Ухвала суду № 87245438, 23.01.2020, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

23.01.2020 р. Справа № 917/1945/19

За позовною заявою Решетилівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, вул. Покровська, 16, м. Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область, 38400

до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області, вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000

про стягнення 90 521,58 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Отюгова О.І.

Представники учасників справи:

від позивача: Кошкалда С.В.;

від відповідача: Чайка М.Г..

ВСТАНОВИВ:

02.12.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Решетилівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області про стягнення 90 521,58 грн.

Ухвалою від 04.12.2019 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

16.12.2019 року від відповідача до суду надішли наступні клопотання:

- про залучення до участі у справі як співвідповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області;

- про передачу даної справи на розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду за встановленою підсудністю;

- про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміни засідання для розгляду справи №917/1945/19по суті підготовчим засіданням.

Суд ухвалою від 19.12.2019 року відмовив у задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Проте, з метою з`ясування всіх обставин справи, суд прийшов до висновку про необхідність здійснення розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі № 917/1945/19 призначено на 23.01.2020 року на 10:00 год.

23.12.2019 р. від відповідача надійшов відзив на позов №571/16-31-10-02-09 (вх. № 14255), відповідно до якого відповідач заперечує проти позову.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав клопотання про передачу даної справи на розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду за встановленою підсудністю. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на те, що спір, який виник у даній справі між сторонами підлягає розгляду за правилами Кодексу про адміністративне судочинство.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Перелік спорів, які відносяться до юрисдикції господарського суду, визначені у статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (абз. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України);

спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень (абз. З ч. 1 ст. 19 КАС України).

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у справі №917/1945/19 спірні відносини виникли між суб`єктами, що є органами державної влади, а спір стосується правовідносин щодо виконання ними владних управлінських функцій, а отже справа має ознаки публічно-правового спору.

Так, зокрема відповідно до вимог п.п. 191.1.1, 191.1.2, 191.1.22 ст. 191 ПК України контролюючі органи виконують наступні функції : здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів: здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів;

Згідно п.п. 14.1.11 ст. 14 ПК України адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об`єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

На виконання вищевказаних функцій та вимог п. 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом, Мінфіну України 20.04.2015 №449, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 07.05.2015 № 508/26953 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

П. 4 розділу VI Інструкції передбачено, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності): надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів).

Відповідно до п. 8 розділу VI вказаної Інструкції за рахунок сум, що надходять і платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внесу зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з ГУ ДФС у Полтавській області кошти що спрямовані і погашення боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ФОП Рибалко А.В. (в матеріалах справи наявні платіжні доручення на підставі яких відбулось перерахування коштів згідно вимог про сплату боргу (недоїмки): №0-0059661701 л 27.03.2015 (доручення на суму 7 934,14 грн. (платіжне доручення від 12.04.17 №855), №Ф 1812-25У від 21.05.2015 на суму 710,11 грн. (платіжне доручення від 12.04.17 №853) та №Ф 0051961701 від 10.03.20915 на суму 81877,33 грн. (платіжне доручення від 12.04.17№854).

Вказані кошти, відповідно до вимог п. 8 розділу VI вказаної Інструкції спрямовані на погашення заборгованості платника.

Відносини щодо зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів у відповідності до вимог статей 9 та 11 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не містять ознак приватного спору, оскільки випливають зі здійснення владних управлінські функції на основі чинного законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відносини у даній справі є адміністративними (публічно-правовими), оскільки виникли за участі державних органів та під час реалізації ними владних повноважень.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява N 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

З урахуванням встановлених вище обставин, спір у справі за даним позовом не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

У відповідності із п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

У відповідності до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про повернення з Державного бюджету України на користь Решетилівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області 1921 грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 3939 від 05.09.2019 року.

Керуючись ст.ст. 20, 231,234 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у даній справі.

2. Повернути Решетилівському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (вул. Покровська, 16, м. Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область,38400, ідентифікаційний код 34689318) з Державного бюджету України 1921 грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 3939 від 05.09.2019 року.

Ухвала підписана 28.01.2020 року

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст. 256-257 ГПК України.

Суддя Тимощенко О.М.