Рішення № 87232078, 27.01.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/197/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Супруна Є.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Лисака С.В.,

представника позивача адвоката Лукачини А.В.,

державного виконавця - Пецяк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/197/20 за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

13 січня 2020 року позивач Комунальне підриємство"Теплоенерго" (надалі - КП "Теплокомуненерго") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (надалі - Відділ, відповідач), в якому просить визнати такими, що порушують права та інтереси позивача дії державного виконавця Відділу Пецяк Людмили Вікторівни при винесенні постанови від 04.12.2019 про арешт коштів боржника ВП 56191548, а також визнати протиправною і скасувати вказану постанову.

Обставини порушення своїх прав, як боржника у зведеному виконавчому провадженні, позивач пов`язує з неправомірними, як на його думку, діями державного виконавця, що полягають у включенні до спірної постанови інших виконавчих проваджень, які завершені у зв`язку з їх фактичним виконанням або таких, виконання за якими має бути зупиненим в порядку ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження"; завищенні суми боргу до стягнення; накладенні, в порушення вимог ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", арешту на рахунки із спеціальним призначенням, з яких здійснюється сплата податків або виплата заробітної плати працівникам КП "Теплоенерго".

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 позивачу поновлено строк звернення до суду з цим позовом, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив її задовольнити у повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні державний виконавець, представляючи інтереси відповідача, проти задоволення позову заперечував. 22.01.2020 надав відзив на позов, в якому вказує на необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки боржник рішення судів не виконав. В межах зведеного виконавчого провадження №38275205 постановою Відділу від 04.12.2019 накладено арешт на кошти, що знаходяться на рахунках боржника в банківських установах у сумі 8 452 442,22 грн, до якої включено заборгованість боржника перед ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" та сума виконавчого збору. При цьому державний виконавець керувався лише інформацією про наявні у боржника рахунки, яку отримав в органах доходів і зборів за відсутності будь-яких відомостей про присвоєння таким рахункам спеціального режиму використання. Так чи інакше, позивач, маючи передбачене законом повноваження повідомити державного виконавця про цільове призначення рахунку, відповідним правом не скористався, будь-яких відомостей з цього приводу державному виконавцю не надав, тоді як сам державний виконавець позбавлений можливості винести постанову у строк інший, ніж той, що визначений статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження". Твердження позивача про погашення частини суми заборгованості відповідач спростовував обставинами зарахування поточних платежів позивача в рахунок існуючої заборгованості за раніше відкритими виконавчими провадженнями (а.с. 105-106).

27.01.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд приймає до розгляду в якості додаткових пояснень, оскільки розгляд справи здійснюється судом з урахуванням особливостей провадження, визначених ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, в якому заявами по суті є лише позов і відзив.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з наступних міркувань.

З наявних матеріалів суд встановив, що у провадженні Відділу перебуває зведене виконавче провадження №38275205 щодо стягнення з КП «Теплоенерго» на користь держави та юридичних осіб заборгованості на загальну суму 21 682 101,47 грн.

Як пояснив державний виконавець, у складі зведеного виконавчого провадження №38275205 перебуває виконавче провадження №56191548 з примусового виконання наказу №917/61/17, виданого 04.12.2017 Господарським судом Полтавської області за заявою стягувача ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» про стягнення заборгованості у розмірі 19 413 779,58 грн в межах суми залишку боргу у розмірі 5 193 150,23 грн, а також виконавче провадження №57965775 з примусового виконання наказу №917/313/18, виданого 13.11.2018 Господарським судом Полтавської області за заявою того ж стягувача ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» про стягнення заборгованості у розмірі 28 466 919,09 грн в межах суми залишку боргу у розмірі 5 111 409,63 грн.

У зв`язку з невиконанням боржником рішень судів у добровільному порядку, в рамках зведеного виконавчого провадження №38275205 постановою Відділу від 04.12.2019 було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках боржника в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 331401; АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849; АТ «Альфа-банк», МФО 300346; АБ «Укргазбанк», МФО 320478; АТ «Ощадбанк», МФО 331467; ПАТ КБ «Полтава-банк», МФО 331489, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, в межах суми боргу з урахуванням суми виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в сумі 8 452 442,22 грн (а.с. 141-143).

При цьому, як пояснив державний виконавець, арешт був накладений лише з урахуванням виконавчих проваджень №56191548 та №57965775 про стягнення коштів на користь ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» та з урахуванням виконавчого збору.

Спростовуючи правомірність даної постанови, позивач покликається на 3 обставини, серед яких вказує на недотримання державним виконавцем форми документа внаслідок включення до спірної постанови інших виконавчих проваджень, які завершені у зв`язку з їх фактичним виконанням або таких, виконання за якими має бути зупиненим в порядку ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження"; завищенні суми боргу до стягнення з огляду на факт сплати позивачем його частини, підтвердженням чому є відповідні розрахункові документи; накладенні, в порушення вимог ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", арешту на рахунки із спеціальним призначенням, з яких здійснюється сплата податків або виплата заробітної плати працівникам КП "Теплоенерго".

Надаючи правову оцінку спірним публічно-правовим відносинам, суд виходить із такого.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

У спірних правовідносинах, суд керується Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України та застосовує положення Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (надалі Закон № 1404-VIII) та підзаконним нормативним актом Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Поняття та особливості здійснення виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), визначено Законом №1404-VIII.

Приписами частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №1404-VIII, заходами примусового виконання рішень, серед іншого, є: звернення стягнення на кошти боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 13 Закону №1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення, поряд з іншим, постанов або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 7 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема, на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Аналізуючи приписи вищевказаної норми Закону, суд зазначає, що накладення арешту на кошти боржника є правовим механізмом створення можливості забезпечення належного і своєчасного виконання виконавцем у межах суми стягнення за виконавчим документом із врахуванням додаткових платежів.

Згідно з частинами 1, 2 статті 48 Закону №1404-VIII, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 191 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України "Про теплопостачання", статті 181 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Частинами 1-5 статті 52 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

У разі якщо після накладення виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судового рішення і відкриває нові рахунки в банках чи інших фінансових установах, виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Згідно з частинами 1-4 статті 56 Закону №1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Досліджуючи питання щодо недотримання державним виконавцем форми документа внаслідок включення до спірної постанови інших виконавчих проваджень, які завершені у зв`язку з їх фактичним виконанням або таких, виконання за якими має бути зупиненим в порядку ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", суд з`ясував, що дійсно, постанова про арешт коштів боржника від 04.12.2019 містить у мотивувальній частині посилання на виконавчі документи, провадження за якими вже завершені, зокрема:

-ВП 42573495 на виконання наказу Господарського суду Полтавської області №917/1191 від 16.09.2013;

-ВП 42316444 на виконання наказу Господарського суду Полтавської області №917/1192/13 від 24.09.2013;

-ВП 46005647 на виконання наказу Господарського суду Полтавської області №917/1963/14 від 02.12.2014;

-ВП 47898307 на виконання наказу Господарського суду Полтавської області №917/2578/14 від 27.02.2015;

-ВП 43378326 на виконання наказу Господарського суду Полтавської області №917/1190/13 від 04.10.2013.

З посиланням на пункт 16 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (надалі Інструкція №512/5), позивач цитує, що за наявності підстав для закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа виконавчий документ виводиться із зведеного виконавчого провадження за постановою виконавця про виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження.

Всупереч наведеному державний виконавець вимоги пункту 16 розділу ІІІ Інструкції №512/5 не виконав.

Як пояснював державний виконавець, завершені виконавчі провадження підтягуються до бланку постанови автоматично програмним забезпеченням. Постанови про виведення зі зведеного виконавчого провадження нею поки не виносилися задля зручності, оскільки постанова у такому вигляді відображає усі провадження і завершені, і не завершені та відображає картину заборгованості в цілому.

Оцінюючи доводи сторін з цього приводу, суд зазначає про формальну правильність зауважень позивача з приводу недотримання державним виконавцем вимог пункту 16 розділу ІІІ Інструкції №512/5. Однак це порушення ніяким чином не вплинуло на обсяг прав чи обов`язків позивача у зведеному виконавчому провадженні, оскільки судовим розглядом з`ясовано, що сума боргу, в межах якої накладено арешт, стосується лише тих наказів Господарського суду Полтавської області (№917/61/17 від 04.12.2017, №917/313/18 від 13.11.2018), провадження за якими досі не завершено, а також виконавчого збору. До того ж приписи пункту 16 розділу ІІІ Інструкції №512/5 не містять будь-яких вимог щодо строків винесення державним виконавцем постанови про виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження.

У зв`язку з цим суд зазначає, що наявність лише формальних порушень при складенні документа, не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення суб`єкта владних повноважень.

Інше твердження позивача зводиться до звинувачень у недотриманні відповідачем приписів п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону №1404-VIII, відповідно до змісту якої виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Однак, як вже з`ясовано судом вище, арешт був накладений у зв`язку з невиконанням боржником наказів Господарського суду Полтавської області №917/61/17 від 04.12.2017 та №917/313/18 від 13.11.2018, стягувачем у яких є ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод».

Таким чином у даних правовідносинах дія вищенаведеної норми Закону 1404-VIII на позивача не поширюється, а тому твердження позивача з посиланням на її зміст суд визнає безпідставними.

Твердження позивача про завищення виконавцем суми боргу до стягнення з огляду на факт сплати позивачем його частини, підтвердженням чому є відповідні розрахункові документи (а.с. 60-64), не відповідає дійсності, оскільки, як вірно зазначив державний виконавець, незалежно від визначення боржником призначення платежу задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів здійснюється в порядку черговості визначеної статтею 46 Закону №1404-VIII.

Саме з цих підстав суми, які призначалися позивачем на погашення поточної заборгованості спрямовувалися виконавцем на погашення попередніх боргів (а.с. 179-203).

Так само безпідставним суд визнає твердження позивача про порушення відповідачем абз. 2 ч. 2 ст. 48 Закону №1404-VIII, яким встановлено заборону звертати стягнення та накладати арешт на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 191 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України "Про теплопостачання", статті 181 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

З цього приводу суд звертає увагу на положення абз. 2 ч. 2 ст. 59 Закону №1404-VIII, яким передбачено, що виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Всупереч наведеному, виконавець жодних повідомлень від банків після винесення спірної постанови не отримував. Більш того, сам боржник дізнавшись про арешт дотепер не вжив жодних заходів для належного інформування виконавця про факт наявності у нього рахунків зі спеціальним режимом.

Так чи інакше, Закон №1404-VIII містить запобіжники, які дозволяють захищати інтереси боржника за відсутності достатньої інформації у виконавця про його відкриті рахунки.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону №1404-VIII, банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

На питання суду представник позивача не змогла повідомити чи прийнято хоча б якимось банком до виконання постанову про арешт коштів шляхом арешту рахунків зі спеціальним режимом.

Відтак, твердження позивача про порушення прав КП «Теплокомуненерго» у цій частині суд визнає нічим не обґрунтованими припущеннями, оскільки матеріали справи будь-яких доказів з цього приводу не містять.

За відсутності ж факту порушення прав відсутній і об`єкт судового захисту.

З огляду на встановлені у справі обставини справи суд визнає заявлений позов надуманим та безпідставним, у зв`язку з чим відмовляє у його задоволенні у повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 250, 271, 272, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства "Теплоенерго" (вул. Софіївська, 68, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 31700972) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (вул. Героїв-пожежників, 13, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 34874347) про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складений і проголошений 27.01.2020.

Суддя Є.Б. Супрун