Ухвала суду № 87206349, 13.01.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/31243/19-ц

УХВАЛ А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2020 р. Печерський районний суд міста Києва

у складі: головуючого судді - Соколова О.М.,

при секретарі судових засідань - Омельчук Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві обєднані клопотання ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у цивільній справі №757/31243/19-ц за поданням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби м. Києва Міністерства юстиції України Рубель І.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

В обґрунтування клопотання вказує, що з метою запобігання невиконанню судового рішення ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.06.2019 року було тимчасово обмежено заявника у праві виїзду за кордон до виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням Дзержинсього районного суду м. Харкова у справі № 638/4258/13-ц. Вказує, що будь-яких умисних дій по ухиленню від виконання судового рішення він не вчиняв, також вказав, що звернення до суду з вказаним поданням є передчасним. У зв`язку з викладеним просить скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, встановлене ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.06.2019 року.

09 грудня 2019 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у цивільній справі №757/31243/19-ц об`єднано в одне провадження та присвоєно номер справи 757/31243/19-ц ( № 6-693/19).

В судове засідання учасники справи не з`явились, про місце, день і час проведення судового засідання повідомлялись належним чином, причин неявки суду не повідомили.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності в судовому засіданні учасників справи, на підставі наявних у справі доказів, які є достатніми для прийняття рішення.

Дослідивши матеріали справи, заяву про скасування заходів обмеження виїзду, суд вважає, що заява задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Положенням ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України та виїзду в Україну громадян України» встановлено, що громадянину України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянину, який має паспорт, може бути відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, якщо діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов`язання, якщо особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням-до виконання зобов`язань.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Мінстерства юстиції України знаходиться виконавче провадження № 55393614 з примусового виконання виконавчого листа Дзержинсього районного суду м. Харкова № 638/4258/13-ц про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості по договору № ЕІVХР 000477 про відкриття картрахунку та видачу платіжної картки від 18.10.2005 року та додаткової угоди до нього про встановлення ліміту овердрафту № 4 від 12.03.2008 в розмірі 467 512,59 доларів, що в еквіваленті на гривню становить 3 736 828,13 та заборгованості по договору-анкеті № 5006712 про відкриття банківського карткового рахунку та обслуговування платіжної картки від07.07.2008 в розмірі 450 297, 93 Євро, що в еквіваленті на гривню становить 4 740 547,48 та судові витрати зі сплати судового збору 1700 грн., витрати на інформаціно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

За поданням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби м. Києва Міністерства юстиції України Рубель І.В. винесено ухвалу Печерським районним судом м. Києва від 18.06.2019 року у справі 757/31243/19-ц відносно ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, з виконання виконавчого листа Дзержинсього районного суду м. Харкова № 638/4258/13-ц про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості.

14 грудня 2017 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та боржнику встановлено строк для добровільного виконання рішення суду протягом 5 робочих днів з дня відкриття провадження, копія якої у встановленому законом порядку направлена до відома на адресу боржника ОСОБА_1 . Також стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 46 751,26 дол. США, 45 029,79 Євро,182 грн.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Згідно ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи своєю власну. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ст. 313 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Згідно п. 5 ч. 1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до п. 19 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виникає право у державного, приватного виконавця звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Частинами 5, 6, 7 статті 441 ЦПК України визначено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця. За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Так, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, посилається на те, що він не вчиняв будь-яких умисних дій по ухиленню від виконання судового рішення.

Проте, вказані доводи заявника не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки, обмежувальний захід було застосовано до боржника у зв`язку із встановленням судом факту свідомого ухилення від виконання рішення суду (зокрема, свідомі дії боржника, направлені на невиконання своїх зобов`язань за наявності реальних можливостей, що підтверджується, зокрема, фактами неодноразових поїздок заявника за кордон).

Відтак, скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.

Згідно до ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України,-і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Аналізуючи викладене, судом не встановлено наявність обставин для скасування обмежувальних заходів, оскільки виконання рішення суду не підтверджено належними доказами, жодних фінансових документів щодо добровільної сплати заборгованості за 2019 р. заявником не було надано, відтак не можливо стверджувати про виконання рішення суду. Невиконання зобов`язань потягло за собою вжиття заходів забезпечення виконавчого провадження, таке як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Відтак, заява ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у цивільній справі №757/31243/19-ц за поданням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби м. Києва Міністерства юстиції України Рубель І.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 - задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 8 ст. 441 ЦПК України, відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 1-22, 441, пп. 15.5 п. 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України,суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволені клопотання ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у цивільній справі №757/31243/19-ц за поданням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби м. Києва Міністерства юстиції України Рубель І.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя О.М.Соколов