Рішення № 87233950, 24.01.2020, Михайлівський районний суд Запорізької області

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/525/19

Провадження № 2/321/13/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.01.2020 смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кравченко Н.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Цаплі Г.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 19349 гривень 83 копійки, посилаючись на те, що 16 квітня 2014 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 5600 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку складає між нею та банкомдоговір.

У зв`язку із порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 18.03.2019 року має заборгованість у розмірі 19349 гривень 83 копійки, яка складається з наступного: 8725 гривень 39 копійок заборгованість за тілом кредиту; 3688 гривень 15 копійок заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4803 гривень 08 копійок пеня за прострочене зобов`язання; 735 гривень 60 копійок пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень штраф (фіксована частина), 897 гривень 61 копійка штраф (процентна складова).

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву з клопотанням розглядати справу у його відсутність, підтримує позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позов визнала частково, в розмірі коштів, отриманих в кредит, а саме - 5600,00 грн. В іншій частині позовних вимог заперечувала проти їх задоволення в зв`язку з безпідставністю.

Дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до укладеного кредитного договору б/н від 16.04.2014 року ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 5600 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача в заяві.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступних міркувань.

Так, частиною 1ст. 626 ЦК Українипередбачено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК Українипередбачено, що відповідно дост. 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 526 ЦК Українивизначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 549 ЦК Українивизначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК Українивизначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За вимогст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 та 2ст. 639 ЦК Українивизначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ «Приват Банк» вказує на те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, підписавши заяву, а Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку.

Однак, такі доводи позивача з огляду на зміст наявної у матеріалах копії Анкети-заяви не знаходять свого підтвердження в розрізі положень ст.ст. 76-81 ЦПК України.

Зазначення відповідача у заяві на видачу кредиту про ознайомлення з Умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.

На виконання вимогст. 81 ЦПК Українипозивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме надані суду Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 22.03.2017 року (справа № 6-2320цс16).

При цьому, суд вважає, що Умови та Правила надання банківських послуг АТ «Приват Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.

Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема пеню і штрафи за прострочене зобов`язання та несвоєчасність сплати боргу, про що зазначає в позовній заяві та приєднує розрахунок заборгованості (а.с. 5-9).

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень в розрізі положень ст.ст. 76-81 ЦПК Українипро те, що саме Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт (а.с.11) та Витяг з Умов ( а.с. 12-26), що містяться в матеріалах справи, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Приват Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, приймаючи до уваги те, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору, у суду відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ «Приват Банк» було дотримано вимог, передбачених ч. 2ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Тому, суд не знаходить підстав для задоволення позову банку в частині стягнення на його користь:

- заборгованість за нарахованою пенею за прострочене зобов`язання 4803 гривень 08 копійки;

- заборгованість за пенею за несвоєчасність сплати бору на суму від 100 гривень 735 гривень 60 копійок;

- штраф (фіксована складова) - 500,00 гривень;

- штраф (процентна складова) 897 гривень 61 копійка.

Одночасно суд вказує, що наданий позивачем розрахунок також не дає суду підстав для задоволення вимог банку у вказаній частині.

Підсумовуючи вище викладене та встановлені судом обставини, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ «Приват Банк» не повернуті, а також вимоги ч. 2ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, АТ «Приват Банк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 18.03.2019 року за кредитом становить: 8725 гривень 39 копійок заборгованість за тілом кредиту, 3688 гривень 15 копійок заборгованість за простроченим тілом кредиту, а всього 12413 гривень 54 копійки.

Наведене вище узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи №342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловленими в постанові від 03 липня 2019 року, а відповідно дост.13 Закону України « Про судоустрій та статус суддів»враховуються судом .

Укладений між сторонами кредитний договір від 16.04.2014 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним), однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другоїстатті 530 ЦК Україниза змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд приходить до переконання, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог і стягнення в примусовому порядку з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.04.2014 року в розмірі 12413 гривень 54 копійки.

Відповідност. 141 ЦПК Україниу разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги були судом задоволені частково, у розмірі 64,15 % від заявлених позовних вимог, тому з відповідача підлягають стягненню витрати, які поніс позивач на сплату судового збору, у розмірі пропорційно задоволеним вимогам, а саме 1232 гривні 32 копійки (що становить 64,15 % від 1921 грн.).

В задоволенні інших вимог необхідно відмовити за вище вказаних підстав.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 12, 228-229, 258-260, 263 -265, 268, 280-283 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, (р/р № НОМЕР_3 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за строковим кредитним договором б/н від 16 квітня 2014 року в сумі 12413 (дванадцять тисяч чотириста тринадцять) гривень 54 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, (р/р № НОМЕР_3 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в сумі 1232 (одна тисяча двісті тридцять дві) гривні 32 копійки.

Повний текст рішення буде виготовлено 28.01.2020 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької областіН.О. Кравченко