Рішення № 87227564, 28.01.2020, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 28.01.2020 Справа № 554/10848/19

Провадження №2/554/3241/19

2/554/115/2020

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2020 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі суду:

судді Блажко І.О.

при секретарі - Коробковій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Пласт» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ПрАТ «Пласт» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку. В якій прохав: стягнути з ПрАТ «Пласт» на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 414376,05 грн. з утриманням податків та інших обов`язкових платежів при виплаті. В обґрунтування позову зазначив, що у період з 10.09.2002 по 23.12.2016 ОСОБА_1 ю знаходився у трудових відносинах з ПрАТ «Пласт». 23.12.2016 був звільнений з посади начальника управління капітального ремонту та будівництва свердловин за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗПП.). Однак, з ним в день звільнення не було проведено розрахунок. Оскільки протягом року після звільнення відповідач не виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі, він був вимушений звернутися до суду. Судовим наказом Октябрського районного суду м. Полтави від 27.12.2017 по справі №554/10261/17, який було видано 30.01.2018, стягнуто з ПрАТ «Пласт» на його користь заборгованість по нарахованій але не виплаченій заробітній платі в розмірі 57654,32 грн. 07.02.2018 на підставі вищевказаного судового наказу було відкрито виконавче провадження №55728956. 04.09.2019 відповідач виплатив заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в розмірі 57654,32 грн., що підтверджується банківською випискою по картковому рахунку. Таким чином, час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку мав місце в період з 23.12.2016 по 04.09.2019 включно, тобто 2 роки, 8 місяців та 12 днів, що становить 985 календарних днів (або 671 робочий день). Згідно з довідкою про доходи від 06.11.2019, позвачу нараховано за жовтень 2016 року - 12968,45 грн., за листопад 2016 року - 12968,45 грн. Таким чином, заробітна плата за два останніх повних календарних місяця, що передували звільненню становила 25936,90 грн. Так, у жовтні 2016 року було 20 робочих днів, а в листопаді 2016 року - 22 робочих дня. 25936,90 грн. : 42 робочих дні = 617,55 грн., що становить середньоденну заробітну плату. Період з 23.12.2016 по 04.09.2019 включає в себе 985 календарних дні, з яких 671 - робочі дні. Ураховуючи вищенаведені розрахунки, розмір середньої заробітної плати за період затримки розрахунку з 23.12.2016 по 04.09.2019 становить: 617,55 грн. х 671 робочий день = 414376,05 грн. Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з позивачем та який підлягає стягненню з відповідача становить 414376,05 грн., у зв`язку з чим звертається до суду з даним позовом. (а.с.1-6)

03 грудня 2019 року ухвалою суду відкрито провадження у справі №№554/10848/19, 2/554/3241/2019 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Пласт» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження на 14:30 год. на 27 грудня 2019 року. (а.с.19)

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надавши суду клопотання. В якому прохав про розгляд справи без його участі, зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю, проти винесення заочного рішення не заперечує, прохає проводити судове засідання без здійснення повної відео та аудіо технічної фіксації судового процесу (а.с.29).

Відповідач ПрАТ «Пласт» до суду 27.12.2019 свого представника не направили будучи належним чином повідомлена, шляхом отримання судової повістки та 28.01.2020, свого представника не направили будучи повідомлені на останню відому судові адресу, через що судова повістка вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться (ст. 131 ЦПК України) (а.с.22, 27-28).

Відповідно до ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснюється секретарем судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судом встановлено, що в період з 10.09.2002 по 23.12.2016 позивач працював у ПрАТ «Пласт» на посаді начальника управління капітального ремонту та будівництва свердловин, з якої звільнений за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.9-12).

Відповідно до ч. 1ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

27 грудня 2017 року Октябрським районним судом м. Полтави видано судовий наказ №554/10261/17 за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в розмірі 57654,32 грн. Судовий наказ набрав чинності 29 січня 2018 року. (а.с.15).

07 лютого 2018 року постановою старшого державного виконавця Миронівського РВ ДВС ГТУЮ Київської області Клименко Л.В. відкрито виконавче провадження №55728956 з примусового виконання судового наказу №554/10261/17 виданого Октябрським районним судом м. Полтави про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в розмірі 57654,32 грн. (а.с.14)

Судовий наказ №554/10261/17 виконано у повному обсязі 04.09.2019, борг перераховано на користь стягувача, що підтверджується випискою з особового рахунку НОМЕР_3 АТ «Мегабанк» (а.с.16).

Таким чином, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 в сумі 57654,32 грн., виплачена ПрАТ «Пласт»04 вересня 2019 року.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені вст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці"роз`яснено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

З урахуванням цих норм, середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата. Відповідно до п.5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Середня заробітна платаОСОБА_1 за останні два місяці листопад-грудень 2016 року складає 25 936,90 гривень, кількість робочих (відпрацьованих) днів за останні два місяці складає 42 дні, середньоденна заробітна плата за останні 2 місяці складає 617 гривень 55 коп., що слідує із довідки ПрАТ «Пласт» №337 від 08 листопада 2019 року (а.с.17).

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.12.2016 по 04.09.2019, а датою звільнення є 23 грудня 2016 року,що слідує із копії трудової книжки (а.с.9-12).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 23.12.2016 по 04.09.2019 у сумі 414 376,05 гривень (671 робочий день х 617,55 гривень середньоденної заробітної плати).

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці"визначено, що суд, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В даній цивільній справі правовідносини між позивачем та відповідачем розглядаються в площині працівник роботодавець, які стосуються гарантій на оплату праці працівника. При цьому, роботодавець не може в межах цих правовідносин обмежувати право працівника на отримання заробітної плати через наявність невиконаних зобов`язань роботодавця перед третіми особами та у зв`язку з цим доводити відсутність підстав для застосування положень ч. 1 ст.117 КЗпП України.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 р. № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями ст. 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за ст. 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 29.01.2014 у справі № 6-144цс13, від 22 січня 2014 p. у справі № 6-159цс13.

Вiдсутнiсть фiнансово-господарської дiяльностi або коштiв у роботодавця не виключає його вини в невиплатi належних звiльненому працiвниковi коштiв та не звiльняє роботодавця вiд вiдповiдальностi, передбаченої ст. 117 КЗпП України (правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03 липня 2013 року № 6-64цс13). Відповідач як юридична особа і господарюючий суб`єкт повинен таким чином організовувати виробництво, щоб бути спроможним виплатити зарплату своїм працівникам, щонайменше тим, що звільнилися з роботи.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного прав».

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, «що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу N 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу N1».

Відповідно до вищезазначених норм матеріального права позивач мав правові підстави сподіватися на отримання заробітної плати за час своєї роботи на момент звільнення. Відповідач неправомірно не розрахувався з позивачем при звільненні, тому суд повинен захистити порушенні права позивача.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку стягнути з ПрАТ «Пласт», на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 414376,05 грн.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Також стягнути з ПрАТ «Пласт» на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп., від сплати якого звільнений при подачі позову позивач.

Керуючись ст.ст.12, 81,130,131, 141, 229, 247, 263, 350, 354 ЦПК України,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Пласт» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку - задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Пласт», розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «Діамантбанк», МФО 320854, ЄДРПОУ 25168700, яке знаходиться за адресою, 08800, Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вулиця Соборності (Леніна), 48 на користь громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований - АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 414 376 (чотириста чотирнадцять тисяч триста сімдесят шість) гривень 05 (п`ять) копійок.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Пласт», розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «Діамантбанк», МФО 320854, ЄДРПОУ 25168700, яке знаходиться за адресою, 08800, Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вулиця Соборності (Леніна), 48 на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок.

Позивач - громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований - АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Відповідач - приватне акціонерне товариство «Пласт», розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «Діамантбанк», МФО 320854, ЄДРПОУ 25168700, яке знаходиться за адресою, 08800, Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вулиця Соборності (Леніна), 48.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на подачу апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана.

Заочне рішення суду може бути переглянуто Октябрським районним судом м. Полтави за заявою відповідача, яку може бути подано до суду протягом 20 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікацйної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі на офіційному вебпорталі судової влади України за веб-адресоюhttp://court.gov.ua/sud1622/з зазначенням індивідуального номеру провадження.

Повний текст рішення складено 28 січня 2020 року

Суддя І.О.Блажко