Рішення № 87198855, 28.01.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

28 січня 2020 р. № 520/12864/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

позивача - Васильєва К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання незаконними та скасування всіх дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати незаконними та скасувати всі дії відповідача в межах та за межами виконавчого провадження №58191709 як такі, що проведені з порушенням законодавства і його прав як сторони виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 26.11.2019 року його банківську картку в АТ «Універсалбанк» (карта Моnоbаnk №5375 4141 0561 1015) було заблоковано. Як стало відомо позивачу, накладення арешту на кошти було здійснено державним виконавцем Мироновою М.В. в межах виконавчого провадження №58191709. Позивачем зазначено, що такі дії відповідача є протиправними та такими, що порушують його права, оскільки за даними автоматизованої системи виконавчого провадження Міністерства юстиції України вказане виконавче провадження було відкрито 25.01.2019 року та на даний час має стан «Завершено». Крім того, позивачем вказано, що стягувачем у вказаному виконавчого провадженні є ПАО КБ «Приватбанк», з яким він не має цивільних правовідносин. Позивачем зазначено, що вказане виконавче провадження стосується стягнення коштів на підставі виконавчого документу приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., але жодних документів а ні від виконавчої служби, а ні від нотаріуса, а ні від стягувача отримано не було. При цьому, позивачем наголошено, що він фактично проживає в м. Харкові, де зареєстрований у встановленому законодавством порядку як вимушений переселенець, що свідчить про протиправність дій як нотаріуса, так і державного виконавця. Таким чином, як вказано позивачем, державним виконавцем було вчинено протиправні дії стосовно накладення арешту на його кошти на картковому рахунку після закінчення виконавчого провадження. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 29.11.2019 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - задоволено; звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору по адміністративній справі № 520/12864/19.

Ухвалою суду від 10.12.2019 року відкрито спрощене провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено справу до судового розгляду.

Представником відповідача через канцелярію суду надано відзив на позов, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з огляду на його необґрунтованість та безпідставність. Також представником відповідача зазначено, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 1414 від 18.09.2018, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у розмірі 158528,69 грн., яке надійшло до відділу 24.01.2019 ВП 58191709 перебувало на виконанні, але в рамках даного виконавчого провадження жодної постанови про арешт коштів боржника не виносилась, а на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. В подальшому, до відділу на примусове виконання повторно надійшов зазначений виконавчий напис № 1414 від 18.09.2018, за результатами розгляду якого 20.08.2019 року було відкрито виконавче провадження 59849213. Відповідачем у відповідності до норм діючого законодавства вчинялись дії в рамках виконавчого провадження, зокрема, після надходження інформації про відкриття позивачем рахунків було накладено арешт на кошти. Як вказано представником відповідача зазначене виконавче провадження перебуває на виконанні у відділі, що свідчить про помилковість доводів позивача.

Позивачем через канцелярію суду подано відповідь на відзив, в якій вказано, що після ознайомлення із відзивом на позов він вважає спростованим довід позову стосовно незаконного накладення відповідачем арешту на кошти боржника поза межами виконавчого провадження №58191709, внаслідок того, що в дійсності арешт на кошти було накладено в межах іншого виконавчого провадження №59849213, яке триває. Однак, позивачем також вказано, що залишено без підтвердження доказами твердження відповідача щодо направлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження та сплата стягувачем авансового внеску у розмірі 2 відсотки суми, що підлягає стягненню або існування підстав для звільнення від сплати, що відповідно до приписів ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» є обов`язковою умовою для відкриття провадження. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав.

Позивач в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача до суду не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. У наданому до суду відзиві на позов представником відповідача заявлено клопотання про здійснення розгляду справи без участі представника відділу.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

Зі змісту наданого представником відповідача відзиву на позов вбачається, що на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження №58191709 з примусового виконання виконавчого напису № 1414 від 18.09.2018, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості у розмірі 158528,69 грн., який надійшов до відділу 24.01.2019 року.

Матеріали справи свідчать, що постановою державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Миронової М.В. від 24.05.2019 року в рамках здійснення виконавчого провадження №58191709, який керуючись п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», з огляду на обставини відсутності у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення та згідно відповіді УПФУ та ДПІ боржник не отримує пенсію чи будь-який інший дохід і за боржником не зареєстрований жодний автотранспортний засіб, було повернуто виконавчий документ стягувачу.

Під час розгляду справи встановлено, що в подальшому, від представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 20.08.2019 року до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області повторно надійшла заява про відкриття виконавчого провадження від 12.08.2019 року, відповідно до якої направлено до прийняття для виконання виконавчий документ приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. № 1414 від 18.09.2018 щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості у розмірі 155028,69 грн., а також: витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису 3500,00 грн., а всього 158528,69 грн.

З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що за результатами розгляду заяви представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 20.08.2019 року державним виконавцем Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Мироновою М.В. 20.08.2019 року на підставі ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59849213.

Матеріали справи свідчать, що зазначена постанова відповідача відповідно до супровідного листа від 20.08.2019 року була сформована до направлення учасникам виконавчого провадження, зокрема, і позивачу за адресою: АДРЕСА_1 .

Зі змісту наданого представником відповідача відзиву на позов та доданих до нього доказів встановлено, що від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» за вих. № 897313 від 02.09.2019 року та № 892162 від 30.08.2019 до відділу надійшли листи щодо відкриття ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , рахунків.

Відтак, у зв`язку з отриманням відповідачем інформації стосовно відкриття позивачем банківського рахунку, державним виконавцем Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в рамках виконавчого провадження №59849213, керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», 14.11.2019 року винесено постанову про арешт коштів боржника.

Зазначена постанова була відповідно до супровідного листа від 14.11.2019 року сформована до направлення учасникам виконавчого провадження.

Під час розгляду справи встановлено, що станом на 26.12.2019 року зазначене виконавче провадження перебуває на виконанні.

Станом на час розгляду справи до суду не надано доказів завершення виконавчого провадження №59849213.

Позивач, вважаючи, що його права порушеними, звернувся до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.

Як передбачено положеннями ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Як передбачено приписами ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Як передбачено приписами п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно із положеннями ч.7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Приписами ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Під час розгляду справи судом зі змісту позовної заяви та наданих позивачем пояснень встановлено, що підставою для його подання в частині позовних вимог позивача про визнання незаконними та скасування всіх дій відповідача в межах виконавчого провадження №58191709 як таких, що проведені з порушенням законодавства і його прав як сторони виконавчого провадження, слугували обставини протиправного відкриття зазначеного виконавчого провадження, протиправності виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження, та винесення відповідачем постанови про арешт коштів в межах виконавчого провадження №58191709.

Проте, під час розгляду справи до суду не надано та судом самостійно в рамках офіційного з`ясування обставин у справі не встановлено доказів протиправності виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження №58191709.

Також, як встановлено під час розгляду справи, в рамках виконавчого провадження №58191709 державним виконавцем Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області не було накладено арешту на кошти позивача ОСОБА_1 , який є боржником.

При цьому, суд зазначає, що вказаний довід позивачем було самостійно визнано спростованим у поданій до суду відповіді на відзив.

Вказані обставини свідчать про необґрунтованість позовних вимог позивача в цій частині.

Стосовно позовних вимог позивача в частині визнання незаконними та скасування всіх дій відповідача за межами виконавчого провадження №58191709 як таких, що проведені з порушенням законодавства і його прав як сторони виконавчого провадження суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Під час розгляду справи зі змісту наданих позивачем пояснень судом встановлено, що порушення своїх прав позивач у даному випадку пов`язує із порушенням відповідачем норм діючого законодавства з огляду на відкриття провадження за виконавчим документом, який видано приватним нотаріусом протиправно.

Однак, як вже було вище зазначено судом до суду не надано доказів протиправності зазначеного виконавчого документу, а під час розгляду справи судом встановлено, що державним виконавцем постанову про відкриття виконавчого провадження №59848213 було винесено у відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження».

Суд зазначає, що матеріали справи свідчать, що зазначену постанову відповідачем було оформлено до направлення засобами поштового зв`язку за адресою, зазначеною у виконавчому написі №1414 від 18.09.2018 року, відповідно до супровідного листа від 20.08.2019 року.

Водночас, матеріали справи не містять доказів надсилання відповідачем зазначеної постанови позивачу рекомендованим поштовим відправленням, що передбачено положеннями ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», та свідчить про обґрунтованість позовних вимог позивача в цій частині.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Миронової М.В. стосовно не надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №59849213 від 20.08.2019 року ОСОБА_1 відповідно до положень ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» рекомендованим поштовим відправленням.

Водночас, суд зазначає, що вказане порушення відповідача не впливає на подальші дії державного виконавця в рамках виконавчого провадження ВП №59849213, зокрема, обставини винесення постанови про арешт коштів боржника від 14.11.2019 року з огляду на обставини того, що відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копія постанови про відкриття виконавчого провадження направляється рекомендованим поштовим відправленням, без надання строку на добровільне виконання постанови та за умови дотримання цих вимог, у день відкриття, чи не пізніше наступного дня (в залежності від обставин, визначених Законом) виконавець зобов`язаний винести постанову про накладення арешту на майно боржника, зокрема, за приписами статті 56 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, нормами Закону України «Про виконавче провадження» передбачено можливість накладення арешту на кошти боржника і одночасно із відкриттям виконавчого провадження.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.11.2019 року по справі №751/3157/19.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» в частині не доведення обставин сплати стягувачем авансового внеску у розмірі 2 відсотки суми, що підлягає сплаті, суд зазначає наступне.

Як передбачено приписами ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Однак, суд зазначає, що положення частини другої статті 26 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 2-р(II)/2019 від 15.05.2019 року.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що у даному випадку у стягувача, яким 20.08.2019 року було подано до відповідача заяву про відкриття виконавчого провадження, був відсутній обов`язок стосовно подання разом із заявою про відкриття виконавчого провадження квитанції про сплату авансового внеску.

Таким чином зазначені доводи позивача є необґрунтованими та не можуть бути враховані судом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 287, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (вул. Академічна, 20, Краматорськ, 84333) про визнання незаконними та скасування всіх дій – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Миронової М.В. стосовно не надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №59849213 від 20.08.2019 року ОСОБА_1 відповідно до положень ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» рекомендованим поштовим відправленням.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.