Рішення № 87198926, 27.01.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

27.01.2020 р. справа №520/13140/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -встановив:

Матеріали позову одержані судом 04.12.2019 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 05.12.2019 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 08.01.2020 р.

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності Харківського обласного військового комісаріату щодо не виплати відповідно до п. 3 наказу начальника 173 військового представництва Міністерства оборони України від 24.01.2019 р. №12 премії ОСОБА_1 ; 2) зобов`язання Харківського обласного військового комісаріату нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію відповідно до п. 3 наказу начальника 173 військового представництва Міністерства оборони України від 24.01.2019 р. №12.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що наказ від 24.01.2019 року №12 в частині преміювання протиправно залишений без виконання.

Відповідач, Харківській обласний військовий комісаріат (далі за текстом - владний суб`єкт, ОВК), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що на адресу Харківського ОСОБА_2 жодного роз`яснення з приводу спірного питання не надійшло, а фінансування на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям військових представництв проводиться лише в межах щомісячного грошового забезпечення без врахування додаткових заохочувальних виплат, тому відповідач вважає, що не виплата позивачу премії за підсумками 2018 року відбулася не з вини військкомату.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить публічну військову службу у 173 Військовому представництві Міністерства оборони України, що підтверджується довідкою від 26.11.2019 року за № 98 173 Військового представництва МОУ.

173 військове представництво Міністерства оборони України (далі - 173 ВП МОУ) є відокремленим підрозділом (представництвом) без права юридичної особи Управління військових представництв Міністерства оборони України та безпосередньо виконує його окремі доручення. 27.12.2018 р. Міністром оборони України видано окреме доручення №2704/з/420, згідно якого за підсумками 2018 року відповідно до ст. 15, 23, 27 Дисциплінарного статуту ЗС України та ст. 51 Бюджетного кодексу України дозволено заохотити одноразово премією військовослужбовців: в грудні 2018 року апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

На виконання окремого доручення Міністра оборони України від 27.12.2018р. №2704/з/420 начальником 173 Військового представництва Міністерства оброни України видано наказ від 24.01.2019 року №12 «Про преміювання особового вкладу представництва за підсумками 2018 року», п.3 якого призначена виплата премії за підсумками 2018 року у розмірі місячного грошового забезпечення за грудень 2018 р. - заступнику начальника майору Нікіфорову В.В.

Витяг з наказу начальника 173 ВП МОУ та відповідні додаткові докази були направлені на адресу Харківського ОСОБА_2 для реалізації.

Проте, відповідачем наказ не виконано, премія відповідно до п. 3 наказу начальника 173 військового представництва Міністерства оборони України від 24.01.2019 р. №12 не виплачена.

Вважаючи таку поведінку відповідача у спірних правовідносинах протиправною бездіяльністю, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Так, положеннями частин 1-4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. №260 Затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260), визначено порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Згідно з пунктом 2 Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, зокрема, належить премія.

Пунктом 3 вказаного Порядку №260 передбачено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення, зокрема, є накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення.

У розділі ХVI вказаного Порядку №260 зазначено, що командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Відповідно ч.1 ст.51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Згідно п.п. в) п. 27 Закону України Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України №551-XIV до офіцерів застосовуються такі заохочення - нагородження грамотою, цінним подарунком або грошовою премією.

Матеріалами справи підтверджено, що наказом начальника 173 Військового представництва Міністерства оборони України від 24.01.2019 р. №12 заявникові призначена виплата премії.

Доказів утрати цим наказом юридичної дії матеріали справи не містять.

Однак, як встановлено судом у ході розгляду справи і не спростовано владним суб`єктом, станом на теперішній час премія не виплачена.

У той же час, відповідач у відзиві на позов зазначає, що кошти на виплату премії не надійшли, як і жодних роз`яснень з приводу спірного питання, а фінансування на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям військових представництв проводиться лише в межах щомісячного грошового забезпечення без врахування додаткових заохочувальних виплат.

Суд не сприймає зазначені доводи як належне обґрунтування невиконання наказу про преміювання, оскільки обставина відсутності на рахунках адміністративного органу (органу військового управління) коштів для таких виплат сама по собі не може бути визнана належним доказом неможливості здійснення останніх.

При цьому, відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження факту відсутності в бюджеті відповідного рівня за весь час після прийняття відповідного наказу, з якого фінансується Військове представництво 173, коштів на преміювання, і як наслідок не надходження відповідних фінансових асигнувань на рахунки для виплати премії військовослужбовцям у вказаний період.

Невиконання розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня запитів адміністративного органу на збільшення асигнувань на поточні (раніше не заплановані потреби) також не звільняє цей орган від обов`язку проведення відповідних розрахунків.

Продовжуючи розгляд справи суд відзначає, що критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого діяння, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого рішення.

Так, відповідачем доказів скасування вказаного наказу про преміювання позивача від 24.01.2019 р. №12 надано не було, як і доказів того, що відносно позивача було прийнято рішення про позбавлення премії (повністю або частково) із зазначенням конкретних причин, які стали підставою для цього.

Отже, суд доходить висновку, що підстави для не виплати премії позивачу за грудень 2018 року відсутні.

Водночас суд зазначає, що відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право вільно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт не дотримався вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України у зв`язку з не виплатою відповідно до наказу начальника 173 військового представництва Міністерства оборони України премії Нікіфорову В.В., що є підставою для задоволення позовних вимог позивача.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату (61052, м. Харків, вул. Коцарська, 56, код ЄДРПОУ 08166355) щодо не виплати відповідно до п. 3 наказу начальника 173 військового представництва Міністерства оборони України від 24.01.2019 року №12 премії ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ).

Зобов`язати Харківський обласний військовий комісаріат (61052, м. Харків, вул. Коцарська, 56, ЄДРПОУ 08166355) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) премію відповідно до п. 3 наказу начальника 173 військового представництва Міністерства оборони України від 24.01.2019 р. №12.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Суддя Сліденко А.В.