Рішення № 87245479, 28.01.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.01.2020 Справа № 920/1160/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1160/19 в порядку загального позовного провадження

за позовом: департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул.. Садова, 33, код ЄДРПОУ 40456009)

до відповідача: фізичної особи-підприємця Деркач Світлани Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

про виселення з займаного приміщення,

представники учасників справи:

позивача: Ромась І.М. (довіреність № 06.01-27/18 від 28.12.2019),

відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просить суд виселити ФОП Деркач С.А. з нежитлового приміщення розташованого за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 10, площею 18,0 кв.м та стягнути судовий збір в сумі 1921,00 грн.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 02.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/1160/19 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.12.2019.

Ухвалою суду від 24.12.2019 відкладено підготовче засідання на 16.01.2020.

Ухвалою суду від 16.01.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча ухвалу суду від 16.01.2020 отримав 22.01.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши докази, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд встановив наступне.

Позивач, звертаючись до суду, обґрунтовує свої вимоги тим, що 06.06.2008 між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради (орендодавець), правонаступником якого є позивач та фізичною особою-підприємцем Деркач Світланою Анатоліївною (орендар - відповідач) був укладений договір оренди нерухомого майна УМКВ-0178, згідно умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування (в оренду) на умовах визначених цим договором, нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 10, площею 18,0 м2 , право на оренду якого орендар набув на підставі наказу управління майна комунальної власності Сумської міської ради від 27.05.2008 № 108/01-09.

Відповідно до п. 10.1. останньої зміни № 5 від 01.12.2016 строк дії договору встановлено на два роки одинадцять місяців з 06.06.2016 до 06.05.2019.

Згідно з п. 3.2. договору у разі припинення дії цього договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди у стані не гіршому, ніж він був одержаний, згідно з актом приймання-передачі, в термін, що вказаний в листі орендодавця про припинення дії договору, рішення суду чи визначений за згодою сторін, оформленого в письмовій формі.

Пунктом 6.2.11. договору у розділі «Орендар зобов`язаний» визначено обов`язок орендаря по закінченні строку дії договору повернути орендодавцеві об`єкт оренди у належному стані, придатному для подальшої експлуатації (з урахуванням змін у його стані та зношення), про що оформлюється акт приймання-передачі. У разі затримання повернення майна орендодавцеві орендар несе повну відповідальність за об`єкт оренди до підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до п.п. 10.8, 10.9, 10.10 договору у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов цього договору протягом місяця з дня закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У разі припинення дії договору або його розірвання орендодавець має письмово повідомити орендаря про дату передачі орендарем об`єкта оренди орендодавцю. Передача об`єкта оренди оформляється актом приймання-передачі, який підписується сторонами договору. Разом з об`єктом оренди орендар має передати орендодавцю ключі від об`єкта. У разі неповернення об`єкта оренди після припинення або дострокового розірвання договору оренди у встановлений орендодавцем термін, орендар має сплатити неустойку за кожний прострочений день - орендну плату у подвійному розмірі від передбаченого договором розміру орендної плати. Терміном прострочення повернення об`єкта оренди є період з дати, встановленої орендодавцем повернення об`єкта до дати підписання акту приймання-передачі.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з закінченням 06.05.2019 строку дії договору, листом від 06.01-16/1658 відповідачу повідомлено про припинення договірних відносин за договором оренди № УМКВ-0178 від 06.06.2008, у зв`язку з закінченням строку його дії та відсутність намірів позивача продовжувати договір на новий строк на тих же умовах. Відповідачу було запропоновано повернути орендоване приміщення за актом приймання-передачі та сплатити орендну плату та плату за комунальні послуги за весь час його фактичного використання. Відповіді позивач не отримав.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідачем всупереч умовам укладеного договору та вимогам чинного законодавства, на даний час спірне приміщення не звільнено та не передано за відповідним актом прийому-передачі, що призводить до неефективного та збиткового використання комунального майна.

Зі змісту позовної заяви та встановлених обставин вбачається, що між сторонами виникли правовідносини, які випливають з оренди комунального майна. Дані правовідносини врегульовано відповідним договором між сторонами, нормами Глави 58 ЦК України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до п. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 4 ст. 284 ГК України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до п. 10.7. договору, ч.2 ст. 291 ГК України, ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку його дії.

Виходячи із наявних матеріалів справи, строк орендних правовідносин, в межах яких відповідач міг правомірно володіти та користуватися наявним у нього об`єктом оренди, з урахуванням змін до договору, визначався періодом з 06.06.2016 до 06.05.2019. Після настання визначеного пунктом 10.1. договору останнього дня строк його дії закінчився, на новий строк договір не пролонговано.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов`язку із звільнення та повернення орендованого майна за актом приймання-передачі відповідно до умов договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України, п. 1 ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди, що кореспондується з п. 6.2.11. договору.

Згідно зі ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані який було обумовлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України за загальним правилом зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ч. 2 ст. 795 ЦК України).

Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі, який би свідчив про звільнення та повернення відповідачем орендованого майна позивачу.

Отже, спонукання до примусового виконання обов`язку зі звільнення орендованого майна є належним способом захисту порушеного права позивача і відповідає вимогам ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Оскільки строк дії договору закінчився 06.05.2019, відповідач зобов`язаний був повернути позивачу об`єкт оренди шляхом підписання сторонами акта приймання-передачі.

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Однак доказів звільнення спірного об`єкту нерухомості після припинення дії договору (тобто після 06.05.2019) матеріали справи не містять.

Враховуючи, що відповідач не виконав свій обов`язок щодо повернення орендованого майна позивачу після припинення дії договору, позовна вимога про виселення відповідача з нежитлового приміщення є обґрунтованою.

Оскільки суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати в розмірі 1921 грн. 00 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити фізичну особу-підприємця Деркач Світлану Анатоліївну (ІПН НОМЕР_1 ) з нежитлового приміщення розташованого за адресою: м. Суми, вул. Супруна, б. 10, площею 18,0 м2.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Деркач Світлани Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (вул. Садова, буд. 33, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 40456009) 1921 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 30 січня 2020 року.

Суддя В.В. Яковенко