Рішення № 87198673, 28.01.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2020 року м. Рівне №460/3614/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі – відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2019 №Ф-23636-17 на суму 25835,26 грн.

Мотивуючи вимоги позову вказував про те, що вимога відповідача є протиправною, внаслідок неправильного розрахунку суми недоїмки та порушення відповідачем вимог законодавства при формуванні такої вимоги. Зокрема, зазначав, що вимога відповідача є протиправною, оскільки сформована та надіслана в період узгодження попередньої вимоги, у спірну вимогу включена сума недоїмки, яка була вже включена у попередню неузгоджену вимогу. спірна вимога є третьою вимогою в одному базовому звітному періоді, що не передбачено законодавством. На підставі викладеного, просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 26.11.2019 розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до поданого відзиву на позовну заяву від 17.12.2019, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. Зазначав на обґрунтування таких заперечень, що вимога про сплату боргу від 11.11.2019 №Ф-23636-17 є правомірною, оскільки за при виставленні вимоги про сплату боргу (недоїмки) вказується уся сума заборгованості, а не за окремий квартал, як вказував позивач у позові. Вказував на те, що позивачем неправильно трактується порядок збільшення суми боргу (недоїмки). Так, у п.3,4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень за формою згідно додатком 7 до цієї інструкції. З огляду на наведене, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач, не погоджуючись з аргументами відповідача, викладеними у відзиві, 19.12.2019 подав відповідь на відзив. Зазначив, що відповідачем не заперечено порушення встановлених Інструкцією приписів щодо строку формування вимоги, зазначеного в ній розміру та періоду, за який недоїмка обраховується, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Крім того, вказував, що відповідачем не спростовано протиправність оскаржуваної вимоги, звертав увагу на недостовірність даних, що містяться в долучених копіях витягів ІКП позивача у період з 01.01.2018 по 31.12.2018 та у період з 01.01.2019 по 31.12.2019 щодо судових рішень по справі 460/2049/19 та 460/3614/19. Тому, враховуючи, що відповідачем не дотримано критеріїв законності та пропорційності при формування спірної вимоги, просив позовні вимоги задовольнити.

Повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами у справі, що з 29.01.2015 ОСОБА_1 здійснює адвокатську діяльність як самозайнята особа.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 у справі №460/1256/19, яке набрало законної сили 31.08.2019 (згідно відомостей, які містить Єдиний державний реєстр судових рішень), позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги відповідача від 13.05.2019 № Ф-23636-17 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 21030,90 грн. задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Рівненській області № Ф-23636-17 від 13 травня 2019 року в частині сплати боргу (недоїмки) в сумі 704 (сімсот чотири) гривні. В задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Рівненській області № Ф-23636-17 від 13 травня 2019 року в частині сплати боргу (недоїмки) в сумі 20326,90 грн (двадцять тисяч триста двадцять шість гривень 90 копійок) відмовлено.

09.08.2019 Головним управлінням ДФС у Рівненській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23636-17 зі сплати єдиного внеску на суму 23785,08 грн., яка була надіслана та вручена позивачеві 14.08.2019.

Не погоджуючись з вказаною вимогою контролюючого органу та вважаючи її протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 у справі №460/3094/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №Ф-23636-17 на суму 21 030,90 грн. У задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №Ф-23636-17 на суму 2754,18 грн. - відмовлено.

Вказане рішення по справі №460/1256/19 законної сили не набрало.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Пунктом 2 статті 1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема:

- роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі – Закон №5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з вимогами ч.1, 2 ст.13 Закону №5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності (абз.1).

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб (абз.2).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 здійснює адвокатську діяльність індивідуально з 29.01.2015, свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю у період з 29.01.2015 по даний час не зупинялося, при цьому він не зареєстрований як фізична особа-підприємець та з 04.02.2017 не працює як найманий працівник в будь-якому підприємстві, а тому в розумінні чинного законодавства позивач є особою, яка провадять незалежну професійну діяльність (адвокатську діяльність) та, відповідно, є платником єдиного внеску.

Вказана обставина в межах даного спору не оспорюється. Суть даного публічно-правового спору фактично зводиться до перевірки розміру недоїмки зі сплати єдиного внеску та періоду його нарахування, що зазначені у вимозі від 11.11.2019 №Ф-23636-17.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI).

Отже, обов`язок своєчасного нарахування та сплати єдиного внеску Законом №2464-VI покладено на платника такого внеску, а не на контролюючий орган.

Відповідно до положень ч.1 ст.7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній на момент виникнення недоїмки), єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Водночас, абз.2 п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI передбачено, що у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п.5 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI).

Разом з тим, з 01.01.2018 Законом України від 03.10.2017 за №2148-VIII внесено зміни до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI щодо звітного періоду змінивши його з року на квартал.

Таким чином, як до 01.01.2018, так і після, Законом №2464-VI на платника єдиного внеску, який перебуває на загальній системі оподаткування, покладено обов`язок визначення та сплати єдиного внеску не залежно від того, отримано ним дохід у звітному періоді, чи ні.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 1 Розділу 1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі – Інструкція №449) встановлено, що дана Інструкція визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

Згідно з п.3 Розділу ІІІ Інструкції № 449 для платників, зазначених у підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону в розмірі 22 відсотків на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

При цьому, відповідно до абз.2 п.2 розділу IV Інструкції №449, у разі виявлення органом доходів у зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VIІ цієї Інструкції.

У відповідності до вимог п.3, 4 Розділу VI органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника – юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника – фізичної особи).

Згідно з абз.3 ч.8 ст.9 Закону №2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Частиною 12 статті 9 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

З аналізу наведених вище положень слідує, що платник єдиного внеску, який перебуває на загальній системі оподаткування, має обов`язок зі сплати єдиного внеску, яка сплачується щоквартально, з терміном сплати до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. ???

У разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.

Періодами для обрахування недоїмки та формування вимог, у випадку виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованої та/або не сплаченої на кінець календарного місяця суми єдиного внеску, є попередній квартал відповідного року.

З інтегрованої картки платника податків судом встановлено, що станом на дату формування вимоги від 11.11.2019 №Ф-23636-17, у позивача наявна заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на суму 25835,26 грн.

Згідно з даними інтегрованої картки платника податків у періоді 01.01.2018 – 31.12.2018, 01.01.2019 – 06.12.2019 станом на 21.10.2019 позивачеві нараховано недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 2754,18 грн. При цьому, станом на 19.04.2019 контролюючим органом збільшено недоїмку до 21030,90 грн. Станом на 06.12.2019 загальна сума заборгованості становила 25835,26 грн.

Оспорювана в межах даного адміністративного позову вимога сформована 11.11.2019 на суму 25835,26 грн., тобто на 2050,18 грн. більше, ніж зазначено у вимозі від 09.08.2019 №Ф-23636-17 та за виключенням 704 грн згідно рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 у справі №460/1256/19, яке набрало законної сили 31.08.2019.

Разом з тим, як встановлено судом, сума недоїмки у розмірі 21030,90 грн., визначена вимогою про сплату боргу від 13.05.2019 №Ф23636-19 була оскаржена позивачем до суду.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 у справі №460/1256/19, яке набрало законної сили, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги відповідача від 13.05.2019 № Ф-23636-17 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 21030,90 грн. задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Рівненській області № Ф-23636-17 від 13 травня 2019 року в частині сплати боргу (недоїмки) в сумі 704 (сімсот чотири) гривні. В задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Рівненській області № Ф-23636-17 від 13 травня 2019 року в частині сплати боргу (недоїмки) в сумі 20326,90грн (двадцять тисяч триста двадцять шість гривень 90 копійок) відмовлено.

Вказане рішення суду у встановленому законом порядку оскаржене не було, а тому набрало законної сили – 31.08.2019.

Крім того, Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 у справі №460/2094/19, яке не набрало законної сили у зв`язку з його оскарженням контролюючим органом, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №Ф-23636-17 на суму 21 030,90 грн. У задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №Ф-23636-17 на суму 2754,18 грн. - відмовлено.

Тобто, станом на час формування оскаржуваної вимоги від 11.11.2019 №Ф-23636-17 рішення суду, в межах якого оскаржувалась сума недоїмки, включена до такої спірної вимоги, законної сили не набрало.

Відповідно до вимог ч.4 ст.25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

У разі несплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової і митної політики, інформує про це платників єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Абзацом 6 пункту 2 розділу 1 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 (далі – Порядок №422) встановлено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Згідно з п.1 глави 4 Розділу V Порядку №422 працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження органу ДФС, до компетенції яких належать розгляд скарг при проведенні процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах при проведенні процедури судового оскарження прийнятих податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем забезпечують внесення даних до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати КПР.

У відповідності з вимогами пп.4 п.2 глави 4 Розділу V Порядку №422 в ІКП відображається інформація з рішення суду, прийнятого по суті.

Статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) ("Скасовується в судовому порядку"/ "Вручено, судовий розгляд"/"Анульовано").

У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на "Скасовується в судовому порядку"/"Вручено, судовий розгляд"/"Анульовано" при частковому скасуванні.

При частковому скасуванні формується нове повідомлення-рішення/рішення/вимога та/або рішення щодо єдиного внеску на суму, що залишилась.

Тобто, підставою для направлення платникові вимоги про наявність боргу (недоїмки) є наявність у платника узгоджених грошових зобов`язань з єдиного внеску, не сплачених до бюджету у встановлений законом строк.

Рішенням суду, що набрало законної сили 31.08.2019, частково визнано протиправною та скасовано суму заборгованості ОСОБА_1 з єдиного внеску за вимогою від 13.05.2019 № Ф-23636-17.

Проте рішення суду від 30.10.2019 законної сили не набрало

При цьому, формування та направлення контролюючим органом платнику податків нової вимоги про сплату боргу, під час процедури оскарження ним попередньої вимоги, чинним законодавством не передбачено.

Отже, відповідач не мав права формувати та направити позивачеві нову вимогу про сплату недоїмки на узгоджену суму єдиного внеску, що залишилась після часткового скасування попередніх вимог Головного управління ДФС у Рівненській області.

У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено процедуру формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 11.11.2019 на суму 25835,26 грн..

Згідно з ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних.

Відповідно до ч.1 та 3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією від 25.11.2019 №105, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.3).

Відтак, враховуючи повне задоволення позовних вимог, судові витрати позивача у вигляді сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню на його користь в сумі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частиною 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому, ч.ч.1,2 ст.134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Поряд з цим, ч.3 ст. 134 КАС України регламентовано, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги №4ас від 14.11.2019; акт приймання-передачі послуг до договору №4ас від 23.12.2019 про надання правничої допомоги, посвідчена копія прибуткового касового ордеру №1 від 23.12.2019 та посвідчена копія квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 23.12.2019.

При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Як зазначено в абз.268 Рішення Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04): "Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" [ВП], заява N34884/97, п.30, ECHR 1999-V)".

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 справа № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачем подано до суду належні і допустимі докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу. Розмір понесених витрат позивачем є обґрунтованим та співмірним з предметом спору, а відповідач в свою чергу не заперечив щодо розміру заявлених судових витрат.

З огляду на викладене, з урахуванням складності справи та наданих представником позивача доказів понесення витрат на правничу допомогу, суд вважає цілком обґрунтованою вартість послуг адвоката, які є співмірними з наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 14.11.2019 №4ас у сумі 5664,60 грн.

Таким чином, з урахуванням положень ст.139 КАС України, суд присуджує на користь позивача судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6433 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 43142449) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2019 №Ф-23636-17 на суму 25835,26 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, Головного управління ДПС у Рівненській області, судові витрати у сумі 6433 (шість тисяч чотириста тридцять три) грн (768,40грн - судовий збір, 5664,60 грн - витрати на професійну правничу допомогу).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 28 січня 2020 року.

Суддя Махаринець Д.Є.