Рішення № 87230737, 28.01.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року м. Житомир справа № 240/12568/19

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій просить визнати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про закінчення виконавчого провадження №59566681 від 09.12.2019 протиправною та скасувати її.

В обґрунтування позову зазначив, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 в справі №0640/4568/18, яке набрало законної сили 20.06.2019, зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі ліквідаційної комісії надати ОСОБА_1 щорічну оплачувану відпустку за 2018 рік з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення. 15.07.2019 судом видано виконавчий лист № 2206/19 та 16.07.2019 відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області було відкрито виконавче провадження за №59566681. 19.12.2019 отримав постанову про закінчення виконавчого провадження №59566681 від 09.12.2019, у якій вказано, що згідно листа УМВС в Житомирській області №242/26/01-2019 від 31.07.2019 та №33/26/01-2019 від 04.10.2019 ОСОБА_1 надано чергову відпуску за 2018 рік з 28 березня по 08 травня 2019 року та виплачена 30.09.2019 матеріальна допомога на оздоровлення (відповідно до платіжного доручення №64 від 24.09.2019). Водночас, вважає, рішення суду не виконано в повному обсязі та підстав для закриття виконавчого провадження не було, оскільки: позивача в період з 28 березня по 08 травня 2019 року не було повідомлено про надання відпустки за 2018 рік та не виплачувалось жодне грошове забезпечення; у судовому рішенні вказано про зобов`язання УМВС України в Житомирській області надати ОСОБА_1 саме щорічну оплачувану відпустку за 2018 рік з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення, а не чергову. Отже, вказує, відповідач не мав права приймати постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою суду від 03.01.2020 відкрито спрощене позовне провадження.

16.01.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву від Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що згідно листа УМВС України в Житомирській області (в особі ліквідаційної комісії) №242/26/01-2019 від 31 липня 2019 року, до якого додано копію наказу №4 о/с від 27.03.2019 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 у справі №0640/4568/18, надано чергову відпустку за 2018 рік капітанові міліції ОСОБА_1 (М-185816), старшому слідчому відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області, на 42 доби (з урахуванням 2 святкових днів), з 28 березня по 08 травня 2019 року. Підтвердженням виплати грошового забезпечення за надану щорічну відпустку за 2018 рік є наявні в матеріалах справи виконавчого провадження №59566681: відомість, затверджена заступником голови ліквідкомісії УМВС України в Житомирській області Ковтун В.В. та за підписом начальника відділу, згідно якої до виплати позивачу призначено 2764,64 грн; платіжне доручення №47 від 27 травня 2019 року про перерахування ОСОБА_1 грошового утримання в сумі 2764,64 грн. Посилання ОСОБА_1 на те, що його не ознайомлено з наказом про надання відпустки не відповідає дійсності в зв`язку із наявністю особистого підпису про ознайомлення ОСОБА_1 на вищевказаному наказі. Крім того, Закон України "Про виконавче провадження" не передбачає такого порядку виконання для державного виконавця, як перевірка ознайомлення стягувача з наказом про надання відпустки. Вказівка позивача як на підставу неправомірності закінчення виконавчого провадження формулювання у наказі про надання "чергової" відпустки замість "щорічної оплачуваної" відпустки є необгрунтованим, оскільки усталеною практикою та Законом України "Про відпустки" допускається таке словосполучення як "чергова відпустка" та "щорічна оплачувана відпустка" та вони є тотожними поняттями. Відтак, державний виконавець керувався виключно вимогами чинного законодавства й жодних протиправних дій не вчиняв, а постанова про закінчення виконавчого провадження №59566681 від 09.12.2019 є правомірною.

В судове засідання, призначене на 16.01.2020, сторони, повідомлені належним чином, не з`явились. Представник відповідача у відзиві просив розглядати справу у письмовому провадженні без його участі.

Згідно ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 в справі №0640/4568/18, яке набрало законної сили 20.06.2019, зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі ліквідаційної комісії надати ОСОБА_1 щорічну оплачувану відпустку за 2018 рік з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення.

На виконання вказаного рішення та на підставі виконавчого листа № 2206/19, 16.07.2019 відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області було відкрито виконавче провадження №59566681.

09.12.2019 відповідачем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №59566681 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження. Постановою встановлено: згідно листа УМВС України в Житомирській області №242/26/01-2019 від 31 липня 2019 року та листа УМВС України в Житомирській області №332/26/01-2019 від 04.10.2019, ОСОБА_1 надано чергову відпуску за 2018 рік з 28 березня по 08 травня 2019 року та виплачена матеріальна допомога на оздоровлення (відповідно до платіжного доручення №64 від 24.09.2019); згідно платіжного доручення № 1228 від 20.08.2019 перераховано виконавчий збір у розмірі 16692 грн; згідно платіжного доручення № 1691 від 07.11.2019 перераховано витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 147,50 грн. Тобто, рішення згідно виконавчого документу фактично виконано в повному обсязі.

Не погодившись із правомірністю постанови про закінчення виконавчого провадження №59566681 від 09.12.2019, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, слід вказати наступне.

Статтею 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приписами п.1 ч.1 ст.26 Закону визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно ч.1 та п.1 ч.2 ст.18 Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У відповідності до ч.6 ст.26 Закону, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Частиною 1 статті 63 Закону передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно п.9 ч.1 ст.39 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (ч.2 ст.39).

Як вбачається із копії наказу (витягу) УМВС України в Житомирській області від 27.03.2019 № 4 о/с 9 (по особовому складу), на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.03.2019, винесеного у справі №0640/4568/18, надано чергову відпустку за 2018 рік капітанові міліції ОСОБА_1 (М-185816), старшому слідчому відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області, на 42 доби (з урахуванням 2 святкових днів), з 28 березня по 08 травня 2019 року.

Листом боржника - УМВС України в Житомирській області №242/26/01-2019 від 31 липня 2019 року відповідача повідомлено про прийняття наказу від 27.03.2019 № 4 о/с 9, а також зазначено, що у зв`язку із відсутністю фінансування (процес ліквідації), УМВС України в Житомирській області замовлено кошти для виплати матеріальної допомоги на оздоровлення.

Платіжним дорученням №64 від 24 вересня 2019 року підтверджено перерахування ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 1242,08 грн.

Листом №332/26/01-2019 від 04.10.2019 УМВС України в Житомирській області повідомило відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 1242,08 грн, на підтвердження чого надало копію платіжного доручення №64 від 24 вересня 2019 року.

Проаналізувавши наведені документи, суд дійшов висновку, що станом на момент закриття виконавчого провадження №59566681 на 09.12.2019, УМВС України в Житомирській області в повному обсязі виконало рішення суду в частині надання ОСОБА_1 щорічної оплачуваної відпустки за 2018 рік з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення.

Посилання позивача, що рішення суду не було виконано в повному обсязі з огляду на те, що його в період з 28 березня по 08 травня 2019 року не повідомлено про надання відпустки та не виплачено грошове забезпечення, не впливає на правомірність оспорюваної постанови про закриття виконавчої провадження з підстави, визначеної п.9 ч.1 ст.39 Закону (виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом), оскільки таку постанову винесено 09.12.2019, коли вже було прийнято наказ про надання чергової відпустки ОСОБА_1 за 2018 рік від 27.03.2019 № 4 о/с, а також перераховано матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 1242,08 грн платіжним дорученням №64 від 24 вересня 2019 року. Отже, рішення суду від 04.03.2019 в справі № 0640/4568/18 було виконано в повному обсязі, а тому державним виконавцем правомірно закрито виконавче провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону.

Крім того, на державного виконавця не було покладено обов`язку перевіряти, чи повідомлено боржником стягувача про надання відпустки, натомість обов`язок державного виконавця полягав в тому, щоб рішення суду в частині надання ОСОБА_1 щорічної оплачуваної відпустки за 2018 рік з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення було виконано в повному обсязі.

Твердження позивача про невиконання рішення в суду в зв`язку із тим, що наказом від 27.03.2019 № 4 о/с йому надано чергову відпустку, а не щорічну оплачувану, безпідставне, оскільки з цього наказу чітко вбачається, що відпустку надано ОСОБА_1 на підставі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 в справі № 0640/4568/18. В свою чергу, наведеним рішенням суду не було зобов`язано УМВС України в Житомирській області надавати будь-яку іншу відпустку, окрім щорічної оплачуваної. Суд зазначає, що неточність формулювання назви відпустки не свідчить про невиконання рішення суду щодо її надання та не впливає на факт виконання боржником рішення суду.

Частиною 1ст.77 КАС Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2ст.77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження №59566681 від 09.12.2019, натомість позивачем не надано доказів зворотнього, у зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями77,90,94,139,241,245,246,250 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (майдан Соборний, 1,Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 34900660) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова