Рішення № 87231712, 28.01.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.006728

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові за правилами загального спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулася з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79000, код ЄДРПОУ 13814885), в якій просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 21.11.2019 №5615 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу";

-зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723 "Про державну службу", п.п.10, 12 Закону України від 10.12.2015 №889 "Про державну службу" на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за №2603-вих-1583 від 19.11.2019 та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за №2603-вих-1584 від 19.11.2019, виданих Управлінням соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 18.11.2019.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 18.11.2019 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», як державному службовцю, яка на день набуття чинності даного Закону має стаж державної служби понад 20 років. Проте, відповідач відмовив у призначенні пенсії державного службовця, у зв`язку із відсутністю у неї стажу державної служби, передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача і вказує на те, що на час звернення до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області досягла визначеного віку, набула 41 рік страхового стажу, а стаж роботи на посадах державного службовця станом на 01.05.2016 становив понад 20 років, що підтверджується довідкою про складові заробітної плати державного службовця. Вважаючи у зв`язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, а рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії, як державному службовцю, неправомірним, позивач звернулася до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 29.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що позивач в період роботи в органах місцевого самоврядування обіймала посади, за якими після 04.07.2001 присвоювались ранги посадової особи місцевого самоврядування, а не ранги державного службовця, зазначає, що такі посади з 04.07.2001 не відносяться до категорій посад державних службовців, а тому період роботи з 04.07.2001 по 30.09.2019 не зараховуються до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону №3723. Оскільки у ОСОБА_1 відсутній стаж державної служби, передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889, а на працівників державних органів, яким присвоюються ранги посадової особи органу місцевого самоврядування дія Закону №889 не поширюється, підстави для призначення пенсії за нормами Закону №3723 відсутні. Просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 з 11.09.2018 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

18.11.2019 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», як державному службовцю, яка на день набуття чинності даного закону має стаж державної служби понад 20 років.

Рішенням №5615 від 21.11.2019 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу», у зв`язку з відсутністю стажу державної служби.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що на переконання позивача вказане рішення відповідача є протиправним та порушує право позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Наведене і зумовило позивача звернутись до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 90 Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VІІІ з 01.05.2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-XII крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно із пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

При цьому, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Згідно із частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII (далі - Закон України № 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз вказаної норми вказує на те, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до зазначеної статті є досягнення такими особами пенсійного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому зазначений вік визначається статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до частини 1 статті 26 зазначеного Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними зокрема віку 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.

Таким чином обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Отже, після 1 травня 2016 року (дати набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VІІІ та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 676/4235/17.

За приписами частини другої Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283, цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби. Зараховується зокрема, робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до Постанови КМУ від 12.08.1993 № 637 із змінами і доповненнями основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як слідує з записів у трудовій книжці, позивач з 01.11.1991 по 15.02.1993 працювала на посаді секретаря комісії з поновлення прав репресованих виконавчого комітету Радянської районної Ради депутатів м. Львова.

З 15.02.1993 по 04.12.1995 позивач працювала на посадах інспектора відділу реєстрації господарських формувань і громадських організацій виконавчого комітету Львівської міської Ради народних депутатів, інспектора, спеціаліста бюро координації контролю та реєстрації господарських формувань та об`єднань громадян економічного управління міськвиконкому.

З 04.12.1995 по 31.01.2016 ОСОБА_1 працювала на посадах інспектора - спеціаліста в Реєстраційній Палаті департаменту економічної політики та ресурсів виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів, головного спеціаліста, відділу реєстрації та ліцензування, головного спеціаліста економіста сектора стратегічного і поточного планування відділу планування розвитку міського господарства управління аналізу та планування, заступника начальника управління праці та соціального захисту, заступника начальника управління, начальника інформаційно-аналітичного відділу управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, заступника начальника Сихівського відділу соціального захисту управління департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, начальника Залізничного відділу соціального захисту, з 01.02.2016 по сьогоднішній день на посаді заступника начальника Сихівського відділу соціального захисту.

Таким чином, з наведеного слідує, що посади, які ОСОБА_1 , займала у спірний період роботи, відносяться до посад в органах місцевого самоврядування. А отже, відповідно до п. 8 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 899-VIII мають бути зараховані до стажу державної служби за періоди роботи до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №899-VIII від 10.12.2015.

У рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №5615 від 21.11.2019 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» зазначено, що з 1 травня 2016 року набув чинності Закон України "Про державну службу" №899-VIII, яким передбачені певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців. Статтею 3 вказаного Закону № 899-VIII визначено органи, на які поширюється дія цього Закону та посади, на які його дія не поширюється. Також відповідачем у рішенні було зазначено, що період роботи в органах місцевого самоврядування позивач обіймала посади, за якими після 04.07.2001 присвоювалися ранги посадової особи місцевого самоврядування, а не ранги державного службовця, відтак періоди роботи з 04.07.2001 по 30.09.2019 не зараховуються до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723.

Суд не може погодитись з доводами відповідача про те, що період роботи ОСОБА_1 , з 04.07.2001 по 01.05.2016 року не може бути зараховано до стажу, що дає право на пенсію державного службовця, оскільки з 04.07.2001 ця посада є посадою органу місцевого самоврядування, виходячи з наступного.

Згідно пункту 8 Прикінцевих та перехідних положеннями Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Абзацом 13 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ № 229 (229-2016-п) від 25.03.2016) передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Згідно п .4 Порядку обчислення стажу державної служби до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Посади, які обіймала позивач за час роботи в органах місцевого самоврядування, відносяться до посад, визначених ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», про що, зокрема, свідчить і той факт, що позивачу присвоєно ранг посадової особи місцевого самоврядування.

Таким чином, посилання відповідача на те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування зараховувався до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, лише до 04.07.2001 є необґрунтованими.

Суд приходить до висновку про те, що позивач має право на зарахуванням періоду роботи з 04.07.2001 по 01.05.2016 до стажу, що дає право на призначення пенсії державного службовця.

Тобто, на час звернення до відповідача позивач досягла визначеного віку, набула 41 рік страхового стажу, а стаж роботи на посадах державного службовця станом на 01.05.2016 року становив понад 20 років.

Відтак, на момент звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у неї були наявні всі умови, які необхідні для призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про держану службу», п.п. 10,12 Закону України від 10.12.2015 №889 № «Про державну службу».

Таким чином, відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у зарахуванні стажу роботи та в призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII є неправомірною.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що для належного захисту прав позивача та уникнення повторного звернення до суду, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про держану службу», п.п. 10,12 Закону України від 10.12.2015 №889 № «Про державну службу» з часу її звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 18.11.2019 року.

Згідно вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 21.11.2019 № 5615 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79000, код ЄДРПОУ 13814885) призначити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про держану службу», п.п. 10,12 Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу» з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 18.11.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна