Рішення № 87231398, 27.01.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 січня 2020 року Справа № 280/4521/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Сонгулія О.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕСАЛЬЯНС-ГРУП» (69118, м.Запоріжжя, вул.Новокузнецька, буд.4; код ЄДРПОУ 42868631)

до Державної фіскальної служби України (04053, м.Київ, Львівська площа, буд.8; код ЄДРПОУ 39292197),

Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396145),

Державної податкової служби України (04053, м.Київ, Львівська площа, буд.8; код ЄДРПОУ 43005393),

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕСАЛЬЯНС-ГРУП» (далі позивач, ТОВ «БІЗНЕСАЛЬЯНС-ГРУП») до Державної фіскальної служби України (далі відповідач 1), Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:

1) визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1213685/42868631 від 05.07.2019, яким відмовлено в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) податкової накладної №1 від 16.05.2019, що подана позивачем;

2) визнати протиправним і скасувати рішення Державної фіскальної служби України за результатами розгляду скарги на рішення комісії регіонального рівня, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №34057/42868631/2 від 26.07.2019;

3) зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 16.05.2019, що подана позивачем.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що у відповідності до норм податкового законодавства ним складена податкова накладна по взаємовідносинам з контрагентом Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛЬТРА АПРІОРІ» (код ЄДРПОУ 40587531), яка направлена для реєстрації в ЄРПН. Реєстрація вказаної податкової накладної зупинена з підстав того, що податкова накладна відповідає вимогам пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку», позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. На виконання зазначених вимог позивач направив до відповідної Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації пояснення та копії документів, однак в реєстрації податкової накладної відмовлено з підстав неподання платником податку документів щодо придбання товарів, складських документів (інвентаризаційних описів). Позивач оскаржив таке рішення в адміністративному порядку, однак комісією Державної фіскальної служби України скаргу позивача залишено без задоволення. З посиланням на норми Податкового кодексу України (далі ПК України) позивач зазначає про незгоду з рішенням комісії регіонального рівня та комісії центрального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної, оскільки вважає, що надані ним документи у повній мірі підтверджують реальність здійснення господарської операції і є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН. Просить зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати направлену податкову накладну в ЄРПН.

Ухвалою судді від 23.09.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 21.10.2019.

15.10.2019 представник Головного управління ДФС у Запорізькій області та Державної фіскальної служби України подав до суду відзив на позовну заяву (вх.№42258), у якому проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що реєстрація податкової накладної, складеної позивачем, зупинена відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України у зв`язку з тим, що податкові накладні відповідають вимогам пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Позивач скористався своїм правом та подав на розгляд Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, пояснення та копії документів щодо проведеної господарської операції, однак в реєстрації податкової накладної відмовлено у зв`язку з не наданням позивачем документів щодо транспортування товару, складських документів (інвентаризаційних описів). Вважає, що у відповідачів були законні підстави для прийняття рішень про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а тому рішення є правомірними. Крім того, вважає, що рішення комісії центрального рівня, прийняте за результатами адміністративного оскарження, саме по собі не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на його суб`єктивні права та обов`язки, оскільки не позбавляє його можливості реалізувати належне йому право та не покладає на нього будь-якого обов`язку, а відтак, рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги безпосередньо не порушує права та інтереси позивача. Просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду 21.10.2019 підготовче засідання відкладено на 04.11.2019.

04.11.2019 позивачем подано відповідь на відзив (вх.45556), за змістом якого він не погоджується з доводами представника відповідачів, викладеними у відзиві на позовну заяву, та додатково зазначає, що відповідачами не обґрунтовано, в чому саме недостатність поданих ним документів на підтвердження господарської операції для прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкових накладних.

Ухвалою суду від 04.11.2019 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 14.11.2019.

Ухвалою суду від 14.11.2019 продовжено підготовче провадження у справі на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 11.12.2019.

Ухвалою суду від 11.12.2019 залучено до участі в справі в якості співвідповідача співвідповідача Державну податкову службу України (далі відповідач 3).

Ухвалою суду від 11.12.2019 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 15.01.2020.

13.12.2019 представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності у письмову провадженні (вх.№52673).

15.01.2020 представник Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Запорізькій області подав заяву про розгляд справи за його відсутності у письмовому провадженні.

У судове засідання 15.01.2020 сторони не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином. Представник Державної податкової служби України про причин неявки суду не повідомив, заяв або клопотань не подавав.

Відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статті 205 КАС України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів.

На підставі наявних у суду матеріалів встановлено такі обставини.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕСАЛЬЯНС-ГРУП» зареєстровано 06.03.2019 Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради за №1 103 102 0000 046381, види діяльності: Код КВЕД 23.51 Виробництво цементу; Код КВЕД 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва; Код КВЕД 23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання; Код КВЕД 23.64 Виробництво сухих будівельних сумішей; Код КВЕД 23.65 Виготовлення виробів із волокнистого цементу; Код КВЕД 23.69 Виробництво інших виробів із бетону гіпсу та цементу; Код КВЕД 23.70 Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю; Код КВЕД 23.99 Виробництво неметалевих мінеральних виробів, н. в. і. у. (основний); Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Код КВЕД 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устатковання; Код КВЕД 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; Код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; Код КВЕД 41.10 Організація будівництва будівель; Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; Код КВЕД 42.11 Будівництво доріг і автострад; Код КВЕД 42.13 Будівництво мостів і тунелів.

Між позивачем (постачальник) та ТОВ «УЛЬТРА АПРИОРІ» (код ЄДРПОУ 40587531) (покупець) укладено Договір поставки товару № ПЕ 12/02-19 від 12.02.2019, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується виготовити та передати у власність покупця асфальтобетонну суміш гарячу щільну дрібнозернисту типу Б-1, а Покупець прийняти та своєчасно оплатити товар по цінам, в кількості і асортименті, що визначені умовами Договору (т.1 а.с. 28-32).

На виконання умов даного договору, позивачем здійснено передплату в розмірі 147232,98 грн, що підтверджено платіжним дорученням № 447 від 16.05.2019. Кошти на рахунок позивача надійшли 28.05.2019 (т.1 а.с. 33, 36-37).

На виконання вимог ПК України позивачем складено податкову накладну №1 від 16.05.2019 на загальну суму 147232,98 грн, у тому числі ПДВ 24538,83 грн.

Через автоматизовану систему Єдине вікно подання електронних документів позивач отримав квитанцію до податкової накладної №1 від 16.05.2019, в якій містилась інформація про зупинення реєстрації вказаних податкових накладних відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України. В квитанціях зазначено, що податкова накладна відповідає вимогам пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН (а.с.18).

Позивач скористався своїм правом та 30.06.2019 направив на адресу Головного управління ДФС у Запорізькій області повідомлення про надання пояснень та копій документів.

До повідомлення позивачем надано пояснення та копії первинних документів на підтвердження господарської операції: виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, витяг з реєстру платників податку на додану вартість, атестат виробництва, Договір оренди обладнання, рахунок на оплату, акт надання послуг, договір поставки, рахунок на оплату, акт приймання-передачі обладнання, платіжне доручення, виписку по рахунку.

Комісією відповідача 2, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення № 1213685/42868631 від 05.07.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 16.05.2019, за змістом якого підставою відмови в реєстрації є ненадання платником копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури (інвойси), акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, яких не надано, підкреслити). В розділі «Додаткова інформація» зазначено ненадання платником податку документів щодо придбання товарів, складські документи (інвентаризаційні описи).

Не погодившись з цим рішенням, позивач подав скаргу, до якої долучив копії таких документів: -Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витяг з реєстру платників податку на додану вартість, атестат виробництва, акт надання послуг, рахунки на оплату, договір поставки, платіжні доручення, виписки по рахункам, договір оренди обладнання, акт приймання-передачі обладнання.

За результатами розгляду скарги, позивачем отримано рішення Державної фіскальної служби України № 34057/42868631/2 від 26.07.2019, яким скаргу залишено без задоволення, рішення комісії регіонального рівня без змін, з підстав ненадання платником податку розрахункових документів, банківських виписок з особового рахунку.

Не погодившись з вищевказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог, надаючи оцінку аргументам сторін, викладеним у заявах по суті справи, оцінюючи надані сторонами докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України (тут і в подальшому - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України за №1246 від 29.12.2010 (надалі - Порядок №1246).

Положеннями пункту 2 Порядку №1246 (тут і в подальшому - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Відповідно до абзацу 10 пункту 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, крім іншого, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання даної норми постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 затверджено, крім іншого, Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту Порядок зупинення реєстрації ПН/РК).

За змістом пунктів 5-7 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК (тут і в подальшому - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку (пункт 5).

У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 6).

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 7).

Відповідно до пункту 10 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

21.03.2018 Міністерством фінансів України погоджено Критерії ризиковості платника податків, які розроблені ДФС України. Вказані Критерії викладені в листі ДФС України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18, підпунктом 1.6 пункту 1 якого визначено, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м.Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

В подальшому 13.11.2018 на офіційному веб-сайті ДФС України оприлюднено Критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій (з урахуванням внесених змін, погоджених Міністерством фінансів згідно листа від 31.10.2018 №26010-06-05/28170), перелік показників, що визначають позитивну податкову історію платника податку (погоджений Міністерством фінансів згідно листа від 22.03.2018 № 26010-06-10/7849), визначені у відповідності до вимог пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117, підпунктом 1.6 пункту 1 якого визначеного, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м.Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»;

- платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців;

- платник податку юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 ПК України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 ПК України;

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Суд звертає увагу, що в оскаржуваних рішеннях відсутня інформація щодо застосованих контролюючим органом Критеріїв ризиковості платника податку, або посилання на конкретний абзац підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Не зазначено такої інформації і у поданих представниками відповідачів заявах по суті справи.

З посиланням на правову позицію, висловлену Верховним Судом у постановах від 02.04.2019 по справі №822/1878/18, від 21.05.2019 по справі №620/3556/188, суд зазначає, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими посилання контролюючого органу на підпункт 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, як на підставу зупинення реєстрації спірної податкової накладної з огляду на те, що вищезазначені Критерії ризиковості платника податку не є нормативно-правовими актами, оскільки не здійснена їх обов`язкова державна реєстрація у порядку, визначеному діючим законодавством.

Таким чином, відповідачами не доведено, а судом не встановлено наявності підстав для зупинення реєстрації складеної позивачем податкової накладної.

Відповідно до пункту 21 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Пунктом 14 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК визначено перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, який включає в себе:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи письмових доказів, а саме квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, контролюючий орган запропонував платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН. При цьому суд звертає увагу, що конкретного переліку документів, які податковий орган вважає достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, не вказано.

Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків та переліку документів, які контролюючий орган вважає достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Вживання податковим органом загального посилання на підпункт 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податків, без уточнення відповідного змісту конкретного абзацу даного підпункту та того, які саме Критерії ризиковості платника податків застосовані, а також подальша пропозиція про надання пояснень та/або копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної без наведення переліку документів, які контролюючий орган вважає достатніми для прийняття позитивного рішення, призводить до ситуації невизначеності та необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Вищезазначене відповідає усталеній правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 21.05.2019 по справі № 0940/1240/18, постанові від 14.05.2019 по справі №817/1356/18 тощо.

Судом встановлено, що позивач подав до податкового органу повідомлення про подання пояснень та копії документів щодо господарської операції, реєстрацію податкової накладної по якій зупинено.

Разом з тим, комісія відповідача 2, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, незважаючи на надані пояснення та додані документи, що підтверджують наведені у поясненнях факти, прийняла рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Суд погоджується з доводами позивача, що надані ним документи та пояснення були достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію в ЄРПН податкової накладної, а щодо необхідності подання саме тих документів, про які зазначено в оскаржуваному рішенні, не наведено жодних обґрунтувань.

Суд зазначає, що відсутність певного документа чи ненадання його контролюючому органу не може бути підставою для відмови в реєстрації податкової накладної без наведення відповідного обґрунтування, а також за умови, якщо інші надані документи підтверджують проведення господарської операції.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач є виробником поставленого товару, у зв`язку з чим вимога контролюючого органу про необхідність надання доказів придбання даного товару позивачем є безпідставною. Також суд враховує, що податкова накладна направлена на реєстрацію у зв`язку з настанням першої події зарахування коштів від покупця на банківський рахунок позивача в оплату товару, що підлягає постачанню, та до фактичного відвантаження товару, що також не враховано при прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, зважаючи на виконання платником податку обов`язку щодо підтвердження проведеної господарської операції, а також на те, що запропонувавши подати підтверджуючі документи, контролюючий орган не вказав їх конкретного переліку та, у подальшому, не обґрунтував неможливість розблокування реєстрації податкової накладної на підставі поданих позивачем документів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відмови в реєстрації податкової накладної №1 від 16.05.2019.

Зміст оскаржуваних рішень дає підстави стверджувати, що при розгляді поданих позивачем документів комісія відповідача 2 не з`ясувала специфіку проведеної господарської операції та не визначила документів, які є достатніми для підтвердження реальності господарської операції з урахуванням її змісту і обсягу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення комісії Головного управління ДФС у Запорізькій області № 1213685/42868631 від 05.07.2019, яким відмовлено в реєстрації в ЄРПН податкової накладної №1 від 16.05.2019, складеної позивачем, прийнято необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині визнаня протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України за результатами розгляду скарги на рішення комісії регіонального рівня, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №34057/42868631/2 від 26.07.2019, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Правовим актом індивідуальної дії є виданий суб`єктом владних повноважень офіційний письмовий документ, прийнятий на виконання нормативно-правового акту, дію якого поширено на конкретних осіб та/або які стосуються конкретної ситуації і є актами одноразового застосування норм права.

Суд зазначає, що рішення про результати розгляду скарги Комісії з розгляду скарг, за своєю суттю, змістом та формою не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, оскільки не створює для позивача юридичних прав та обов`язків.

Обов`язковою ознакою рішень суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер. Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення про результат розгляду скарг не є остаточними рішенням суб`єкта владних повноважень, тому ніяким чином не впливають на права та обов`язки позивача, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні даної позовної вимоги.

Зазначене твердження кореспондується також з п.56.18. ст.56 ПК України, де визначено, що процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкові накладні в ЄРПН, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до пункту 28 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з пунктами 19, 20 Порядку №1246 накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами Порядку №1246 визначено компетенцію Державної фіскальної служби України щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН на підставі рішення суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» затверджено, крім іншого, Положення про Державну податкову службу України, відповідно до якого Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Державна податкова служба України зареєстрована 17.05.2019, не перебуває в процесі припинення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р «Питання Державної податкової служби» вирішено погодитися з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, повноваження Державної фіскальної служби України передані Державній податковій службі України, отже на даний час повноваження щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН на підставі рішення суду здійснює Державна податкова служба України.

Враховуючи висновки суду про протиправність оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації складеної позивачем податкової накладної, та відсутність законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну №1 від 16.05.2019.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження поданими до матеріалів справи письмовими доказами, є частково обґрунтованими, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 5763,00 грн.

Враховуючи, висновки суду про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 5763,00 грн підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 3842,00 грн (5763,00 грн / 3 х 2).

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність рішень Головного управління ДФС у Запорізькій області та про необхідність зобов`язання Державної податкової служби України вчинити певні дії для умов відновлення порушеного права, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати з обох відповідачів, як суб`єктів владних повноважень, пропорційно сумі, яка підлягає відшкодуванню, а саме: судовий збір по 1921,00 грн (3842,00 грн / 2).

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Запорізькій області № 1213685/42868631 від 05.07.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 16.05.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 16.05.2019, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕСАЛЬЯНС-ГРУП».

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕСАЛЬЯНС-ГРУП» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕСАЛЬЯНС-ГРУП» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕСАЛЬЯНС-ГРУП», місцезнаходження: 69118, м.Запоріжжя, вул.Новокузнецька, буд.4; код ЄДРПОУ 42868631.

Відповідач 1 - Державна фіскальна служба України, місцезнаходження: 04053, м.Київ, Львівська площа, буд.8; код ЄДРПОУ 39292197.

Відповідач 2 - Головне управління ДФС у Запорізькій області, місцезнаходження: 69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146.

Відповідач 3 - Державна податкова служба України, місцезнаходження: 04053, м.Київ, Львівська площа, буд.8; код ЄДРПОУ 43005393.

Повне судове рішення складено 27.01.2020.

Суддя М.О. Семененко