Рішення № 87228251, 23.01.2020, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/228/2020 Справа № 641/6065/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року Комінтернівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого- судді - Григор`єва Б.П.

при секретарі - Максимовій Т.І.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Богодухівська державна нотаріальна контора, ТОВ «АІСЕ Україна» про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності на Ѕ частину спільного сумісного майна, -

Встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просила: встановити юридичний факт проживання однією сім`єю її та ОСОБА_5 у період з 01.09.1996 року по 28.01.2019 року за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за нею право власності на Ѕ частину придбаного в період спільного проживання автомобіля марки CHERY моделі А 16 AMULET, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

В обґрунтування позову зазначила, що з 01.09.19996 року вона почала проживати у належній їй квартирі разом з громадянином ОСОБА_5 . В цей період жоден з них у зареєстрованому шлюбу не перебували. ОСОБА_5 хоча і був фактично зареєстрований за іншою адресою, але фактично проживав з нею у належній їй квартирі. За адресою: АДРЕСА_1 . Вони з ОСОБА_5 вели спільне господарство, виконували права та обов`язки подружжя, тобто проживали однією сім`єю, мали спільний бюджет. 10.09.2018 року вона змінила місце реєстрацій н адресу: АДРЕСА_2 , але фактично продовжувала проживати за адресою: АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Вона здійснювала його поховання та особисто понесла в зв`язку з чим всі витрати. За час життя ОСОБА_5 ними було набуто у власність автомобіль марки CHERY моделі А 16 AMULET, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . автомобіль було придбано на підставі угоди № 2011770 від 28.07.2008 року укладеної ОСОБА_5 та ЗАТ «АІСЕ Україна». В якості адреси кореспонденції в Угоді ОСОБА_5 було зазначено адресу: АДРЕСА_1 , тобто їх фактичну адресу мешкання. З липня 2008 року вона з ОСОБА_5 власними зусиллями сплачували на користь ЗАТ «АІСЕ Україна» кошти в рахунок виконання зобов`язань, щоб отримати автомобіль. З липня 2008 по лютий 2017 року ОСОБА_5 працював на посаді двірника, вона також працювала, однак отримувала значно більшу заробітню плату ніж ОСОБА_5 . Це свідчить про те, що кошти за придбання автомобіля вносились ними сумісно. Майно набуте подружжям під час шлюбу належить їй на праві спільної сумісної власності. Оскільки вони з ОСОБА_5 проживали однією сім`єю як чоловік та дружина, то за нею необхідно визнати право власності на спільно набуте майно.

Ухвалою суду від 05.08.2019 року провадження у справі відкрито.

Ухвалою суду від 25.09.2019 року закрито підготовче судове засідання та в судове засідання викликані свідки.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позові.

Відповідачка ОСОБА_4 надала заяву про розгляд справи за її відсутності, підтвердила юридичний факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 разом з ОСОБА_5 .

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечувала факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Третя особа Богодухівська державна нотаріальна контора Харківської області подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, просили вирішити справу на розсуд суду.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 зазначено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розірвали шлюб 29 серпня 1996 року. Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_7 змінено на « ОСОБА_8 ».

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 08 червня 1995 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на праві власності належить квартира АДРЕСА_3 .

Як вбачається з декларації № 0001-Р2НЕ-7Е00 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, зазначено, що ОСОБА_5 зазначив своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Довірена особа пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом: ОСОБА_1 .

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

Згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі зазначено, що після смерті ОСОБА_5 , Богодухівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 78/2019, номер у спадковому реєстрі: 63806268.

На підтвердження витрат на поховання ОСОБА_5 , ОСОБА_1 надано договір-замовлення на організацію та проведення поховання та товарний чек № 28 від 31.01.2019 року на суму 9100,00 грн. Договір-замовлення № 42/с-3 на організацію та проведення поховання та акт на ритуальні послуги та предмети ритуального призначення.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, зазначено, що автомобіль марки CHERY моделі А 16 AMULET, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_5 . Дата реєстрації 10.02.2009 року. Особливі відмітки: розстрочка ЗАТ «АІСЕ-Україна».

Зазначений автомобіль був придбаний ОСОБА_5 на підставі угоди з ЗАТ «АІСЕ-Україна» за системою «Автоплан», шляхом придбання товарів в групах.

На підтвердження виконання зобов`язань за зазначеним договором між ЗАТ «АІСЕ Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки від 04.02.2009 року. За зазначеним договором ОСОБА_1 поручилась відповідати перед кредитором в повному обсязі за виконання боржником зобов`язань, що виникають з угоди.

Позивачкою на підтвердження сплати внесків за автомобіль надані квитанції, платником в яких вказаний ОСОБА_5 . Крім того позивачкою на підтвердження внесення за автомобіль спільних коштів подружжя надано довідки про доходи, листування з ЗАТ «АІСЕ-Україна» щодо виконання умов договору.

Крім того в судовому засіданні в якості свідків були допитані ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які підтвердили факт спільного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_5 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу у період з 01.09.1996 року та по день смерті ОСОБА_5 .

Свідки були попереджені судом про кримінальну відповідальність відповідно до ст. 384,385 КК України, не вірити показанням свідків у суду підстав немає. Їх показання послідовні та узгоджуються з письмовим доказами наявними в матеріалах справи. Крім того бере до уваги, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнали факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу.

Частинами першою, другою ст.21 Сімейного кодексу України визначено, що шлюб - це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

За приписами частини другої ст.3 Сімейного кодексу України складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати наявність у сукупності ознак, що притаманні наведеному визначенню. При цьому, слід зауважити, що таке проживання не є підставою для виникнення у чоловіка і жінки прав та обов`язків подружжя (частина 2ст.21 Сімейного кодексу України). Отже, чоловік і жінка, які спільно проживають без шлюбу, можуть складати сім`ю, але статусу подружжя не набувають.

Відповідно дост.74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до постанови № 5 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Правовідносини, які склались між сторонами регулюються ст.315 ч.1 п.5 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а вимоги ґрунтуються на вимогах закону, суд вважає доведеним факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Статтею 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Рівність часток у спільній сумісній власності, якщо інше не встановлено домовленістю між співвласниками, законом або рішенням суду, передбачено нормою ч.2 ст.370 ЦК України.

Статтею 1226 ЦК України визначено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Статтею 71 Закону України «Про нотаріат» визначено умови видачі свідоцтва в разі смерті одного з подружжя та зазначено, що у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину.

Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.

На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.

Тобто, вищезазначеною нормою передбачено визначення частки майна, належного померлому на праві спільної сумісної власності за умови згоди другого з подружжя, який є живим і є учасником спірних правовідносин.

Відповідно до ст.. 396 ЦК України, в разі відсутності документів на право власності власник може вимагати визнання права власності в судовому порядку.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно абзацу 3 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, зокрема відмови у видачі свідоцтва про спадщину.

ОСОБА_1 завідуючою Богодухівською державною нотаріальною конторою Харківської області надано рекомендації щодо способу підтвердження у фактичному шлюбі, щоб набути підстав для спадкування як спадкоємиці 1 черги після померлого ОСОБА_5 .

У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», де у п.3.4 зазначено, що визначення судами частки подружжя у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно (квартиру) за померлими суперечить вимогам ст. 3 ЦПК України, статей 27-31 ЦПК (у попередній редакції), оскільки судом вирішується питання про права осіб, які не є сторонами процесу та у зв`язку зі смертю не мають цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності.

Враховуючи, що спірний автомобіль був придбаний ОСОБА_5 у період спільного проживання однією сім`єю з без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 , саме ця особа мала б право ставити питання щодо визнання цього майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, але ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до ч.2, ч.4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Отже, на даний час відсутні підстави вирішувати питання про права особи, яка не є стороною у справі та у зв`язку зі смертю не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності.

За вищевказаних обставин правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину автомобілю відсутні.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує в порядку ст. 141 УПК України.

На підставі викладеного на керуючись ст. ст. 4, 76-78, 82, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 355, 368, 396, 1216-1218, 1220, 1261, 1268, 1269 ЦК України, ст. ст. 60, 70, 71 СК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 без реєстрації шлюбу у період з 01.09.1996 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або в порядку ч.2 ст. 354 ЦПК України.

Відповідно до п. 15.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_4

Відповідач: ОСОБА_4 АДРЕСА_5 АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 .

Третя особа: Богодухівська державна нотаріальна контора, Харківська область, м. Богодухів, вул. Чернієнка, 7, код ЄДРПОУ: 02900618.

Третя особа: ТОВ «АІСЕ Україна» м. Київ вул. Гоголівська 43 кв. 58, код ЄДРПОУ: 21691356.

Повний текст рішення суду виготовлений 29.01.2020 року.

Суддя: Б. П. Григор`єв