Рішення № 87234263, 12.12.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/5086/19

Пр. № 2/336/3064/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року Шевченковський районний м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Щасливої О.В.,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, треті особи департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, П`ята запорізька державна нотаріальна контора, про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом про звільнення з-під арешту належного їй майна, що накладений 10 грудня 2003 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції під час здійснення виконавчого провадження.

В позові зазначила, що є власником будинку АДРЕСА_1 , на який постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 29.10.1999 року накладений арешт та оголошено заборону його відчуження під час виконання наказу арбітражного суду Запорізької області від 18.10.1999 року про накладення арешту на майно, що належить фірмі «Бліц ЛТД» Міжнародного благодійного фонду милосердя ім. пана Хлистюка будинок АДРЕСА_1 . Означене нерухоме майно станом на день вчинення виконавчої дії не належало Міжнародному благодійному фонду милосердя ім. пана ОСОБА_2 , оскільки позивач є власником вказаного майна на підставі свідоцтва про право власності на жилий будинок на підставі свідоцтва про право особистої власності від 14.10.1992 року. Означене право зареєстроване ОП «ЗМБТІ». Її звернення до відділу державної виконавчої служби з заявою про надання роз`яснення про підстави накладення арешту увінчалось отриманням відповіді про відсутність будь-яких даних в автоматизованій системі виконавчих проваджень щодо виконавчого провадження, в межах якого накладався арешт на майно боржника за номером запису про обтяження 2122523, а також про відсутність відкритих виконавчих проваджень, боржником по яких була б ОСОБА_1 . Запис про боржника ОСОБА_1 в автоматизованій системі виконавчого провадження на час звернення відсутній, про наявність виконавчих проваджень в минулі роки та про їх долю повідомити неможливо через знищення архіву виконавчих проваджень та номенклатурних справ, які за загальним правилом підлягають зберіганню протягом трьох років.

Наявність вказаних обтяжень у відсутність не лише виконавчих проваджень, а й навіть відомостей про особу, на користь якої застосовані вказані заходи забезпечення виконавчого провадження, обмежують її в реалізації повною мірою охоронюваного національним та міжнародним законодавством права власності.

Крім того, вона є власником об`єкта нерухомості, підданого вказаному обмеженню, і була власником на час застосування арешту, а накладення арешту на майно боржника, якому не належить майно, є помилкою, що посягає на права позивача як власника.

У зв`язку з викладеним позивач просить звільнити належне їй майно з-під арешту.

Ухвалою судді від 12.09.2019 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

В судове засідання позивач не з`явилася.

Її представник надала суду письмове звернення, яке містить прохання про задоволення позову та розгляд справи у її відсутність, а також згоду на ухвалення рішення при заочному розгляді справи, у зв`язку з чим суд в силу ст. ст. 211, 223 ЦПК України знаходить за можливе вирішувати справу без участі позивача і його представника.

Представник відповідача, належним чином повідомленого про час та місце вирішення справи, до суду не з`явився, що за умови згоди представника позивача, висловленої в письмовій заяві, є підставою для ухвалення заочного рішення у відповідності до ст. 280 ЦПК України.

Представники третіх осіб, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися, що в силу ст. 223 ЦПК України зумовило проведення засідання без їхньої участі.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд знаходить позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, з наступних міркувань.

Судом встановлено, що на підставі постанови державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького МУЮ від 29.10.1999 року накладений арешт на майно боржника - фірми «Бліц ЛТД» Міжнародного благодійного фонду милосердя ім. пана Хлистюка, зокрема на будинок АДРЕСА_1 , та оголошена заборона його відчуження під час здійснення виконавчого провадження (а. с. 11).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, що діяла на момент вчинення вказаних заходів забезпечення виконавчого провадження, примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, а згідно із ст. 1 Закону виконавче провадження це сукупність дій, що спрямовані на примусове виконання рішень судів.

Суд вважає, що державний виконавець, в провадженні якого перебував виконавчий документ, діяв правомірно, прийнявши оскаржуваний захід забезпечення виконавчого провадження.

Доля виконавчих проваджень, як і її учасники, судом не встановлена.

У відповідності до ст. 59 закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (1); надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника (2); отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах (3); наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням (4); відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно (5); отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову (6); погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника (7); отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову (8); підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону (9).

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду, як випливає із змісту частини 5 ст. 59 Закону.

У зв`язку з викладеним суд не вбачає в діях державного виконавця, уповноваженого на неухильне дотримання законності під час здійснення виконавчого провадження, ознак протиправності.

Разом з тим, відсутність виконавчого провадження з 1999 року в провадженні підрозділу виконавчої служби за умови закінчення строку виконавчої давності позбавляє сенсу вжитий державним виконавцем захід виконавчого провадження і посягає на право особи реалізовувати своє право власника повною мірою.

Посилання в постанові про накладення арешту на належну позивачеві нерухомість як на майно боржника - фірми «Бліц ЛТД» Міжнародного благодійного фонду милосердя ім. пана Хлистюка, - який (боржник) не мав жодних речових прав на піддану обтяженню нерухомість на час застосування заходу забезпечення виконавчого провадження, робить очевидним грубе посягання на право власності позивачки і дає всі підстави для задоволення позову.

Непорушність права власності гарантована Основним Законом України.

Згідно із ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні, а із змісту ст. 391 ЦК України випливає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права володіння та розпорядження своїм майном.

Право власника захистити своє речове право внормоване наведеними положеннями закону, а також випливає із змісту роз`яснень пункту 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», відповідно до якого позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником цього майна.

У зв`язку з викладеним суд вважає за можливе захистити право заявника та ухвалити про скасування арешту на належне їй майно.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 321, 391ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 77-81, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , що зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (м. Запоріжжя, вул. Брюллова, 5, ЄДРПОУ 35037228) задовольнити.

Звільнити з-під арешту та заборони відчуження, зареєстрованого 24 червня 2005 року реєстратором Запорізьким обласним державним нотаріальним архівом на підставі обтяження-повідомлення № 2147 від 24.11.1999 року п`ятої Запорізької державної нотаріальної контори, будинок АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Суддя О.В. Щаслива