Рішення № 87199158, 27.01.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2020 року справа № 580/53/20

10 годин 38 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді – Трофімової Л.В., за участі секретаря – Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу № 580/53/20

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [представник позивача адвокат Павленко С.І. – за ордером, договором]

до Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (бул. Шевченка, 185, м. Черкаси, 18001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 34924330) [представник відповідача Яжук С.С. – за довіреністю], відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (вул. Хіміків, 50, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 34924330) [представник відповідача – не прибув]

про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, прийняв рішення.

02.01.2020 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 10.12.2019 у виконавчому провадженні № 59846693, прийняту державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Черкаській області Лисенком М.А.

- зобов`язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Черкаській області здійснити всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи для примусового виконання рішення суду, зокрема накласти арешт на рахунок боржника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в межах суми боргу невиплаченої позивачу пенсії відповідно до рішення суду від 11.03.2019;

- стягнути з Головного територіального управління юстиції у Черкаській області понесені ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою за надану правничу допомогу у сумі 3000 грн.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.01.2020.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що відповідно до постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області Лисенка М.А. від 10.12.2019 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 580/378/19 закінчено відповідно до вимог пункту 11 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі – Закон № 1404). Позивач зазначає, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 у справі № 580/378/19 є немайновим, оскільки зобов`язує відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області вчинити дії з нарахування та виплати позивачу пенсії. У позові зазначено, що відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Позивач зазначає, що достатньою та необхідною правовою підставою для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону №1404 є виконання вищезазначених вимог та вимог статті 75 Закону № 1404, що не було зроблено відповідачем. Позивач вважає, що невиконання рішення суду та прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження з формальних підстав призведе до того, що рішення суду не буде виконано, що суперечить основним принципам національного законодавства України та практиці Європейського суду з прав людини, що відповідно до положень статтей 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України є його складовою. Позивач вважає, що державним виконавцем не вжито всіх заходів щодо виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 і виконавче провадження закінчено з порушенням вимог законодавства. Представник позивача у судовому засіданні 27.01.2020 просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача 1 просив відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що зміна способу і порядку виконання судового рішення згідно ухвали від 12.11.2019 у справі № 580/378/19 не була задоволена судом, а тому подальший арешт коштів боржника не передбачено. Боржник повідомив про виконання рішення суду листом від 10.09.2019 з інформацією про розпорядження від 26.07.2019 № 150458 про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 із збільшенням пенсії з 1214,72 грн до 6198,5 грн – відповідно до протоколу індивідуального перерахунку від 12.08.2019 сума заборгованості склала 34996,06 грн, що виплачується у визначеному законодавством порядку.

Відповідач 2 відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області у судове засідання 27.01.2020 свого представника не направив, причин неявки суду не повідомив, відзиву не подав, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином (а.с.83).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.

Суд зазначає, що відділ примусового виконання рішень є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки відповідно до положень статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №750/9782/16-а, висновки якого відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд зобов`язаний враховувати під час вибору і застосування норм права до спірних правовідносин. Разом з тим, у позові визначено і належного відповідача - Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону належать примусовому виконанню. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404 примусовому виконанню належать рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках. Згідно частини 1 статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Відповідно до частин 5, 6 статті 26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що належать негайному виконанню).

Частиною 1 статті 18 Закону №1404 встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону №1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що належать виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

З аналізу наведених норм судом встановлено, що державному виконавцю надано право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно частин 1, 2 статті 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець приймає постанову про накладення на боржника штрафу, у якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що належить негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Частиною 3 статті 63 Закону № 1404 встановлено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Судом встановлено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 у справі № 580/378/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задоволено повністю: визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не здійснення перерахунку основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірах, передбачених ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі з інвалідністю ІІІ групи, за період з 01.01.2014 до 02.08.2014; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРОПУ 21366538) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах, передбачених ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі з інвалідністю ІІІ групи, за період з 01.01.2014 до 02.08.2014 з урахуванням виплачених за цей період сум (а.с.56-60). Зазначене рішення набрало законної сили за результатами апеляційного оскарження 05.07.2019 (а.с.60).

19.08.2019 позивач подав заяву про примусове виконання рішення у справі № 580/378/19 до відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Черкаській області (а.с.60).

Постановою від 19.08.2019 відкрито виконавче провадження ВП № 59846693 з виконання виконавчого листа у справі № 580/378/19, боржника повідомлено про необхідність протягом 10 робочих днів виконати рішення суду (а.с.61).

Постановою від 05.09.2019 у ВП № 59846693 на боржника накладено штраф у сумі 5100 гривень, оскільки боржником станом на 05.09.2019 рішення у справі № 580/378/19 не виконане без поважних причин, законні вимоги державного виконавця проігноровано. Боржника зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та повідомлено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду (а.с.64).

Постановою від 10.12.2019 ВП № 59846693 Головному управлінню Пенсійного фонду України скеровано штраф у сумі 10200 грн за невиконання боржником без поважних причин рішення суду (а.с.65).

Постановою від 10.12.2019 ВП № 59846693 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 580/378/19 закінчено відповідно до вимог пункту 11 частини 1 статті 39, статті 40 Закону № 1404. У постанові зазначено, що боржником повторно без поважних причин не виконано рішення суду, державним виконавцем надіслано органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення з метою вжиття заходів примусового виконання рішення, передбачених Законом № 1404.

Невиконання судового рішення має наслідком відповідальність, встановлену законом. Згідно з частиною 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і належить виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частинами 2 та 4 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення, що набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень у адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

17.07.1997 Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі – ЄКПЛ), що відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України. Міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Згідно статті 32 ЄКПЛ питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), який діє відповідно до Конвенції, рішення ЄСПЛ є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ ЄКПЛ та практику ЄСПЛ як джерело права. Пунктом 1 статті 6 ЄКПЛ кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру. ЄСПЛ у рішенні від 15.10.2009 у справі Юрій Миколайович Іванов проти України, № 40450/04 зазначив, що право на суд, захищене статтею 6 ЄКПЛ, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення ЄКПЛ. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, прийняті проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до вимог ЄКПЛ. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, що затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади. ЄСПЛ констатує, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 ЄКПЛ (справи Войтенко проти України від 29.06.2004, № 18966/02, Hornsby проти Греції від 19.03.1997, № 980079). У разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 ЄКПЛ гарантії, що забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс. Суд зазначає, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 ЄКПЛ, складовою права на справедливий суд.

Відповідно до пункту 1, 2 розділу 9 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі – Інструкція № 512/5) виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону № 1404. У разі невиконання боржником рішення у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до статті 75 Закону № 1404 та застосовуються інші заходи, передбачені Законом.

Згідно статті 75 Закону № 1404 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Пунктом 11 частини 1 статті 39 Закону № 1404 встановлено, що виконавче провадження належить закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Суд зазначає, що констатація факту невиконання судового рішення, без з`ясування обставин стосовно того, що зумовило його невиконання, не може бути достатнім і переконливим свідченням того, що державний виконавець вчинив всі передбачені Законом № 1404 дії, спрямовані на виконання виконавчого документа. За змістом Закону № 1404, зокрема частини 3 статті 63, виконавець перед закриттям виконавчого провадження зобов`язаний вжити заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Згідно частини 3 статті 33 Закону № 1404 за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Особливостями виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, передбаченими статтею 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, в порядку, встановленому Законом № 1404 з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду не виконано протягом двох місяців з дня прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Судом встановлено, що 11.11.2019 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшло подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС головного територіального управління юстиції у Черкаській області Лисенка М.А., в якому заявник просить встановити спосіб виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду №580/378/19 від 11.03.2019 шляхом: зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області негайно (без відстрочення) здійснити виплату ОСОБА_1 основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах, передбачених ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі з інвалідністю III групи, за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 з урахуванням виплачених за цей період сум, однією сумою з урахуванням виплачених сум без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно-правових актів (постанова №649 від 22.08.2018, № 103 від 21.02.2018 тощо), що надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 у задоволенні подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС головного територіального управління юстиції у Черкаській області Лисенка М.А. про зміну способу і порядку виконання рішення суду – відмовлено повністю.

У мотивувальній частині ухвали від 21.11.2019 (суддя Гаращенко В.В.) зазначено, що порядок погашення заборгованості ГУ ПФУ в Черкаській області з виплати недоплаченої різниці між перерахованою пенсією позивача та фактично отриманою, що виникла після перерахунку його позивача, здійсненого на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.03.2019, врегульований саме Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649. Оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області діяло відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649, то обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим відсутні, тому подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про зміну способу виконання рішення є необґрунтованими та задоволенню не належать. Зазначена ухвала набрала законної сили 21.11.2019, відомості щодо оскарження ухвали відсутні.

Станом на дату прийняття оскаржуваної постанови ВП № 59846693 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 № 580/378/19 не виконано.

Судом встановлено, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Черкаській області Лисенком М.А. вчинено дії, визначені статтею 33, 63 Закону № 1404 та статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України. Інших способів виконання рішення за якими боржник зобов`язаний вчинити дії за Законом № 1404 та Інструкцією № 512/5 не визначено.

Про твердження позивача щодо позовної вимоги про накладення арешту на рахунки боржника у межах суми боргу згідно рішення суду від 11.03.2019 суд зазначає, що рішенням від 11.03.2019 у справі № 580/378/19 не визначено суму боргу до стягнення, а зазначеним рішенням боржник зобов`язаний вчинити дії щодо нарахування та виплати пенсії. Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити дії або утриматися від їх вчинення встановлено статтею 63 Закону № 1404, проте зазначений порядок не містить положень про застосування арешту до рахунків або майна боржника.

Відповідно до листа боржника від 26.07.2019 № 150458 про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 із збільшенням пенсії з 1214,72 грн до 6198,5 грн – повідомлено, що рішення суду у справі № 580/378/19 виконано, відповідно до протоколу індивідуального перерахунку від 12.08.2019 сума заборгованості склала 34996,06 грн, що передбачено до виплати у визначеному законодавством порядку.

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частина 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіряючи дії відповідача на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідач приймаючи оскаржувану постанову у ВП № 59846693 від 10.12.2019 про закінчення виконавчого провадження, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом № 1404, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення у зв`язку з чим у задоволенні позову належить відмовити.

Враховуючи, що позивачеві відмовлено у задоволенні позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судового збору згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 139, 242-245, 255, 268, 269, 271, 272, 287, 293, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255, 272 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 272, 293, частиною 6 статті 287, статтями 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];

відповідач 1: Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області [бул. Шевченка, 185, м. Черкаси, 18001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 34924330];

відповідач 2: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області [вул. Хіміків, 50, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 34924330].

Повне судове рішення складено 27.01.2020.

Суддя Л.В. Трофімова