Ухвала суду № 87228750, 28.01.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5655/16-ц

Провадження № 2/645/482/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року місто Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Федорової О.В.

за участю секретаря судового засідання - Синьогуб А.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву представника відповідача адвоката Керімова А.З. про залишення позову без розгляду в порядку п. 1 ч. 2 ст. 200 ЦПК України, у цивільній справі за позовом:

Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради

до ОСОБА_1 ,

треті особи:

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Некрасова Н.А.

про визнання спадщини відумерлою, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Некрасова Н.А. про визнання спадщини відумерлою, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, в якому просив визнати спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та складається з квартири АДРЕСА_1 , відумерлою, визнати право власності на вказану квартиру за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради та витребувати зазначену квартиру від добросовісного набувача ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради. В обґрунтування позову посилається на те, що 17 червня 2014 року ОСОБА_3 набув у невстановлений в ході розслідування кримінального провадження спосіб підроблений документ - договір купівлі-продажу квартири від 26 травня 2014 року, укладений між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бакумовою А. В. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 954. На час укладення вказаного договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_4 та ОСОБА_5 померли - ІНФОРМАЦІЯ_1 та 09 липня 2013 року, відповідно. Після смерті власників спірної квартири ОСОБА_3 набув завідомо підроблений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу спірної квартири від 26 травня 2014 року, укладений між ним та Кузнєцовими. 20 травня 2016 року ОСОБА_2 , діючи від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності, відчужила вказану квартиру ОСОБА_1 шляхом укладення договору купівлі-продажу. Вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 липня 2016 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину за 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (використання завідомо підробленого документу). Незаконними діями по відчуженню спірної квартири завдано збитки державі в особі Харківської міської ради, оскільки на час смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 будь-яка інша особа в квартирі не проживала, у встановленому законом порядку із заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався. Квартира мала перейти у власність Харківської міської ради як відумерла спадщина.

Ухвалою суду від 19 листопада 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання.

В підготовчому судовому засіданні представник відповідача адвокат Керімов А.З. звернувся до суду із заявою про залишення позову без розгляду в порядку п. 1 ч. 2 ст. 200 ЦПК України, в обґрунтування якої зазначив, що вказану позовну заяву було подано неналежним позивачем, а саме заступником керівника Харківської місцевої прокуратури № 3, проте у нього були відсутні повноваження для вчинення таких дій, оскільки Харківська міська рада могла самостійно звернутися з позовом до суду. Крім того, стверджував, що наявний у матеріалах справи лист Харківської місцевої прокуратури № 3 спрямований Харківському міському голові, не свідчить про попереднє повідомлення Харківської міської ради про звернення з даним позовом до суду, оскільки такий лист датовано 28 листопада 2016 року, а датою звернення з позовом є 25 листопада 2016 року, у зв`язку з чим вважав, що прокуратура поставила перед фактом Харківську міську раду щодо подання позову до суду, замість повідомлення її про наявність підстав для звернення з позовом до суду, чим перевищила свої повноваження.

Харківська місцева прокуратура № 3 в своїх пояснення стосовно заяви представника відповідача про залишення позову без розгляду в порядку п. 1 ч. 2 ст. 200 ЦПК України, наголосила, зокрема, що при зверненні з позовом до суду наявність інтересів держави Харківською місцевою прокуратурою № 3 обґрунтовано порушенням законодавства та відповідає законній меті, оскільки спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо переходу майна, яке становить відумерлу спадщину, у власність територіальної громади. Крім того, зазначила, що незважаючи на наявність обставин, які стверджують підставність матеріально-правової вимоги Харківської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння у власність територіальної громади м. Харкова, остання з позовом до суду не звернулась, тобто не вжила відповідних заходів та не здійснила захист порушених законних економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, територіальної громади міста та, як наслідок, й інтересів держави в цілому, що призвело до незаконного відчуження майна іншим особам. Також, прокуратурою зазначено, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1201422046001529 від 29.04.2014 року, процесуальне керівництво за яким здійснювалось Харківською місцевою прокуратурою № 3, слідчим суддею Фрунзенського районного суду м. Харкова було задоволено клопотання слідчого СВ Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області про тимчасовий доступ до документів, а саме до інвентаризаційної справи на квартиру АДРЕСА_1 , які перебували в Департаменті містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради. Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 02.09.2014 року в Департаменті містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради здійснювалось вилучення інвентаризаційної справи та копію ухвали вручено начальнику Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради. Вказаний Департамент підзвітний та підконтрольний міській раді, підпорядкований виконавчому комітету міської ради, міському голові. З огляду на викладене, прокуратура вважає, що Харківська міська рада була обізнана про незаконне відчудження квартири АДРЕСА_1 на підставі відроблених документів в день проведення тимчасового доступу до речей та документів, а саме: 02.09.2014 року, однак нею не вживались заходи щодо виявлення, взяття на облік, збереження та використання безхазяйного майна, визнання спадщини відумерлою та прийняття такого майна у комунальну власність, що в подальшому призвело до незаконного відчудження майна, яке є потенційною відумерлою спадщиною. Харківська міська рада з моменту встановлення факту порушення вимог чинного законодавства (а саме з вересня 2014 року) не звернулась до суду з вказаним позовом, що й стало підставою для представництва Харківською місцевою прокуратурою №3 інтересів держави в особі Харківської міської ради.

Суд, розглянувши заяву представника відповідача, вислухавши пояснення учасників процесу, вважає необхідним зазначити наступне.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд вважає, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт третій частини другої статті 129 Конституції України).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005).

Пункт третій частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з`ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у конкретній справі.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Матеріалами даної справи встановлено, що 28 листопада 2016 року Харківською місцевою прокуратурою № 3 на адресу Харківської міської ради скеровано лист-повідомлення № 04-33-6853-16 від 28.11.2016 року, в якому на виконання вимог ст. 45 ЦПК України надіслано на адресу Харківського міського голови копію позову Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Некрасова Н.А. про визнання спадщини відумерлою, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння (том І а.с. 27).

Разом з тим, сама позовна заява Харківської місцевої прокуратури № 3 датована 25 листопада 2016 року вихідний № 04-33-6853-16, та отримана Фрунзенським районним судом м. Харкова 28 листопада 2016 року (том І а.с. 1).

Харківська місцева прокуратура № 3 у своїх поясненнях посилалася на те, що чинним законодавством України не врегульовано питання щодо строків направлення та надання відповіді на зазначене повідомлення. Втім, суд звертає увагу на те, що вищезазначений лист прокуратури № 04-33-6853-16 від 28.11.2016 року є не листом-повідомленням щодо наміру прокуратури звернутися з позовом до суду, як зазначає прокуратура в своєму поясненні, а супровідним листом, яким Харківському міському голові вже направлено копію вказаної позовної заяви № 04-33-6853-16 від 25.11.2016 року на 5 аркушах.

Крім того, суд критично оцінює посилання прокуратури на те, що Харківська міська рада з моменту встановлення факту порушення вимог чинного законодавства (а саме з серпня 2014 року) не зверталась до суду з вказаним позовом, що й стало підставою для представництва Харківською місцевою прокуратурою № 3 інтересів держави в особі Харківської міської ради, з огляду на те, що складення органом досудового розслідування протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 02.09.2014 року не було беззаперечним доказом встановлення факту порушення вимог чинного законодавства, та за результатами розгляду відповідного кримінального провадження вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова у справі № 645/11146/14-к, яким ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину за 4 ст. 358 Кримінального кодексу України, тобто використання завідомо підробленого документу, ухвалено лише 04 липня 2016 року (том І а.с. 71-73). При цьому, вказаний вирок суду був оскаржений прокуратурою до апеляційної інстанції, та лише 24 листопада 2016 року ухвалою апеляційного суду Харківської області у справі № 645/11146/14-к постановлено закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора Фрунзенського відділу Харківської місцевої прокуратури №3 Харківської області на вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 липня 2016 року стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого за ч. 4 ст.358 КК України, у зв`язку з відмовою прокурора від апеляційної скарги. Та, як вище зазначено, позовна заява прокуратури датована 25 листопада 2016 року, тобто на наступний день після постановлення ухвали судом апеляційної інстанції.

Таким чином, посилання Харківської місцевої прокуратури № 3, як на підставу для звернення останньої з даним позовом до суду, на те, що Харківська міська рада не здійснювала захист інтересів територіальної громади на раціональне використання житлового фонду, оскільки не зверталась з відповідним позовом до суду з серпня 2014 року, є хибним та таким, що спростовується матеріалами справи.

З урахуванням наведеного, прокурор не навів підстав, які б давали можливість суду дійти висновку про невиконання або неналежне виконання Харківською міською радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади. Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, а у даному випадку протягом одного дня з моменту постановлення апеляційним судом Харківської області ухвали від 24 листопада 2016 року у кримінальному провадженні № 645/11146/14-к, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

Зазначене вище узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 року у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 року у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 року у справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 року у справі №927/246/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про відсутність у прокурора законних підстав для представництва інтересів держави, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, у зв`язку з чим заява представника відповідача адвоката Керімова А.З. про залишення позову без розгляду в порядку п. 1 ч. 2 ст. 200 ЦПК України підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 56, п. 1 ч. 2 ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 257, 258, 260, 354 ЦПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника відповідача адвоката Керімова А.З. про залишення позову без розгляду в порядку п. 1 ч. 2 ст. 200 ЦПК України - задовольнити.

Позовну заяву заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Некрасова Н.А. про визнання спадщини відумерлою, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння – залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст ухвали складений 29.01.2020 року.

Суддя О.В. Федорова