Ухвала суду № 87208248, 23.01.2020, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2730/18

Провадження № 1-кп/496/71/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Бурана В.М.,

за участю:

секретаря – Дигуляр А.С.,

прокурора – Атрощенко С.О.,

захисник обвинуваченого – Котляр Ю.О.,

обвинувачений – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка обвинувальний акт та клопотання захисника обвинуваченого про повернення обвинувального акту прокурору у кримінальному провадженні за обвинуваченням: ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

11.09.2019 р. до Біляївського районного суду Одеської області надійшов вказаний вище обвинувальний акт з додатками.

У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого заявив клопотання про повернення обвинувального акту. У своєму клопотанні посилався, на те, що ознайомившись з обвинувальним актом, сторона захисту вважає, що він не відповідає вимогам п. 5 ст. 291 КПК України та підлягає поверненню з наступних підстав: в обвинувальному акті не вказано які саме перешкоди заважали ОСОБА_2 безперешкодно перетнути державний кордон України; не вказано де, коли та при яких обставинах нібито відбулася змова ОСОБА_1 та особи, обвинувальний акт стосовно якого скеровано до суду для розгляду по суті; не вказано коли, де та яким чином ОСОБА_1 нібито отримав кошти від ОСОБА_2 за перетинання кордону 16 та 24 січня 2018 року та якими купюрами; не вказано, які саме службові повноваження були використані інспектором прикордонної служби ОСОБА_1 як службовою особою; не вказано, які службові обов`язки повинен був вчинити або не вчинити інспектор прикордонної служби ОСОБА_3 , як службова особа при проходженні ОСОБА_2 митного контролю; не вказано, яке відношення інспектор прикордонної служби ОСОБА_3 мав до проходження ОСОБА_2 митного контролю.

У зв`язку з чим, захисник вважає, що вказаний обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору на доопрацювання.

Захисник обвинуваченого – Котляр Ю.О. у підготовчому судовому засідання наполягав на задоволенні клопотання про повернення обвинувального акту прокурору.

Обвинувачений у судовому засіданні підтримав свого захисника.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти вказаного клопотання, та вважає, що обвинувальний акт, який направлений до суду, відповідає встановленим вимогам КПК України.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши обвинувальний акт з додатками, суд прийшов до наступних висновків.

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

На підставі ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

В свою чергу, обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, встановленим ст. 291 КПК України, яка передбачає вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим та прокурором.

Згідно ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що закріплено статтею 8 КПК України.

Частиною 5 ст. 9 КПК України встановлено, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що не розглядає помилок щодо питань факту або права, яких припустилися національні суди, якщо тільки такі помилки не порушили права та свободи, що охороняються Конвенцією коли, як виняток, можна стверджувати, що помилки становлять несумісну зі статтею 6 Конвенції «несправедливість».

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Ващенко проти України» від 26 червня 2008 року зазначив, що поняття «обвинувачення» для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (див. "Фоті та інші проти Італії" (Foti and Others v. Italy), рішення від 10 грудня 1982 року, п. 53, та "Озтурк проти Німеччини" (Ozturk v. Germany), рішення від 21 лютого 1984 року, п. 53).

Крім того, у рішенні по справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року, ЄСПЛ зазначає на те, що у тексті п. п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (справа «Камасінскі проти Австрії» рішення від 19.12.1989 року).

Також, ЄСПЛ нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції, де необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», рішення від 25.07.2000 року у справі «Матточіа проти Італії», рішення від 20.04.2006 року у справі «І.Н. та ін. проти Австрії»).

Статтею 13 Європейської конвенції з прав людини передбачено право особи на ефективний засіб правового захисту в разі порушення його прав, також і в тому разі, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Згідно ст. 291 ч. 2 п. 5 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

З обвинувального акту вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що наказом Державної прикордонної служби України Південного регіонального управління Білгород-Дністровського прикордонного загону № 237-ос від 16.06.2017 старшого прапорщика ОСОБА_1 , призначено на посаду інспектора прикордонної служби 1 категорії-снайпером 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Лиманське» З категорії (тип Б).

Здійснювати прикордонний контроль і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Виявляти та затримувати осіб, які скоїли злочини та адміністративні правопорушення, протидія яким віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України.

Здійснювати у осіб перевірку, які прямують через державний кордон України, документів на право в`їзду в Україну або виїзду з України, здійснення в них відповідних відміток і у випадках, передбачених законодавством, тимчасове їх затримання або вилучення.

Самостійно або разом з представниками митних органів проводити відповідно до законодавства огляд, а у разі потреби - супроводження транспортних засобів, товарі та предметів, які перетинають державний кордон.

Так, в порушення зазначених норм та правил, ОСОБА_1 на думку обвинувачення нібито вчинив наступні протиправні дії.

При перетинанні кордону ОСОБА_2 , який займається підприємницькою діяльністю на території Республіки Молдови, співробітники митниці висунули йому умову систематично сплачувати їм неправомірну вигоду. Сума виплат кожен раз буде визначатись окремо в залежності від обсягу та об`єму товари, який буде перевозитись через кордон.

16 січня 2018 приблизно о 10 годині 00 хвилин з території України на митний пункт пропуску «Градениці-Незавертайлівка» приїхав громадянин Молдови ОСОБА_2 на своєму власному автомобілі марки «ІVЄСО» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який здійснював перевезення вантажу народного споживання.

ОСОБА_1 та Особа, обвинувальний акт стосовно якого скеровано до суду для розгляду по суті вступили в злочинну змову з метою отримання від ОСОБА_2 неправомірної вигоди за безперешкодний перетин кордону.

З метою реалізації спільного злочинного умислу на отримання неправомірної вигоди, при проходженні ОСОБА_2 митного контролю Особа, обвинувальний акт стосовно якого скеровано до суду для розгляду по суті, за попередньою змовою з інспектором прикордонної служби 1 категорії відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Лиманське» ОСОБА_1 висунув вимогу сплатити неправомірну вигоду в сумі 5500 гривень за безперешкодне проходження митного контролю.

ОСОБА_2 розуміючи, що не зможе перетнути державний кордон Республіки Молдови та України без передачі неправомірної вигоди, погодився і сплатив Особі, обвинувальний акт стосовно якого скеровано до суду для розгляду по суті неправомірну вигоду у сумі 5000 гривень за безперешкодне проходження митного контролю. Після цього сплатив іншу частину неправомірної вигоди у сумі 500 гривень інспектору прикордонної служби 1 категорії відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Лиманське» ОСОБА_1 за безперешкодне перетинання державного кордону з товаром.

24 січня 2018 року приблизно о 10.00 годині під час перетину державного кордону у пункті пропуску «Градениці-Незавертайлівка» митного поста «Кучурган» Одеської митниці ДФС Особа, обвинувальний акт стосовно якого скеровано до суду для розгляду по суті та інспектор ПдРУ Державної прикордонної служби України — ОСОБА_1 продовжуючи свої злочинні наміри щодо отримання неправомірної вигоди за не створення штучних умов при перетині кордону висунули вимогу ОСОБА_2 сплатити неправомірну вигоду Особі, обвинувальний акт стосовно якого скеровано до суду для розгляду по суті в сумі 8800 грн., а ОСОБА_1 в сумі 300 грн. за безперешкодне проходження митного контролю.

ОСОБА_2 розуміючи, що не зможе перетнути державний кордон Республіки Молдови та України без передачі неправомірної вигоди, погодився і сплатив неправомірну вигоду в сумі 9100 грн. Загалом ОСОБА_1 , отримав 800 гривень неправомірної вигоди.

Суд погоджується з доводами захисника обвинуваченого, про те, що в обвинувальному акті не конкретизовано, які саме перешкоди заважали ОСОБА_2 безперешкодно перетнути державний кордон України; не вказано де, коли та при яких обставинах нібито відбулася змова ОСОБА_1 та особи, обвинувальний акт стосовно якого скеровано до суду для розгляду по суті; не вказано коли, де та яким чином ОСОБА_1 нібито отримав кошти від ОСОБА_2 за перетинання кордону 16 та 24 січня 2018 року та якими купюрами; не вказано, які саме службові повноваження були використані інспектором прикордонної служби ОСОБА_1 як службовою особою; не вказано, які службові обов`язки повинен був вчинити або не вчинити інспектор прикордонної служби ОСОБА_3 , як службова особа при проходженні ОСОБА_2 митного контролю; не вказано, яке відношення інспектор прикордонної служби ОСОБА_3 мав до проходження ОСОБА_2 митного контролю.

Суд також погоджується з зауваженням захисника щодо способу формулювання обвинувачення зі сторони прокурора. Так, прокурором у обвинувальному акті зазначено, що « ОСОБА_1 вчинив наступні протиправні дії.»

Чинний КПК України, зокрема ст. 17, 20, 21, 22 КПК України та міжнародні стандарти у галузі судочинства, вказують на неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий розгляд.

Так, відповідно до частини 2 статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частини 2 статі 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, частини 1 статті 11 Загальної декларації прав людини, кожен, кого обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Практика Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до положень кримінального процесуального закону підлягає обов`язковому застосуванню та виходить з того, що презумпція невинуватості порушується, якщо судове рішення (обвинувальний акт) щодо особи, яка обвинувачується у вчинені кримінального злочину, відображає думку про його винність до того, як його вина була доведена відповідно до закону. Досить навіть за відсутності офіційних висновків того, що є деяке припущення, що суд розглядає обвинуваченого в якості винного (справи Мінеллі проти Швейцарії пункт 37; Нераттіні проти Греції пункт 23; Діду проти Румунії пункт 41).

Суд також враховує, що в реєстрі матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018160000000490 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України також суперечать вимогам кримінального процесуального законодавства, оскільки порушує права, свободи та інтереси іншої особи, прізвище якої розкрито в матеріалах реєстру.

Наведені порушення свідчать про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам закону, що з урахуванням положень ст.ст. 2, 7, ст.9 ч.6, ст.ст. 21, 22, ч.4 ст.291, 291 ч. 2 п. 5 КПК України, визнається судом істотним порушенням вимог процесуального закону, яке фактично нівелює принципи безсторонності, об`єктивності та неупередженості суду до початку судового розгляду та унеможливлює призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, та з урахуванням положень п.3 ч.3 ст.314 КПК України, є підставою для повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, 314-316, 369-372 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника обвинуваченого про повернення обвинувального акту прокурору у кримінальному провадженні за обвинуваченням: ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України – задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42018160000000490 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за обвинуваченням ОСОБА_1 - повернути прокурору Прокуратури Одеської області.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду на протязі 7 днів з дня її проголошення через суд першої інстанції.

Повний текст ухвали оголошено 28 січня 2020 року о 09:00 годинні.

Суддя Буран В.М.