Ухвала суду № 87222144, 23.01.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/432/20

2-о/357/45/20

У Х В А Л А

іменем України

23.01.2020 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О. І. розглянувши заяву ОСОБА_1 про усиновлення повнолітнього, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з заявою про усиновлення повнолітнього ОСОБА_2 за його згодою.

Відповідно до ст.293 ЦПК України заява про усиновлення розглядається судом в порядку окремого провадження.

Згідно ч. 2 ст. 14 ЦПК України, подана заява ОСОБА_1 була зареєстрована в Єдиній автоматизованій системі документообігу Білоцерківського міськрайонного суду, як справа окремого провадження.

Частиною 3 ст. 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно зі ст. 310 ЦПК заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання.

Ознайомившись із заявою ОСОБА_1 суддя дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам чинного законодавства.

Нормами статей 175 та 177 ЦПК України регламентовано вимоги до форми і змісту позовної заяви.

Позовна заява як і рішення суду має свою структуру. Якщо рішення суду складається з таких частин як: вступна, описова, мотивувальна і резолютивна, то позовна заява також містить відповідні частини: вступна, описова, мотивувальна і прохальна.

Відповідно до п. 4 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

У вступній частині позовної заяви у правому верхньому куті аркушу зазначаються найменування суду, до якого подається заява; ім`я (найменування) позивача і відповідача, а також ім`я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв`язку, якщо такі відомі; ціна позову, якщо позовні вимоги містять матеріальні вимоги.

В описовій частині здійснюється виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначаються докази, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

У мотивувальній частині позовної заяви позивач наводить обґрунтування своєї правової позиції, вимог до відповідача. У цій частині позивач посилається на конкретні фактичні обставини справи та юридичні факти, які підтверджують його вимоги.

Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду . По суті, цей пункт є відображенням прохальної частини позовної заяви.

У прохальній частині містяться безпосередньо позовні вимоги та зазначається ціна позову щодо вимог майнового характеру.

Нормою статті 294 ч. 4 регламентовано вимоги до форми і змісту заяви, а саме: справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 313 ЦПК України суд розглядає справу про усиновлення повнолітньої особи з обов`язковою участю заявника (заявників), усиновлюваної особи, з викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати.

Разом з тим, заявник у своїй заяві не вказує заінтересованих осіб, що суперечить вимогам зазначеної ст. 294 ЦПК України та не долучив до заяви її копії та копії доданих до неї документів відповідно до кількості заінтересованих осіб.

У відповідності до п.5 ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 311 ЦПК України заява про усиновлення дитини повинна містити: найменування суду, до якого подається заява, ім`я, місце проживання заявника, а також прізвище, ім`я, по батькові, вік усиновлюваної дитини, її місце проживання, відомості про стан здоров`я дитини. Заява про усиновлення дитини може також містити клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини, про запис заявника матір`ю або батьком дитини.

До заяви про усиновлення дитини за наявності мають бути додані такі документи:

1) копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода на це другого з подружжя, засвідчена нотаріально, - при усиновленні дитини одним із подружжя;

2) медичний висновок про стан здоров`я заявника;

3) довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копія декларації про доходи;

4) документ, що підтверджує право власності або користування жилим приміщенням;

5) інші документи, визначені законом.

Всупереч викладеному, встановлено, що заявником ОСОБА_1 у заяві не вказано про стан здоров`я усиновленого, до заяви заявником не додано: рішення суду про розірвання шлюбу; також не надано медичний висновок про стан здоров`я заявника; довідку з місця роботи із зазначенням заробітної плати заявника або копію декларації про доходи; документ, що підтверджує право власності або користування жилим приміщенням.

Також, в порушення вимог п.5 ч.2 ст. 311 ЦПК України та п.п. 3, 5, 7 ст. 212 СК України, до заяви не додані документи на підтвердження того, що заявник не позбавлявся батьківських прав; не перебуває на обліку або лікуванні у психоневрологічному чи наркотичному диспансері; про те, що він має постійне місце проживання.

Згідно ч. 6 ст. 311 ЦПК України заява про усиновлення повнолітньої особи повинна містити відомості, зазначені у частині першій цієї статті, а також дані про відсутність матері, батька або позбавлення піклування. Тобто така особа може бути усиновлена лише якщо вона є сиротою або була позбавлена батьківського піклування до досягнення повноліття. У цьому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей, та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», судам роз`яснено додаткові обставини, які з`ясовує суд при вирішенні справи про усиновлення повнолітньої особи: необхідність усиновлення і неможливість оформлення іншого правового зв`язку між особою, яку бажають усиновити, та особою, яка хоче це зробити (складення заповіту тощо). Тобто необхідно довести суду необхідність проведення усиновлення. При цьому звернення до суду із заявою про усиновлення не повинно бути зумовлене бажанням досягти іншого правового наслідку, ніж юридичне оформлення родинного зв`язку (можливо, вже наявного фактично).

Всупереч викладеному, заявником не надано відомостей про мотиви, на підставі яких він бажає усиновити повнолітнього ОСОБА_2 , який окрім того, як зазначив заявник не є сиротою та особою, яка була позбавлена батьківського піклування до досягнення повноліття, та неможливість оформлення іншого правового зв`язку між особою, яку бажають усиновити, та особою, яка хоче це зробити.

При цьому, ст. 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 83 ЦПК).

Як вбачається, всупереч зазначених статей, заявником не надано жодного належного та допустимого доказу, на підтвердження викладених обставин даної заяви, на яких ґрунтуються вимоги заявника щодо усиновлення повнолітньої особи.

Згідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною другою ст. 133 ЦПК України, встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Заявник ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з заявою про усиновлення шляхом направлення заяви поштовим відправленням 03.12.2019 року.

Згідно із ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1921 гривні.

Відповідно до пп.4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подачу до суду фізичною особою заяви у справах окремого провадження, встановлений судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 384,20 грн.

У своїй заяві ОСОБА_3 просив суд звільнити його повністю від сплати процесуальних витрат в зв`язку з тим, що він з 2018 року утримується в ДУ «Київський слідчий ізолятор», а тому немає грошових джерел доходів.

Встановлено, що заявник не відноситься до жодної категорії осіб, зазначених у статті 5 Закону України «Про судовий збір», які звільняються від сплати судового збору.

Згідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 136 ЦПК України, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину- інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сімї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63-64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, або звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин та за наявності клопотання.

Чинним законодавством визначено право суду, а не обов`язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення заявника від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку, що він немає підстав для задоволення клопотання заявника ОСОБА_1 про звільнення його повністю від сплати процесуальних витрат в зв`язку з тим, що він з 2018 року утримується в ДУ «Київський слідчий ізолятор», а тому немає грошових джерел доходів, оскільки така підстава не передбачена чинним законодавством, а скрутний матеріальний стан заявника нічим не підтверджено.

Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З врахуванням вищевикладеного, суддя дійшов висновку, що він позбавлений можливості відкрити провадження у справі, оскільки заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому її слід залишити без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, заявнику ОСОБА_1 необхідно надати до суду оригінал квитанції чи іншого платіжного документу про сплату судового збору в розмірі 384,20 грн. або надати документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судовий збір в розмірі зазначеному в ухвалі має бути перераховано або внесено до БЦ УК/м. Біла Церква/22030101, код за ЄДРПОУ 38009832, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA 338999980313151206000010043, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: судовий збір (ДСА України,050).

А також надати до суду уточнену заяву, яка повинна містити вступну, описову, мотивувальну і прохальну частини. В заяві повинні бути зазначені всі заінтересовані особи по справі. Надати всі докази передбачені чинним законодавством. Окрім того, необхідно надати відомості про мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину та неможливість оформлення іншого правового зв`язку між собою, яку бажають усиновити, та особою, яка хоче це зробити. Заява повинна бути поданою з додатками до неї для суду та заінтересованих осіб по справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач згідно ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись, ст.ст. 185, 259-261, 352-354 ЦПК України, суддя -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 про усиновлення повнолітнього - залишити без руху.

Надати заявнику строк для усунення зазначених вище недоліків терміном десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали заява вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяО. І. Орєхов