Рішення № 87197950, 16.01.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2020 р. № 400/3378/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т.О., за участю секретаря судового засідання Ополинського О.В., пр. позивача Дмитрієнко І.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Керівника Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області, пр. Костенко, 2, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500

до відповідача:Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області, пл. Центральна, 1, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Комунальний заклад "Вознесенська музична школа", вул. Київська, 22, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500 Комунальний заклад "Вознесенська школа мистецтв", вул. Соколецька, 65, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500

про:визнання протиправними та скасування рішення від 12.07.2019 р. № 286 та рішення від 16.08.2019 р. № 310,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Керівник Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області, в інтересах держави звернувся з позовом до виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальний заклад “Вознесенська музична школа”, та Комунальний заклад “Вознесенська школа мистецтв” про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Вознесенської міської ради № 286 від 12.07.2019 “Про погодження розміру плати за навчання в початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладах (школах естетичного виховання) на 2019-2020 навчальний рік”, визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Вознесенської міської ради № 310 від 16.08.2019 “Про встановлення додаткових пільг з плати за навчання в початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладах (школах естетичного виховання) на 2019-2020 навчальних рік”.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірними рішеннями визначено додаткові пільги з плати за навчання у позашкільних навчальних закладах виключно для учнів м.Вознесенськ, територіальних громад с. Новогригорівка, с. Ракове. Мешканці інших сіл та селищ Вознесенського району повинні сплачувати вартість навчання згідно рішення виконавчого комітету №301 від 27.06.2018, відтак мають ознаки дискримінації.

Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки КЗ “ДМШ” та КЗ “ДШМ” є комунальними початковими спеціалізованими мистецькими навчальними закладами, заснованими на комунальній власності територіальної громади міста Вознесенська. Положеннями пункту 69 Статутів цих закладів прямо передбачено, що розмір плати батьків за навчання затверджується дирекцією закладу за погодженням з виконавчим комітетом Вознесенської міської ради. Комунальними закладами в установленому порядку були подані відповідні клопотання з розрахованими розмірами плати за навчання, суми розраховані за навчання однієї дитини за 1 місяць, що навчається у КЗ “ДМШ” та КЗ “ДШМ” в незалежності від місця їх проживання. Тому спірні рішення прийнято правомірно. В умовах формування об`єднаних територіальних громад, питання співфінансування витрат за користування іншими територіальними громадами майном, яке належить відповідачу, не є дискримінацією.

Заслухав представника позивача, дослідив докази, суд дійшов висновку:

Виконавчим комітетом Вознесенської міської ради 12.07.2019 прийнято рішення №286 “Про погодження розміру плати за навчання в початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладах (школах естетичного виховання) на 2019-2020 навчальний рік”. Згідно вищезазначеного рішення розмір плати за навчання однієї дитини в КЗ “Дитяча музична школа” складає 1315 грн. на місяць та 1200 грн. - в КЗ “Дитяча школа мистецтв”.

16.08.2019 на підставі клопотань КЗ “Дитяча музична школа” КЗ “Дитяча школа мистецтв”, виконавчим комітетом Вознесенської міської ради прийнято рішення №310 “Про встановлення додаткових пільг з плати за навчання в початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладах (школах естетичного виховання) на 2019-2020 навчальних рік”.

Згідно додатку до вищезазначеного рішення, додаткові пільги з плати за навчання в КЗ “Дитяча музична школа” на 2019- 2020 навчальний рік передбачено виключно для учнів територіальної громади м. Вознесенська. Розмір додаткової пільги визначений в залежності від відділення на якому навчається дитина та складає від 84% до 97% від встановленої плати за навчання (або від 79 грн. до 210 грн.) на місяць. Аналогічним чином визначено додаткові пільги для учнів КЗ “Дитяча школа мистецтв” на 2019-2020 навчальний рік з м. Вознесенська, які складають від 89% до 95% від встановленої плати.

Таким чином, спірними рішеннями визначено додаткові пільги з плати за навчання у вищевказаних позашкільних навчальних закладах виключно для учнів територіальної громади м. Вознесенська (до якої входять с. Новогригорівка та с. Ракове). Діти інших територіальних громад Вознесенського району мають сплачувати вартість навчання у комунальних мистецьких закладах м. Вознесенська, що визначені рішенням виконавчого комітету Вознесенської міської ради № 286 від 12.07.2019.

Відповідно до ст. 24 Конституції України, громадяни України мають рівні конституційні права і свободи, є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 9 Закону України “Про позашкільну освіту” визначено, що державна політика у сфері позашкільної освіти здійснюється на принципах: доступності позашкільної освіти громадянам України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак. Органи місцевого самоврядування, відповідно до ч.6 ст. 10 Закону України “Про позашкільну освіту” в межах їх компетенції: затверджують обсяги фінансування комунальних закладів позашкільної освіти та забезпечують фінансування витрат на їх утримання.

Відповідно до п. 2-3 Розділу VІ Положення про мистецьку школу, затвердженого Наказом Міністерства культури України 09 серпня 2018 року № 686, фінансування державних і комунальних мистецьких шкіл здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, приватних мистецьких шкіл - за рахунок коштів засновників (власників), а також за рахунок додаткових джерел фінансування, не заборонених законодавством України. Додатковими джерелами фінансування мистецької школи є:

кошти, одержані за надання додаткових освітніх послуг, за роботи, виконані мистецькою школою на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян, доходи від реалізації власної продукції, від надання в оренду приміщень, обладнання, що не оподатковуються і спрямовуються на соціальні потреби та розвиток мистецької школи;

гуманітарна допомога;

дотації з місцевих бюджетів;

добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від підприємств, установ, організацій та окремих громадян.

Кошти, отримані за рахунок додаткових джерел фінансування, використовуються мистецькою школою на діяльність, передбачену її статутом.

Розмір та умови оплати навчання в мистецькій школі та надання нею додаткових освітніх послуг встановлюються договором відповідно до законодавства. Плата може вноситися за весь строк навчання або надання додаткових освітніх послуг повністю одноразово або частинами - щомісяця, щосеместру, щороку.

За таких обставин, державна політика у сфері позашкільної освіти, ґрунтується на доступності та рівності прав дітей на здобуття такої освіти. У жодному нормативному акті України та в Статуті навчального закладу відсутні посилання на залежність розміру плати за навчання дитини від місця її проживання.

Згідно зі статтею 28 Закону України "Про позашкільну освіту" платні послуги не можуть надаватися позашкільними навчальними закладами замість або в межах освітньої діяльності, визначеної навчальними планами і програмами.

Крім того, на початок навчального року керівник закладу видає наказ про створення або продовження діяльності групи, визначає її структуру, розмір оплати за навчання (відповідно до розрахунку, що додається до кошторису групи), затверджує навчальні плани за напрямками роботи групи.

У кошторисі групи визначаються прибуткова та видаткова частини. Кошторис складається керівником закладу і затверджується начальником відділу (управління) культури за підпорядкованістю школи.

При цьому, згідно листів директорів КЗ “Дитяча школа мистецтв” від 04.09.2019 року №43 та КЗ “Дитяча музична школа” від 04.09.2019 №18 платні послуги закладами не надаються.

Таким чином, вказана у спірних рішеннях сума є платою за навчання дітей у позашкільних закладах, що включає відповідно до розрахунків собівартості навчання дітей: оплату праці працівника з нарахуванням ЄСВ, матеріальні затрати, оплату комунальних та інших послуг.

Порядок встановлення плати за навчання в початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладах (школах естетичного виховання) визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до постанови КМУ № 260 від 25.03.1997 року “Про встановлення розміру плати за навчання у державних школах естетичного виховання дітей” розмір плати батьків за навчання у державних школах естетичного виховання дітей визначається один раз на рік дирекцією цього закладу за погодженням з органами місцевої виконавчої влади.

Згідно з п. 67, п. 71 Статутів КЗ “Дитяча музична школа” та КЗ “Дитяча школа мистецтв” відповідно, фінансування закладів здійснюється за рахунок коштів міського бюджету та плати батьків за навчання, мистецькі заклади є бюджетними неприбутковими організаціями.

Разом з тим, за правилами ст.28 Закону України “Про позашкільну освіту” платні послуги не можуть надаватися державними або комунальними закладами позашкільної освіти замість або в межах освітньої діяльності, визначеної освітніми програмами, навчальними планами і програмами.

Таким чином рішення № 286 від 12.07.2019 року встановило платні послуги, які мистецькі заклади як неприбуткові організації надавати не можуть.

Згідно ст.19 Конституції України та ст.24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст.9 Закону України “Про позашкільну освіту”, державна політика у сфері позашкільної освіти здійснюється на принципах: доступності позашкільної освіти громадянам України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Таким чином, державна політика у сфері позашкільної освіти ґрунтується на доступності та рівності прав дітей на здобуття такої освіти. У жодному нормативному акті України та в Статутах навчальних закладів відсутні посилання на залежність визначення розміру плати за навчання дитини або додаткових пільг від місця її проживання. Батьки дітей сплачують лише частину вартості освітніх послуг, які отримує вихованець у позашкільному навчальному закладі, оскільки основним джерелом фінансування закладів є кошти відповідних бюджетів.

В КЗ “Дитяча музична школа” та КЗ “Дитяча школа мистецтв” навчаються лише мешканці м. Вознесенська, територіальних громад сіл Ракове та Новогригорівка, для яких встановлено додаткові пільги з оплати на навчання.

Таким чином, прийняті виконкомом Вознесенської міської ради рішення № 286 від 12.07.2019, № 310 від 16.08.2019 створили передумови щодо перешкоджання доступу до навчання у мистецьких закладах дітей з інших територіальних громад.

Крім того, відповідно до ст.3 Закону України “Про охорону дитинства”, всі діти на території України мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст.2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” визначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

В свою чергу, здійснивши поділ учнів закладу на дві групи: діти мешканців територіальної громади м. Вознесенська, сіл Новогригорівка, Ракове Новогригорівської сільської ради Вознесенського району, а також мешканців інших територіальних громад, відповідач надав першим суттєві привілеї.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні” дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Статтею 6 вказаного Закону встановлено, що відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації. Форми дискримінації (пряма дискримінація, непряма дискримінація, підбурювання до дискримінації, пособництво у дискримінації, утиск) з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб забороняються.

Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року ратифіковано Конвенцію про права дитини. Статтею 2 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин.

За правилами п.2 ч.1 ст.29 Конвенції про права дитини, держави-учасниці погоджуються щодо того, що освіта дитини має бути спрямована на розвиток особи, талантів, розумових і фізичних здібностей дитини в найповнішому обсязі.

Конвенцією про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти від 14.12.1960 року визначено, що одним із видів дискримінації є закриття для будь якої особи або групи осіб доступу до освіти будь-якого ступеня або типу.

З огляду на викладене дії відповідача при прийнятті ним спірних рішень спрямовані на неоднакове поводження (гірше порівняно з іншими) до рівних між собою осіб, оскільки приймаючи спірне рішення останній поставив розмір плати за отримання освіти у позашкільному закладі в залежність від місця проживання учня.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов`язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Відповідач не довів суду, що приймаючи спірні рішення він діяв правомірно, оскільки суду не буди надані будь-які докази на спростування доводів позивача.

Тому позов належить задовольнити.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 194, 241 - 246, 250, 265 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Керівника Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області (пр. Костенко, 2, Вознесенськ, Миколаївська область, 56500, ідентифікаційний код 02910048) до Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області (пл. Центральна, 1, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500, ідентифікаційний код 04056569) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Вознесенської міської ради № 286 від 12.07.2019 “Про погодження розміру плати за навчання в початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладах (школах естетичного виховання) на 2019-2020 навчальний рік”.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Вознесенської міської ради № 310 від 16.08.2019 “Про встановлення додаткових пільг з плати за навчання в початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладах (школах естетичного виховання) на 2019-2020 навчальних рік”.

Роз`яснити відповідачу, що відповідно до ч.1 ст.265 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко

Повний текст рішення складено відповідно до частини 3 статті 243 КАС України та підписано суддею 27.01.2020р.