Рішення № 87231020, 24.01.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 січня 2020 року м. Ужгород№ 260/1587/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Плеханова З.Б.,

при секретарі Поп Н.В. за участю:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: Мукачівський прикордонний загін (військова частина 2142) Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України , представник - Середній Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України (вул. Недецеї Яноші, буд. 45,м. Мукачево,Мукачівський район, Закарпатська область,89600) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Мукачівського прикордонного загону(військова частина 2142) Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України , яким просить:

1.Розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

2.Визнати протиправною бездіяльність Мукачівського прикордонного загону (27 прикордонний загін) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 , на день виключення із списків частини (30.07.2019) грошової компенсації за не отримане речове майно.

3.Стягнути із Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (27 прикордонний загін) на його користь середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 30.07.2019 по 24.09.2019 у сумі 27846,24 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44.

1. Позиції сторін

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що Мукачівський прикордонний загін після видання наказу начальника Західного регіонального управління від 26.06.2019 № 277-ос про звільнення позивача з військової служби, зобов`язаний був довести наказ про звільнення, довести про належні йому виплати за видами забезпечення у зв`язку із звільненням, провести всі розрахунки до виключення позивача із списків частини та усіх видів забезпечення.

Однак, проходячи військову службу в управлінні Мукачівського прикордонного загону Полякова ОСОБА_2 . було викликано для проведення розрахунку у зв`язку із звільненням лише у день видання наказу про виключення із списків частини - 30.07.19 року та цього ж дня було доведено про звільнення та виключення із списків частини, усіх видів забезпечення і цього ж дня позивачем подано рапорт на виплату компенсації за неотримане речове майно.

З урахуванням того, що Мукачівським прикордонним загоном з часу видання наказу про звільнення і до часу виключення із списків частини повністю не проведено повного розрахунку при звільненні з військової служби з позивачем (компенсація за не отримане речове майно), то ОСОБА_1 набув право на стягнення в судовому порядку середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні до повного розрахунку з 30.07.2019 по 24.09.2019 ( 57 дні). В обґрунтування своєї позиції зазначив, що оскільки спеціальним законом порядок виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не визначений, то слід застосовувати норми Кодексу законів про працю України.

27 листопада 2019 року представником відповідача було надано суду відзив на даний адміністративний позов, відповідно до якого Мукачівський прикордонний загін позовні вимоги громадянина України ОСОБА_1 не визнає повністю і вважає, що вони не ґрунтуються на законі, є безпідставними і тому, не підлягають задоволенню з наступних причин. Так, зазначає, що ОСОБА_1 під час проходження служби повинен був отримувати речове майно особистого користування відповідно до норм забезпечення військовослужбовців речовим майном. Позивач на момент виключення із списків особового складу частини був проінформований про відсутність асигнувань на даний вид виплат, та в своєму рапорті лише 30.07.2019 року повідомив, що речове майно взамін грошової компенсації отримувати не бажає. Повторно щодо виплати компенсації за не отримане речове майно особистого користування ОСОБА_1 після виключення із списків військової частини до дати подачі позову не звертався, відповідно претензій до Мукачівського прикордонного загону не висував.

20.09.2019 року ОСОБА_1 виплачена компенсація за не отримане речове майно в розмірі 32480,77 грн. Крім того зазначає, що Мукачівський прикордонний загін (військова частина 2142) є установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів, відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України може брати бюджетні зобов`язання та провадити видатки лише в межах бюджетних асигнувань. Таким чином, вини Мукачівського прикордонного загону щодо несвоєчасної виплати компенсації за не отримане речове майно не має. Враховуючи вищевикладене просить суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.

05 грудня 2019 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, де позивач заперечує про твердження представника відповідача викладених у відзиві на даний позов з підстав аналогічних, що викладені вище. Зокрема зазначено, що 01.08.2018 закінчився термін контракту про проходження військової служби позивача, а законодавство не містить правових підстав для продовження правовідносин по проходженню військової служби за даних обставин. В той час, як саме відповідач, із дня видання наказу про звільнення до дня виключення із списків частини зобов`язаний провести заходи із розрахунку. Однак такі заходи не було проведено саме з вини відповідача, а доказів, які б спростовували вказані обставини відповідачем суду не надано, Отже, вимога про визнання протиправною бездіяльність відповідача є обгрунтованою.3 урахуванням вищезазначеного позовні вимоги які викладені в позовній заяві про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії є законними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення даного адміністративного позову заперечив, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом на посаді начальника фізичної підготовки і спорту відділу професійної підготовки персоналу відділу персоналу 27 прикордонного загону (1 категорії) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Контракт укладений на строк пять років: з 01 серпня 2014 року по 31 липня 2019 року. (а.с.76-79).

10 червня 2019 року начальником 27 прикордонного загону (1 категорії) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України було внесено Подання до звільнення з військової служби у запас майора ОСОБА_1 , де зазначені мотиви та підстави звільнення: закінчення строку контракту та небажання офіцера проходити подальшу службу згідно поданого ним рапорту від 08 травня 2019 року вхід.5275.(а.с.80-81).

Наказом начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби від 26.06.2019 № 277-ос, майора ОСОБА_1 (П-002573), звільнено з військової служби в запас у зв`язку із закінченням строку контракту.(а.с.22).

Наказом начальника Мукачівського прикордонного загону (27 прикордонний загін Західного регіонального управління Державної «прикордонної служби України) від 30.07.2019 № 311 -ос, майора ОСОБА_1 виключено із списків обового складу, усіх видів забезпечення Мукачівського прикордонного загону.(а.с.23).

Відповідно до довідки - розрахунку на виплату грошової компенсації замість належного до видачі речового майна №79 від 30.08.2019 року загальна сума компенсації становить 32975,40 грн. (на руки 32480,77 грн.) (а.с.20).

Втім, на момент звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення її з особового складу частини та усіх видів забезпечення, грошова компенсація вартості за не отримане речове майно у сумі 32975,40 грн. (на руки 32480,77 грн.) позивачу не виплачена.

30 липня 2019 року позивач рапортом звертався до начальника Мукачівського прикордонного загону про те, що він в замін грошової компенсації речове майно отримувати не бажає, готовий отримати грошову компенсацію за неотримане речове майно (а.с.19).

19 вересня 2019 року В.о. начальника Мукачівського прикордонного загону був виданий Наказ 2249-к Про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно (а.с.24).

Згідно платіжної відомості №258 для проведення виплат на утримання військовослужбовців компенсація за речове майно позивачу відбулася 20 вересня 2019 року в сумі 372001,32 грн. , що підтверджено платіжним дорученням №2019-1813 (а.с.44)

24 вересня 2019 року, Мукачівський прикордонним загоном на картрахунок Позивача перераховано заборгованість із виплати грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні в сумі 32480.77 грн. (із відрахування військового збору).(а.с.25).

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.25 ЗУ "Про Державну прикордонну службу" військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства. Соціальний захист працівників Державної прикордонної служби України забезпечується на загальних підставах відповідно до законодавства про працю, якщо інше не передбачено трудовим договором.

Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

Відповідно до статті першої Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює за кріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частина 4 даної статті визначає, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (затвердженим Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період.

Пунктами 292 та 293 Положення встановлено, що після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за обраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Аналіз викладених правових норм свідчить про те, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, зокрема щодо належного матеріального та побутового забезпечення, враховуючи особливості військової служби, з метою стимулювання досягнення високих результатів у службовій діяльності. Звільнена особа з військової служби на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач зі списків особового складу військової частини виключений 30.07.2019 року. При цьому, кошти в сумі 32480,77 грн. грошової компенсації за неотримане речове майно зараховані на картковий рахунок позивача 24.09.2019 року , що визнається обома сторонами.

З огляду на зазначене, суд не бере до уваги аргументи відповідача щодо того, що визначальною обставиною для проведення виплати щодо компенсації за неотримане речове майно слід вважати звернення до відповідача із рапортом (проханням) .

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже,як зазначалося судом вище, станом на день виключення зі списків особового складу військової частини, з позивачем не проведено розрахунок у повному обсязі та не виплачено грошову компенсацію за не отримане речове майно.

Критично суд оцінює аргументи відповідача щодо того, що для виплати грошової компенсації речового майна, позивач повинен спочатку звернутися до начальника частини із рапортом, що суперечить

Крім цього, зазначені покликання відповідача на те, що підставою для виплати відповідної компенсації є саме подання заінтересованою особою, у даному випадку позивачем, рапорту, суперечать п. 10 Інструкції про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період та Норми забезпечення речовим майном військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1132 від 31.10.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2016 за № 1536/29666 «Про речове забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період», яким передбачено, що нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. За бажанням військовослужбовця йому видаються предмети форменого одягу на суму грошової компенсації.

Ця норма не визначає процедури та обов`язку звернення військовослужбовця Державної прикордонної служби України з рапортом до керівництва військової частини про виплату компенсації за речове майно.

Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1132 від 31.10.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2016 за № 1536/29666 «Про речове забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період» затверджено Інструкцію про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період та норми забезпечення речовим майном військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період.

Пунктом 10 вказаної Інструкції встановлено, що речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За не отримане згідно із встановленими нормами, речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 № 178 (далі - Порядок №178) виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Згідно з пунктом 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Пунктом 4 Порядку №178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Тобто, при звільненні з військової служби та виключенню зі списків особового складу військової частини із військовослужбовцем повинен бути повністю проведений розрахунок. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, без проведення остаточного з ним розрахунку, можливе лише за його письмовою згодою.

Даний висновок зроблений 18.07.2017 року Київським апеляційним адмінсудом підтримав Верховний Суд 31.10.2019 року у справі № 825/598/17.

У даному випадку мало місце виключення Позивача зі списку особового складу військової частини без проведення остаточного з нею розрахунку. При цьому, письмової згоди на такі дії Позивач не давала, що не спростовується відповідачем.

Отже, на суб`єкта владних повноважень - Мукачівський прикордонний загін, у якому ОСОБА_1 , проходив військову службу та перебував на усіх видах забезпечення покладається обов`язок організувати та вжити заходів із проведення зі позивачем повного розрахунку за всіма видами забезпечення на день виключення із списків частини. Такий термін, у силу приписів вказаного Положення надається із дня видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби до дня виключення із списків частини і за умови належної організації такого звільнення, військовослужбовець, на день виключення із списків частини мав би бути повністю розрахований.

Порядок проходження служби позивача та звільнення регулюється спеціальним законодавством.

Разом з тим, даними нормативно-правовими актами не встановлено питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби в Збройних Силах України зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, компенсацію за не отримане речове майно.

За загальним правилом, норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №8-рп/2002 від 07.02.2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Таким чином, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 року справа №825/598/17 адміністративне провадження №К/9901/23837/18. Верховний Суд наголосив на правомірності посилання судів попередніх інстанцій в аналогічних правовідносинах на норми трудового законодавства, вказавши, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, покликання представника відповідача на те, що норми Кодексу законів про працю України в даному випадку не можуть застосовуватись, є необґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Закріплені у статтях 116, 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Так, відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими військовослужбовцем, а відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум не врегульовано, необхідно прийти до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпПУ як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в Державній прикордонній службі України.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, якщо спір вирішено на користь працівника.

Відповідачем не надано належних доказів про відсутність бюджетних призначень на виплату військовослужбовцям грошової компенсації за невикористане речове майно.

Крім того, судом встановлено , що підставою для видання Наказу про звільнення був також рапорт позивача від 06.05.2019 року , який на вимогу суду, відповідач не надав, хоча такий зазначений у Наказі № 277 від 26.06.2019 року , а отже ще з 06.05.2019 року відповідач знав, що необхідно буде проводити розрахунок з позивачем при звільненні, у звязку з чим мав можливість повідомити відповідний фінансовий орган для виділення коштів.

Верховний Суд 16.05.2019 року у справі № 805/294/16-а розглядаючи справу щодо стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди на користь працівника поліції зазначив, що "сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності."

З огляду на викладене, лише 19.09.2019 року, відповідачем було видано наказ № 249-к «Про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно».А також, лише 24 вересня 2019 року Мукачівський прикордонним загоном на мій картрахунок перераховано заборгованість із виплати грошової компенсації за не отримане речове майно при звільненні в сумі 32480.77 грн. ,суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо не нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 30.07.2019 по 24.09.2019 року та необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за відповідний період.

Відповідно до підпункту «л» п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, цей Порядок застосовується у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться, виходячи із середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Так, п. 2 Порядку № 100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до особистих карток грошового забезпечення за червень та липень 2019 роки позивачу нараховано та виплачено грошове забезпечення, за червень 2019 (14835.07 грн.), за липень 2019 року (14965.29 грн.), що становить за два місяці, т які передують події, з якою пов`язаний обов`язок з виплати, суму 29800.36 грн.

Для обчислення середнього -заробітку з 30.07.2019 до дня фактичного остаточного розрахунку - виплати, компенсації за не отримане речове майно при , звільненні (24.09.2019) необхідно застосовувати показник 488.53 грн. в день (29800.36.грн./ 61 дні).

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 08.08.2018 року №78/0/206-18"Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік" кількість робочих днів позивача з 30.07.2019 по 24.09.2019 року становить 57 дні.

Таким чином, відповідач зобов`язаний виплати середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку з 30.07.2019 по день фактичної виплати 24.09.2019 терміном 57 днів, що становить грн. (488.53 грн. * 57 днів = 27846.24 грн).

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

При цьому, відповідач зобов`язаний компенсувати позивачу суму податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, так як право на вказану ОСОБА_1 , набув у зв`язку із виконанням обов`язків під час проходження військової служби, виходячи із наступного.

31.05.2017 року, Уряд посилив соціальний захист військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби, а також членів їхніх сімей внісши зміни до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44.

Кабінет Міністрів встановив виплату щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, групових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями після звільнення зі служби. Про це йдеться в постанові Кабінету Міністрів України від 31.05.2017 № 375 «Про внесення змін до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», відповідно до якої п. 2 Порядку було викладено в новій редакції, який і передбачає, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового та начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції. Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим зі служби, для відшкодування утриманих сум ПДФО з їх грошового забезпечення, грошових винагород й інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пункти 4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З огляду на викладене, відповідач зобов`язаний провести виплату позивачу грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються 3 грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Право позивача на отримання середнього заробітку грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби підтверджено сукупністю належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України (вул. Недецеї Яноші, буд. 45,м. Мукачево,Мукачівський район, Закарпатська область,89600) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

2.Визнати протиправною бездіяльність Мукачівського прикордонного загону (27 прикордонний загін) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не проведення повного розрахунку при звільненні .

3.Стягнути із Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (27 прикордонний загін) код ЄДРПОУ 14321676 (вул. Недецеї Яноші, буд. 45,м. Мукачево,Мукачівський район, Закарпатська область,89600) на користь ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 30.07.2019 по 24.09.2019 у сумі 27846,24 грн.( двадцять сім тисяч вісімсот сорок шість ) гривень. 24 копійки із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Закарпатський окружний адмінсуд до Восьмого апеляційного адмінсуду.

СуддяЗ.Б.Плеханова

Повний текст рішення складено 29.01.2020 року.