Рішення № 87197764, 22.01.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2020 р. справа № 300/2033/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

секретар судового засідання Бунич Т.В.,

за участю представника позивача Кота Р.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В:

15.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно визначена митна вартість ввезеного автомобіля за резервним методом, в результаті чого прийнято неправомірні рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації, які підлягають до скасування.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

У строк, встановлений судом, позивач усунув вказані недоліки, тому ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, вказаних в позовній заяві та відповіді на відзив. Суду пояснив, що 13.05.2019 року представником ОСОБА_1 - декларантом подано електронну митну декларацію для митного оформлення транспортного засобу марки "Skoda Octavia". Вказав, що митну вартість автомобіля у поданій декларації було визначено за першим методом - за ціною договору у сумі 5 800 Євро та додано документи, перелік яких встановлений Митним Кодексом України (далі - МКУ). Зазначив, що оплата за товар здійснена готівкою, про що зазначено у рахунку-фактурі. Таким чином митним органом протиправно, на його думку, за результатами розгляду поданих документів прийнято рішення про коригування митної вартості за №UA206060/2019/000700/2 і картку відмови № UA206060/2019/00772 від 14.05.2019 року та скориговано вартість товару у більшу сторону, а саме - до 8 450 EUR. Звернув увагу суду, що у відповідача підстав для витребування у позивача додаткових документів не було, а розмитнення автомобіля слід було проводити за ціною договору у сумі 5 800 Євро. Тому вважає, що митним органом митну вартість вищезгаданого автомобіля за резервним методом визначено безпідставно. З огляду на вказане просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася. Позов не визнала з мотивів, наведених у відзиві. Зазначила, що під час митного оформлення та перевірки заявленої позивачем митної вартості товару, відповідачем встановлено відсутність необхідних документів, які підтверджують заявлену митну вартість автомобіля. Вказала, що за такої обставини митним органом декларанту було направлено запит про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Суду пояснила, що на вимогу контролюючого органу декларант не надав жодних документів, які б підтверджували розмір сплачених коштів за транспортний засіб. Звернула увагу суду, що у зв`язку із спрацюванням системи АСАУР та відсутності інформації щодо ідентичних та подібних транспортних засобів митна вартість була визначена за інформацією із зовнішніх джерел. Пояснила, що враховуючи наведене, на її переконання, митна вартість товару визначена за резервним методом правомірно, а оскаржені рішення про коригування митної вартості та картку відмови прийнято у відповідності до чинного законодавства України. Просила в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши вступні слова представника позивача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем придбано у нерезидента Autobedrijf Automaat (Німеччина) автомобіль Skoda Octavia, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .

З метою митного оформлення ввезеного транспортного засобу декларантом було подано митному органу декларацію митної вартості № UA206060/20189/404086 в якій заявлено митну вартість товару, визначену за першим методом визначення вартості товару за ціною договору - 5 800 Євро, рахунок-фактуру №190144 від 08.105.2019 року, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 10.05.2019 року, інші некласифіковані документи, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, паспорт громадянина України, декларація про походження товару, копію митної декларації країни відправлення від 08.08.2019 року.

Судом встановлено, що за результатами розгляду даної електронної декларації відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за № №UA206060/2019/000700/2 від 14.05.2019 року, згідно якого митна вартість товару визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв`язку з ненаданням додаткових документів, передбачених ст. 53 МКУ, 2-5 методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (стаття 59, 60 Митного кодексу України), та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (стаття 62, 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: спрацювання АСАУР 105-2, 106-2 Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN кодами: TMBJG9NE2E0230669, валюта - EUR, вартість - 8 450. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України.

Також Івано-Франківською митницею ДФС винесено оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206060/2019/00772 від 14.05.2019 року, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з причин зазначених у рішенні про коригування митної вартості товарів.

Так під час митного оформлення та перевірки заявленої позивачем митної вартості товару, митним органом було повідомлено декларанта у процесі консультації з ним про необхідність подати додаткових документів.

Відповідно до оскаржуваних рішень митну вартість ввезеного транспортного засобу позивача скориговано та визначено в розмірі 8 450 EUR.

За наслідками судового розгляду, на підставі встановлених обставин справи, які підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, суд погоджується з правомірністю прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 51 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).

Відповідно до частин 2-4 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частинами 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За частиною 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

З системного аналізу вказаних статей вбачається, що обов`язок доведення митної ціни товару покладається на позивача, як імпортера товару. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, може витребувати додаткові документи.

Судом встановлено, що позивачем митному органу не було подано всіх передбачених ст. 53 МКУ документів, а у документах, поданих декларантом, відсутні відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за ці товари.

Зокрема в судовому засіданні представник позивача визнав, що окрім рахунку-фактури митному органу не було надано жодних документів, які б підтверджували розмір коштів, сплачених за автомобіль.

Таким чином у митного органу були наявні підстави, передбачені ст.53 МК України, для формування вимоги про надання додаткових документів.

З урахуванням викладеного, на переконання суду, посадовою особою митного органу правомірно було направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість ввезеного товару.

Проте в процесі консультації декларантом зазначено, що відповідно до ч.2 ст.53 МКУ подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме банківські платіжні документи, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару подати не можу.

Окрім цього будучи незгідним з оскаржуваними рішеннями, заяву про перегляд митної вартості автомобіля позивачем митному органу подано не було та декларантом самостійно визначено митну вартість за резервним методом.

Таким чином, оскільки документів, які б підтверджували заявлену митну вартість, оплату за вказаний автомобіль не подано, то митним органом у відповідності до положень п.2 ч.6 ст.54 МКУ, на переконання суду, правомірно відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Крім того суд враховує, що відповідно до ст.57 МКУ визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним та другорядними методами. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Водночас, відповідно до наданих в судовому засіданні пояснень представника відповідача, інспектор не мав змоги застосувати жоден із другорядних методів визначення митної вартості окрім резервного з огляду на наступне.

У разі, якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження: виробник.

У разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо ідентичних товарів, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміють товари, які хоч і є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; країна походження: виробник.

Однак, використання двох попередніх методів не вбачалося можливим, оскільки в даному випадку наявності інформації щодо ідентичного, аналогічного або подібного товару (тобто такі критерії, як строк експлуатації, пробіг, технічний стан) у відповідача не було.

В той же час методи на основі віднімання вартості та додавання вартості не були використані у зв`язку із відсутністю в митного органу інформації щодо основи для віднімання вартості та для додавання вартості.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що ціна транспортного засобу митним органом була скоригована і приведена у відповідність залежно від комплектації та технічного стану транспортного засобу, і визначена за резервним методом правомірно.

При цьому суд залишає без уваги посилання представника позивача на відсутність в графі 33 оскарженого рішення переліку документів, які не були надані декларантом, так як на переконання суду, недостатнє оформлення рішення, зокрема неналежне наведення обґрунтування, не є підставою для скасування оскарженого рішення суб`єкта владних повноважень.

Також суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 6.3 6.4 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, яка набрала чинності 15.09.2011 року при застосуванні митного контролю використовується система управління ризиками. Митна служба застосовує метод аналізу ризиків для визначення осіб та товарів, в тому числі транспортних засобів, що підлягають перевірці, та ступеня такої перевірки.

Так під час визначення митної вартості транспортного засобу позивача спрацювала система АСАУР та ціну автомобіля Skoda Octavia, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 визначено в розмірі 8 450 EUR та, відповідно, скориговану митну вартість на вказану ціну.

За таких обставин на переконання суду митним органом правомірно та у відповідності до положень Митного кодексу України визначено вартість товару за резервним методом та прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, а відтак позовні вимоги позивача є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Згідно з статті 139 КАС України судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

На підставі ст.ст. 51, 53, 55, 58 Митного кодексу України, керуючись 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: Івано-Франківська митниця ДФС, код ЄДРПОУ 39640261, вул. Короля Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76010.

Рішення складене в повному обсязі 27.01.2020 року.

Суддя /підпис/ Гундяк В.Д.