Ухвала суду № 87200195, 27.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

27 січня 2020 року м. Київ № 640/23814/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Пащенко К.С., ознайомившись з позовною заявою за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Емза"

до Державної фіскальної служби України,

Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Емза" (адреса: 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 23, ідентифікаційний код 24093058) (далі по тексту - позивач, ТОВ "Емза") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ідентифікаційний код 39292197) та Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код: 39439980), в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення № 991498/24093058 від 16.11.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 31.10.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних, винесене регіональною комісією ГУ ДФС у м. Києві;

зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну № 1 від 31.10.2018, оформлену ТОВ "Емза" на суму 618 371,72 грн. (з ПДВ), і вважати вказану податкову накладну прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку ТОВ "Емза", а саме: 08.12.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2019 позовну заяву ТОВ "Емза" залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:

1) заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду;

2) редакції позовної заяви із зазначенням належних відповідачів у справі та дати направлення податкової накладної № 1 від 31.10.2018 для реєстрації у прохальній частині;

3) належним чином завіреної копії рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 48405/24093058/2 від 05.12.2018 про залишення скарги ТОВ "Емза" без задоволення, а також доказів його отримання позивачем.

На виконання ухвали суду позивачем подано заяву про усунення недоліків з обґрунтуваннями поважності причин пропущення строку на звернення з даним позовом до суду.

Позивач у заяві зазначив, що у постанові Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18 немає чіткого обґрунтування причин з яких Верховний Суд вирішив відступити від своїх попередніх висновків, а також, що внаслідок відступу Верховного Суду від своїх попередніх висновків Товариством з обмеженою відповідальністю "Емза" втрачено можливість реалізувати свої законні очікування щодо можливості оскарження рішення податкового органу протягом 1095 днів.

Суд, розглянувши заяву позивача та надавши оцінку викладеним у ній доводам, вважає зазначені причини пропуску строку звернення до суду не поважними виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 4 ст. 122 КАС України передбачено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

З матеріалів справи встановлено, що позивач, отримавши рішення відповідача про відмову у реєстрації податкової накладної, оскаржив останнє у адміністративному порядку.

Рішенням Комісії з питань розгляду скарг № 48405/24093058/2 від 05.12.2018 скаргу позивача залишено без задоволення. Вказане рішення отримано позивачем через систему електронного документообігу 06.12.2018.

Керуючись позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.02.2019 у справі № 813/4921/17 та від 17.07.2019 по справі № 640/46/19, позивач звернувся до суду з даним позовом 29.11.2019.

З урахуванням зазначеного, суд наголошує наступне.

В силу ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року (справа № 813/4921/17) та від 17 липня 2019 року (справа №640/46/19) суд прийшов до висновку, що положення пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є спеціальними щодо приписів статті 122 КАС України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН становить 1095 днів.

Водночас, у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року (справа № 640/20468/18) судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів вирішено відступити від висновку про застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах та сформульовано новий правовий висновок.

Судом касаційної інстанції зазначено, що із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначено, що суди при вирішенні спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

З огляду на зазначене, враховуючи вимоги ч. 5 ст. 242 КАС України, суд при вирішенні питання дотримання позивачем строків на звернення до суду, виборі та застосування відповідних норм права має застосовувати останню правову позицію, викладену у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 640/20648/19.

При цьому, посилання позивача на відсутність обґрунтованих причин відступу Верховним Судом від своїх попередніх висновків у зазначеній постанові не звільняє та не є перешкодою у застосуванні нової правової позиції у межах даної справи в силу положення ч. 5 ст. 242 КАС України.

Суд звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Таким чином, позивач звернувся до суду з пропуском встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України строку звернення до суду, при цьому не навів обставин, які об`єктивно перешкоджали зверненню до суду та не залежали від волі позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що до суду суб`єкт владних повноважень звернувся з порушенням тримісячного строку, та відсутність підстав для поновлення пропущеного строку.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Додатково суд звертає увагу при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду і на практику Європейського суду з прав людини. У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У справі «Пономарьов проти України» Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Враховуючи вищевказане, судом не встановлено обґрунтованих підстав як для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, так і для його поновлення, а отже, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що позивачем не наведено інших причин поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку про відмову позивачу у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду, а відтак, позовна заява підлягає поверненню позивачеві.

Керуючись ст. 123, п. 9 ч. 3 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Емза" у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду.

2. Позовну заяву повернути позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку ст. 295 КАС України протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя К.С. Пащенко