Рішення № 87199625, 27.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2020 року м. Київ № 640/14694/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпровизнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні діївстановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просив суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у зарахуванні ОСОБА_1 періоду роботи у Київському виробничому об`єднанні «Химволокно» та його правонаступнику - відкритому акціонерному товаристві «Хімволокно» з 13 квітня 1983 року по 21 січня 1991 року на посадах із шкідливими умовами праці за Списком №1 та у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 період роботи у Київському виробничому об`єднанні «Химволокно» та його правонаступнику - відкритому акціонерному товаристві «Хімволокно» з 13 квітня 1983 року по 21 січня 1991 року на посадах із шкідливими умовами праці за Списком №1 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дати подачі заяви про призначення пенсії, тобто з 08 лютого 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має необхідний стаж для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач працював на посадах, що дають йому право на призначення пенсії за Списком №1 відповідно до Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у позивача відсутній необхідний стаж, підтверджений належним чином, для призначення пенсії за віком відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою від 08 лютого 2019 року про призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 10 липня 2019 року № 150247/20 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки загальний трудовий стаж позивача складає 24 роки 5 місяців 18 днів (в тому числі за періоди з 13 квітня 1983 року по 24 січня 1991 року).

В той же час, даним листом відповідач повідомив позивача про те, що період роботи з 13 квітня 1983 року по 24 січня 1991 року не зарахований як пільговий, оскільки позивачем не надано достатньої кількості підтверджуючих документів.

Вважаючи таку відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 26 вказаного Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

При цьому, згідно з частиною першою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувались до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, тобто до січня 2004 року, зараховуються до стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, тобто Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконана на підставі трудового договору на підприємствах установах організаціях, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах і кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають:

чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років;

жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі по тексту Закон) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

На момент звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві ОСОБА_1 , виповнилось 60 повних років.

Абзацом 3 пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи, зокрема: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок.

Відповідно до абзацу 4 пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»:

чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Статтею 62 Закону передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Згідно статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Таким чином, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Таким чином, з викладених законодавчих норм вбачається, що правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком № 1.

При цьому, за правилами застосування Списку № 1, визначеними у наведених вище правових нормах, якщо пільгова робота виконувалася до 31 грудня 1991 року, то застосовується Список № 1, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173; якщо виконання пільгової роботи продовжувалося після 01 січня 1992 року або розпочато після цієї дати, але не більше як до 11 березня 1994 року, то застосовується Список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжувалася після 11 березня 1994 року або розпочата після цієї дати, але не більше як до 16 січня 2003 року, то застосовується Список № 2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

Водночас, основним документом, який підтверджує наявність в особи відповідного стажу роботи, є трудова книжка, а за відсутності записів в ній - уточнюючі первинні документи.

Записами у трудовій книжці позивача підтверджується наступний стаж роботи:

- 17 вересня 1976 року по 20 червня 1977 року - на посадах учня контролера матеріалів металів, фабрикатів та виробів до випробувального заводу «Днепр» Київського науково-дослідницького інституту гідроприборів та контролера вимірювальних обладнань та спеціального інвентаря - ОТК;

- 13 квітня 1983 року по 24 січня 1991 року - на посадах стажера майстра ремонтно механічного цеху №3 по ремонту обладнання цеху регенерації капролактама та хіміко - прядильного цеху штапельного виробництва у Київському виробничому об`єднанні «Химволокно»; посаді інженера сектора запасних деталей відділу головного механіка; майстра ремонтно - механічного цеху №3 відділу головного механіка по ремонту обладнання хіміко - прядильного цеху штапельного виробництва; заступника начальника хіміко - прядильного цеху штапельного виробництва;

- з 25 січня 1991 року по 10 червня 1991 року - на посаді керуючого СРОП «Микрограф»;

- з 11 червня 1991 року по 01 листопада 1992 року - на посадах директора-розпорядника; інкореспондента; експерта у малому науково-виробничому підприємстві «Інтерон»;

- з 05 листопада 1992 року по 30 серпня 1993 року - на посаді директора фірми «Виктонт»;

- з 02 вересня 1993 року по 28 червня 1996 року - на посадах експерта та генерального директора ТОВ «Вилона»;

- з 01 липня 1996 року по 01 серпня 1996 року - на посаді комерційного директора Н.О. «Центр маркетинга»;

- з 16 жовтня 1997 року по 16 вересня 2002 року - на посаді продавця-консультанта ТОВ «Арсенал»;

- з 17 вересня 2002 року по 23 серпня 2004 року - на посаді директора ТОВ «Сакура»;

- з 01 вересня 2004 року по 19 січня 2005 року - на посаді головного інженера ЗАТ «Київінвестресурси»;

- з 25 квітня 2005 року по 30 квітня 2006 року - на посадах заступника директора по господарській частині; менеджера; заступника директора ТОВ «Промислова група «Рей+».

Так, довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №258 від 28 січня 2008 року, №257 від 29 січня 2018 року, №118 від 06 липня 2012 року, №127 від 14 серпня 2012 року, видані відкритим акціонерним товариством «Хімволокно» підтверджують віднесення періоду роботи з 13 квітня 1983 року по 24 січня 1991 року до пільгового стажу.

В той же час, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (надалі - Наказ №383) результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.5 Наказу №383 якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць ( 442-92-п ). У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

У зв`язку з вищенаведеним, позивачем надано достатньо належних доказів в підтвердження факту віднесення посад, які він обіймав, у зв`язку з чим до пільгового стажу підлягають зарахуванню наступний період роботи з 13 квітня 1983 року по 24 січня 1991 року.

В той же час, суд звертає увагу позивача на те, що період роботи з 13 квітня 1983 року по 24 січня 1991 року включений Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві до загального трудового стажу, який складає 24 роки 6 місяців 18 днів.

Водночас, суд погоджується з тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві протиправно відмовлено у віднесенні періоду роботи з 13 квітня 1983 року по 24 січня 1991 року до пільгового стажу на підставі вищенаведених норм та проведеного аналізу.

У зв`язку з вищенаведеним, позивач має право на зарахування до загального страхового стажу пільгового стажу за періоди роботи:

- з 13 квітня 1983 року по 24 січня 1991 року - на посадах стажера майстра ремонтно механічного цеху №3 по ремонту обладнання цеху регенерації капролактама та хіміко - прядильного цеху штапельного виробництва у Київському виробничому об`єднанні «Химволокно»; посаді інженера сектора запасних деталей відділу головного механіка; майстра ремонтно - механічного цеху №3 відділу головного механіка по ремонту обладнання хіміко - прядильного цеху штапельного виробництва; заступника начальника хіміко - прядильного цеху штапельного виробництва.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку про задоволення позову в частині визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладеної в листі від 10 липня 2019 року №150247/02 про відмову визнати період роботи:

- з 13 квітня 1983 року по 24 січня 1991 року - на посадах стажера майстра ремонтно механічного цеху №3 по ремонту обладнання цеху регенерації капролактама та хіміко - прядильного цеху штапельного виробництва у Київському виробничому об`єднанні «Химволокно»; посаді інженера сектора запасних деталей відділу головного механіка; майстра ремонтно - механічного цеху №3 відділу головного механіка по ремонту обладнання хіміко - прядильного цеху штапельного виробництва; заступника начальника хіміко - прядильного цеху штапельного виробництва, як пільговий.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання Головного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вже зазначалось вище, відповідно до статті 26 вказаного Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Вирішення питань щодо призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду України.

У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити йому пенсію є передчасними, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

В той же час, суд зазначає, що оскільки відповідачем протиправно відмовлено у віднесенні періоду роботи з 13 квітня 1983 року по 24 січня 1991 року до пільгового, для належного захисту порушеного права позивача, суд вважає за доцільне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 лютого 2019 року про призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На обґрунтування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано: - копію акту прийому-передачі надання правничої допомоги №1/19 від 31 липня 2019 року до договору про надання правової допомоги від 21 травня 2019 року, - свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН №0000055, - ордер серії КВ №785342 від 27 травня 2019 року та розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, підписаний лише представником позивача, від 31 липня 2019 року.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про адвокатуру» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

Частиною другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру» визначено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 28 Закону України «Про адвокатуру» договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди).

Позивачем та представником позивача на час розгляду справи не надано доказів в підтвердження факту оплати гонорару (винагороди) адвокату, а, отже, відсутні підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу.

Тому, з огляду на наведене вище, вимога позивача про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладену в листі від 10 липня 2019 року №150247/02 про відмову визнати період роботи:

- з 13 квітня 1983 року по 24 січня 1991 року - на посадах стажера майстра ремонтно механічного цеху №3 по ремонту обладнання цеху регенерації капролактама та хіміко - прядильного цеху штапельного виробництва у Київському виробничому об`єднанні «Химволокно»; посаді інженера сектора запасних деталей відділу головного механіка; майстра ремонтно - механічного цеху №3 відділу головного механіка по ремонту обладнання хіміко - прядильного цеху штапельного виробництва; заступника начальника хіміко - прядильного цеха штапельного виробництва, як пільговий.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 лютого 2019 року про призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, які викладенні у даному рішенні.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04070, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 768,40 грн. сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко