Ухвала суду № 87242872, 29.01.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/325/20

Провадження № 1-кс/202/763/2020

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

29 січня 2020 року м. Дніпро

слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Ісаєва Д.А.,

за участю секретаря судового засіданні Гемай В.В.,

прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Шевченка С.В.,

захисника Цалина Р.В.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглянувши клопотання прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Шевченка С.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Павлограді Дніпропетровської області, громадянина України, маючого вищу освіту, т.в.о. генерального директора Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс, неодруженого, має на утриманні матір - ОСОБА_2 , яка є інвалідом другої групи, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019040000000283 від 03 травня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Згідно з матеріалами клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що Наказом тимчасово виконуючого обов`язки генерального директора Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс Міністерство Інфраструктури України №198-вк від 06.08.2018 на ОСОБА_1 покладено тимчасово виконання обов`язків директора філії Дніпропетровський державний обласний навчально-курсовий комбінат УДП Укрінтеравтосервіс.

ОСОБА_1 , будучи тимчасово виконуючим обов`язки директора філії Дніпропетровський державний обласний навчально-курсовий комбінат УДП Укрінтеравтосервіс здійснював виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, і є службовою особою в розумінні п. 1 примітки до статті 364 КК України.

Приблизно 06.08.2018, в ході досудового розслідування точного часу встановити не виявилось можливим, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, а саме грошовими коштами, які були переданні слухачами за навчання, на свою користь - тобто заволодіти ними, шляхом використання своїх повноважень з розпорядження та управління майном, з метою особистого збагачення.

Так,у періодчасу з06.08.2018по 31.12.2018в ходідосудового розслідуваннявстановити більшточного часуне виявилосяможливим, ОСОБА_1 ,перебуваючи напосаді виконуючогообов`язки директорафілії Дніпропетровськийдержавний обласнийнавчально-курсовийкомбінат УДПУкрінтеравтосервіс кодЄДРПОУ 38758002,будучи службовоюособою,знаходячись вприміщенні Павлоградськоговідділення Філії«Дніпропетровський державнийобласний навчально-курсовийкомбінат» УДПУкрінтеравтосервіс,яке розташованеза адресою:Дніпропетровська область,м.Павлоград,вул.Полтавська,144,діючи зкорисливих мотивів,всупереч вищевказанихвимог Положенняпро філіюДніпропетровський державнийобласний навчально-курсовийкомбінат УДПУкрінтеравтосервіс,відповідно дояких вінвиконує адміністративно-господарськихта організаційно-розпорядчіфункції,маючи умиселна незаконнезаволодіння чужогомайна,шляхом зловживанняслужбовим становищем,у великихрозмірах,періодично отримувавза послугиз професійноїпідготовки кваліфікованихробітників зарівнем професійнихзнань інавичок вобсязі державнихвимог,перепідготовку тапідвищення їхкваліфікації;з підготовкипрофесійних водіївавтотранспортних засобів;діяльність зпідготовки водіївавтомобілів тощо,грошові коштирізними сумамиу готівковійформі від547слухачівнавчального закладу,які мали бути зараховані на розрахунковий рахунок Філії «Дніпропетровський державний обласний навчально-курсовий комбінат» УДП Укрінтеравтосервіс, за наданні послуги з навчання, тобто незаконно заволодів грошовими коштами та розпоряджався ними на власний розсуд.

Внаслідок вищевказаних протиправних дій ОСОБА_1 . Філії «Дніпропетровський державний обласний навчально-курсовий комбінат» УДП Укрінтеравтосервіс код ЄДРПОУ 38758002, завдано матеріальну шкоду у великому розмірі на загальну суму 402 688 гривень, що більше ніж в 457 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

24 січня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України за матеріалами кримінального провадження № 42019040000000283 від 03 травня 2019 року.

24 січня 2020 року слідчому судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська надійшло клопотання прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Шевченка С.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Прокурор в обґрунтування клопотання зазначив про наявність ризиків, передбачених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказав, що застосування такого запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 є запобігання його спробам: переховуватися від органів досудового слідства або суду: наразі досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 має розгалужену систему злочинних зв`язків та спільників, яких ще не притягнуто до кримінальної відповідальності і які можуть його приховувати від суду та органів досудового розслідування; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення в контексті даного кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 , як перший заступник директора Філії «Дніпропетровський державний обласний навчально-курсовий комбінат» УДП Укрінтеравтосервіс має доступ до службових приміщень Філії та документів, та які він може знищити чи спотворити, маючи вільний доступ до них; незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні ураховуючи той факт, що свідками у даному кримінальному провадженні є, в тому числі, підлеглі ОСОБА_1 , то він може на них впливати з метою зміни показань чи спотворення документальних доказів (внесення завідомо неправдивих відомостей), крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 було спричинено тілесні ушкодження свідку ОСОБА_3 , про що 10.08.2019 Павлоградським ВП ГУНП в Дніпропетровській області було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040370001585, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Прокурор у своєму клопотанні звертає увагу слідчого судді на те, що запобіжні заходи не пов`язані із триманням під вартою не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобіганню вказаних вище ризиків, у зв`язку із чим просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 строком на 60 діб із можливістю внесення застави у розмірі 1500000 гривень (півтора мільйони гривень).

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити, наголошуючи на наявності ризиків, передбачених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вказані обставини на думку прокурора виправдовують тримання підозрюваного під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначаючи про недоведеність та не обґрунтованість підозри, а також недоведеність прокурором існування ризиків, зазначених у клопотанні. Просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Підозрюваний підтримав думку захисника.

Слідчий суддя, заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Санкція ч. 4 ст. 191 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, що відповідно до ч.4 ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Частиною 2 ст. 29 Конституції Українипередбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 КПК України.

Відповідно до положень ст. 194 КПК України під часрозгляду клопотанняпро застосуваннязапобіжного заходуслідчий суддя,суд зобов`язанийвстановити,чи доводятьнадані сторонамикримінального провадженнядокази обставини,які свідчатьпро: наявністьобґрунтованої підозриу вчиненніпідозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу,і наякі вказуєслідчий,прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , суспільну небезпеку інкримінованого ОСОБА_1 кримінально протиправного діяння, яке полягало у заволодінні майном, яке перебувало у його віданні, а саме бюджетних грошових коштів, шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинені у великому розмірі.

Також,слідчий суддявраховує обставини,передбачені ст.178КПК України,а самевагомість наявнихдоказів провчинення підозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення; тяжкість покарання,що загрожуєвідповідній особіу разівизнання підозрюваного,обвинуваченого винуватиму кримінальномуправопорушенні,у вчиненніякого вінпідозрюється,обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого.

Крім того, з приводу доводів захисника щодо необґрунтованості підозри, слідчий суддя зазначає про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

За таких умов, слідчий суддя, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.

Вирішуючи питання про доведеність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить з наступного.

Слідчий суддя приймає до уваги існування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, згідно з яким підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_1 є першим заступником директора Філії «Дніпропетровський державний обласний навчально-курсовий комбінат» УДП Укрінтеравтосервіс та має доступ до службових приміщень Філії та документів, та які він може знищити чи спотворити, маючи вільний доступ до них; та ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, згідно з яким підозрюваний може здійснювати на свідків тиск шляхом вмовляння або залякування, оскільки вони є його підлеглими, однак вказаним ризикам можливо запобігти шляхом заборони залишати житло та покладення відповідного контролю на органи внутрішніх справ за місцем його фактичного мешкання.

Положеннями ч. 2 ст. 194 КПК України передбачено обов`язок слідчого судді постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, а саме: наявність обґрунтованої підозри, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Слідчий суддя враховує, що твердження прокурора про тяжкість вчиненого злочину, не є достатнім для обрання відносно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так, у справі «Мамедова проти Росії» 7064/05 від 01 червня 2006 року, Європейський суд з прав людини, вказав на недостатність посилань на тяжкість злочину та ймовірне покарання, так як суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, але потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Окрім цього, при розгляді даного клопотання слідчий суддя враховує правову позицію, викладену у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України» щодо обов`язку суду при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розглядати можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Таким чином, слідчий суддя доходить висновку, що прокурором у клопотанні не наведено та належним чином не обґрунтовано підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Виходячи із зазначеного, оцінюючи в сукупності обставини вчиненого кримінального правопорушення та матеріали кримінального провадження, вважаю, що прокурором у клопотанні та в судовому засіданні належним чином не було доведено неможливість застосування до підозрюваного, зважаючи на дані про його особу, більш м`якого запобіжного заходу та вважає вказаний запобіжний захід невмотивовано жорстким.

Так, у відповідності до положень ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного та характер вчиненого ним кримінального правопорушення, а саме те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, однак при цьому слід також враховувати особисті обставини його життя, а саме те, що підозрюваний раніше не має судимості, має постійне місце проживання, працевлаштований, на його утриманні перебуває його матір - ОСОБА_2 , яка є інвалідом другої групи, має міцні соціальні зв`язки.

З урахуванням викладеного та оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, з метою забезпечення належного проведення досудового розслідування, явки даної особи для надання показань тощо, доходжу висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання про застосовування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та вважаю за необхідне застосувати відносно останнього запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час за місцем його фактичного мешкання за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного певні обов`язки.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 3, 42, 176, 177, 181 - 183, 186, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Шевченка С.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, поклавши на ОСОБА_1 , такі обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора і суду за першою вимогою;

2) не залишати місце фактичного мешкання, а саме: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду у період з 21:00 год. по 07:00 год.;

3) повідомляти слідчого прокурора або суду про зміну свого місця мешкання;

4) утримуватися від спілкування з особами, визначеними слідчим, прокурором.

Строк дії ухвали до 24 березня 2020 року.

Ухвалу про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час передати для виконання до органу національної поліції за місцем мешкання ОСОБА_1 .

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Д.А. Ісаєва