Ухвала суду № 87218348, 23.01.2020, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/3718/19

6/132/1/20

Ухвала

Іменем України

23 січня 2020 року Калинівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Павленко І.В.

за участю секретаря Олійник Т.В.,

розгляшувни у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження, шляхом заміни стягувача його правонаступником (первісний стягувач-Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс Банк», боржники- ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ), заінтересована особа- Калинівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області,

ВСТАНОВИВ:

До Калинівського районного суду Вінницької області звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Заява обґрунтована тим, що 01.04.2009 року Калинівським районним судом Вінницької області було ухвалено рішення по справі №2-338/2009 р. про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Правекс–Банк» заборгованість за кредитним договором №5829-029/08Р від 25.03.2008 року.

31.05.2017 року між ПАТ «Правекс–Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено Договір №2 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Правекс–Банк» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», а ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло право вимоги заборгованості за кредитними договорами, в тому числі і за договором кредиту №5829-029/08Р від 25.03.2008 року.

Таким чином, до нового кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» перейшли права первісного кредитора ПАТ «Правекс–Банк» в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в зв`язку з переданням ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За вказаних обставин заявник звернувся в суд з вищевказаною заявою.

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» в судове засідання не з`явився, проте в прохальній частині заяви директор ТОВ «ФК`Довіра та Гарантія» О.П. Правник просить розгляд заяви провести за відсутності представника товариства.

Боржники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожен зокрема, в судове засідання не з`явились, при цьому від представника ОСОБА_1 -адвоката Левицької-Корчун В.І. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та пояснення, згідно якого в задоволенні заяви ТОВ «ФК`Довіра та Гарантія» просить відмовити.

Представник ПАТ «Правекс–Банк» в судове засідання не з`явився, хоча про час та день розгляду заяви повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, наявне в матеріалах справи.

Представник заінтересованої особи-Калинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області в судове засідання не з`явився, проте від представника ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд заяви за її відсутності при вирішенні заяви покладається на розсуд суду.

Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження (ч.3 ст.442 ЦПК України).

Вивчивши заяву представника ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити з наступних підстав.

Так, 01.04.2009 року Калинівським районним судом Вінницької області було ухвалено рішення по справі №2-338/2009 р. про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Правекс–Банк» заборгованість за кредитним договором №5829-029/08Р від 25.03.2008 року.

31.05.2017 року між ПАТ «Правекс–Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено Договір №2 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Правекс–Банк» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», а ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло право вимоги заборгованості за кредитними договорами, в тому числі і за договором кредиту №5829-029/08Р від 25.03.2008 року.

Таким чином, до нового кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» перейшли права первісного кредитора ПАТ «Правекс–Банк» в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в зв`язку з переданням ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» як на підставу своїх вимог посилається на норми ст.ст.512, 514 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13.

Проте, як вбачається з назви та змісту договору, укладеного 31.05.2017 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та TOB ФК «Довіра та Гарантія», вказаний договір за своєю юридичною природою є договором факторингу.

Отже, правовідносини за даним договором регулюються положеннями глави 73 ЦК України та іншими нормативно-правовими актами.

Характерними ознаками договору факторингу є те, що: йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; відступлення права вимоги за таким договором може відбуватися виключно за плату, а його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись: у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо.

Вимоги до форми такого договору визначені у ст.6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

У ст.350 ГК України закріплено, що банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи. Загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України та національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Згідно зі ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Таким чином, договір факторингу по своїй природі є оплатним. Отже, перехід права вимоги за таким договором відбувається виключно після здійснення оплати за цим договором.

Аналізуючи зміст наявного в матеріалах справи договору купівлі-продажу прав вимоги №2 за кредитами від 31.05.2017 року, останній містить положення (розділи 1.1, 3 (стор. 5,18) договору), згідно яких TOB ФК «Довіра та Гарантія» придбає право вимоги за кредитними договорами за 754377 доларів США та сплачує авансовий платіж в сумі 113156,55 доларів США в строк до 21.04.2017 року.

Визначення факторингу міститься у ст.49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відповідно до якої факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.14 №352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.99 №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів):фінансування клієнтів- суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до ч.3 ст.1079 ЦК України фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1, ч.ч.1, 2 ст.7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг.

Юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі, якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, чинне законодавство України передбачає наявність у фінансової установи відповідної ліцензії.

Відповідно до положень ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню.

Ст.4 Конвенції УНІДРУА «Про міжнародний факторинг» передбачено наявність письмового повідомлення боржника та встановлено, що письмове повідомлення вважається наданим, коли воно отримано адресатом.

Таким чином, для підтвердження переходу права вимоги, фактор зобов`язаний повідомити боржника про такий перехід права вимоги.

Аналізуючи зміст наявного в матеріалах справи договору купівлі-продажу прав вимоги №2 за кредитами від 31.05.2017 року, останній містить положення (розділ 4.5, стор.25 договору), згідно якого TOB ФК «Довіра та Гарантія» зобов`язаний протягом 30 днів здійснити повідомлення боржника про передачу права вимоги.

На виконання вищезазначених норм матеріального права, заявником на підтвердження переходу права вимоги не надано належних та допустимих доказів про те, що:TOB ФК «Довіра та Гарантія» є фінансовою установою та має відповідну ліцензію; не надано доказів направлення в адресу боржника та повідомлення про перехід права із зазначенням суми, на дату переходу такого права, як і не надано доказів отримання такого повідомлення відповідачами (боржниками) у справі; не надано доказів здійснення оплати за придбання права вимоги за кредитними договорами.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» не підтвердило перехід до нього прав стягувача, оскільки наявність лише самого договору не обумовлює беззастережний перехід до нього права вимоги за кредитними договорами.

Відтак, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст.259, 260, 353, 354, 442 ЦПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження, шляхом заміни стягувача його правонаступником (первісний стягувач-Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс Банк», боржники- ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ), заінтересована особа- Калинівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області-відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: