Рішення № 87231078, 28.01.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року м. Житомир справа № 240/10641/19

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лавренчук О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та постанови,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирської митниці ДФС у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості № UA101000/2019/200179/2 від 20.06.20019 та картки відмови у прийнятті декларації №UA101070/2019/035820 від 20.06.2019.

В обґрунтування позову вказує, що вказана у розрахунковому документі №38/FA/14/06/2019 ціна відповідає вартості вказаного автомобіля, зазначена на відкритому аукціоні, на якому вона придбана, за вирахуванням податків. Зазначає, що не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 позовну заяву залишено без руху.

На виконання вимог ухвали від 26.09.2019, до суду 04.10.2019, 11.10.2019 та 15.10.2019 надійшли заяви з додатками.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 04.11.2019.

На електронну пошту суду надійшла заява представника позивача (вх. №25514/19 від 04.11.2019) про відкладення розгляду справи.

До суду 04.11.2019 прибув представник позивача. Представник відповідача до суду не прибув. Про дату, час та місце розгляду адміністративної справи повідомлений вчасно та належним чином. Розгляд адміністративної справи відкладено на 21.11.2019.

Розгляд справи, призначеної на 21.11.2019 відкладено на підставі заяв представників сторін на 04.12.2019.

Відділом документального забезпечення суду 27.11.2019 зареєстровано відзив на позовну заяву в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову та вказує, що митну вартість визначено декларантом самостійно за резервним методом, отже декларант дійшов висновку про те, що на підставі поданих до митного оформлення документів неможливо застосувати основний метод визначення митної вартості товару (за ціною договору) та другорядні методи, окрім резервного.

Ухвалою суду від 04.12.2019 постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 10:00 04.12.2019.

Представники сторін 04.12.2019 подали заяви про закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до судого розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 04.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11:00 08.01.2020.

До суду 08.01.2020 прибув представник відповідача, представник позивача та позивач на 11:00 08.01.2020 до суду не прибули.

Згідно протоколу судового засідання від 08.01.2020, розгляд справи відкладено на 20.01.2020.

Позивач та представник відповідача прибули до суду 20.01.2020, подали заяви про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши позовну заяву та відзив, з`ясувавши обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з таких підстав.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення

Встановлено, що між ОСОБА_1 та PERSONNEL CENTER POLAND SP Z.O. O було укладений «UMOWA SPRZEDAZY POJAZDU» предметом, якого є купівля-продаж автомобіля Mersedes-Benz C-Klasse С220 номер кузову НОМЕР_1 , рік випуску 2016 (а.с. 40).

З метою здійснення митного оформлення товару довіреною особою позивача подано до Житомирської митниці ДФС митну декларацію №UA101070/2019/035820 від 20.06.2019, у якій визначено вартість вказаного транспортного засобу за резервним методом. Ціна товару 12500,00 євро (а.с.103). Разом з декларацією декларант надав митному органу документи:

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial 38FА/14/06/2019 invoice) від 14.06.2019;

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №209060/2019/37894 від 19.06.2019;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від. 30.03.2016;

- документ, що підтверджує вартість перевезення від 20.06.2019;

- договір про надання послуг митного брокера №548 від 20.06.2019.

За результатами розгляду поданих документів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за №UA101000/2019/200179/2 та скориговано митну вартість вищезазначеного товару шляхом її збільшення до 21950,00 євро (а.с.17).

У графі 33 рішення вказано: документи подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а саме: у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 30.03.2016 № НОМЕР_3 попереднім власником зазначено особу, відмінну від тієї, що склала рахунок-фактуру №38FА/14/06/2019 від 14.06.2019, що викликає сумніви у достовірності правочину, у т.ч. у праві власності особи, що склала рахунок-фактуру на оцінюваний товар та праві розпоряджатися оцінюваним товаром, визначати ціну продажу транспортного засобу. Частиною 1 ст. 368 Митного кодексу України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарне. За наданим рахунком-фактурою набуто право власності на товар (транспортний засіб). Таким чином є підстави вважати, що сторони виконали один перед одним свої зобов`язання: продавець передав товар покупцю, а покупець оплатив товар. Разом з тим, всупереч вищезазначених вимог декларантом до митного оформлення не подано документ про оплату оцінюваного товару, як це передбачено ч. 2 ст. 53 та ч. 1 ст. 368 Митного кодексу України. Числові значення заявленої митної вартості (12551 євро) не підтверджені документально. Додатково надана копія митної декларації країни відправлення від 18.06.19 №19РL301010Е0512959, не може бути використана як документ, що підтверджує заявлену митну вартість оцінюваного товару, оскільки відправником транспортного засобу зазначено особу, яка відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не є його попереднім власником, а також ціна, яка зазначена в даному документі відмінна від заявленої. Додатково наданий банківський платіжний документ від 14.06.19 взято до уваги, але не може бути використаний як документ, що підтверджує вартість товару, так як сума прописом не відповідає ціні, яка зазначена у рахунку-фактурі №38FА/14/06/2019 від 14.06.2019. В зв`язку з неподанням декларантом на письмову вимогу органу доходів та зборів відповідно до ч. 4 53 Митного кодексу України інших додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається: 2)рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією: 4) копію митної декларації країни відправлення. Проведено процедуру консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості товару відповідно до вимог ст. 59 Митного Кодексу України. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях МД від 27.03.2019 №А209190/2019/29866 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року і становить 21950,00Є/шт (а.с. 18).

Житомирською митницею ДФС на підставі рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2019/200179/2 оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2019/00481 відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з причин: митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом заявлена митна вартість товару №1 не підтверджена документально, на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів які підтверджують заявлену митну вартість, чим порушено вимоги ст.52, 53 МКУ. В зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості - UА101000/2019/200179/2 від 20.06.2019 дані гр. 45 і 47 МД не можуть бути використанні для здійснення митного контролю та митного оформлення товару, а окрім того це в свою чергу може призвести до несплати встановлених законодавством митних платежів в повному обсязі, чим, порушено вимоги ст..266,289,293 МКУ та ст. 57 Податкового кодексу України. Роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: Подати нову належно заповнену митну декларацію, сплатити платежі в повному обсязі (а.с. 125).

Вважаючи такі рішення відповідача необґрунтованими та протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі - МК України).

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що у графі 43 "Код методу визначення вартості" митної декларації №UA101070/2019/035820 від 20.06.2019 декларантом вказано цифру 6, що відповідає резервному методу. Водночас, разом з митною декларацією надано перелік документів для визначення митної вартості транспортного засобу із застосуванням основного методу - за ціною договору.

Суд звертає увагу, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом.

Натомість, перед поданням декларації №UA101070/2019/035820 від 20.06.2019 процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом не проводилась.

Враховуючи вказане, суд вважає, що декларантом у графі 43 "Код методу визначення вартості" митної декларації №UA101070/2019/035820 від 20.06.2019 помилково вказано резервний метод визначення митної вартості товарів.

Суд відмічає, що чинним законодавством України надано право митним органам здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Матеріалами справи підтверджується, що декларантом додатково були надані наступні документи: рахунок-фактура №38FА/14/06/2019 від 14.06.2019 та копію митної декларації країни відправлення 19PL30101Е0512959 від 18.06.2019.

Суд відмічає, що у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів у графі 33 "Обставини прийняття. Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" вказано наступні підстави:

- документи подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а саме: У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 30.03.2016 № НОМЕР_3 попереднім власником зазначено особу, відмінну від тієї, що склала рахунок-фактуру №38FА/14/06/2019 від 14.06.2019, що викликає сумніви у достовірності правочину. у т.ч. у праві власності особи, що склала рахунок-фактуру на оцінюваний товар та праві розпоряджатися оцінюваним товаром, визначати ціну продажу транспортного засобу;

- декларантом до митного оформлення не подано документ про оплату оцінюваного товару, як це передбачено ч. 2 ст. 53 та ч. 1 ст. 368 Митного кодексу України.

- Числові значення заявленої митної вартості (12551 євро) не підтверджені документально.

- Додатково надана копія митної декларації країни відправлення від 18.06.19 №19РL301010Е0512959, не може бути використана як документ, що підтверджує заявлену митну вартість оцінюваного товару, оскільки відправником транспортного засобу зазначено особу, яка відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не є його попереднім власником, а також ціна, яка зазначена в даному документі відмінна від заявленої.

- Додатково наданий банківський платіжний документ від 14.06.19 взято до уваги, але не може бути використаний як документ, що підтверджує вартість товару, так як сума прописом не відповідає ціні, яка зазначена у рахунку-фактурі №38FА/14/06/2019 від 14.06.2019.

Щодо висновку митного органу, що "документи подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а саме: у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 30.03.2016 № НОМЕР_3 попереднім власником зазначено особу, відмінну від тієї, що склала рахунок-фактуру №38FА/14/06/2019 від 14.06.2019, що викликає сумніви у достовірності правочину, у т.ч. у праві власності особи, що склала рахунок-фактуру на оцінюваний товар та праві розпоряджатися оцінюваним товаром, визначати ціну продажу транспортного засобу."

Суд відмічає та матеріалами адміністративної справи підтверджується, що до митної декларації було додано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 30.03.2016 та рахунок-фактуру №38FА/14/06/2019 від 14.06.2019.

Представник позивача під час судового розгляду справи пояснив, що вказаний автомобіль був придбаний на відкритому аукціоні в Польщі (електронний майданчик - сайт ІНФОРМАЦІЯ_1) з метою його подальшого перепродажу за межі вказаної країни. Електронною поштою 1AUTO було надіслано повідомлення про спосіб доставки документів на автомобіль - DНL, де зазначено внутрішній номер НОМЕР_5, який відповідає номеру зазначеному в роздруківці з сайту аукціону. Згідно з роздруківки з сайту DHL документи на придбаний автомобіль надіслано з Франкфурту, Німеччина до Варшави, Польща. На аркуші додатку де відображений сайт аукціону зазначено, що вказаний автомобіль придбаний та оплачений Personnel Center Poland SP z.o.o..

До матеріалів адміністративної справи додано документи, що підтверджують факт придбання автомобіля марки MERSEDES-Benz, С-Klasse С 220, VIN: НОМЕР_1 , а саме: документ, що засвідчує факт пересилки документів з Франкфурта до Варшави; документ, що підтверджує факт придбання транспортного засобу на електронному майданчику ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 36-45)

Щодо сумніву у митного органу про достовірність правочину, то суд вважає, що вказаний в договорі купівлі-продажу від 14.06.2019 (а.с.122) правочин щодо купівлі-продажу транспортного засобу є правомірним та дійсним, не був визнаний судом у встановленому законодавством порядку недійсним, а також не є нікчемним в силу закону з огляду на наступне.

Так статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому статтею 203 Цивільного кодексу України закріплено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, сумніви у достовірності вказаного в договорі купівлі-продажу від 14.06.2019 правочину, як і сумніви у праві PERSONNEL CENTER POLAND SP Z.O.O. розпоряджатися оцінюваним товаром та визначати ціну продажу транспортного засобу, є безпідставним.

Щодо висновку митного органу про те, що декларантом до митного оформлення не подано документ про оплату оцінюваного товару, як це передбачено ч. 2 ст 53. та ч. 1 ст. 368 Митного кодексу України.

Частиною 2 ст.53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 МК України, для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Суд відмічає, що до митної декларації та додатково на вимогу митного органу декларантом надано наступні документи: рахунок - фактуру №38FА/14/06/2019 від 14.06.2019 (а.с. 145); документ сплати №38FА/14/06/2019 від 14.06.2019 (а.с. 143), що підтверджують оплату оцінюваного товару; копія митної декларації країни відправлення від 18.06.2019 .

Враховуючи викладене, суд вважає, що декларантом подано документи, що підтверджують оплату оцінюваного товару, як це передбачено ч. 2 ст. 53. та ч. 1 ст. 368 МК України.

Щодо висновку митного органу про те, що числові значення заявленої митної вартості не підтверджені документально.

Так, згідно рахунку - фактури №38FА/14/06/2019 від 14.06.2019 вартість транспортного засобу: MERSEDES-Benz, С-Klasse С 220, VIN: НОМЕР_1 , становить 12500,00 євро (а.с. 122).

Відповідно до інформації, яка міститься в митній декларації країни відправлення 19PL30101Е0512959 від 18.06.2019, вартість транспортного засобу становить 53903,00 злотих (а.с. 109).

До матеріалів адміністративної справи долучено розшифровку до МД країни відправлення в якій вказано, що вартість транспортного засобу VIN: НОМЕР_1 становить 53903,00 злотих, або 12500,00 євро (а.с. 144).

На підтвердження транспортних витрат до митного органу було надано довідку у якій вказано, що транспортні витрати складають 50,00 євро (а.с. 119)

Отже, числові значення заявленої митної вартості підтверджені документально.

Щодо висновку митного органу про те, що додатково надана копія митної декларації країни відправлення від 18.06.19 №19РL301010Е0512959, не може бути використана як документ, що підтверджує заявлену митну вартість оцінюваного товару, оскільки відправником транспортного засобу зазначено особу, яка відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не є його попереднім власником, а також ціна, яка зазначена в даному документі відмінна від заявленої.

Суд відмічає, що згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу, продавцем є PERSONNEL CENTER POLAND SP Z.O.O., покупцем - ОСОБА_1 (а.с. 146).

Під час судового розгляду адміністративної справи встановлено та відповідачем не спростовано, що транспортний засіб 03.06.2019 придбано PERSONNEL CENTER POLAND SP Z.O.O на електронному аукціоні у фірми, що знаходиться у Франкфурті, Німеччина, а у подальшому продано позивачу згідно договору купівлі-продажу від 14.06.2019.

Отже, придбання транспортного засобу на аукціоні мало на меті подальшу його реалізацію посередником (PERSONNEL CENTER POLAND SP Z .O .O) третім особа, а в даному випадку - позивачу.

Окрім того, митним органом не надаведено обґрунтувань, яким чином зміна інформації про власника у свідоцтві про реєстрацію вплинуло на вартісні показники ціни товару.

Разом з тим, відповідачем, який є суб`єктом владних повноважень не надано до суду належних доказів, що законодавством Польщі чи Німеччини заборонено змінювати ціну товару у бік зменшення при послідуючій його реалізації.

Представник позивача під час розгляду адміністративної справи зазначив, що вартість автомобіля була знижена продавцем на 600 євро від вартості Нетто, у зв`язку з його недоліками, тобто на вартість ремонту для їх усунення.

При дослідженні Акту про проведення митного огляду товарів, під час огляду транспортного засобу виявлено наявні пошкодження, ознаки експлуатації: ЛФП. Забруднення і пошкодження оббивки сидінь, салону (а.с. 123-124).

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем безпідставно не взято до уваги додатково надану копія митної декларації країни відправлення від 18.06.19 №19РL301010Е0512959.

Щодо твердження митного органу про те, що додатково наданий банківський платіжний документ від 14.06.19 взято до уваги, але не може бути використаний як документ, що підтверджує вартість товару, так як сума прописом не відповідає ціні, яка зазначена у рахунку-фактурі №38FА/14/06/2019 від 14.06.2019.

Суд вважає таке твердження помилковим, оскільки при дослідженні додатково наданий декларантом банківського платіжного документу від 14.06.2019 судом встановлено, що сума прописом та ціна товару, що зазначена числом співпадають (а.с. 122, 143)

Окрім того, у оскаржуваному рішенні вказано, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані, у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г -в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Враховуючи зазначене, Житомирською митницею ДФС було вирішено, що митна вартість буде визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях МД від 27.03.2019 №UA209190/2019/29866 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року і становить 21950,00€/шт. (а.с.18).

З даного приводу суд зазначає наступне.

Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України затверджено наказом ДФС України від 11.09.2015 №689 (далі - Методичні рекомендації).

У відповідності до пунктів 114 розділу 2 Методичних рекомендацій робота з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється посадовою особою органу доходів і зборів, що провадить контроль за правильністю визначення митної вартості товарів (далі - посадова особа).

Виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; перевірки документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; перевірки включення/невключення складових митної вартості, у тому числі, на підставі наявної в органу доходів і зборів інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо); порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів. порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки наявності взаємозв`язку продавця та покупця; перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов`язаними особами щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу; перевірки особливостей формування вартості окремих видів товарів відповідно до розділу 3 Методичних рекомендацій; перевірки рівня заявленої митної вартості товарів при наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів та їх обґрунтування і документальне підтвердження; перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну; перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності прийнятих іншими митницями рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору (контракту).

За результатами роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадова особа здійснює заходи, передбачені статтею 54 Кодексу.

Положеннями пункту 6 розділу 2 Методичних рекомендацій закріплено, що при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх витрат (складових митної вартості), зазначених у частині десятій статті 58 Кодексу; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості (далі - ДМВ); наявність арифметичних помилок у митній декларації, ДМВ або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

Згідно з пунктом 8 розділу 2 Методичних рекомендацій у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.

Положеннями розділу 5 Методичних рекомендацій передбачено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

З огляду на зазначене суд вважає, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості без врахування технічного стану транспортного засобу внаслідок пошкоджень автомобіля, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару. Наявність пошкоджень транспортного засобу підтверджується додатковим аркушем до Акту про проведення митного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA205010/2019, яким встановлено наступні пошкодження: сколи, тріщини на лобовому склі, пошкоджений -задній бампер (а.с. 27). Суд відмічає, що вказані пошкодження безумовно впливають на вартість даного транспортного засобу.

Суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Контролюючий орган не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 3557,40 грн, що підтверджується квитанціями №104 від 23.09.2019 та №60 від 01.10.2019 (а.с.4).

У зв`язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA101000/2019/200179/2 від 20.06.2019.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2019/00481.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці ДФС (вул. Перемоги, 25, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39421140) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) документально підтверджені судові витрати у сумі 3557 ( три тисячі п`ятсот п`ятдесят сім) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук