Рішення № 87231932, 29.01.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6698/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 (Одеська обл., Подільський р-н. с. Мардарівка, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (юридична адреса: 66350. Одеська область, Подільський район, село Куяльник. вул. Куяльницька №2б-А. фактична адреса: 66300. Одеська область, м. Подільськ. вул. Соборна. 105. код ЄДРПОУ 04379835) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, в якому позивач просить:

визнати протиправною відмову Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, викладену у листі від 25.10.2019 року N°A-2906, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2.00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Мардарівка та Перишори на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області;

зобов`язати Куяльниньку сільську раду Подільського райоу Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.09.2019р. про надання дозволу па розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2.00 га для ведення особистою селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеною пункту Мардарівка та Перишори на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області та прийняти рішення по даній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

стягнути на користь позивача за рахунок бюджетах асигнувань Куяльницької сільської ради (юридична адреса: 66350. Одеська область, Подільський район, село Куяльник. вул. Куяльницька №2б-А. фактична адреса: 66300. Одеська область, м. Подільськ. вул. Соборна. 105. код ЄДРПОУ 04379835) судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.09.2019р. позивач звернувся до Куяльницького сільського голови з заявою про надання дозволу па розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2.00 га для ведення особистою селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту Мардарівка та Перишори на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області у відповідності із пунктом «б» частини 1 статті 121 ЗК України. До заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, а також копія паспорту та ідентифікаційного номеру заявника. За наслідками розгляду заяви відповідачем відмовлено у наданні дозволу (лист № А-2906 від 25.10.2019р.) Дану відмову позивач вважає протиправною, необгрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки:

по-перше, звернення про надання дозволу не винесено на розгляд Куяльницької сільської ради, чим порушено вимоги ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»;

по-друге, в якості підстави для відмови у наданні дозволу зазначено, що на час звернення позивача не завершена реєстрація земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів, в комунальну власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, однак виключний перелік підстав для відмови визначений ст.118 Земельного кодексу України, серед яких така підстава відсутня та такі твердження не відповідають дійсності.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2019р. позовну заяву залишено без руху; надано позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

Ухвалою від 02.12.2019 р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін); встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; встановлено учасникам справи п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяв з процесуальних питань; призначено судове засідання по справі на 19.12.2019 р. 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 19.12.2019 р., яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи на 21.01.2020р.

21.12.2019р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№48826/19), в якому відповідач заперечує проти задоволення позову. В обгрунтування правової позиції відповідачем зазначено, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому приписи статті 12 Земельного кодексу України свідчать про те, що сільські ради розпоряджаються земельними ділянками комунальної власності. Якщо земельна ділянка не належить сільській раді на праві комунальної власності це також є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

До судового засідання позивач та відповідач не з`явилися, явку представників не забезпечили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Від позивача до суду надійшла заява (вх.№46361/19 від 03.12.2019р.) про розгляд справи за його відсутності.

За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.09.2019р. (вх№А-2906) ОСОБА_1 звернувся до Куяльницького сільського голови у Подільському районі Одеської області Паламарчука С.М. з заявою про надання дозволу па розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2.00 га для ведення особистою селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеною пункту Мардарівка та Перишори на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області у відповідності із пунктом «б» частини 1 статті 121 ЗК України. До заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, а також копія паспорту та ідентифікаційного номеру заявника.

Листом № А-2906 від 25.10.2019р. Куяльницька сільська рада повідомила позивача, що відповідно до Розпорядження КМУ №60-р від 31 січня 2018р. «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності об`єднаних територіальних громад», на даний час не завершена реєстрація земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів, в комунальну власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, в зв`язку з чим рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у власність будуть прийматися після реєстрації земельних ділянок за Куяльницькою сільською радою.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до п. "б" ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

При цьому, з огляду на зміст п.п. "в" ч.3 ст.116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

На підставі п. "б" ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч.1, 7 ст.5 Закону України "Про особисте селянське господарство" від 15.05.2003 р. №742-IV для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про наявність у позивача можливості отримати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель державної власності сільськогосподарського призначення, однак за умови, якщо такого права вона не використала раніше.

Водночас, документальних доказів використання позивачем раніше такого права відповідач до суду не надав.

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР від 21.05.1997 року визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (частина 2 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

У відповідності до ч.1 ст.10 цього Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно приписів ст.25 цього Закону сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Проаналізувавши вищезазначені норми, суд дійшов висновку про наявність у відповідача повноважень щодо надання громадянам, в тому числі й позивачу, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч.6, 7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, отримавши заяву (клопотання) позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, відповідач, згідно з статтею 118 ЗК України, повинен був у місячний строк дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу.

Натомість, відповідач за результатами розгляду заяви (клопотання) позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не прийняв жодного з рішень передбаченого ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Документальних доказів прийняття одного із рішень, які передбачені ч.7 ст.118 Земельного кодексу України (надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надання мотивованої відмови у його наданні), відповідачем до суду не надано.

Відповідно до п.4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті жодного з тих рішень, які передбачені ст.118 Земельного кодексу України, належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.09.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту Мардарівка та Перишори на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області та зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.09.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту Мардарівка та Перишори на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області та прийняти рішення по даній заяві з урахуванням висновків суду.

Суд звертає увагу, що з урахуванням встановлених обставин справи, саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним, при цьому у відповідності до вимог ч.4 ст.245 КАС України суб`єкт владних повноважень у такому випадку зобов`язаний вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Разом з тим позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, викладеної у листі від 25.10.2019 року N°A-2906, у наданні ОСОБА_1 дозволу па розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2.00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Мардарівка та Перишори на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, задоволенню не підлягають, оскільки відповідач не прийняв жодного з рішень, передбачених ст.118 Земельного кодексу України за результатами розгляду заяви (клопотання) позивача.

При застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 29.08.2019р. у справі №420/5288/18 (провадження №К/9901/15392/19).

Стосовно позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, то суд зазначає, що оскільки клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою розглянуте з порушенням норм Земельного кодексу України, суд вважає, що порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою (клопотанням) має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути дане клопотання, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Позивачем до суду подано заяву про стягнення судових витрат з відповідача (вх.№47381/19 віл 13.12.2019р.), в якій позивач просить стягнути на його користь 6842грн. витрат на правничу допомогу.

Розглянувши заяву позивача про стягнення судових витрат з відповідача, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI закріплено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правничої допомоги.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження розрахунку вартості послуг адвоката в розмірі 6482 грн. представником позивача надано: копію договору про надання професійної правничої допомоги від 06.12.2019р.; акт виконаних робіт від 06.12.2019р.

Враховуючи те, що позивачем не надано до суду належних доказів документального підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, доказів оплати послуг адвоката, відсутні підстави для задоволення заяви позивача про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (Одеська обл., Подільський р-н. с. Мардарівка, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (юридична адреса: 66350. Одеська область, Подільський район, село Куяльник. вул. Куяльницька №2б-А. фактична адреса: 66300. Одеська область, м. Подільськ. вул. Соборна. 105. код ЄДРПОУ 04379835) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (юридична адреса: 66350. Одеська область, Подільський район, село Куяльник. вул. Куяльницька №2б-А. фактична адреса: 66300. Одеська область, м. Подільськ. вул. Соборна. 105. код ЄДРПОУ 04379835) щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 (Одеська обл., Подільський р-н. с. Мардарівка, РНОКПП НОМЕР_1 ) від 23.09.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту Мардарівка та Перишори на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області.

Зобов`язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області (юридична адреса: 66350. Одеська область, Подільський район, село Куяльник. вул. Куяльницька №2б-А. фактична адреса: 66300. Одеська область, м. Подільськ. вул. Соборна. 105. код ЄДРПОУ 04379835) розглянути заяву ОСОБА_1 (Одеська обл., Подільський р-н. с. Мардарівка, РНОКПП НОМЕР_1 ) від 23.09.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту Мардарівка та Перишори на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області та прийняти рішення по даній заяві з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (юридична адреса: 66350. Одеська область, Подільський район, село Куяльник. вул. Куяльницька №2б-А. фактична адреса: 66300. Одеська область, м. Подільськ. вул. Соборна. 105. код ЄДРПОУ 04379835) на користь ОСОБА_1 (Одеська обл., Подільський р-н. с. Мардарівка, РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (юридична адреса: 66350. Одеська область, Подільський район, село Куяльник. вул. Куяльницька №2б-А. фактична адреса: 66300. Одеська область, м. Подільськ. вул. Соборна. 105. код ЄДРПОУ 04379835).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.