Рішення № 87235159, 28.01.2020, Франківський районний суд м. Львова

465/7149/18

2/465/616/20

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

28.01.2020 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого- судді Кузя ВЯ.

за участі секретаря судового засідання Янковської С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 , за участі третьої особи-Франківської районної адміністрації до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду із позовною заявою про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання.

Обґрунтовуючи свої вимоги покликається на те, що вона із сином проживає та зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 . Вказана квартира перебуває у комунальній власності. Окрім них, в квартирі зареєстрований її колишній чоловік - ОСОБА_2 , який з 2014 року не проживає у квартирі, комунальних послуг не сплачує. У зв`язку із вищенаведеним звертається до суду із вказаним позовом.

В судове засідання позивач не з`явилася, подала до суду заяву про слухання справи у її відсутності, в якій вказала, що позовні вимоги підтримує, просить такі задовольнити. Проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився без повідомлення причин, не подавши відзив на позов, хоча належним чином викликалися у порядку ст.ст. 128-130 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши її дійсні обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що згідно довідки з місця проживання про склад сім"ї та прописки № 4174 виданої ЛКП "Навколо базару" 01.11.2018 року, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Вказана квартира перебуває у комунальній власності та згідно Ордеру № 001311 від 06.10.1967 року належала ОСОБА_4 .

Згідно довіреності від 23.11.2018 року та нотаріально посвідченої заяви від 23.11.2018 року, ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_1 на право володіння, користування і розпорядження із правом приватизації квартирою АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 163 ЖК України, у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Частиною 3 зазначеної статті передбачені випадки збереження житлового приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців.

Статтею 72 ЖК України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Факт не проживання відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вказаній квартирі підтверджується актами ЛКП "Навколо базару" від 07.11.2016 року, від 25.11.2015 року, від 18.10.2018 року, від 31.10.2018 року та від 09.11.2018 року.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та протоколів № 2, № 4, № 7, № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності, передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не проживає у спірній квартирі понад один рік, поважних причин не проживання чи перешкод у користуванні такою, судом не встановлено. Отже, позовні вимоги позивача про визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням є підставними та обґрунтованими, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Приймаючи дане рішення, суд враховує, що позивач хоч і не є особою, що володіє квартирою на праві власності, оформленому у спосіб визначений законом, проте наявність реєстрації у квартирі відповідача створює для неї невиправдані матеріальні витрати.

Щодо заявленої позовної вимоги про зняття відповідача з реєстраційного обліку суд приходить наступного.

Порядок зняття з реєстраційного обліку визначений Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється (серед іншого) на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, зняття з реєстраційного обліку проводиться компетентними органами на підставі рішення суду про виселення.

Таким чином, відповідно до зазначеної норми зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: позбавлення права власності на житлове приміщення; позбавлення права користування житловим приміщенням; визнання особи безвісно відсутньою; оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статей 71,72,116,156 ЖК УРСР;статті 405 ЦК України).

При визнанні судом осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, юридичним наслідком є зняття таких осіб з реєстраційного обліку за адресою зазначеного житла.

Правову позицію з цього питання з аналогічними висновками висловлено Верховним Судом у Постанові від 06.02.2019 року у справі № 465/2559/14-ц, яка в силу Закону є обов`язковою до застосування у цій справі, оскільки мають місце аналогічні по своїй суті фактичні обставини справи та відповідно правовідносини.

Відтак, заявлені вимоги позивача про зняття судом відповідача з реєстраційного обліку не підлягаює задоволенню, оскільки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 150 Житлового кодексу України, ст.ст. 2, 10, 12,19, 128-130, 141, 247,258-259, 263-265,268, 280-282,284,289,351-356 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

позов ОСОБА_1 , за участі третьої особи-Франківської районної адміністрації до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Якщо відповідачу, повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, він має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Роз`яснити, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

Третя особа: Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, юридична адреса: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 85.

Суддя В. Кузь