Рішення № 87198720, 24.01.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2328/19

24 січня 2020 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ з питань державної реєстрації Тернопільської РДА Тернопільської області про визнання вимоги недійсною,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ з питань державної реєстрації Тернопільської РДА Тернопільської області про визнання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-2917-54 на суму 15819,54 грн недійсною.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08.11.2018 відповідач виніс вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2917-54, якою зобов`язано позивача сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 15819,54 грн відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Винесена відповідачем зазначена вимога про сплату боргу позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки останній не відноситься до жодної з категорій осіб, які мають сплачувати єдиний внесок відповідно до статті 4 Закону № 2464-VI, так як постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.06.2011 у справі № 2-а/1970/1339/11 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , а тому відповідач безпідставно нарахував позивачу зазначену заборгованість зі сплати єдиного внеску.

Ухвалою суду від 15.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання.

Ухвалою суду від 19.11.2019 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ з питань державної реєстрації Тернопільської РДА Тернопільської області.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву від 24.01.2020, в якій просить розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи судом. Про причини неявки суд не повідомив. Водночас, представник відповідача у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що оскаржена вимога винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (арк. справи 24-28).

Також представник відповідача подала до суду клопотання, в якому просить допустити процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача - Головного управління ДФС у Тернопільській області на відповідача - Головне управління ДПС у Тернопільській області, мотивуючи тим, що Головне управління ДФС у Тернопільській області припинило свою діяльність шляхом реорганізації. Водночас, Головне управління ДПС у Тернопільській області є правонаступником Головного управління ДФС у Тернопільській області (арк. справи 69-70).

Зазначена третя особа в судове засідання також не з`явилася, подала до суду заяву, в якій просить розглянути дану справу без її участі.

Частиною першою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі - КАС) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, суд, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та розглянув дану справу в порядку письмового провадження відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Наказом Державної податкової служби України від 28.08.2019 № 36 "Про початок діяльності Державної податкової служби України" розпочато виконання Державною податковою службою України функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється.

Наказом Головного управління ДПС у Тернопільській області "Про початок діяльності Головного управління ДПС у Тернопільській області" від 29.08.2019 № 9 розпочато виконання останнім функцій і повноважень Головного управління ДФС у Тернопільській області, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.

Відповідно до частини першої статті 52 КАС у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що правонаступником прав та обов`язків Головного управління ДФС у Тернопільській області стало Головне управління ДПС у Тернопільській області, а тому клопотання представника Головного управління ДПС в Тернопільській області слід задовольнити та допустити процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача - Головного управління ДФС у Тернопільській області на відповідача - Головне управління ДПС у Тернопільській області.

Водночас, як підтверджується матеріалами справи, резолютивною частиною рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.06.2011 у справі № 2-а/1970/1339/11 (арк. справи 11):

- припинено підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- зобов`язано державного реєстратора провести дії, передбачені частинами третьою, п`ятою статті 49 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зазначена постанова суду набрала законної сили та копію якої направлено до державного реєстратора Тернопільської РДА для внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.

Однак, як підтверджується матеріалами справи, в тому числі з інформації, яка міститься в інформаційній системі АІС "Податковий блок" та з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, такий запис щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) внесений до ЄДРПОУ лише 04.12.2018 (арк. справи 31-34).

При цьому, сторони не надали, а суд не здобув доказів, які б підтверджували про повторну реєстрацію ОСОБА_1 як фізичної особи – підприємця після ухвалення постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.06.2011 у справі № 2-а/1970/1339/11.

08.11.2018 відповідач виніс вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2917-54, якою зобов`язано позивача сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 15819,54 грн відповідно до статті 25 Закону № 2464-VI, так як, станом на дату винесення оскарженої вимоги, згідно інформаційної системи АІС "Податковий блок" позивач перебував на обліку в контролюючого органу як платник податків та єдиного соціального внеску (арк. справи 10).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 5 Закону № 2464-VI взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Взяття на облік осіб, зазначених: в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей.

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою (абзац сьомий частини першої статті 5 Закону № 2464-VI).

Суд встановив, що резолютивною частиною постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.06.2011 у справі № 2-а/1970/1339/11 (арк. справи 11):

- припинено підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- зобов`язано державного реєстратора провести дії, передбачені частинами третьою, п`ятою статті 49 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зазначена постанова суду набрала законної сили та копію якої направлено до державного реєстратора Тернопільської РДА для внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 № 755-IV (Закон № 755-IV та стаття 49 Закону № 755-IV в редакції, які діяли на момент ухвалення та набрання законної сили зазначеної постанови суду) суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Державний реєстратор зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.

З дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем застосовуються обмеження, які встановлені законом, зокрема частиною восьмою статті 47 цього Закону.

За приписами частини восьмої статті 47 Закону № 755-IV (частина восьма статті 47 Закону № 755-IV в редакції, яка діяла на момент ухвалення постанови суду від 03.06.2011 у справі № 2-а/1970/1339/11) визначено, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису щодо рішення про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем забороняється проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, щодо якої прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС (частина перша в редакції, на момент ухвалення та набрання законної сили зазначеної постанови суду) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, враховуючи те, що зазначена постанова суду набрала законної сили, а також те, що копію такої постанови направлено до державного реєстратора, суд дійшов висновку, що відповідний державний реєстратор зобов`язаний був не пізніше наступного робочого дня з дати надходження зазначеної постанови суду внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність органів державної влади щодо належного виконання його функцій.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не є фізичною особою – підприємцем, як наслідок не відноситься до категорій осіб, які мають сплачувати єдиний внесок відповідно до статті 4 Закону № 2464-VI.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За приписами частини другої статті 77 КАС, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Така позиція узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Водночас, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Таким чином, враховуючи те, що зазначеною постановою суду припинено підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , а також те, що така постанова суду набрала законної сили, яка підлягає виконанню на всій території України, суд дійшов висновку, що позивач не відноситься до жодної з категорій осіб, які мають сплачувати єдиний внесок відповідно до статті 4 Закону № 2464-VI, а тому відповідач прийняв оскаржену вимогу не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас, при вирішенні спірних правовідносинах суд враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви N 23759/03 та N 37943/06), які, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягають застосуванню судами як джерела права.

Цими рішеннями встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З огляду на зазначене та з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства та вказаних рішень Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача, відповідно до статті 245 КАС, підлягають задоволенню шляхом:

- визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-2917-54 на суму 15819,54 грн.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ: 43142763) про визнання протиправною та скасування вимоги, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-2917-54 на суму 15819,54 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області судові витрати на суму 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп. сплаченого судового збору згідно квитанції № 0.0.1478010529.1 від 27.09.2019.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24.01.2020.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.