Ухвала суду № 87229867, 28.01.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/4227/19

Номер провадження 1-кп/629/138/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року м. Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , за участю прокурора- ОСОБА_3 , потерпілих- ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника- ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12019220380000903 від 19.06.2019 р. за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова Харківської області, громадянина України, одруженого, маючого неповнолітню дитину, з вищою освітою, студента Харківського національного автомобільно-дорожнього університету, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 121 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває дане кримінальне провадження.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05.12.2019р. обвинуваченому ОСОБА_6 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 02 лютого 2020 року, включно, без визначення застави.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, без визначення застави, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,4 ч.1ст. 177 КПК України, які були підставою для продовження запобіжного заходу Лозівським міськрайонним судом Харківської області 05.12.2019 р., та які на цей час не зменшилися і не зникли. Зазначив, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, за який передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 10 років, не працює, не має законного джерела доходу; усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, які на цей час не допитані судом, перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом.

Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали клопотання прокурора.

Обвинувачений та захисник проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечували з підстав необґрунтованості підозри та обвинувачення, відсутності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Захисник зазначив, що прокурор у своєму клопотанні лише перелічив ризики, але не обґрунтував їх. ОСОБА_6 не переховувався від органу досудового розслідування та не збирається переховуватися від суду, не припускався незаконного впливу ані на потерпілого, ані на свідка, не перешкоджав та не перешкоджає кримінальному провадженню, оскільки сумлінно ставиться до своїх обов`язків, передбачених ч.7 ст. 42 КПК України. ОСОБА_6 не працює, оскільки є студентом Харківського національного автомобільно-дорожнього університету денної форми навчання, має міцні соціальні та суспільні зв`язки, одружений, має неповнолітню дитину, його мати є інвалідом 3 групи, хворіє та потребує його допомоги. Також прокурор не обґрунтував неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів та до клопотання не додав копії матеріалів, якими він обґрунтовує доводи клопотання, а також не вказано переліку свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу. Зазначив, що також відсутні ризики, передбачені ч. 2 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_6 органом досудового розслідування неправильно кваліфіковані його дії, замість ч.1 ст. 119 КК України, частиною 2 ст.121 КК України. Крім того, сторона обвинувачення, заявляючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, повинна зазначити нові підстави і доводи для цього.

Захисник та обвинувачений заявили клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на нічний домашній арешт за місцем його реєстрації та фактичного проживання.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження в рамках заявлених клопотань, приходить до наступного висновку.

Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1ст.183КПКУкраїни тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст.177 КПК України.

Статтею 177КПКУкраїни визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Зокрема,згідноп.1,3,4ч.1ст.177КПКУкраїниметою застосуваннязапобіжногозаходує забезпеченнявиконанняобвинуваченимпокладених наньогопроцесуальнихобов`язків,атакожзапобігання спробам: переховуватисявідорганівдосудового розслідуваннята/абосуду; незаконновпливатинапотерпілого,свідка,іншогопідозрюваного,обвинуваченого,експерта,спеціалістауцьому жкримінальномупровадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбаченіст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдов軧58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Злочин у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 відноситься до злочинів проти життя та здоров`я особи. Такі злочини носять підвищену суспільну небезпеку. Більш того ОСОБА_6 інкримінується вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Вирішуючи клопотання прокурора, суд враховує те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7-ми до 10-ти років, також суд враховує вік обвинуваченого та стан його здоров`я, міцність соціальних та суспільних зв`язків, а саме те що він має постійне місце проживання, одружений, має неповнолітню дитину, батьків, його мати є інвалідом 3 групи, офіційно не працевлаштований, навчається у вищому навчальному закладі, позитивно характеризується за місцем навчання, є головою громадської організації «Федерація вільної боротьби Лозівщини», раніше не судимий.

В той же час, потерпілі та свідки не допитані, докази передбачені ст.84 КПК Україниз боку обвинувачення та захисту, у цей період не досліджені, а відтак, з урахуванням наведених даних суд вважає, що обставини регламентовані п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст.177, п. п. 1-3 ч. 1 ст.194вказаного Кодексу є дійсними.

Суд приходить до висновку, що вказані ризики, на цей час є реальними, враховуючи зміст пред`явленого обвинувачення, а також тяжкість кримінального правопорушення, характер та обставини протиправних дій, в якому ОСОБА_6 обвинувачується.

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_6 , усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, та таким чином перешкодити встановленню істини у даному кримінальному провадженні.

При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України. Суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.

Вказані обставини судом враховані при розгляді клопотання прокурора.

А відтак розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.

Щодо доводів обвинуваченого та захисника про необґрунтованість клопотання прокурора, суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, спростовують доводи захисника про відсутність ризиків, передбаченихст. 177 КПК України.

За таких обставин клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на більш м`який, а саме- домашній арешт, суд залишає без задоволення.

Оскільки термін дії обраного запобіжного заходу спливає 02.02.2020 року, закінчити розгляд справи до вказаного строку не є можливим, підстави для продовження запобіжного заходу обвинуваченому, зазначені судом, продовжують існувати на даний час, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи обставини злочину, а також те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, суд, відповідно до п.п.1 та 2 ч.4ст. 183 КПК України, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст.177,183, 194, 371,372,392 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний західу видітримання підвартою вДУ "Харківськаустанова виконанняпокарань (№27)"строком на60днів,асаме до 27 березня 2020р.,включно, без визначення застави.

В задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на більш м`який, а саме домашній арешт- відмовити.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 29.01.2020 року.

Суддя: ОСОБА_1