Рішення № 87199520, 27.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2020 року м. Київ № 640/1103/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУНОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул. Бульварно-Кудрявська 16,Київ 53,04053, код ЄДРПОУ22869069), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (вул. Терещенківська, 11-А,Київ 4,01004, код ЄДРПОУ22869069)

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі - відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві(далі - відповідач 2), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві обчислити та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини його пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 15.11.2006 р. по дату виплати основної пенсійної заборгованості, а саме, по 24.09.2018 р. та за період з 01.01.2016 р. по дату виплати пенсійної заборгованості за 2016 рік, а саме, по 06.02.2017 p., відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на його користь судові витрати у розмірі 768, 40 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2019 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідно до Закону України "Про компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою пенсії на підставі рішення суду, оскільки тривале не нарахування пенсії за минулі періоди сталося з вини відповідача.

У відзиві на адміністративний позов представник Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не має права здійснювати компенсації будь-яких витрат, які понесені сторонами у справі, оскільки дані витрати не передбачені ні бюджетом організації, ні законодавством України.

Представником Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві до суду надано відзив, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову на підставі того, що позивачем не дотримано процедури звернення за нарахуванням компенсації, встановленої Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2008р в адміністративній справі № 10/348, залишеною без змін постановою Вищого адміністративного суду України від 04.10.2012р, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести, починаючи з 15.11.2006р, перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнена з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-Х1І з урахуванням розміру грошового забезпечення позивача за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи розміри всіх його складових частин, а також здійснити виплату пенсійної заборгованості позивачу (різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумами пенсії за період з 15.11.2006р до дати здійснення перерахунку).

В подальшому позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з заявою про роз`яснення вищевказаної постанови, та ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2012р у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

15.11.2012 p. Окружний адміністративний суд м. Києва в рамках адміністративної справи № 10/348 своєю ухвалою відмовив в задоволенні повторної заяви ОСОБА_1 про роз`яснення постанови суду.

26.11.2012р. позивачем до Окружного адміністративного суду м. Києва була подана заява про прийняття додаткового рішення у справі № 10/348 щодо визначення способу порушеного права відповідно до змісту позовних вимог.

Додатковою постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2012 р. зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві при проведенні перерахунку пенсії позивача врахувати положення ч. 3 ст. 43 Закону України № № 2262-ХІІ виходячи з розміру його грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії в розмірах, установлених законодавством, що перелічені у грошовому атестаті СБ № 011503.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013р. у справі № 10/348 задоволено апеляційну скаргу відповідача 1, скасовано додаткову постанову суду першої інстанції від 30.11.2012 р. та відмовлено позивачу в задоволенні заяви про винесення додаткової постанови в адміністративній справі № 10/348.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.08.2013 р. частково задоволено касаційну скаргу позивача, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013р та ухвалу Окружного адміністративного суду м. Київа від 15.11.2012р скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014р., у справі № 10/348 задоволено заяву про роз`яснення постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2008 p., а саме: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зобов`язано провести, починаючи з 15.11.2006 p., перерахунок його пенсії відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України № 2262-ХІІ, виходячи з розміру його грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством з урахуванням перелічених у грошовому атестаті СБ № 011503, в тому числі отримуваних ним щомісячних надбавок (доплат), встановлених особам, які мали право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і були залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі.

Відповідач 1 на виконання судового рішення 13.03.2013 р. нарахував ОСОБА_1 заборгованість в сумі 15409,01 грн. за період з 15.11.2006 р. по 22.07.2011 р., з липня 2011 р. припинив обчислювати пенсію за судовим рішенням. Відповідач 1 листами від 14.05.2013 р. № 1174/12/Б-862/1, від 28.10.2013 р. № 26088/12/Б-862/6 відмовив позивачу здійснити відповідний перерахунок пенсії.

Позивач оскаржив до суду незаконні дії відповідача 1.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 01.10.2013 p., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013р., в адміністративній справі № 759/12452/13-а визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з липня 2011 p., у припиненні з липня 2011 р. врахування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2008 р. у справі № 10/348 при обчисленні пенсії, у застосуванні з липня 2011 p., при обчисленні пенсії ОСОБА_1 положень Законів України «Про Державний Бюджет України на 2011 рік", "Про Державний Бюджет України на 2012 рік", "Про Державний Бюджет України на 2013 рік" та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві продовжувати враховувати з липня 2011 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2008 р. у справі № 10/348 і продовжувати з липня 2011 р. обчислювати йому пенсію з його грошового забезпечення за останньою перед звільненням штатною посадою, з урахуванням всіх основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії згідно з грошовим атестатом СБ № 011503 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 недоплачену з липня 2011 р. суму пенсії.

У відповідь на звернення позивача Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві в листі від 20.05.2014 р. № 11989/12/Б-116/2 зазначило, що, на виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2008 р. в справі № 10/348 з урахуванням ухвали даного суду від 30.09.2013 р. в справі № 10/348 та постанови Святошинського районного суду м. Києва від 01.10.2013 р. в адміністративній справі № 759/12452/13-а, ним нарахована позивачу подальша пенсійна заборгованість за період часу після 22.07.2011 р.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва 07.04.2014 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014р., в адміністративній справи № 759/19098/13-а, частково задоволено позов ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії, а саме: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в частині виключення премії у розмірі 1468,26 грн. зі складу його грошового забезпечення, з якого має здійснюватись нарахування пенсії, починаючи з 15.11.2006 p., за вислугу років за останньою штатною посадою перед звільненням з військової служби, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок його пенсії за вислугу років за останньою штатною посадою перед звільненням з військової служби, починаючи з 15.11.2006p., з урахуванням премії у розмірі 1468,26 грн., яка входить до складу грошового забезпечення згідно із грошовим атестатом СБ№ 011503.

На звернення позивача Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листами від 08.09.2014 р. № 19710/12 та від 24.10.2014 р. №22917/12/Б-116/5 проінформувало позивача, що на виконання рішення суду ним проведений перерахунок його пенсії з 15.11.2006 р. та нараховані за період з 15.11.2006 р. по 30.09.2014 р. кошти пенсійної заборгованої в сумі 59690,19 грн. Також, повідомлено, що в результаті означеного перерахунку за рішенням суду розмір його пенсії за вислугу років станом з врахуванням нарахованої індексації пенсії становить 2022,97 грн.

Відповідач 1 продовжував виплачувати пенсію ОСОБА_1 у попередньому розмірі та в подальшому з 01.10.2014 р. до 31.12.2015 р. щомісячно включав донараховані суми до загальної суми боргу перед позивачем. Таким чином, загальна сума пенсійної заборгованості щомісяця зростала і за період з 15.11.2006 р. по 31.12.2015 р. склала 86626,14 грн., що підтверджено листом відповідача 1 від 22.01.2016 р. № 1129/03/Б-1335/4.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, виконавши судове рішення в частині проведення перерахунку його пенсії та нарахування пенсійної заборгованості за період з 15.11.2006р по 31.12.2015 p., з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. повернулось до нарахування попередньої суми пенсії позивача. Відповідач 1 щомісячно нараховував та включав до додаткових відомостей для проведення виплат пенсійну заборгованість, в результаті чого за 2016 рік утворилася пенсійну заборгованість в розмірі 6515,47 грн., що підтверджено листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03.03.2017р. № 25207/03/Б-383.

Відповідач 1 тільки з 01.01.2017р розпочало виплату ОСОБА_1 призначеної пенсії за вислугу років в повному розмірі, а 06.02.2017 р. виплатив пенсійну заборгованість за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. в розмірі 6515,47 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 р. № 440 затверджений "Порядок погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою". Як вбачається з листа Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 27.01.2016 № В-344, згідно даних Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, 10.12.2015 даним органом виконавчої служби був прийнятий до обліку виконавчий лист № 10/348, виданий 05.11.2012р Окружним адміністративним судом міста Києва.

06 січня 2016 року Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві згідно акту № 12 приймання-передавання за 4 квартал 2015 року (перша черга) прийняв від Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві пакет документів, а саме, вищезазначений виконавчий лист про стягнення коштів у сумі 86626,14 грн. на користь ОСОБА_1 , який прийнято на облік для виконання.

24.09.2018р на виконання виконавчого документу відповідно до платіжного доручення Державної казначейської служби України від 20.09.2018р № 298456 Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві ОСОБА_1 виплачено заборгованість по недоплаті пенсії за період з 15.11.2006р по 31.12.2015р в розмірі 86626,14 грн.

У звязку з тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві несвоєчасно виплачувалася пенсія ОСОБА_1 , він у вересні 2018 року звернувся із заявою до відповідача 1 про нарахування та виплату йому компенсації за несвоєчасну виплату пенсії.

Листом від 27.11.2018р № 120734/02 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що компенсація не буде сплачена, оскільки його заборгованість хоча і була недоплаченою позивачу сумою пенсії, однак заборгованість ОСОБА_1 була виплачена одноразовою загальною сумою, тобто носить разовий характер, через що не підлягає компенсації.

Крім того, листом від 03.10.2018р № 1408.10/2007-10414 Головне управління державної казначейської служби України в м. Києві повідомило позивача, що компенсація не буде сплачена, оскільки відсутні підстави для її здійснення.

Позивач, вважаючи таку відмову відповідачів протиправною, а свої законні права та інтереси порушеними, звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Питання, пов`язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовано Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III та Порядком проведення компенсації громадянам трати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати, прийнятим для реалізації зазначеного Закону та затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Згідно зі статтями 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно з пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі по тексту - Порядок №159), компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа №336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17) .

Оскільки нарахування та виплата позивачу пенсії за період з 15.11.2006р по 31.12.2015р відбулись у вересні 2018 року, тому належні позивачу з 2006 року кошти фактично виплачені лише у вересні 2018 року та несвоєчасне нарахування сум відбулося з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.

З огляду на викладене, суд вбачає наявними підстави для зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу внаслідок несвоєчасної виплати пенсії у відповідності до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати» за період з 15.11.2006р по 24.09.2018р та за період з 01.01.2016р по 06.02.2017р.

Аналогічна правова позиція щодо виплати компенсації втрати частини доходу внаслідок несвоєчасної виплати пенсії у відповідності до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати» викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року по справі №727/7818/16-а (провадження №К/9901/45555/18).

При цьому суд вважає безпідставними доводи представника відповідача, що компенсація позивачу втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати перерахованої пенсії підлягає стягненню з органів Державного казначейства з огляду на наступне.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документі, визначених у Законі України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання, регламентовані Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року №4901-VI (далі по тексту - Закон України від 05 червня 2012 року №4901-VI).

Відповідно до частини 1 статті 3 названого Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частиною 4 зазначеної статті закріплено, що перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 05 червня 2012 року №4901-VI цей Закон набирає чинності з 1 січня 2013 року.

В пункті 3 названого розділу передбачено, що виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Заборгованість погашається в такій черговості:

у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника;

у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами;

у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

З метою реалізації наведеного пункту Кабінет Міністрів України 03 вересня 2014 року прийняв постанову №440, якою затвердив Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (далі по тексту - Порядок №440).

Передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, тобто до головних управлінь Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, здійснюється відповідальною особою на підставі акта приймання-передавання (додаток).

Акт приймання-передавання підписується відповідальною особою органу державної виконавчої служби та особою, визначеною керівником органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та затверджується керівниками зазначених органів.

Тим часом, відповідно до пункту 20 Порядку №440 погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (далі по тексту - Порядок №845).

Пунктом 47 Порядку №845 передбачено, що безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:

1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;

2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

Згідно з пунктом 48 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

Пунктом 49 Порядку №845 також закріплено, що у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Пунктом 50 Порядку №845 також передбачено, що за порушення встановленого законом строку перерахування коштів компенсація нараховується Казначейством, якщо боржником є державний орган.

Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

У рішенні (постанові) про виплату компенсації зазначаються:

назва і дата видачі виконавчого документа, найменування органу, що його видав;

повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), код згідно з ЄДРПОУ або податковий номер (для юридичних осіб), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серія і номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття такого номера, реквізити рахунків стягувача і боржника;

дата надходження документів та відомостей, необхідних для перерахування коштів, дата закінчення встановленого законом строку для перерахування коштів, дата перерахування коштів стягувачу;

строк прострочення платежу;

реквізити рахунка, з якого здійснюється безспірне списання;

спосіб перерахування коштів стягувачу;

сума нарахованої компенсації.

Рішення про виплату компенсації затверджується Головою Казначейства, а постанова - керівником органу державної виконавчої служби.

З метою реалізації Закону України від 05 червня 2012 року №4901-VI та Порядку №845 Державною казначейською службою України 19 квітня 2013 року видано наказ №63 «Про здійснення безспірного списання коштів державного бюджету з рахунків боржника та за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів» (далі по тексту - Наказ №63).

Відповідно до зазначеного наказу, Головні управління Казначейства:

- у разі передачі органами державної виконавчої служби рішень відповідно до Порядку №440, організовують прийняття таких рішень, підписання та затвердження таких актів приймання - передачі;

- забезпечуються облік і зберігання судових рішень до настання їх черги виконання за бюджетною програмою КПКВ 350404 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою»;

- не раніше ніж за два місяці до настання черги для виконання судового рішення, супровідним листом направляють до Казначейства документи, що стосуються їх виконання за бюджетною програмою КПКВ 350404 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою».

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215 Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Таким чином, з наведених вище положень вбачається, що органи Казначейства фактично виконують функції по руху (списанню) коштів під час виконання судового рішення.

Органи Казначейства не наділені повноваженням щодо нарахування та виплати пенсії громадянам України, фактично недоплата позивачу пенсії відбулася з вини територіального органу Пенсійного фонду України, отже й стягнення компенсації має відбуватися саме з відповідних органів Пенсійного фонду України.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку суду, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 257-263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві обчислити та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини його пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати, за період з 15.11.2006р по дату виплати основної пенсійної заборгованості, а саме, по 24.09.2018р та за період з 01.01.2016р по дату виплати пенсійної заборгованості за 2016 рік, а саме, по 06.02.2017р, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська