Рішення № 87198561, 20.01.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4636/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Козак А.К.

позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – Мисюра О.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги:

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2019 № 0017415533, яким до позивача застосований штраф у сумі 3520 грн.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

27 листопада 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 вказано про безпідставність донарахування йому контролюючим органом суми штрафу у розмірі 3 520 грн за несвоєчасну сплату авансових внесків єдиного податку по граничних термінах 20.02.2017, 20.03.2017, 20.04.2017, 20.05.2017, 20.06.2017, 20.07.2017, 20.08.2017, 20.08.201, 20.08.2017, 20.09.2017, 20.10.2017, 20.11.2017, 20.12.2017 на загальну суму 7 040 грн, чим порушено пункт 295.1 статті 295 Податкового кодексу України.

Аргументуючи протиправність донарахованої суми штрафу, позивач зазначив, що протягом 2017 року ним сплачувався належним чином єдиний податок відповідно до вимог рішення 20 сесії 7 скликання Миргородської міської ради Полтавської області. Так, відповідно вказаного рішення, ФОП ОСОБА_1 як платник єдиного податку другої групи сплачував єдиний податок протягом усього 2017 року з дотриманням належних строків у розмірі 10% від мінімальної заробітної плати, що діяла станом на 01 січня відповідного року для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють свою діяльність на території м.Миргород. Обов`язку сплачувати єдиний податок в інших розмірах у нього не було.

З огляду на викладене, додавши до матеріалів адміністративного позову копії квитанції про сплату єдиного податку у 2017 році, позивач стверджував про відсутність у нього боргу зі сплати єдиного податку за вказаний період.

Також, на думку позивача, відповідачем під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення порушені строки його винесення, передбачені пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України.

Не погодившись із позовними вимогами ФОП ОСОБА_1 , ГУ ДПС у Полтавській області надало до суду відзив на позовну заяву /а.с. 58/.

У відзиві на позов, зокрема, зазначено, що в ході камеральної перевірки встановлена по граничних термінах 20.02.2017, 20.03.2017, 20.04.2017, 20.05.2017, 20.06.2017, 20.07.2017, 20.08.2017, 20.08.201, 20.08.2017, 20.09.2017, 20.10.2017, 20.11.2017, 20.12.2017 сплата єдиного податку не у повному обсязі. Платником сплачувався єдиний податок у розмірі 320 грн (10% від мінімальної заробітної плати, що діяла станом на 01 січня відповідного року), в той час як необхідно було сплачувати 640 грн єдиного податку (20% від мінімальної заробітної плати, що діяла станом на 01 січня відповідного року).

Вказано, що ставка єдиного податку у розмірі 20% від мінімальної заробітної плати, яку повинен був сплачувати позивач у 2017 році, обумовлена вимогами пункту 293.7 статті 293 Податкового кодексу України, оскільки позивач у спірний період був фізичною особою-підприємцем 2 групи платників податку, який здійснював провадження господарської діяльності на всій території України.

Твердження позивача про поширення на нього пункту рішення 20 сесії 7 скликання Миргородської міської ради Полтавської області, яким передбачено сплату єдиного податку у розмірі 10% від мінімальної заробітної плати для підприємців, що здійснюють свою діяльність на території м.Миргород, відповідач спростовував тим, що ФОП ОСОБА_1 при постановці на податковий облік вказав у відповідній заяві місцем ведення своєї діяльності територію України. В подальшому змін до цієї заяви чи в інші відомості податкового обліку не вніс.

У зв`язку з вищевикладеним, податкове повідомлення-рішення № 0017415533 від 12 листопада 2019 року, яким нарахована сума штрафу у розмірі 3 520 грн за несвоєчасну сплату авансових внесків з єдиного податку на суму 7 040 грн, відповідач вважав правомірним.

У судове засідання 23 грудня 2019 року позивачем надана відповідь на відзив /а.с. 72-74/, у якій ним додатково акцентовано увагу суду на тому, що ФОП ОСОБА_1 не здійснював підприємницької діяльності на всій території України, він займався нею в межах м. Миргород. Отже він не відповідає ознакам платника єдиного внеску, який відповідно до вимог пункту 293.7 статті 293 Податкового кодексу України має сплачувати максимальний розмір єдиного податку, встановленого цією статтею для відповідної групи таких платників єдиного податку – 20% розміру мінімальної заробітної плати.

У відповіді на відзив повторно вказано на порушення відповідачем строків винесення податкового повідомлення-рішення.

У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

21 жовтня 2019 року на підставі підпункту 191.1.1 пункту 19 1 статті 19, підпункту 20.1.4, підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 та підпункту 75.1.1 пункту 75.5 статті Податкового кодексу України посадовою особою Миргородського управління Головного управління ДПС у Полтавській області у приміщенні Миргородського управління ГУ ДПС у Полтавській області проведено камеральну перевірку з питання дотримання своєчасності сплати авансового внеску єдиного податку по граничних термінах 20.02.2017, 20.03.2017, 20.04.2017, 20.05.2017, 20.06.2017, 20.07.2017, 20.08.2017, 20.08.201, 20.08.2017, 20.09.2017, 20.10.2017, 20.11.2017, 20.12.2017.

За результатами перевірки складено акт від 21 жовтня 2019 року № 25772/16-31-55-33/2842109090 /а.с. 11-12/ (надалі - акт), в якому відображено порушення пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України, а саме: порушення ФОП ОСОБА_1 термінів сплати авансового внеску єдиного податку по граничних термінах 20.02.2017, 20.03.2017, 20.04.2017, 20.05.2017, 20.06.2017, 20.07.2017, 20.08.2017, 20.08.201, 20.08.2017, 20.09.2017, 20.10.2017, 20.11.2017, 20.12.2017 на загальну суму 7 040 грн.

Не погодившись із зазначеним актом, позивач 30 жовтня 2019 року подав до Миргородського управління ГУ ДПС у Полтавській області заперечення до акту /а.с. 15/, за результатом розгляду якого відповідачем надана відповідь «Про розгляд заперечення» від 08 листопада 2019 року № ФОП/М1431/16-31-55-33 /а.с. 96/, зі змісту якої вбачається, що висновки акта перевірки від 21 жовтня 2019 року № 25772/16-31-55-33/2842109090 /а.с. 11-12/ залишені без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесене наступне податкове повідомлення-рішення:

- № 0017415533 від 12 листопада 2019 року, яким зобов`язано сплатити штраф за затримку сплати фізичною особою-підприємцем авансових внесківз єдиного податку в сумі 7040 грн у розмірі 50% - 3 520 грн /а.с. 60/.

Позивач не погодився з цим податковим повідомленням-рішенням, у зв`язку з чим оскаржив його до суду.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Пунктом 76.1 статті 76 Податкового кодексу України передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Відповідно до пункту 76.3 статті 76 цього кодексу, камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

Підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу передбачено, що до другої групи платників єдиного податку відносяться - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Відповідно до статті 10 Податкового кодексу України, єдиний податок є місцевим податком.

Пунктом 10.2-1 статті 10 Податкового кодексу України встановлено, що місцеві ради установлюють єдиний податок та податок на майно.

Згідно з пунктом 293.1 статті 293 Податкового кодексу України, ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Відповідно до пункту 293.7 статті 293 Податкового кодексу України, у разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений цією статтею для відповідної групи таких платників єдиного податку.

Пунктом 293.2 статті 293.2 Податкового кодексу України передбачено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: зокрема, для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з пунктом 295.1. статті 295 Податкового кодексу України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Відповідно до пункту 122.1 статті 122 Податкового кодексу України, несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеного підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків з єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Висновки щодо правозастосування

Щодо твердження позивача про порушення податковим органом строку для прийняття податкового повідомлення-рішення, який дорівнює трьом робочим дням, наступним за днем розгляду заперечень до акту перевірки, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 30 жовтня 2019 року подав до Миргородського управління ГУ ДПС у Полтавській області заперечення до акту перевірки від 21 жовтня 2019 року.

За результатом розгляду таких заперечень відповідачем надана відповідь «Про розгляд заперечення» від 08 листопада 2019 року № ФОП/М1431/16-31-55-33, якою висновки акта перевірки від 21 жовтня 2019 року № 25772/16-31-55-33/2842109090 залишені без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесене наступне податкове повідомлення-рішення № 0017415533 від 12 листопада 2019 року, яким нараховано штраф за затримку сплати фізичною особою-підприємцем авансових внесків єдиного податку в сумі 3 520 грн.

Отже, враховуючи те, що податкове повідомлення-рішення відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, мало бути прийняте протягом трьох робочих днів від 08 листопада 2019 року, зважаючи на вихідні дні (9 та 10 листопада 2019 року), податковий орган дотримався встановлених строків для його прийняття та склав його 12 листопада 2019 року.

Досліджуючи встановлені контролюючим органом порушення податкового законодавства, що стали підставою для винесення оскаржуваного рішення, суд прийшов до таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням 20 сесії сьомого скликання Миргородської міської ради Полтавської області від 26 січня 2017 року № 5 "Про затвердження в новій редакції Положення про єдиний податок" затверджені ставки єдиного податку для суб`єктів господарської діяльності - фізичних осіб, які здійснюють діяльність у м. Миргород /а.с. 28-37/.

Відповідно до вказаного рішення, для суб`єктів господарської діяльності - фізичних осіб, основним видом діяльності яких за КВЕД є 62.09 - інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем, встановлена ставка єдиного податку для платника другої групи у розмірі 10 % від мінімальної заробітної плати, що діяла станом на 01 січня відповідного року.

Оскільки позивач здійснював у 2017 році саме цей вид діяльності, перебуваючи на податковому обліку як платник єдиного податку другої групи, він сплачував протягом відповідного строку єдиний податок саме у розмірі, встановленому рішенням 20 сесії сьомого скликання Миргородської міської ради Полтавської області від 26 січня 2017 року №5: у розмірі 10 % від мінімальної заробітної плати, що діяла станом на 01 січня відповідного року.

На підтвердження сплати єдиного податку у цьому розмірі і в межах граничних строків, передбачених податковим законодавством, позивачем надані копії квитанцій /а.с. 42-52/.

Однак на думку контролюючого органу, ФОП ОСОБА_1 єдиний податок у 2017 році сплачувався не у повному обсязі, оскільки, він як фізична особа - підприємець, що здійснює підприємницьку діяльність на всій території України, перебуваючи на 2 групи платника єдиного податку, відповідно до пункту 4.7 рішення 20 сесії сьомого скликання Миргородської міської ради Полтавської області від 26 січня 2017 року № 5 та пункту 293.2 статті 293.2 Податкового кодексу України мав сплачувати максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений для відповідної групи таких платників - 20 % від мінімальної заробітної плати, що діяла станом на 01 січня відповідного року.

Податковий орган, стверджуючи про здійснення позивачем підприємницької діяльності на всій території України, посилався на заяву ОСОБА_1 /а.с. 66/ про застосування спрощеної системи оподаткування від 03.12.2015, відповідно до пункту 7 якої в якості місця провадження господарської діяльності зазначена "територія України".

В судовому засіданні позивач наполягав на безпідставності вказаного аргументу контролюючого органу, оскільки підприємницькою діяльність він займався виключно на території м. Мирогород в орендованій відповідно до договору від 01 грудня 2016 року /а.с. 23-25/ у ПП ОСОБА_2 частині приміщень загальною площею 11,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (другий поверх).

Ту обставину, що в заяві про застосування спрощеної системи оподаткування від 03.12.2015 в якості місця провадження господарської діяльності зазначена - "територія України", він пояснював тим, що станом на 2015 рік, коли ця заява заповнювалася, податкове законодавство не передбачало залежності ставки податку від території провадження. Тому "територія України" ним у заяві була вказана без мети визначення ставки податку. У подальшому після зміни законодавства в нього були відсутні передбачені законом підстави заново подавати заяву про взяття на податковий облік як платника єдиного податку та вказувати зміни про територію провадження господарської діяльності.

Суд виходить з того, що матеріалами справи дійсно підтверджується ведення ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності тільки на території м.Миргород Полтавської області.

Зворотного відповідачем під час судового розгляду не було доведено: не було надано жодних доказів, які б свідчили про здійснення позивачем підприємницької діяльності за межами м.Миргород.

Доказом здійснення підприємницької діяльності за межами м.Мигород заява ОСОБА_1 про взяття на облік платником єдиного податку від 03.12.2015 року не є. Суд погоджується з позивачем щодо того, що зазначення в цій заяві місця провадження підприємницької діяльності "територія України" не є доказом того, що підприємець дійсно вів діяльність на всій території країни.

Також суд погоджується, що зазначення цих відомостей у 2015 році не може впливати на вибір ставки єдиного податку, адже правила застосування цих ставок в залежності від території здійснення господарської діяльності набрали чинності вже після подання цієї заяви: 24 грудня 2015 року.

Дійсно, відповідно до статті 295.2 Податкового кодексу України, нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Але нормативно-правовий акт органу місцевого самоврядування, який надав позивачу право застосовувати ставку 10% за умови здійснення підприємницької діяльності на території м.Миргород був прийнятий 26 січня 2017 року, тобто пізніше за часом, аніж написана була заява про застосування спрощеної системи оподаткування.

Тому суд вважає, що при обранні ставки податку платник вірно виходив з чинного рішення органу місцевого самоврядування та фактичного місця провадження ним підприємницької діяльності.

Таким чином, враховуючи, що позивач як фізична особа-підприємець, протягом 2017 року відносився до другої групи платників єдиного податку і здійснював свою діяльність виключно в межах території однієї міської ради, відповідно до Положення про єдиний податок, затвердженого рішенням 20 сесії сьомого скликання Миргородської міської ради Полтавської області від 26 січня 2017 року № 5, ставка єдиного податку, яка підлягала сплаті ФОП ОСОБА_1 , дорівнювала 10 % від мінімальної заробітної плати, що діяла станом на 01 січня відповідного року, тобто 320 грн - щомісяця.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач по граничних термінах сплати 20.02.2017, 20.03.2017, 20.04.2017, 20.05.2017, 20.06.2017, 20.07.2017, 20.08.2017, 20.08.201, 20.08.2017, 20.09.2017, 20.10.2017, 20.11.2017, 20.12.2017 своєчасно і в повному обсязі сплачував авансові внески єдиного податку.

Отже, під час судового розгляду спростовані висновки контролюючого органу про порушення позивачем пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України, внаслідок чого безпідставно нараховані штрафні санкції податковим повідомленням - рішенням від 12 листопада 2019 року № 001741553.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов`язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення покладено на контролюючий орган.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відтак, податкове повідомлення - рішення від 12 листопада 2019 року № 001741553 є протиправним та підлягає скасуванню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 769 грн і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сума судових витрат зі сплати судового збору, яка підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області, складає 769 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул.Європейська 4 м.Полтава ЄДРПОУ 43142831) - задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення №0017415533 від 12 листопада 2019 року - визнати протиправним та скасувати.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області витрати зі сплати судового збору у загальній сумі 769,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27 січня 2020 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков