Рішення № 87231877, 28.01.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6907/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Кароліно-Бугазької сільської ради (67844, Одеська обл., Овідіопольський р-н., с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, буд. 1) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Кароліно-Бугазької сільської ради, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Кароліно - Бугазької сільської ради від 20 вересня 2019 року про відмову в реєстрації місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 організація „ АДРЕСА_3 АДРЕСА_4 будинок 85 АДРЕСА_5 Бугаз, Овідіопольський район, Одеська область;

зобов`язати Кароліно - Бугазьку сільську раду здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: Громадська організація АДРЕСА_3 будинок АДРЕСА_5 .

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 21.11.2019р. позовну заяву залишено без руху; надано позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

Ухвалою суду від 03.12.2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження. Призначено судове засідання по справі на 19 грудня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.09.2019 подав до Кароліно - Бугазької сільської ради заяву про реєстрацію місця проживання в садовому будинку, що розташований за адресою: Громадська організація „ АДРЕСА_5 Бугаз, АДРЕСА_6 , який відповідно до договору дарування від 07.06.2015р., зареєстрованого в реєстрі за № 274, посвідченого приватним нотаріусом Могилою М.М., є власністю позивача, а саме 1/2 частка садового будинку з господарчими будівлями та спорудами. Проте, в реєстрації місця проживання за зазначеною адресою позивачу відмовлено, про що внесено запис до заяви про реєстрацію місця проживання, та повідомлено позивача листом Кароліно - Бугазької сільської ради № 446/02-07 від 20.09.2019р. В якості підстави для відмови зазначено: "відповідно до інструкції «Про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна Держбуд України» та Податкового кодексу України садовий будинок - будинок літнього (сезонного) використання, який в питаннях планування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормам установленим для житлових будинків". Позивач вважає таку відмову незаконною, в зв`язку з чим звернувся до суду з позовом.

19.12.2019р. до судового засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

19.12.2019р. (вх.№48405/19) від позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття в судове засідання сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є власником 1/2 частки садового будинку з господарчими будівлями та спорудами загальною площею 185,8 кв.м, що розташований за адресою: Громадська організація АДРЕСА_6 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 38668365. Дата формування: 07.06.2015р.).

20.09.2019р. ОСОБА_1 звернувся до Кароліно-Бугазької сільської ради про реєстрацію місця проживання за адресою: Громадська організація « АДРЕСА_3 » АДРЕСА_4 будинок АДРЕСА_5 Бугаз, Овідіопольський район АДРЕСА_6 .

Згідно службових відміток на зворотному боці заяви позивача Кароліно-Бугазькою сільською радою прийнято рішення про відмову у реєстрації місця проживання від 20.09.2019р.

Посилаючись на Інструкцію «Про порядок проведення технічної інвентеризації об`єктів нерухомого майна» та Податковий кодекс України, відповідачем в якості підстави для відмови в реєстрації зазначено, що садовий будинок не відповідає нормам установленим для житлових будинків.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і випадки їх обмеження визначено Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», який регулює відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

За визначенням ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг):

- письмову заяву;

- документ, до якого вносяться відомості про місце проживання;

- квитанцію про сплату адміністративного збору;

- документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;

- військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.

В розумінні ст. 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо:

- особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію;

- у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними;

- для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.

Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

У відповідності до ст. 10 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Правила реєстрації місця проживання, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207 (далі - Правила №207), визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів.

Пунктом 3 Правил №207 передбачено, що реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно - територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Згідно з п.п. 8, 9 Правил №207 документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративні послуги».

Відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.

Суд звертає увагу, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не містить посилань на поняття житлового фонду та не встановлює обмежень у реєстрації за адресою приміщення, яке не відноситься до житлового фонду.

Відповідно до ст. 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

З аналізу норм ст. 379 Цивільного кодексу України вбачається, що житлом фізичної особи є не тільки житловий будинок, а й інше жиле приміщення, придатне для постійного чи тимчасового проживання в ньому.

Згідно відомостей, які містяться в технічному паспорті, садовий будинок № АДРЕСА_7 складається з входу в підвал 6,4 кв.м., коридору 9,3 кв.м., кладової 7,5 кв.м., топочної 14,6 кв.м., кухні 9,7 кв.м., прихожої 10,2 кв.м., кухні 12,8 кв.м., коридору 3,1 кв.м., санвузла 3,5 кв.м., житлової кімнати 12 кв.м., житлової кімнати 18,7 кв.м., лоджії 7,3 кв.м., холу 11,6 кв.м., житлової кімнати 13,3 кв.м., коридору 9,2 кв.м., санвузла 3,7 кв.м., житлової кімнати 13,7 кв.м., житлової кімнати 14,7 кв.м., лоджії 7,4 кв.м., холу 11,8 кв.м., тобто садовий будинок позивача є придатним для експлуатації та проживання в ньому людей.

Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу УРСР, жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української PCP, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає:

- жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд);

- жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд);

- жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово- будівельних кооперативів);

- жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд);

- квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно- колгоспним та іншим державно-кооперативним об`єднанням, підприємствам і організаціям.

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

З наведених норм Житлового кодексу слідує висновок, що садовий будинок не зазначений в переліку об`єктів, які не входять до житлового Фонду.

Крім того, у реєстрації місця проживання фізичної особи може бути відмовлено з підстав, виключний перелік яких наведено в ст. 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Підставою для відмови у проведенні реєстрації місця проживання за адресою: Громадська організація АДРЕСА_7 відповідачем визначено те, що будинок, у якому позивач просить зареєструвати своє місце проживання, є садовим будинком, а тому не призначений для постійного проживання.

Судом, як зазначено вище, встановлено, що садовий будинок скдадається з входу в підвал 6,4 кв.м., коридору 9,3 кв.м., кладової 7,5 кв.м., топочної 14,6 кв.м., кухні 9,7 кв.м., прихожої 10,2 кв.м., кухні 12,8 кв.м., коридору 3,1 кв.м., санвузла 3,5 кв.м., житлової кімнати 12 кв.м., житлової кімнати 18,7 кв.м., лоджії 7,3 кв.м., холу 11,6 кв.м., житлової кімнати 13,3 кв.м., коридору 9,2 кв.м., санвузла 3,7 кв.м., житлової кімнати 13,7 кв.м., житлової кімнати 14,7 кв.м., лоджії 7,4 кв.м., холу 11,8 кв.м.

Відтак, останній придатний для експлуатації та проживання в ньму людей.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що реєстрація за адресою житла фізичної особи, зокрема, садового будинку, є можливою та повністю узгоджується зі статтями 6, 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отже, суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі №804/14800/14., постанові Верховного Суду від 10.10.2019р. у справі № 2340/4673/18.

Враховуючи, що рішення відповідача про відмову в реєстрації місця проживання є неправомірним та прийнято з підстав, які спростовані в ході судового розгляду спору, то інших варіантів поведінки, окрім як прийняти протилежне рішення, відповідач не має.

При цьому, слід враховувати, що в разі відмови в реєстрації місця проживання заява з доданими документами повертається заявнику. Відповідно, для захисту права позивача, останньому необхідно вчинити дії щодо її повторного подання для реєстрації місця проживання.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Кароліно-Бугазької сільської ради (67844, Одеська обл., Овідіопольський р-н., с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, буд. 1, код ЄДРПОУ 04527307) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кароліно-Бугазької сільської ради (67844, Одеська обл., Овідіопольський р-н., с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, буд. 1, код ЄДРПОУ 04527307) від 20 вересня 2019 року про відмову в реєстрації місця проживання позивача за адресою: Громадська організація „Перлина степу, будинок 85, с. Кароліно-Бугаз, Овідіопольський район, Одеська область;

Зобов`язати Кароліно - Бугазьку сільську раду (67844, Одеська обл., Овідіопольський р-н., с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, буд. 1, код ЄДРПОУ 04527307) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресою: Громадська організація „ АДРЕСА_3 , будинок 85, с. Кароліно-Бугаз, Овідіопольський район, Одеська область.

Стягнути з Кароліно - Бугазької сільської ради (67844, Одеська обл., Овідіопольський р-н., с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, буд. 1, код ЄДРПОУ 04527307) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.П. Самойлюк

.