Рішення № 87241336, 29.01.2020, Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/1351/19

Номер провадження: 2/511/26/20

29 січня 2020 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Панчук А. І.,

при секретарі Чернецькій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк Приват Банк (далі - АТ КБ "Приват Банк", Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просили стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 02.07.2010 року в розмірі 75286,97грн.

Свої вимоги мотивує тим, що згідно укладеного договору № б/н від 02.07.2010 року ОСОБА_1 02.07.2010 року отримав кредит у розмірі 25000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У порушення вимог кредитного договору, що стосується своєчасного погашення заборгованості по кредиту та відсотків нарахованих за користування кредитом відповідач належним чином не виконав, в зв`язку з чим у відповідача ОСОБА_1 перед АТ КБ Приват Банк станом на 25.06.2019року виникла заборгованість по кредитному договору у розмірі 75286,97 грн, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 31738,79 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту 15947,86 грн; нарахована пеня за прострочене зобов`язання 22 839,04грн; нараховано пені за несвоєчасність сплати бору від 100грн 700,00грн; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500,00грн; штраф(процентна частина) -3561,28 грн. Оскільки по теперішній час відповідач грошові кошти не повернув, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 та його представники в судове засідання не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надали заяву з проханням розглянути справу без його участі.

Крім того, надіслав відзив на позовну заяву, відповідно до якої просив відмовити в задоволені позовних вимог, зазначаючи, що матеріали справи не містять відомостей, що підтверджують факт наявності його заборгованості за кредитом у розмірі 75286,97 гривень, враховуючи що згідно анкети-заяви, а відповідно до позовної заяви позивачем зазначено про отримання ним кредиту у розмірі 25000,00 гривень. Також, заявлені позивачем суми процентів до стягнення не ґрунтуються на наданому самим же позивачем розрахунку, а тому не підлягають задоволенню. Іншого належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи позивач не представив, хоча в цій частині саме на ньому лежить процесуальні і обов`язок доказування, а тому цей конкретний позов не може бути задоволений оскільки він є необгрунтований , а позовні вимоги недоведені. Вважає, що, надані позивачем виписка та розрахунок заборгованості за кредит, підготовлені робітниками банку - є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та і може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до нього. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоказаного розміру всієї суми непогашеного кредиту. Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно нормам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік га фінансову звітність», оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Проте, позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому не має підстав вважати, що розмірів заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені а розрахунку та довідці є правильними. Також зазначив , що позивачем не надано доказів того, що відповідна Картка передбачена умовами Заяви, була видана відповідачу, як і не надано суду відомостей, що підтверджують сірок дії Картки, що є істотними умовами договору, доказів зарахування кредитних коштів на картку. Також, позивачем не надано суду доказів відкриття на ім`я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником, а додана до матеріалів справи Довідка про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна не містить відомостей про отримання вказаних документів з боку позичальника, ознайомлення останньої з вказаною Довідкою та Прикладами використання кредитних коштів на кредитці.

Згідно з ч.2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, відзив, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно доЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2010 року відповідач ОСОБА_1 заповнив та підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приват Банк». Даний факт підтверджується копією вищевказаної анкети-заяви.

З анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 02.07.2010 року вбачається, що відповідач своїм підписом підтвердив свою згоду на те, що дана заява, Пам`ятка клієнта, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифами є договором про надання банківських послуг, він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення. Відповідач ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив, що їй було надано повну інформацію щодо надання банківських послуг.

При оформленні анкети-заяви на отримання кредиту, що була підписана ОСОБА_1 зазначено, що заява разом з Пам`яткою, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним і Банком Договір про надання банківських послуг.

Укладення Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст.634 ЦК України). Підписання заяви Позичальника приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів.

Умови та зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах.

Таким чином, під час укладення кредитного договору сторонами було досягнуто всіх істотних умов договору, як це передбачено законом.

Укладаючи Договір відповідач не ставила під сумнів розумність та справедливість його умов, укладаючи договір сторони розумно оцінювали умови, за яких він буде виконуватись, зокрема, зважувати на відповідальність, яка настає при його невиконанні або неналежному виконанні.

Банком надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору.

Враховуючи, що законодавчо не встановлений обов`язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту ознайомлення відповідача з Умовами кредитування є положення ч.2 ст.638, ч.2 ст.642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладення договору дією (отримання кредиту боржником та сплати ним періодичних платежів).

Наслідком надання відповідачу повної інформації є підписання сторонами кредитного договору та відсутність від позичальника претензій протягом передбаченого законом строку.

Крім того, доказом наявності кредитного договору є фактичне прийняття пропозиції договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів у продовж 2010-2019 років).

Таким чином суд вважає, що 02.07.2010 року між АТ КБ «Приват Банк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору саме в такій формі не суперечить чинному законодавству.

Частиною 1ст.1054 ЦК Українипередбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі вказаної анкети-заяви відповідачу ОСОБА_1 було видано кредитну картку із встановленим кредитним лімітом 25000,00 грн.

Згідно з доданими до матеріалів справи банківськими документами, ОСОБА_3 користуваласькредитною лінією, періодично знімаючирізні суми, але згідно з даними позивача за користування кредитом сплачувала нерегулярно, не в повному обсязі, останній платіж відбувся 08.11.2018 року, врозмірі 1142,00 грн., будь яких інших платежів в рахунок погашення кредиту відповідачем не здійснювалось.

Даних про закриття карткового рахункута припинення дії укладеного між сторонами договору суду не надано.

Відповідно дост. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ізст. 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що погашення заборгованості відповідач припинив здійснювати з 08.11.2018 року.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 25.06.2019 року має заборгованість по кредитному договору у розмірі 75286,97 грн., у тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 31738,79 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту 15947,86грн; нарахована пеня за прострочене зобов`язання 22839,04грн; нараховано пені за несвоєчасність сплати бору від 100грн 700,00грн; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500,00грн; штраф(процентна частина) -3561,28 грн. (а.с.5-15).

Як слідує з зазначеного розрахунку, відповідач має заборгованість за тілом кредиту у розмірі 31738,79 грн. В той час, як відповідно до анкети заяви позичальника, зазначено , що ОСОБА_1 отримав 25000,00грн. Доказів, того, що між сторонами був укладений додатковий договір про отримання боржником коштів на загальну суму 31738,79 грн суду не надано.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача штрафів за невиконання грошового зобов`язання у фіксованій сумі 500,00 грн та процентній складовій 3561,28 грн.

Суд вважає, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Крім того, згідно з наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором б/н від 02.07.2010 року, станом на 25.06.2019 року вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» нараховувало пеню за прострочення виконання зобов`язання за період з 01.06.2015 року по 25.06.2019 року.

Однак, відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК пеня за прострочення виконання зобов`язання, не може перевищувати один рік і належні докази щодо погодження сторонами збільшення вказаного терміну позивачем суду не надано. При цьому виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до ст.253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права Отже, аналіз норми ч.2 ст.258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду.

Також суд враховує, що відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд вважає, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, підлягає зменшенню, суд вважає за можливе з урахуванням суми боргу, заявленого до сплати, зменшити розмір пені, що підлягає стягненню на користь Банку до 100 грн.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові ВСУ по справі №6-2003цс15 від 21.10.2015 року, за статтею 549 ЦК України штраф та пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення. Оскільки за невиконання кредитного договору судом стягнено з відповідача пеню, то відповідно до ст.549 ЦК України штраф стягненню не підлягає. Вимоги підлягають частковому задовленню.

Таким чином,з ОСОБА_1 на користьАТ КБПриват Банкпідлягає стягненнюзаборгованість насуму 25100,00 грн,яка складаєтьсяз наступного:заборгованість за тілом кредиту 25000,00грн,нарахованої пені 100,00 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України стягненню із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір частково у розмірі 960,50 грн.

Керуючись ст.ст.12,13,43,49,80,81,133,141,175-177,228,242-246,258,259,263-265,354ЦПК України, ст.ст.526, 527,530,532 , 533, 549, 554, 555 ,559, 624, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України , суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного Товариства Комерційного Банку ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 , , виданого Роздільнянським РВ УМВС України в Одеській області 20.09.1999 року) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" (р/р НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором №б/н від 02.07.2010 року у розмірі 25100,00грн., у тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 25000,00 грн, нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу в розмірі 100,00грн. В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 , , виданого Роздільнянським РВ УМВС України в Одеській області 20.09.1999 року) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" (р/р НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) витрати по сплаті судового збору частково у сумі 960,50 грн.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу на протязі 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частки на протязі 30 днів з дня складання повного судового рішення до Одеського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А. І. Панчук