Ухвала суду № 87231264, 24.01.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

24 січня 2020 року м.Київ № 361/5298/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відділу державного архітектурно-будівельного контролю Броварської міської ради Київської області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

у с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду, в порядку ст.29 КАСУ, з Броварського міськрайонного суду, надійшла справа за позовом ФОП ОСОБА_1 до відділу ДАБК Броварської міськради Київської області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.

Ухвалою суду від 02.04.2019 позовну заяву було залишено без руху, заявникові визначено спосіб та встановлено десятиденний строк з моменту одержання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом: подання позовної заяви, оформленої із дотриманням положень ст.ст.160, 161 КАСУ, у кількості екземплярів, що відповідає кількості учасників справи із зазначенням засобу електронного зв`язку позивача та/або його відсутність; конкретизацією складу відповідачів та змісту позовних вимог щодо кожного з них; викладенням обставини позову з посиланням на докази, що підтверджують кожну обставину, зокрема, але не виключно, належність об`єкту перевірки (приміщення за адресою АДРЕСА_2) до відання заявника з наданням підтверджуючих документів; документів, які посвідчують факт введення спірного приміщення в експлуатацію; обґрунтування порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод та інтересів заявника; власного письмового підтвердження про відсутність аналогічного спору на розгляді іншої судової установи; подання квитанції про сплату судового збору у розмірі 1536,80 грн. та копій документів, засвідчених в порядку, визначеному ст.94 КАСУ.

В порядку усунення недоліків, 03.05.2019, від представника позивача Беженцева Ф.В. надійшла позовна заява з додатками, за наслідком дослідження якої суддею встановлено, що вимоги ухвали від 02.04.2019 р. виконані не в повному обсязі, зокрема, не надані: акт прийому-передачі приміщення, в якому здійснює підприємницьку діяльність позивач; документи, які посвідчують факт введення спірного приміщення в експлуатацію; належність об`єкту перевірки до відання заявника; не зазначено РНОКПП представника позивача; повторно подана позовна заява за змістом є повністю ідентичною тій, яка судом була залишена без руху.

З метою забезпечення позивачу права на доступ до правосуддя, суд ухвалами від 08.05.2019 та 23.09.2019 двічі продовжував позивачеві строк на усунення недоліків та наголошував на обов`язку виконати вимоги судового рішення, що набрало законної сили.

Копію ухвали суду від 23.09.2019 позивач отримав 03.01.2019, що підтверджується витягом відстеження поштових відправлень офіційного веб-порталу АТ "Укрпошта" - http://ukrposhta.ua за трек-номером № 0113331260575.

Натомість, вимоги суду в установлений судом строк позивачем не виконані, доказів в порядку усунення виявлених недоліків, не надано; правом, передбаченим ч. 2 ст. 123 КАСУ щодо продовження процесуального строку в порядку усунення недоліків позовної заяви, позивач не скористався.

Дослідивши наявні у справі докази та документи, суд вважає за необхідне позовну заяву повернути, ураховуючи наступне:

у 1975 році, під час вирішення справи "Golder проти Сполученого Королівства" (№4451/70, рішення від 21 лютого 1975 року) ЄСПЛ вперше дійшов висновку, що сама конструкція статті 6 Конвенції була б безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні за наслідками розгляду цієї справи ЄСПЛ закріпив правило, що частина перша статті 6 Конвенції містить у собі невід`ємне право особи на доступ до суду. Таким чином, стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду.

В той же час, рівень доступу, наданий національним законодавством, повинен бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права, тому право на доступ до правосуддя не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення. У зазначеній вище справі "Golder проти Сполученого Королівства" ЄСПЛ наголосив, що вказане право в силу своєї природи вимагає державного регулювання (яке може змінюватися залежно від місця та часу, з урахуванням потреб і ресурсів як суспільства, так і конкретних осіб). Під законними обмеженнями ЄСПЛ розглядає встановлені законом строки давності, заходи забезпечення позову та нормативне регулювання права звернення до суду.

Прецедентними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 Судом вкотре підкреслено, що право на суд не є абсолютним та вказано, що "якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити перетворити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним".

Ця правова позиція підтримана і рішеннями Верховного Суду у справах №№ 705/3875/17 та 705/5060/18.

Так, Верховний Суд акцентував увагу на тому, що "Конвенція покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними.

Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті.

Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності".

Суд нагадав, що "... національні органи влади, зокрема суди, мають вирішувати проблеми тлумачення внутрішнього законодавства, їх роль обмежується перевіркою відповідності результатів такого тлумачення Конвенції. Це стосується, зокрема, тлумачення судами процесуальних норм, таких як строки подання документів або подання апеляцій (рішення у справі "Кунерт проти Польщі", заява № 8981/17, від 04 квітня 2019 року)".

Далі Верховний Суд зазначив: "Отже, залишаючи позовну заяву без руху, позивач був поінформований про обов`язок виправити недоліки вказаної заяви, а саме: привести її зміст та форму до вимог процесуального законодавства. Отже, оскільки він (позивач) не подав позовну заяву, яка повинна відповідати вимогам закону, і таким чином, не вичерпав наявних засобів захисту свого права, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про визнання позовної заяви неподаною та її повернення".

У зв`язку з цим варто також звернути увагу і на рішення Європейського суду у справі "Моннелл і Морріс проти Сполученого королівства", в якій ЄСПЛ висловив правову позицію про те, що обмеження доступу до суду з метою запобігання зловживанню процесуальними засобами може визнаватися таким, що має легітимну мету.

Також у рішеннях від 8 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява №8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява №64336/01) судом вказано, що у певних випадках, при вирішенні справи, влада, керуючись "міркуваннями ефективності й економії часу розгляду справи має право допускати дії, яким встановлюється порядок розгляду справи та вирішення спору".

Крім того, у даному випадку варто також процитувати і рішення у справі Жоффр де ла Прадель проти Франції, посилання на яке останнім часом набуло ознак популярності. Звертаючи увагу на недопущення надмірного формалізму, Європейський суд разом з цим вказав на необхідність додержання процедурних передумов звернення до суду. Суд підкреслив, що "згідно Конвенції кожна держава-учасниця має право встановлювати правила судової процедури, у тому числі процесуальні заборони й обмеження, які полягають у тому, щоб судовий процес не перетворився на безладний рух". Саме ця справа була покладена в основу рішень Верховного Суду у справах №№ 705/3875/17 та 705/5060/18.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАСУ.

Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до відділу державного архітектурно-будівельного контролю Броварської міської ради Київської області (ЄДРПОУ - 40199309, м.Бровари Київської області, бул. Незалежності, буд.2, 07400) про визнання протиправною та скасування постанови, - повернути позивачеві.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.