Рішення № 87201701, 16.01.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/8229/19 2/335/275/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2020 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Соболєвої І.П.,

за участю секретаря судового засідання Лазоренко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказала, що їй на праві особистої приватної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.08.2009, посвідченим Обушенко Г.О., державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори та зареєстрованим в реєстрі за № 3-214, яке згідно Витягу про право власності на нерухоме майно ОП ЗМБТІ від 11.09.2009 № 23830245, зареєстровано в реєстрі під реєстраційним номером № 27977686, в книзі 194, номер запису 35462, належить квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

В зазначеній квартирі зареєстрованими особами числяться вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її онук, син ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які з 2005 року в ній не мешкають, добровільно не бажають знятися з реєстраційного обліку, комунальні послуги не сплачують, чим перешкоджають їй як власнику квартири здійснювати право користування та розпорядження своїм майном.

Добровільно вирішити питання про зняття з реєстраційного обліку доньки та онука у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , позивач не має можливості через те, що їх місце знаходження їй невідомо.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просить суд визнати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 09.08.2019 провадження в справі відкрито та призначено судове засідання. Відповідачі у визначений судом строк відзиву на позовну заяву не надали.

Позивач у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечувала.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про день та час слухання справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили. Заяви про розгляд справи за їх відсутності від відповідачів не надходило.

Представник третьої особи Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Самсуєва Ю.П., подала суду заяву, в якій просить здійснювати розгляд справи без її участі, проти позову не заперечує.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, на підставі доказів, які додані до справи, та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорту.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.08.2009 року, посвідченим Обушенко Г.О., державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори та зареєстрованим в реєстрі за № 3-214, яке згідно Витягу про право власності на нерухоме майно ОП ЗМБТІ від 11.09.2009 № 23830245, зареєстровано в реєстрі під реєстраційним номером № 27977686, в книзі 194, номер запису 35462, належить квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_2 .

Згідно довідок Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, витребуваної на запит, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані відповідачі у справі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно довідки ОСББ Комунальник-3 від 18.07.2019 року, випливає, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , але з 2005 року за вказаною адресою фактично не мешкають.

Після встановлення зазначених обставин суд приходить до наступного висновку.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась

17.07.1997 відповідно до Закону від 17.07.1997 № 475/97-ВР »Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усік суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вилогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316, 319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин.

У зв`язку із цим під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла.

Відповідно до ст. 405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім`ї власника втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач є власником квартири, в якій залишаються зареєстрованими її доньки та онук, чим позбавляють власника даної квартири права вільно користуватися та розпоряджатися належною їй власністю.

Після встановлення зазначених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 , підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд вважає, що вони повинні залишитись за позивачем, оскільки питання щодо їх стягнення позивачем не заявлялись.

Керуючись ст.ст. 4, 12-13, 76-80, 263-265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте Орджонікідзевський районним судом м. Запоріжжя за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, місце знаходження: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 84, код ЄДРПОУ 40302133.

Суддя І.П. Соболєва