Ухвала суду № 87200402, 28.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

28 січня 2020 року м. Київ № 640/25775/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Добрянська Я.І., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової Ії Володимирівни про визнання протиправними дійВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової Ії Володимирівни, в якому просить:

- визнати відмову у реєстрації іпотечного обтяження та заборони відчуження майна за договором іпотеки № 485-002/07Ф, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антипової І. В. зареєстровано в реєстрі за номером 674 та заборона відчуження зареєстровано в реєстрі за номером 675 від 16.02.2007року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової І. В. протиправною;

- зобов`язання зареєструвати іпотечне обтяження та заборону відчуження майна за договором іпотеки № 485-002/07Ф, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. зареєстровано в реєстрі за номером 674 та заборона відчуження зареєстровано в реєстрі за номером 675 від 16.02.2007року.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що є іпотекодержателем нерухомого майна, а саме: квартири № 56, в будинку 14 по вулиці Луначарського в м. Києві .

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач дізнався, що на зазначений об`єкт нерухомості іпотечне обтяження відсутнє. У зв`язку з цим він звернувся до приватного нотаріуса із заявою про реєстрацію іпотечного запису, а нотаріус безпідставно відмовила йому у вчиненні реєстраційного запису стосовно іпотечного обтяження.

Розглядаючи справу, суд врахував висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018р у справі № 823/2042/16 та прийшов до висновку про відмову у відкритті провадження у справі, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на момент подання даної позовної заяви) справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на момент подання даної позовної заяви) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

У пункті 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на момент подання даної позовної заяви) визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Крім того, пунктами 6, 13 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 04.09.2018р у справі № 823/2042/16 помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

У даному випадку спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про відмову у вчиненні реєстраційного запису стосовно іпотечного обтяження на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем.

Натомість, спірні відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасників. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Відтак, позовні вимоги щодо визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинення реєстраційного запису стосовно іпотечного обтяження нерухомого майна є захистом майнових прав позивача від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано право власності щодо того ж самого нерухомого майна.

Таким чином, з урахуванням положень діючого законодавства України, суд дійшов висновку, що спір у справі між сторонами виник поза межами публічно-правових правовідносин, а отже віднесений до юрисдикції відповідного господарського суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 04.09.2018р у справі № 823/2042/16.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною п`ятою статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається. Частиною шостою цієї статті передбачено, що У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Керуючись статтями 170, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом з адміністративним позовом, доданими до нього матеріалами невідкладно надіслати особі, яка їх подала.

3. Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, передбачені ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Я.І. Добрянська