Рішення № 87198359, 27.01.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2020 р. № 400/1775/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув у спрощеному провадженні в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. 8 Березня, 107,Миколаїв,54020

треті особи:1. Державний реєстратор Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Іноземцева Юлія Анатоліївна, вул. Бульварно - Кудрявська, 4,Київ 53,04053 2. Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20,Миколаїв,54001

про:визнання протиправним та скасування наказу від 14.05.2019 р. №267/05 та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (надалі - відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Іноземцевої Юлією Анатоліївною (надалі - третя особа 1) та Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (надалі - третя особа 2) про визнання протиправним та скасування наказу Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 14.05.2019 року № 267/05 "Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 17.04.2019 року б/н та зобов`язання Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області прийняти рішення про внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Іноземцевою Юлією Анатоліївною шляхом скасування запису про реєстрацію права власності № 29228421 за ОСОБА_1 , який було внесено на підставі Рішення про скасування права власності за № 44377533 від 03.12.2018 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем без додержання вимог Порядку № 1141 та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою від 27.06.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/1775/19 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

13.07.2019 року від відповідача до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що Головним територіальним управлінням юстиції у Миколаївській області 14 травня 2019 року було прийнято мотивоване рішення у формі наказу №267/05 про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 17.04.2019 року № б/н щодо внесення змін та виправлення помилки, у зв`язку з тим, що державним реєстратором Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Іноземцевої Ю.А. відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відповідно до норм законодавства. Крім того, зазначив, що розгляд питання щодо скасування запису про проведену державну реєстрацію прав не належить до компетенції Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, про що скаржника було повідомлено листом Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 15.05.2019 №3-516/3/3.3-23.

25.07.2019 року від Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надійшли заперечення на позовну заяву, в якому третя особа просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, третя особа посилається на те, що державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Іноземцевою Ю.А., було розглянуто заяву про скасування запису Державного реєстру прав без порушення вимог чинного законодавства.

07.08.2019 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від представника позивача, представника відповідача та представника Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Суд клопотання представників сторін задовольнив та ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

03 травня 2006 року ОСОБА_1 отримала в дар за Договором дарування, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Захаренко І.В.за № 1122 нерухоме майно, а саме, нежитлові приміщення магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Інформація до Державного реєстру прав була внесена на підставі Дублікату Договору дарування 23.03.2009 року за № 1122.

24.09.2007 року рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва по справі № 2 - 4820/2007 право власності на зазначений об`єкт нерухомого майна перейшло до ОСОБА_2 та було зареєстровано державним реєстратором Рябець Є.О. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.07.2014 року, номер запису про право власності 62672268.

03.12.2015 року, вищезазначене судове рішення було скасоване Апеляційним судом Миколаївської області по справі № 2-4820/2007.

03.12.2015 року Акціонерним товариством "СБЕРБАНК" - стороною по договору іпотеки на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 подано заяву про скасування запису.

03.12.2018 року відомості про скасування права власності на зазначений об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_2 були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення Апеляційного суду Миколаївської області по справі № 2-4820/2007, згідно рішення державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Іноземцевою Ю.А. про скасування права власності за № 44377533.

Того ж дня, державним реєстратором Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Іноземцевою Ю.А. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис за № 29228421 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, а саме, нежитлові приміщення магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Не погодившись з такими діями державного реєстратора позивач звернулась до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області зі скаргою від 17.04.2019 року щодо внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Іноземцевою Юлією Анатоліївною шляхом скасування запису про реєстрацію права власності № 29228421 щодо об`єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень магазину, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, за результатами розгляду скарги позивача, відповідачем прийнято наказ №267/05 від 14.05.2019 року "Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 17.04.2019 року № б/н щодо внесення змін та виправлення помилки, у зв`язку з тим, що державним реєстратором Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Іноземцевою Ю.А. відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відповідно до норм законодавства, а розгляд питання щодо скасування запису про проведену державну реєстрацію прав не належить до компетенції Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Позивач, вважаючи, що спірний наказ прийнято відповідачем з порушенням вимог законодавства, чим порушено його права, звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (скорочено - Закон), «Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації», «Положенням про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації», затв. Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 за № 37/5 (далі - Положення), та іншими нормативно-правовими актами, виданими на їх виконання.

Щодо прийняття оскаржуваного Наказу № 267/05 від 14.05.2019 року, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За п.п. 1, 2 «Положення про Міністерство юстиції України», затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року № 228, Міністерство юстиції України (Мін`юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мін`юст у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно пп. 8310 п. 4 «Положення про Міністерство юстиції України», Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань розглядає відповідно до закону скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Мін`юсту та приймає обов`язкові до виконання рішення.

Мін`юст у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням (п. 10 наведеного Положення).

Зважаючи на приписи «Положення про Міністерство юстиції України», слід зауважити, що МЮ України розглядає відповідно до закону скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Мін`юсту та приймає обов`язкові до виконання, у формі наказу, рішення, чим, як центральний орган виконавчої влади, який наділений публічно-владними управлінськими функціями на підставі законодавства, здійснює реалізацію своєї компетенції в рамках процедури розгляду відповідних скарг, яка (процедура) включає в себе розгляд скарг та прийняття обов`язкових до виконання рішень.

Пунктом 13 означеного Положення встановлено, що для розгляду наукових рекомендацій та проведення фахових консультацій з основних питань діяльності у Мін`юсті можуть утворюватися інші постійні або тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи. Рішення про утворення чи ліквідацію колегії, інших постійних або тимчасових консультативних, дорадчих органів, їх кількісний та персональний склад, положення про них затверджуються Міністром.

Так, наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 за № 37/5 затверджено «Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації», в силу пп. 1-3 р. І якого, Положення визначає порядок створення, організаційні та процедурні засади діяльності Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, а також права та обов`язки її членів. Комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «;Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації. Комісія у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, цим Положенням та іншими актами законодавства.

Поряд з цим, постановою № 1128 від 25.12.2015 Кабінету Міністрів України затверджено «Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації», в п. 2 якого визначено, що для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

Формою роботи комісії є засідання, які проводяться у разі потреби. Дату, час і місце проведення засідання комісії визначає її Голова. Рішення комісії оформляються висновком, який підписується Головою комісії, секретарем та членами комісії, що брали участь у засіданні комісії. Організаційне забезпечення діяльності комісії, підготовку матеріалів для розгляду комісією, а також підготовку на основі протоколу засідання комісії проекту висновку комісії та проекту наказу Міністерства юстиції України здійснює Департамент державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України (пп. 1, 8, 9 р. ІІІ Положення).

За результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу. Висновок комісії, на підставі якого суб`єктом розгляду скарги приймається рішення про задоволення скарги, обов`язково містить інформацію про те, що: 1) рішення, дії або бездіяльність суб`єкта оскарження не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації; 2) скарга підлягає задоволенню в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням у якій частині) шляхом прийняття суб`єктом розгляду скарги рішень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пунктом 2 частини шостої статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (п.п. 12, 14 Порядку).

Таким чином, діяльність комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, яка забезпечує розгляд скарг суб`єктом розгляду скарги - Мін`юстом та його територіальними органами, включає надання висновку, на підставі якого останніми приймається мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, являє собою невід`ємну частину процедури розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, а тому, як прийнятий комісією висновок, так і прийняте на його підставі суб`єктом розгляду скарги рішення у формі наказу, мають відповідати критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, якою передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, для встановлення обставин протиправності спірного наказу, необхідним є перевірка судом висновку та Наказу на відповідність критеріям, що встановлені в ч. 2 ст. 2 КАС України.

В контексті нормативного регулювання спірних правовідносин, суд акцентує увагу на такому.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Вказаний нормативно-правовий акт, поряд з правовим регулюванням питань, наприклад, системи органів та суб`єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, до яких, між іншим, відносяться: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб`єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно, регулює питання порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.

Так, за ч. 1 ст. 37 Закону, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги:

1) на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора;

2) на дії або бездіяльність суб`єктів державної реєстрації прав.

Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган (ч. 2 ст. 37 Закону).

Наведені приписи ст. 37 Закону визначають компетенцію Міністерства юстиції України та територіальних органів Міністерства юстиції України щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав.

За ч. 3 ст. 37 Закону, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Виходячи з положення частини третьої статті 37 Закону, визначеним є строк, протягом якого рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів, зокрема впродовж 60 календарних днів з дня а) прийняття рішення, що оскаржується, або б) з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 37 Закону, днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги. Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (п.п. 1, 2 ч. 6 ст. 37 Закону).

Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства (ч. 8 ст. 37 Закону).

З правових конструкцій ч.ч. 3, 5, 6, 8 ст. 37 Закону випливає, що протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа, дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю, до суб`єкта розгляду скарги, особою, яка вважає, що її права порушено, може бути подано скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України. При цьому, окрім дотримання суб`єктом подачі скарги вимог щодо змісту/оформлення скарги, скаржником повинно бути дотримано вимоги Закону щодо строків подання скарги, що, в свою чергу, впливає на прийняття Міністерством юстиції України та його територіальними органами мотивованого рішення про відмову у задоволенні скарги або задоволення (повне чи часткове) скарги.

Частина дев`ята статті 37 Закону встановлює, що порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, «Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації» визначається процедура розгляду відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами.

Для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом (п. 2 Порядку).

Розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено, що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов`язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та / або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд. Така скарга у день її надходження реєструється суб`єктом розгляду скарги відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах (п. 3 Порядку).

З огляду на приписи п. 3 Порядку, слід вказати, що вимоги ст. 37 Закону, яких має дотримуватися скаржник при поданні скарги, знаходять своє відображення у означеному п. 3 Порядку.

В частині питання перевірки Комісією обставин скарги від 17.04.2019 року, суд зазначає наступне.

Як вже було установлено судом, 03 травня 2006 року ОСОБА_1 отримала в дар за Договором дарування, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Захаренко І.В.за № 1122 нерухоме майно, а саме, нежитлові приміщення магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Інформація до Державного реєстру прав була внесена на підставі Дублікату Договору дарування 23.03.2009 року за № 1122.

24.09.2007 року рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва по справі № 2 - 4820/2007 право власності на зазначений об`єкт нерухомого майна перейшло до ОСОБА_2 та було зареєстровано державним реєстратором Рябець Є.О. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.07.2014 року, номер запису про право власності 62672268.

03.12.2015 року, вищезазначене судове рішення було скасоване Апеляційним судом Миколаївської області по справі № 2-4820/2007.

03.12.2015 року Акціонерним товариством "СБЕРБАНК" - стороною по договору іпотеки на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 подано заяву про скасування запису.

До заяви було додано рішення Апеляційного суду Миколаївської області по справі № 2-4820/2007 від 03.12.2015 року.

Процедура скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснюється із дотриманням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон), Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, а також щодо технічної можливості скасування запису - Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Виходячи із вимог Закону, однією із підстав скасування державної реєстрації права власності, обтяження та іншого речового права (далі - державна реєстрація прав) є рішення суду, яке набрало законної сили.

Так, згідно статті 26 Закону передбачено, що запис про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень держаними реєстраторами вноситься до Державного реєстру прав у разі скасування на підставі рішення суду:

- рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

- скасування записів про проведену державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Крім цього, вказаною нормою Закону визначено, що у разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав державним реєстратором вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Частиною 5 статті 26 Закону встановлено, що внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються в порядку, передбаченому для державної реєстрації прав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 2 Закону заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Звертаємо увагу, що пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону встановлено, що іншим правонабувачем є орендар, суб`єкт іншого права, похідного від прав власності, іпотекодержатель, спадкоємець (у разі оформлення спадщини, до складу якої входять речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації згідно Закону).

Так, для внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав або нотаріусу, заяву та рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої статтею 311 Закону, а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії, реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника.

Судом встановлено, що заяву про скасування запису подано заінтересованою особою - уповноваженою особою Акціонерного Товариства "СБЕРБАНК" Мельниковим О.В., що являється апелянтом згідно поданого для реєстрації рішення апеляційного суду Миколаївської області від 03.12.2015 по справі 2-4820/2007. Крім того, Акціонере Товариство "СБЕРБАНК" є стороною по договору іпотеки на об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення магазину, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до пункту 51 Порядку №1141 внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється за заявою особи, заінтересованої у внесенні відповідних записів, а також у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У Державному реєстрі прав під час внесення записів про скасування державної реєстрації прав за допомогою програмних засобів його ведення автоматично поновлюються записи про речові права, їх обтяження, що існували до проведення державної реєстрації прав, що скасована, у разі їх наявності в Державному реєстрі прав, тобто поновлення записів про речові права та їх обтяження, що існували до проведення державної реєстрації прав здійснюються без додаткового подання окремої заяви і не є державною реєстрацією права власності оскільки воно поновлюється, а не виникає.

Пунктом 52 Порядку №1141 встановлено, що у разі коли в Державному реєстрі прав відсутні записи про речові права, їх обтяження, що підлягають автоматичному поновленню, а відомості про такі речові права, їх обтяження, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, містяться у реєстрах (кадастрах), поновлення записів про речові права, їх обтяження, що існували до проведення державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором шляхом внесення з відповідних реєстрів (кадастрів) відомостей про такі права, обтяження, передбачених пунктами 30-32 цього Порядку, разом з відомостями про реєстраційний номер запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек та/або Державному земельному кадастрі; дата і час державної реєстрації у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек та/або Державному земельному кадастрі.

Як вбачається з матеріалів справи, державний реєстратор Іноземцева Ю.А. перенесла відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, в тому числі реєстраційний номер - 13420159, дату та час державної реєстрації - 23.03.2009 00:00:00. Дані про іпотеку та обтяження були попередньо перенесені державним реєстратором реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Рябець Є. О. при реєстрації права власності за ОСОБА_2 09.07.2014.

Отже, внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється за заявою особи, заінтересованої у внесенні відповідних записів та як наслідком має поновлення попереднього запису, а не реєстрацію виникнення нового права власності чи переходу прав власності до іншого суб`єкта.

Тобто, на підставі поданої заінтересованою особою - уповноваженою особою Акціонерного Товариства "СБЕРБАНК" Мельниковим О.В. заяви було скасовано право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 , разом з тим, державним реєстратором, на виконання абзацу 3 пункту 45 Порядку №1141 здійснено поновлення попереднього запису про право власності за ОСОБА_1 .

Твердження позивача про те, що держаний реєстратор без наявності відкритого розділу на об`єкт нерухомого майна та подання відповідної заяви проведено погашення запису в архівній складовій Державного реєстру прав суд не приймає до уваги, оскільки державним реєстратором реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Рябець Є.О. 09.07.2014 було відкрито розділ при реєстрації права власності за ОСОБА_2 та вже до відкритого розділу внесені дані про право власності дані про Іпотеку та обтяження. Реєстраційний номер розділу в Державному реєстрі прав 402588248101.

Пунктом 40 Порядку №1141 встановлено, що відомості невід`ємної архівної складової частини Державного реєстру прав використовуються державним реєстратором під час проведення державної реєстрації прав для встановлення наявності (відсутності) записів про державну реєстрацію прав, їх обтяжень, у тому числі з метою їх перенесення до Державного реєстру прав та погашення у випадках, передбачених цим Порядком.

Пунктом 45 Порядку №1141 встановлено, що у разі державної реєстрації прав, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 р. в архівній складовій частині Державного реєстру прав, після внесення до Державного реєстру прав відомостей, передбачених пунктами 41, 42 та 44 цього Порядку, державний реєстратор проставляє у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та/або Державному реєстрі Іпотек відмітку про погашення такого запису.

У разі належності майна на праві спільної власності у Реєстрі прав власності на нерухоме майно проставляється відмітка про погашення запису виключно щодо особи, стосовно якої проводяться реєстраційні дії.

Правила цього пункту в частині проставлення відмітки про погашення запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та/або Державному реєстрі іпотек застосовуються також у разі, коли така державна реєстрація вже проведена в Державному реєстрі прав без проставлення відповідної відмітки під час проведення наступних реєстраційних дій щодо відповідного об`єкта нерухомого майна за умови належної ідентифікації такого об`єкта у відповідних реєстрах або у разі відсутності необхідності проведення реєстраційних дій - за заявою про внесення змін до записів Державного реєстру прав. Таку заяву може подати також особа, записи про яку в Реєстрі прав власності на нерухоме майно залишилися без проставлення відмітки про погашення, або її спадкоємці (правонаступники).

Пунктом 9 частини 1 статті 2 Закону визначено, що реєстраційна дія - це державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Отже, державним реєстратором Іноземцевою Ю.А. відмітку про погашення було проставлено у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відповідно до вимог пункту 45

Порядку №1141 при здійсненні наступної реєстраційної дії - скасування державної реєстрації прав.

Реєстр прав власності на нерухоме майно згідно норм частини 1 статті 13 Закону є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав.

Як вбачається з пояснень державного виконавця, під час розгляду заяви про скасування за реєстраційним номером 31508922, щодо скасування запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - номер запису про право власності 6267268, в процесі здійснення пошуку відомостей у Державному реєстрі прав про речові права та їх обтяження, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, згідно відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_2, встановлено наявність державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на нежитлові приміщення магазину, реєстраційний номер майна 13420159.

Так, після внесення запису до Державного реєстру прав про скасування запису про право власності номер 6267268 на підставі рішення про скасування номер 44377533 від 03.12.2018 року, яке прийняте на підставі рішення Апеляційного суду Миколаївської області справа № 2-4820/2007 від 03.12.2015 року щодо скасування документу, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав, керуючись Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пунктом 52 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141, державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Іноземцевою Ю.А., було здійснено поновлення записів про речові права, що існували до проведення державної реєстрації прав, шляхом внесення з Реєстру прав власності на нерухоме майно відомостей про такі права, передбачених пунктами 30-32 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141, разом з відомостями про реєстраційний номер запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно та датою і часом державної реєстрації у Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З огляду на вимоги ч. 2 ст. 26 Закону, шляхом внесення запису про скасування державної реєстрації прав відбувається внесення записів до Державного реєстру прав щодо скасування записів про проведену державну реєстрацію прав.

З урахуванням вказаного доводи позивача про те, що рішення державного реєстратора про скасування права власності на підставі судового рішення не може бути підставою для реєстрації права власності на речове майно за попереднім власником є необгрунтованими.

Підсумовуючи наведене, зважаючи, що висновок Комісією прийнято у відповідності до приписів п.п. 1, 3, 6, 8, 9 ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому, як наслідок, прийнятий спірний наказ є таким, що відповідає зазначеним положенням ч. 2 ст. 2 КАС України.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 оскаржується саме наказ Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 14.05.2019 року №267/05, однак не оскаржується рішення прийняте державним реєстратором Іноземцевою Ю.А.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 І.П.Н. НОМЕР_1 ) до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. 8 Березня, 107, м.Миколаїв,54020 ЄДРЮОФОП 34889877) відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя О.М. Мельник