Рішення № 87213083, 27.01.2020, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" січня 2020 р. Cправа № 902/1103/19

Суддя Господарського суду Вінницької області Колбасов Ф.Ф., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький агрегатний завод" (вул. Острозького, буд. 3, м. Вінниця, 21000)

про стягнення 14695,72 грн.

При секретарі судового засідання Вознюк К.В.

Представники сторін в судове засідання не з"явилися.

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося в Господарський суд Вінницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький агрегатний завод" про стягнення 14695,72 грн., з яких: 6159, 82 грн. - борг, 6345, 60 грн. - пеня, 1312, 24 грн. - 3% річних, 878, 06 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 3099/1718-БО-1 від 11.09.2017 р. постачання природного газу в частині оплати.

Ухвалою від 27.12.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 902/1103/19; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 27.01.2020 р.

17.01.2020 року від представника позивача до суду надійшла заява № 14/4-270-20 від 14.01.2020 р. про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними в матеріалах справи доказами.

На визначену судом дату (27.01.2020 р.) представники сторін в судове засідання не з`явилися, хоча про місце, дату та час його проведення останні повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

При неявці в судове засідання представників сторін суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 4 та 5 ч. 6 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб - адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, відповідно до Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про дату, час та місце судового слухання, але сторони не скористалися своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183, Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від позивача та відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

При неявці в судове засідання представника позивача суд враховує його заяву від 14.01.2020 р. № 14/4-270-20 про розгляд справи у його відсутність та за наявними у матеріалах справи доказами.

З огляду на вищезазначене, суд приходить висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

11.09.2017 р. між позивачем (в Договорі - "Постачальник") та відповідачем (в Договорі – "Споживач") укладено Договір постачання природного газу № 3099/1718-БО-1 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до предмету Договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017 - 2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. Договору).

Постачальник передає споживачу з 01.10.2017 р. по 31.03.2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 24, 7 тис. куб метрів, в тому числі по місяцях (тис. куб. м.): жовтень – 3, 0; листопад – 3, 5; грудень – 4,4; IV кв.2017 р. – 10, 9; січень – 5, 2; лютий – 4, 8; березень – 3, 8; І кв. 2018 р. – 13, 8 (п.2.1. Договору).

Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється Положенням. На дату укладання Договору ціна на природний газ становить 4942, 00 гривні за 1000 куб м. (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1, 6. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін (п.5.1. Договору).

Ціна за 1000 куб. м. газу за цим Договором на дату його укладання становить 7907, 20 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) – 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 9488,64 грн. (п. 5.2. Договору).

Згідно пункту 6.1 Договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу.

Пунктом 8.1 Договору сторони визначили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках передбачених законодавством і цим Договором.

У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.8.2 Договору).

Цей Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 р. до 31.03.2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п.12.1. Договору).

В подальшому між сторонами підписано Додаткові угоди про внесення змін до Договору: № 1 від 11.01.2018 р., № 2 від 10.04.2018 р., № 3 від 05.06.2018 р., № 4 від 13.08.2018 р., № 5 від 04.09.2018 р.

В п. 1. Додаткової угоди № 1 від 11.01.2018 р. сторони домовилися про викладення п. 8.2. розділу 8 Договору в наступній редакції: "У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення".

В п. 1. Додаткової угоди № 2 від 10.04.2018 р. сторони домовилися додати п.2.1. розділу 2 Договору абзацом в наступній редакції: "Постачальник передає споживачу з 01.04.2018 р. по 31.05.2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 2, 7 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис. куб. м.): квітень – 2, 1; травень – 2, 7.".

В п.2. Додаткової угоди № 2 сторони домовилися, що Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 р. по 31.05.2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

В п. 1. Додаткової угоди № 4 від 13.08.2018 р. сторони домовилися додати п.2.1. розділу 2 Договору абзацом в наступній редакції: "Постачальник передає споживачу з 01.08.2018 р. по 31.08.2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 0, 4 тис. куб. м.".

В п. 2. Додаткової угоди № 4 сторони домовилися, що Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 р. по 31.08.2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

В п. 1. Додаткової угоди № 5 від 04.09.2018 р. сторони домовилися додати п.2.1. розділу 2 Договору абзацом в наступній редакції: "Постачальник передає споживачу в період з 01.09.2018 р. по 30.09.2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 0, 5 тис. куб. м.".

В п. 2. Додаткової угоди № 5 сторони домовилися, що Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 р. по 30.09.2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

На виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 226683, 63 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі природного газу (а.с. 35 - 46).

Разом з тим, відповідач оплату за отриманий газ своєчасно та в повному обсязі не здійснив, сплативши позивачу лише 220523, 81 грн., що підтверджується, банківськими виписками по рахунку, довідкою про операції по договору, сальдо по підприємству.

У листі № 255/9 від 20.03.2018 р. відповідач просив позивача внести зміни в призначення платежу по платіжному дорученню № 903622 від 16.03.2018 р. на суму 72967, 65 грн., вірним вважати наступне: "оплата за газ по договору № 3099/1718-БО-1 від 11.09.2017 р. ПДВ (20%) 12161, 28 грн.".

Таким чином, борг відповідача перед позивачем складає 6159, 82 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором в частині проведення розрахунків і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України (далі по тексту також - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами Договору між ними виникли зобов`язання, які мають правову природу договору купівлі-продажу.

За змістом ст. 655 Цивільного кодексу України (далі по тексту також - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України)

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд, прийшов до висновку, що позивачем правомірно заявлено позовну вимогу про стягнення 6159, 82 грн. - основного боргу. Вказане є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.

Окрім того, позивачем за період прострочення з 28.11.2017 р. по 13.08.2019 р. заявлено до стягнення з відповідача 6345, 60 грн. – пені, 878, 06 грн. – інфляційних втрат та 1312, 24 грн. - три проценти річних.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 ГК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Як зазначалось раніше, сторони в п. 8.2. Договору (із врахуванням внесених змін Додатковою угодою № 1) визначили міру відповідальності споживача за прострочення останнім обумовлених п.6.1. Договору строків оплати товару, а саме: "15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення".

При цьому, у пункті 10.3 Договору сторонами погоджено строк позовної давності щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, який становить 5 років.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та нормам чинного законодавства.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та пені, заявлених за період прострочення з 28.11.2017 р. по 13.08.2019 р. за допомогою калькулятора інформаційно - правової системи "ЛІГА: ЗАКОН" судом не виявлено помилок, в зв`язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 6345, 60 грн. – пені, 878, 06 грн. – інфляційних втрат та 1312, 24 грн. - три проценти річних є правомірними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву чи докази, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення нарахування.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати з судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 7 - 10, 11, 13 - 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76 - 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236 - 238, 240 - 242, 247, 248, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький агрегатний завод" (вул. Острозького, буд. 3, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 34964131) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) 6159, 82 грн. - боргу, 6345, 60 грн. - пені, 878, 06 грн. - інфляційних втрат та 1312, 24 грн. - три проценти річних та 1921, 00 грн. - на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 29 січня 2020 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601)

3 - відповідачу (вул. Острозького, буд. 3, м. Вінниця, 21000)