
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" січня 2020 р. справа № 300/993/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-60630-52 від 11.02.2019 на суму 20 029,90 грн, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), 08.05.2019, звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-60630-52 від 11.02.2019 на суму 20 029,90 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказав на протиправне, вчинене всупереч вимог статей 4, 7, 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", статті 178 Податкового кодексу України, та таке, що спричиняє подвійне оподаткування, винесення контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-60630-52 від 11.02.2019, оскільки, станом на момент звернення до суду, позивачем сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в якості фізичної особи-підприємця, якою обрано загальну систему оподаткування. Так, на переконання позивача, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема - адвокатську, вважається самозайнятою особою і є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є вже платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності. Оскільки дохід позивачу приносить саме діяльність як фізичної особи-підприємця, а не як самозайнятої особи (адвоката), то останній повинен сплачувати єдиний внесок за 2017 та 2018 роки відповідно до обраної ним загальної системи оподаткування.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 відкрито провадження у даній адміністративній справі, згідно із вимогами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) (а.с.1-2).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 30.05.2019 за №577/09-19-10-02 від 29.05.2019 (а.с.44-46). Представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог та, зокрема, зазначив, що позивач відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI) є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки проводить незалежну професійну діяльність в якості адвоката. У розумінні Закону №2464-VI фізичні особи-підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, є окремими платниками єдиного внеску з різною базою нарахування такого внеску. Водночас жодною нормою вказаного Закону, на переконання відповідача, не виключено можливості поєднання декількох категорій платників єдиного внеску в одній особі. Також, у відзиві представник зазначив, що фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності - це не окремий вид платників єдиного внеску, а юридичне формулювання, яке вказує на те, що особа одночасно здійснює як підприємницьку, так і незалежну професійну діяльність, а тому, в розумінні Закону №2464-VI, така особа має одночасно виконувати обов`язки платника єдиного внеску як підприємця та обов`язки платника єдиного внеску як особи, що провадить незалежну професійну діяльність.
Враховуючи зазначене, відповідач позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 зупинено провадження в даній справі до набрання чинності рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зразковій справі №520/3939/19 (адміністративне провадження №Пз/9901/10/19) (а.с.53-54).
Надалі, судом встановлено, що рішення Верховного Суду у зразковій справі №520/3939/19 (адміністративне провадження №Пз/9901/10/19) від 02.09.2019, набрало законної сили 04.12.2019. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 18.12.2019. Враховуючи наведене, 06.01.2020 судом постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі (а.с.58-59).
Вирішуючи даний спір, на переконання суду, необхідним є застосування правової позиції, викладеної у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.09.2019 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 в зразковій справі № 520/3939/19 (провадження Пз/9901/10/19 та №11-1111заі19).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позов, письмові докази, наявні в матеріалах даної адміністративної справи, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , починаючи з 09.02.2017 є фізичною особою - підприємцем, що підтверджується відповідними відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та перебуває на податковому обліку в Коломийській об`єднаній Державній податковій інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області з 16 січня 2017 року (а.с.33-36).
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, одним із видом діяльності позивача за КВЕД є 69.10 «Діяльність у сфері права» (а.с.33).
Також, як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву на позов, ОСОБА_1 перебуває на обліку відповідача і як особа, що провадить незалежну професійну діяльність в якості адвоката.
Як фізична особа-підприємець позивач сплатив єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017 рік на суму 8 448 грн, та за 2018 рік - на суму 7 374,54 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску форми №Д5 за 2017 рік від 08.02.2018 та за 2018 рік від 08.02.2019 (а.с.26-29 та зворотна сторона), квитанцій №0.0.1167169488.1 від 23.10.2018 та №0.0.957013053.1 від 06.02.2018 (а.с.31-32).
Відповідно до наданого представником відповідача витягу з інтегрованої картки платника - ОСОБА_1 , станом на 11.02.2019 за позивачем обліковувалась заборгованість зі сплати Єдиного внеску у розмірі 20 029,90 грн (а.с.48). У зв`язку із наведеним, 11.02.2019 відповідачем сформовано та направлено позивачу податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-60630-52 в сумі 20 029,90 (а.с.16).
У відзиві на позовну заяву представником відповідача роз`яснено, що за 2017 рік позивачу нараховано заборгованість зі сплати ЄСВ у розмірі 7 744 грн (сума мінімальної ставки страхового внеску - 704 * кількість місяців - 11 = 7 744), та за 2018 рік - 9 828,72 грн (819,06 * 12 = 9 828,72). Так, не сплачена сума ЄСВ за здійснення незалежної професійної діяльності за період 2017-2018 років становить 18 577,72 грн. Однак, загальна сума заборгованості, що зазначена у оскарженій вимозі утворилась у зв`язку із несплатою ЄСВ як в межах здійснення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, так і в межах провадження діяльності в якості самозайнятої особи - адвоката. Таким чином, недоїмка зі сплати ЄСВ за провадження господарської діяльності як ФОП становить 2 457,18 грн (20 029,90 - 17 577,72 = 2 457,18), що становить нарахування ЄСВ за 4 квартал 2018 року за мінімальним розміром страхового внеску на 2018 рік (819,06 * 3).
Вважаючи вищевказану вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України (надалі, також - ПК України).
Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 за №2464-VI, завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.
За визначенням, яке міститься в підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. В свою чергу, незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Згідно з пунктом 65.2 статі 65 ПК України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
Пунктом 65.3 статі 65 ПК України передбачено, що для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати заяву та документи особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем постійного проживання.
Відповідно до пункту 178.1 статті 178 ПК України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 178.2 статті 178 Кодексу, доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
В свою чергу, згідно із пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
При цьому, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Наведене передбачено статтею 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (надалі, також - Закон №2464-VI), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 3 цієї ж частини статті, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
При цьому, недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, що встановлено пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI (база нарахування єдиного внеску), єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до частини 2 статті 5 Закону № 2464-VI узяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах ДФС, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття на облік/зняття з обліку платників єдиного внеску визначаються Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 1162 від 24.11.2014. (надалі, також - Порядок №1162).
Так, положення вказаного порядку поширюються на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Порядку №1162, взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №1162 передбачено, що взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.
Згідно із пунктом 2 розділу ІІІ цього ж Порядку, платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.
Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 1162).
Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» Порядок №1162 не передбачає.
Будь-яких доказів на підтвердження подання позивачем, як самозайнятою особою, заяви за формою №1-ЄСВ про взяття його на облік платником єдиного внеску, відповідачем не надано, у матеріалах справи такі докази відсутні.
Абзацом 2 частини 3 статті 16 Закону № 2464-VI встановлено, що ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Як передбачено абзацом 3 частини 1 та абзацом 3 частини 2 статті 20 Закону № 2464-VI, реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.
Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з реєстру застрахованих осіб визначається Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України №10-1 від 18.06.2014 (надалі, також - Постанова №10-1).
Пунктами 1 та 2 розділу ІІІ Положення № 10-1 встановлено, що з метою забезпечення обробки інформації в реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки. Облікова картка відкривається в разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом № 2464-VI.
За змістом пункту 2 розділу ІV Положення №10-1, до облікових карток реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
Системний аналіз положень Закону №2464-VI та Положення №10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску до ДФС України, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів, визначає Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 (надалі, також - Порядок №435).
Пунктом 16 розділу IV «Формування звіту» Порядку №435 передбачено, що фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти (додаток 5).
Положення пункту 16 розділу IV «Формування звіту» Порядку № 435 відсилають до додатка 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску», розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО - на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника «фізичної особи-підприємця, яка має ознаку незалежної професійної діяльності» формою звіту не передбачено.
Виходячи з аналізу вище зазначених норм, Верховний Суд у рішенні від 02 вересня 2019 року у зразковій справі № 520/3939/19 зазначив, що приписи пункту 16 Порядку № 435 про обов`язок формування та подання звіту фізичною особою-підприємцем, яка має ознаку незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI. Особи, визначені цими пунктами, є окремими платниками єдиного внеску з певними особливостями їх обліку, різною базою нарахування єдиного внеску та порядку його сплати, а тому поєднання нормотворцем двох різних статусів платників єдиного внеску на рівні підзаконного нормативно-правового акта призводить до невідповідності норм Порядку положенням Закону.
Враховуючи зазначене, Верховний Суд вказав, що статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою Закон №2464-VI не передбачає.
За наявного існуючого правового регулювання, взяття та перебування на обліку платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності - не передбачено.
Взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця (пункт 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI) та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений Законом і підзаконними нормативно-правовими актами.
Підзаконний нормативно-правовий акт спеціальної облікової політики в частині визначення такої категорії платників єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності не відповідає статті 4 Закону №2464-VI.
В межах розгляду даної адміністративної справи, спірним є питання оплати позивачем єдиного внеску за двома підставами, а саме як фізичною особою - підприємцем, яка перебуває на загальній системі оподаткування, та особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність з того ж виду діяльності за КВЕД.
При цьому, суд встановив, що позивач як фізична особа-підприємець з 16.01.2017 перебуває на обліку в Коломийській об`єднаній Державній податковій інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області як платник єдиного внеску, що підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (реєстраційний номер платника єдиного внеску - 10000000800887) (а.с.34).
Як вбачається зі змісту копії звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, поданих позивачем за 2017 та 2018 роки, у розділі «Тип платника» зазначено саме фізичну особу-підприємця - на загальній системі оподаткування.
За таких обставин, враховуючи те, що позивач не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітність як такий платник, суд дійшов висновку про безпідставне встановлення відповідачем позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску.
Водночас, як зазначив Верховний Суд у рішенні від 02 вересня 2019 року по справі №520/3939/19, зміна контролюючим органом обліку особи платника єдиного внеску в спосіб, не встановлений Законом або встановлений підзаконним нормативно-правовим актом, який не відповідає Закону в цій частині, та нарахування на підставі таких дій єдиного внеску, суперечить принципам законності та належного врядування.
Враховуючи усі наведені положення та висновки, суд дійшов переконання про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині оскарження правомірності нарахування відповідачем єдиного соціального внеску як особі, що провадить незалежну професійну діяльність.
Судом також встановлено, що позивачем самостійно нараховано суму єдиного внеску за загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підлягає сплаті за 2018 рік у розмірі 9 878,72 грн (зворотна сторона а.с.29). Втім, як вбачається із копії квитанції №0.0.1167169488.1 від 23.10.2018 позивачем як фізичною особою-підприємцем сплачено єдиний соціальний внесок за 2018 рік у розмірі 7 371,54 грн (а.с.31). У відзиві на позов, обґрунтовуючи правомірність нарахування податкового боргу в сумі 20 029,90 грн, представник відповідача вказав, що позивачем не сплачено ще 2 457,18 грн від загальної суми нарахованого єдиного соціального внеску у поданому ОСОБА_1 звіті, що вбачається із витягу з інтегрованої картки платника станом на 11.02.2019 (а.с.48).
Проте, станом на 14.02.2019, згідно із платіжним дорученням №Р460809751 від 14.02.2019, позивачем погашено вказану заборгованість та сплачено 4 000 грн єдиного соціального внеску, що також підтверджується витягом з інтегрованої картки платника. Таким чином, 14.02.2019 заборгованість ОСОБА_1 становила 16 029,90 грн.
Відтак, з урахуванням висновків суду про безпідставність нарахування ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску як особі, що провадить незалежну професійну діяльність в розмірі 17 572,72 грн, та правомірність нарахування і, надалі, фактичне погашення позивачем заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску в якості фізичної особи-підприємця у сумі 2 457,18 грн, з порушенням встановленого граничного строку такої оплати, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем за подання даної позовної заяви до суду сплачено 768,40 грн судового збору, що підтверджується квитанцією №ПН94451С1 від 07.05.2019 (а.с.3). Доказів про понесення сторонами інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано. Тому, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений позивачем судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, у розмірі 384,20 грн.
Враховуючи наведене, на підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 139, 241-246, 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною вимогу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області №Ф-60630-52 від 11 лютого 2019 року про сплату боргу (недоїмки), в частині нарахування боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Кіт Р .С. як особі, що провадить незалежну професійну діяльність у розмірі 17 572,72 гривні.
Скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області №Ф-60630-52 від 11 лютого 2019 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині нарахування боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Кіт Р .С. як особі, що провадить незалежну професійну діяльність у розмірі 17 572,72 гривні.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 39394463) сплачений судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ;
відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, вул. Незалежності, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 39394463.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.
Судове рішення № 87231441, Івано-Франківський окружний адміністративний суд було прийнято 29.01.2020. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 300/993/19. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: