Рішення № 87231783, 27.01.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.006191

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформленої рішенням №3812-48/2019 від 16.10.2019 року;

- зобов`язати Давидівську сільську раду об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.09.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га, що розташована на території Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області з цільовим призначенням земельної ділянки «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» за наслідками розгляду якої ухвалити відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25 вересня 2019 року звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із долученням графічних матеріалів з бажаним місцем розташування такої земельної ділянки. Рішенням Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області №3812-48/2019 від 16.10.2019 року позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Давидів Пустомитівського району Львівської області відповідно до п. 1 Витягу із Закону України №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 25.09.2019 року.

Позивач вважає, що вказане рішення відповідача є протиправним, оскільки єдиною підставою відмови відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Однак, на думку позивача зі змісту рішення відповідача вбачається, що будь-яких зауважень стосовно доданих нею до заяви від 25 вересня 2019 року документів, зазначене рішення не містить.

Щодо посилання відповідача у рішенні №3812-48/2019 від 16.10.2019 року на п. 1 Витягу із Закону України №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 25.09.2019 року, як на підставу для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивач зазначає, що такого витягу в чинному законодавстві України не існує. Крім цього, вказана підстава, на його думку, не доводить наявності тих обов`язкових умов, з якими законодавець пов`язує можливість відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, позивач вважає, що формальні підстави в ненаданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки свідчать про зловживання відповідачем своїм обов`язком надати такий дозвіл у відповідності до вимог Закону, чим порушуються його права, гарантовані Конституцією України.

У зв`язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задоволити в повному обсязі.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не подано. Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 27 листопада 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

25 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до сільського голови Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої у селі Давидів для будівництва житлового будинку та господарських будівель і споруд розміром 0,10 га. До заяви долучила графічні матеріали, на яких зазначила бажане місце розташування земельної ділянки.

Рішенням Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області від 16 жовтня 2019 року №3812-48/2019 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 » позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Давидів Пустомитівського району Львівської області відповідно до п. 1 Витягу із Закону України №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 25.09.2019 року.

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернулася за захистом своїх прав до суду.

Предметом спору у даній справі є оцінка правомірності спірного рішення відповідача про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, оскільки позивач вважає, що відповідачем відмовлено у такому наданні не з підстав встановлених законом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини другої статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до пункту «в» частини третьої статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян в межах норм безоплатної приватизації визначено статтею 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною десятою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Аналіз вищенаведених норм права вказує, що обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому, частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз вказаної норми права свідчить про те, що земельним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Отже, якщо особа, яка звернулася до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, виконала усі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, то відповідно підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.

Як слідує з матеріалів справи, позивач звернулася до Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У поданій заяві зазначила цільове призначення земельної ділянки - для будівництва житлового будинку та господарських будівель і споруд та вказала її розмір - 0,10 га. До заяви долучила також графічні матеріали, на яких зазначила бажане місце розташування земельної ділянки.

Таким чином, з наведеного вбачається, що позивач виконала усі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, які визначені у частині шостій статті 118 Земельного кодексу України.

Єдиною підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є посилання відповідача на п. 1 Витягу із Закону України №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 25.09.2019 року.

З цього приводу суд звертає увагу на те, що у спірному рішенні відповідача не конкретизовано підстав для відмови у наданні відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки не зазначено в чому саме полягає невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів та прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів, зокрема, п. 1 Витягу із Закону України №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 25.09.2019 року, на який і посилається позивач, як на підставу для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, суд зазначає, що в чинному законодавстві України не існує Витягу із Закону України №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як джерела (форми) права, а Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них і не регулює відносини з приводу безоплатної передачі у власність земельних ділянок та не встановлює будь-яких обмежень щодо їх передачі.

Крім того, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не встановлює жодних вимог щодо місця розташування земельних ділянок, невідповідність яким слугувала б підставою для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до норм приписів, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

Будь-яких інших підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки спірне рішення не містить.

Відтак, виходячи з вищенаведених норм права та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем в оскаржуваній відмові не наведено жодної з підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, за яких позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наведені у спірному рішенні відповідача підстави для відмови у наданні позивачу земельної ділянки безоплатно у власність не відповідають вимогам пункту першого, третього, п`ятого, шостого частини другої статті 2 КАС України.

Тому, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправною відмови Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформленої рішенням №3812-48/2019 від 16.10.2019 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відтак, позовна вимога в частині зобов`язати Давидівську сільську раду об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.09.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га, що розташована на території Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області з цільовим призначенням земельної ділянки «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» за наслідками розгляду якої ухвалити відповідне рішення з урахуванням висновків суду підлягає задоволенню повністю.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції № ПН1255346 від 22 листопада 2019 року, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., відтак, за рахунок бюджетних асигнувань Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 слід стягнути 768,40 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області (вул. Незалежності, 1а, с. Давидів, Пустомитівський район, Львівська область, 81151) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії - задоволити повністю.

Визнати протиправною відмову Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлену рішенням №3812-48/2019 від 16.10.2019 року.

Зобов`язати Давидівську сільську раду об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.09.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га, що розташована на території Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області з цільовим призначенням земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області (вул. Незалежності, 1а, с. Давидів, Пустомитівський район, Львівська область, 81151, код ЄДРПОУ 04372313) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 768,40 грн. сплаченого судового збору, згідно квитанції № ПН1255346 від 22 листопада 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 29.01.2020 року.

Суддя Клименко О.М.