,00 тн; ціна за одну тону - 5485,33 грн.; сума 15174166,67 грн., ПДВ 20% - 3034833,33 грн.; Разом 18209000,00 грн. Загальна сума договору складає 18209000,00 грн.

Виконання сторонами умов договору №35 від 14.03.2019 підтверджується видатковими накладними №167 від 18.06.2019 на суму 441903,83 грн, №159 від 07.06.2019 на суму 217934,06 грн., №155 від 05.06.2019 на суму 450924,92 грн., №154 від 04.06.2019 на суму 442877,33 грн., № 173 від 21.06.2019 на суму 456052,02 грн., 174 від 24.06.2019 на суму 442942,22 грн., №175 від 25.06.2019 на суму 195478,68 грн., №166 від 14.06.2019 на суму 435219,13 грн. При цьому ціна за тону гороху у вказаних накладних визначена у розмірі 5408,33 грн без ПДВ.

За доводами позивача сума понесених збитків становить: 24 130 кг * 5 458,33=131 709,50 грн., які позивач просить стягнути з відповідача у даній справі.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору зберігання №13 від 12.07.2018.

Договір укладений належним чином, на час розгляду справи не визнаний недійсним, отже є обов`язковим для сторін.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

У позовній заяві позивачем прямо зазначено, що він поніс матеріальні збитки в розмірі 24130 кг внаслідок неналежного виконання та порушення договірних зобов`язань з боку відповідача. А розмір збитків позивачем розраховано за ціною поставки 24130 кг гороху за укладеним договором з ТОВ «Джі-Ен-Ел».

Таким чином суд приходить до висновку, що предметом розгляду даної справи є матеріально-правова вимога про стягнення збитків, завданих неналежним виконанням умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків частина 1 ст.225 ГК України відносить:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальну компенсацію моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 294 ГК України визначено, що зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання.

До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Правовідносини між власниками зерна та суб`єктами зберігання зерна регулюються також Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та іншими актами цивільного законодавства.

Статтею 955 ЦК України унормовано, що положення параграфа 1 глави 66 ЦК України застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом.

Відповідно до статті 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Статтею 24 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" визначено, що зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. Зерновий склад зобов`язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

Як зазначалось вище, на виконання зобов`язань за договором позивачем завезено на складське зберігання відповідачу в період з 17.07.2018 по 10.08.2018 3872090 кг зерна гороху вологістю 16,47%, смітна домішка 1,73%.

На виконання умов договору відповідачем було проведені дії по сушці зерна гороху, якість зерна по вологості доведена до 14,5%, що підтверджено актами на очищення, сушіння зерна, насіння олійних культур і трав від 20.07.2018, від 31.07.2018, від 03.08.2018, від 10.08.2018, від 14.08.2018. Цими ж актами списано з наявності зерна за складським та оперативним звітом убутку від сушіння 89322 кг.

Статтею 32 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" встановлено, що зерновий склад зобов`язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 5.2 договору відповідачу надано право для забезпечення якісного зберігання зерна проводити додаткові оздоровчі заходи попередньо проінформувавши про це позивача за три робочих дні до дня проведення таких заходів. Цей же пункт договору зобов`язує відповідача після проведення таких заходів надати позивачу додатковий акт-рахунок.

У пункті 5.3 договору сторони домовились, що до остаточної видачі поклажедавцеві підлягає продукція по якості, що фактично склалася в партії за вирахуванням норм природного убутку з обов`язковим складенням акту розрахунку (донарахування або зняття маси продукції).

Судом встановлено, що оздоровчі заходи були проведені відповідачем в період з 15.01.2019 18.01.2019 ( лист відповідача від 24.09.2019 №167), однак про їх проведення позивача було повідомлено лише листом №167 від 24.09.2019 у відповідь на претензію позивача №203 від 27.08.2019 та цим же листом позивачу було направлено акт-рахунок від 18.01.2019, що є порушенням умов п.5.2 договору яким передбачено направлення додаткового акту-рахунку після проведення оздоровчих заходів, а не після спливу більш ніж 8 місяців від дня їх проведення після отриманої претензії позивача.

Також відповідачем безпідставно визначено розмір убутку зерна у масі 7744 кг за рахунок смітної домішки, оскільки належних доказів про проведення такої доробки відповідачем не надано, а від позивача не поступало заявок на зниження смітної домішки зерна.

При цьому судом відхиляються посилання відповідача на застосування Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 №661(далі Інструкція №661), яка втратила чинність 21.05.2017 на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №166-р, а сторони у договорі не узгоджували застосування положень вказаної Інструкції про визначенні убутку у масі зерна від зниження смітної домішки.

Відповідно до ст.7 ЦК України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту.

Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.

Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.

Посилання відповідача на те, що формули визначення убутку, передбачені Інструкцією №661, яка втратила чинність на дату укладення договору між сторонами, набули характеру звичаю на ринку зберігання та доробки сільськогосподарської продукції, зокрема, і у відносинах з позивачем, не підтверджено належними та допустимими доказами, суперечать умовам договору між сторонами, а тому до уваги судом не приймаються.

Не підлягає застосуванню до спірних правовідносин між сторонами і Порядок обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України 11.09.2009 №656, оскільки сторонами у договорі не узгоджувалось застосування вказаного Порядку, відносини між сторонами врегульовані договором, а тому відсутні підстави для застосування ст.8 Аналогія ЦК України.

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідачем не підтверджено належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами убуток зерна гороху у масі за рахунок пониження вологості в кількості 16386 кг, та убуток зерна за рахунок зниження смітної домішки у кількості 7744 кг, а всього 24130 кг, які були втрачені при зберіганні.

Статтею 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом: за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна; за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість. У разі, коли внаслідок пошкодження якість зерна змінилася настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від нього і зажадати від зернового складу відшкодування вартості цього зерна.

Позивач визначив вартість зерна на підставі договору постачання від 14.03.2019, укладеного між ним та покупцем ТОВ «Джі-Ен-Ел» у розмірі 5458,33 грн за тону.

Судом при вирішенні спору враховано, що зерно гороху ТОВ «Джі-Ен-Ел» позивачем було реалізовано за ціною 5408,33 грн за тону у відповідності до видаткових накладних та договору №35 від 14.03.2019 (а.с.70-77).

На вимогу суду позивачем надано довідку від 24.01.2020 №12 якою визначено розмір завданих збитків у відповідності до п.4.7 договору із розрахунку 5600 грн грн. За цим розрахунком позивача сума завданих збитків становить 135128 грн.

Відповідно до ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи принцип диспозитивності встановлений ст.14 ГПК України, суд розглядає справу у межах заявлених позивачем вимог виходячи з розрахунку вартості переданого на зберігання зерна гороху, який позивачем визначено на підставі укладеного договору №35 від 14.03.2019, тобто з 5408,33 грн за тону.

Статтею 951 ЦК України визначено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Доказами, наявними у матеріалах справи підтверджується протиправна поведінка відповідача втрата частини переданого на зберігання зерна; шкідливий результат зменшення матеріального активу позивача; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками неналежне виконання умов договору; вина правопорушника відповідач, будучи зберігачем, не довів відсутність вини щодо належного виконання зобов`язань за договором.

За розрахунком суду вартість втраченого зерна позивача складає 130 503 грн (з розрахунку 24130 кг *5408,33 грн), які підлягають стягненню на користь позивача.

В решті позову про стягнення 1206,50 грн збитків судом відмовлено за необґрунтованістю.

Заперечуючи позов відповідач посилається і на те, що в вартість зерна гороху позивачем включено і його навантаження на автотранспорт ( FCA) якого не було і позивач не ніс видатків з навантаження зерна.

Як зазначалось вище, пунктом 4.7 договору сторонами було погоджено відшкодування відповідачем позивачу вартості недостачі та/або псування товару за ринковою ціною, яка розраховується на момент відвантаження продукції виходячи з даних відкритого джерела: www.apk-inform.com (попит на внутрішньому ринку EXW експорт).

Застосована позивачем для розрахунку суми збитків вартість тони гороху у розмірі 5458,33 грн (відповідно до договору постачання №35 від 14.03.2019) є меншою ніж середня ціна на горох, яка розрахована позивачем відповідно до п.4.7 договору і складає 56000 грн (довідка позивача від 24.01.2020 №12). Застосування для розрахунку розміру збитків ціни гороху, що є меншою від узгодженої сторонами у договорі, є правом позивача і вказаними діями права відповідача ніяким чином не порушуються. За таких обставин вказані заперечення судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як встановлено ч.3 та 4 ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного вище позов судом задовольняється частково з покладенням судового збору на обидві сторони відповідно до п.1 ч.1 ст.129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково і стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Доч-Хліб», вул. Привокзальна, 45, с. Велика Доч Борзнянського району Чернігівської області, ідентифікаційний код 31479984, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Дочірнє підприємство «Зернятко», вул. Сіверська, 56, с. Покровське Менського району Чернігівської області, ідентифікаційний код 32550727, 130 503 грн збитків та 1 957,55 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову про стягнення 1 206,50 грн збитків відмовити.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст.256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 30.01.2020.

Суддя Ю.В. Федоренко