Рішення № 87197744, 21.01.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.005921

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

за участю:

представника позивача - Вовчака А.В.

представника відповідача - Стецьків Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буський консервний завод" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Буський консервний завод» звернулося з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (надалі - відповідач, податковий орган, ГУ ДФС у Львівській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, що складені Головним управлінням ДФС у Львівській області 20.08.2019 №0012031401, №00120221401, №0012021401.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що документи первинного бухгалтерського обліку, що були досліджені ревізорами-інспекторами повністю відповідають вимогам законодавства та розкривають суть і зміст спірних господарських операцій. Позивач зазначає, що формальні недоліки на декотрих документах не можуть вказувати на нереальність самих господарських операцій, адже із сукупного дослідження їх змісту можливо повністю встановити обставини господарських операцій. Також Товариство вважає, що часткова відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Позивач вказує, що саме по собі посилання на згадки найменувань товариств постачальників позивача в процесуальних ухвалах слідчого судді в рамках кримінального провадження не може вказувати на вину таких суб`єктів господарювання у вчиненні злочинів, чи навіть будь-яку причетність до злочинних діянь. Також позивач вважає, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та/або трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не може свідчити про отримання необґрунтованої вигоди покупцем.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів аналогічних до висловлених в письмових документах та зауважив, що в ході розгляду справи відповідачем не було долучено до матерів справи жодних доказів, які б могли ставити під сумнів належність контрагентів позивача до реального сектора економіки.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь у яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обгрунтовує тим, що в ході перевірки ТОВ «Буський консервний завод» було виявлено порушення Товариством податкового законодавства, що призвело до заниження сум податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість. Відповідач посилається на те, що на нереальність спірних господарських операцій вказує ряд фактів та обставин, зокрема, видаткові накладні не розкривають зміст проведених господарських операцій (не зазначено місце їх складання, не ідентифіковано підпис відповідальної особи покупця), не встановлено виробників та походження товарів, відсутні усі товаросупровідні документи (свідоцтва, ттн тощо), відсутні основні фонди та достатня чисельність працівників підприємств-постачальників. Відповідач вказує, що відповідно до інформації Єдиного реєстру судових рішень встановлено здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.02.2019 за №62019140000000093 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 364 КК України, в якому фігурують ТОВ «Авераж Захід», ТОВ «Бор-Торг», ТОВ «Топ Буд Дизайн», ТОВ «Захід Бест».

11.12.2019 представник позивача також подав до суду відповідь на відзив відповідача. У вказаній відповіді було надано розгорнутий аналіз конкретних документів первинного бухгалтерського обліку по товарних взаємовідносинах ТОВ «Буський консервний завод» з ТОВ «Авераж Захід», ТОВ «Бор-Торг», ТОВ «Топ Буд Дизайн», ТОВ «Захід Бест» та здійснено висновки про відсутність будь-якої інформації чи доказів, які б на противагу наданим позивачем письмовим доказам, могли б поставити під сумнів реальність здійснення спірних господарських операцій.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві та запереченні на відповідь, просила в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду 14 листопада 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні 16 січня 2020 року судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 21.01.2020.

Заслухавши доводи представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та дослідивши докази, що подані сторонами суд встановив такі правовідносини та відповідне їм правове регулювання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Буський консервний завод» зареєстровано 08.08.1996 Буською районною державною адміністрацією.

ТОВ «Буський консервний завод», ЄДРПОУ 00376403, місцезнаходження 80500, Львівська обл., Буський р-н, м.Буськ, вул. Петрушевича, 28, взяте на облік у ГУ ДПС у Львівській області, здійснює свою діяльність за основним КВЕД 10.39 інші види перероблення та консервування продуктів.

Також перевіркою встановлено, що фактично ТОВ «Буський консервний завод» знаходиться у м. Буськ, вул. Петрушевича, 28.

На підставі наказу від 15.05.2019 №2902 в період з 13.05.2019 по 25.07.2019 ГУ ДФС у Львівській області проводило планову перевірку позивача.

За результатами проведення перевірки податковим органом 01.08.2019р. було складено Акт №1125/14.1/00376403 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Буський консервний завод (00376403)» податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2019, валютного за період з 01.01.2017 по 31.03.2019, єдиного внеску на зальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.03.2019 року» (надалі - Акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134; п. 135.1 ст. 135; п. 137.1 ст. 137 ПУ України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, на загальну суму 2 829 763грн.;

2. п. 198.1. п. 198.3 ст. 198; п. 200.1, п. 200.2 п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 987 455грн., та завищено від`ємне значення , що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за березень 2019р. на суму 466 967грн.

На підставі цього акта відповідачем було складено податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 20.08.2019р. №0012011401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1 987 455грн. та за штрафними санкціями 993 727,50грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 20.08.2019р. №0012021401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 2 829 763грн. за основним зобов`язанням та 1 414 881,50грн. за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 20.08.2019р. №0012031401, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 466 967грн.

Вказані у пунктах 1 та 2 Акта порушення вимог податкового законодавства стосуються господарських взаємовідносин ТОВ «Буський консервний завод» з ТОВ «Авераж Захід», ТОВ «Бор-Торг», ТОВ «Топ Буд Дизайн», ТОВ «Захід Бест» і полягають у тому, що на думку податкового органу, господарські операції позивача з вказаними контрагентами фактично не відбулися.

Такий висновок зроблений на підставі даних з інформаційних систем податкового органу та дослідження перевіряючими документів під час перевірки. Інформація полягає в тому, що на думку контролюючого органу у ТОВ «Авераж Захід», ТОВ «Бор-Торг», ТОВ «Топ Буд Дизайн», ТОВ «Захід Бест» відсутні основні засоби та достатня кількість трудових ресурсів, наявність яких може забезпечити виконання зобов`язання за відповідними договорами.

Податковим органом не заперечується факт наявності первинних документів, що підтверджують господарські операції, однак, на думку відповідача, такі сформовано для отримання штучної податної вигоди. Також, відповідач вказує на існування формальних недоліків видаткових накладних, і як наслідок, на його думку, такі накладні не розкривають суті господарських операцій.

В контексті доводів позивача та відповідача щодо аналізу первинної документації наявної в матеріалах справи суд зазначає наступне.

Між ТОВ «Авераж Захід» (Постачальник) та ТОВ «Буський консервний завод» (Покупець) було укладено Договір поставки від 04.07.2018.

За приписами п.1.1 даного Договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, передати у власність Покупцеві дизельне паливо (Товар) партіями, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та своєчасно оплатити цей товар. Пунктом 1.3 визначено, що доказом факту поставки товару є оформлені належним чином видаткові документи.

На виконання умов даного договору, позивачеві було поставлено дизельне паливо та бензин, що підтверджується видатковою накладною №РН-0700001 від 16.07.2018 на суму 120155,12грн, видатковою накладною №РН-0700002 від 16.07.2018 на суму 470778,05грн, видатковою накладною №РН-0700003 від 18.07.2018 на суму 266825,22грн, видатковою накладною №РН-0700004 від 18.07.2018 на суму 202136,09грн, видатковою накладною №РН-0700005 від 19.07.2018 на суму 385539,84грн., видатковою накладною №РН-0700006 від 20.07.2018 на суму 514080,00грн, видатковою накладною №РН-0700007 від 25.07.2018 на суму 382989,60грн, видатковою накладною №РН-0700008 від 26.07.2018 на суму 514080,00грн, видатковою накладною №РН-0800001 від 01.08.2018 на суму 514080,00грн, видатковою накладною №РН-0800002 від 02.08.2018 на суму 194745,60грн.

На виконання вимог ст.201 ПК України, ТОВ «Авераж Захід» було складено та зареєстровано податкові накладні №1 від 16.07.2018, №2 від 16.07.2018, №3 від 18.07.2018, №4 від 18.07.2018, №5 від 19.07.2018, №6 від 20.07.2018, №7 від 25.07.2018, №8 від 26.07.2018, №1 від 01.08.2018, №2 від 02.08.2018, що підтверджується копіями відповідних накладних та квитанціями про їх подачу та прийняття від 02.08.2018.

За поставлену продукцію ТОВ «Буський консервний завод» розрахувався згідно платіжних доручень №1879 від 07.08.2018р., №1917 від 16.08.2018р., №1931 від 22.08.2018р., №1934 від 22.08.2018р., №1935 від 23.08.2018р., №1971 від 31.08.2018р.

Як вбачається із Акта та довідки №01/07-1 від 01.07.2019 ТОВ «Буський консервний завод», що її долучила представник відповідача, товари, які були придбані у ТОВ «Авераж Захід» по вищеописаних операціях, а саме паливо дизельне, бензин А-95, бензин А-92 було використане при роботі дизельного генератора, для роботи автонавантажувача, автомобілів ВАЗ 21113, Газ 3307 в липні-грудні 2018 року. Списання матеріалів відбулося при виробництві готової продукції Д-т 23 «Виробництво» К-т 203 «Паливо», Д-т 26 «Готова продукція» К-т 23 «Виробництво». Також перераховані матеріали були використані при роботі транспорту в жовтні-листопаді 2018 року для обробітку саду на території заводу та на с\г землях в с. Милятин (Д-т 155 «Придбання (вирощування) довгострокових біологічних активів» К-т 203 «Паливо» на загальну суму 120 321,60грн.).

В матеріалах справи також міститься відповідь ТОВ «Авераж Захід» на адвокатський запит №60-05 від 19.11.2019. У вказаній відповіді ТОВ «Авераж Захід» підтвердило, що в період з 01. 01.2017 по 31.03.2019 між вказаним товариством та позивачем були господарські операції з приводу поставки дизельного палива та бензину. Зазначено, що видаткові накладні були складені в м. Львів та зі сторони покупця були підписані механіком ОСОБА_1 .

Додатково у відповіді на адвокатський запит №98 від 17.12.2019 директор ТОВ «Авераж Захід» вказав, що перевезення палива здійснюється спеціалізованими підприємствами на підставі договорів.

Також суд звертає увагу на те, що із ретельного огляду копій видаткових накладних вбачається, що в таких вказано місце їх складення, місто Львів, та ідентифіковано особу, що їх підписала від імені покупця, а саме механік ОСОБА_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авераж Захід» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з номером 42103079 02.05.2018.

Основний вид економічної діяльності це оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. Товариство зареєстровано платником акцизного податку з реалізації пального 20.06.2018.

Місцезнаходження: 79055, Львівська обл., місто Львів, вул. Володимира Великого, буд. 63, кв. 81.

Між ТОВ «Бор-Торг» (Постачальник) та ТОВ «Буський консервний завод» (Покупець) було укладено Договір поставки №1/09-п від 01.09.2017 та Договір купівлі-продажу №0103/18 від 01.03.2018.

На виконання умов даних Договорів, постачальником було поставлено продукти харчування, що підтверджується видатковою накладною №17090401 від 04.19.2017 на суму 100915,20грн та товарно-транспортними накладними від 04.09.2017, видатковою накладною №РН-0000159 від 02.11.2017 на суму 239040,00грн, видатковою накладною №РН-0000161 від 02.11.2017 на суму 149400,00грн, видатковою накладною №РН-0000160 від 02.11.2017 на суму 209160,00грн, видатковою накладною №РН-0000155 від 03.11.2017 на суму 10310,50грн, видатковою накладною №РН-0000269 від 21.11.2017 на суму 211590,96грн, видатковою накладною №РН-0000270 від 21.11.2017р. на суму 154080,00грн., видатковою накладною №РН-0000271 від 21.11.2017 на суму 116928,00грн, видатковою накладною №РН-0000272 від 21.11.2017 на суму 80832,00грн, видатковою накладною №РН-0000273 від 21.11.2017р. на суму 145451,52грн, видатковою накладною №РН-0000274 від 21.11.2017 на суму 80832,00грн, видатковою накладною №РН-0000445 від 06.12.2017 на суму 80945,64грн, видатковою накладною №РН-0000446 від 07.12.2017 на суму 42658,80грн, видатковою накладною №РН-0000447 від 08.12.2017р. на суму 202738,08грн., видатковою накладною №РН-0000448 від 08.12.2017 на суму 45595,44грн, видатковою накладною №РН-0000449 від 11.12.2017 на суму 129141,60грн, видатковою накладною №РН-0300080 від 28.03.2018 на суму 217611,67грн, видатковою накладною №РН-0300078 від 26.03.2018 на суму 102467,70грн та ТТН №21 від 26.03.2018, видатковою накладною №РН-0300079 від 27.03.2018 на суму 196353,60грн, видатковою накладною №РН-0300081 від 29.03.2018 на суму 103344,00грн, видатковою накладною №РН-0300082 від 29.03.2018 на суму 222359,04грн.

Відповідно до ст.201 ПК України, ТОВ «Бор-торг» було складено та зареєстровано податкові накладні №1 від 04.09.2017, №146 від 20.10.2017, №2 від 02.11.2017, №1 від 03.11.2017, №6 від 02.11.2017, №7 від 02.11.2017, №191 від 21.11.2017, №192 від 21.11.2017, №193 від 21.11.2017, №194 від 21.11.2017, №195 від 21.11.2017, №196 від 21.11.2017, №58 від 06.12.2017, №60 від 07.12.2017, №64 від 08.12.2017, №72 від 08.12.2017, №76 від 11.12.2017, №78 від 26.03.2018, що підтверджується копіями відповідних накладних та квитанціями про їх подання від 25.09.2017, 15.11.2017, 20.11.2017, 22.11.2017р., 11.12.2017, 27.12.2017.

За поставлену продукцію ТОВ «Буський консервний завод» розрахувався згідно платіжних доручень №927 від 01.11.2017, №983 від 20.11.2017, №1067 від 20.11.2017, №1242 від 21.02.2018, №1323 від 02.03.2018, №1365 від 21.03.2018, №1806 від 18.07.2018.

В матеріалах справи також наявна завірена копія відповіді ТОВ «Бор-Торг» на адвокатський запит, в змісті якої останнє підтвердило поставки продуктових та інших товарів для позивача. Також повідомлено, що згідно примірників видаткових накладних, такі були складені в м. Пустомити та зі сторони покупця були підписані ОСОБА_2 .

Як вбачається із Акта та довідки №01/07-1 від 01.07.2019 ТОВ «Буський консервний завод», що її долучила представник відповідача, товари, придбані в ТОВ «Бор-Торг», а саме, олія, маргарин, м`ясо свинне, приправи, олія було використано при виробництві сардин натуральних з додаванням олії, паштету в асортименті. Списання матеріалів відбулося при виробництві готової продукції протягом жовтня 2017 - квітня 2018 року Д-т 23 «Виробництво» К-т 201 «Сировина та матеріали», Д-т 26 «Готова продукція» К-т 23 «Виробництво».

Також судом за результатами дослідження матеріалів справи з`ясовано, що усі видаткові накладні містять ідентифікацію підпису особи, що підписала накладні зі сторони покупця, а саме, це завідуючий складом ОСОБА_2 та містять вказівку на місце їх складення, а саме, м. Пустомити. Виняток становить видаткова накладна №РН-0300082 від 29.03.2018 в якій не вказано місця її складення.

ТОВ «Бор-Торг» зареєстровано як суб`єкт підприємницької діяльності 07.06.2017 з присвоєнням коду ЄДРПОУ 41379088.

Основний вид економічної діяльності неспеціалізована оптова торгівля.

Місце знаходження Львівська обл. Пустомитівський район, місто Пустомити, вул. Грушевського, буд 8.

Між ТОВ «Топ Буд Дизайн» (Постачальник) та ТОВ «Буський консервний завод» (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №01/11/17 від 01.11.2017 та Договір поставки №0304/18-п від 01.04.2018. Пунктами 1.1. та 1.2. даного Договору визначено, що постачальник на умовах цього договору зобов`язується передати у власність покупцеві товар, найменування, одиниці виміру, загальна кількість якого визначається та вказується у видатковій накладній, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар за ціною, вказаною у накладній.

Також між вказаними суб`єктами господарських операцій було укладено Договір поставки №0304/18-п від 01.04.2018. За умовами розділів 1 та 2 даного договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець оплатити та прийняти будівельні матеріали, за ціною, що визначається в гривнях і вказується у видаткових накладних до договору.

Товар поставлявся позивачеві згідно видаткової накладної №РН-1100072 від 17.11.2017 на суму 250920,00грн, видаткової накладної №РН-1100073 від 23.11.2017 на суму 300237,65грн, видатковою накладною №РН-1100074 від 23.11.2017 на суму 211280,20грн, видатковою накладною №РН-1100080 від 23.11.2017 на суму 173,76грн, видатковою накладною №РН-1100079 від 23.11.2017 на суму 648,48грн, видатковою накладною №РН-1100078 від 23.11.2017 на суму 1883,52грн, видатковою накладною №РН-1100077 від 23.11.2017 на суму 2194,56грн, видатковою накладною №РН-1100076 від 23.11.2017 на суму 19856,81грн, видатковою накладною №РН-1100075 від 23.11.2017 на суму 12731,16грн, видатковою накладною №РН-11000081 від 23.11.2017 на суму 1061,98грн, видатковою накладною №РН-1200002 від 04.12.2017 на суму 246330,00грн, видатковою накладною №РН-1200003 від 08.12.2017 на суму 17965,54грн, видатковою накладною №РН-1200004 від 08.12.2017 на суму 2584,80грн, видатковою накладною №РН-0300056 від 28.03.2018 на суму 70071,84грн, видатковою накладною №РН-0400040 від 30.04.2018 на суму 199236,91грн, видатковою накладною №РН-0500059 від 10.05.2018 на суму 55692,00грн, видатковою накладною №РН-0500060 від 10.05.2018 на суму 55692,00грн, видатковою накладною №РН-0500061 від 11.05.2018 на суму 55692,00грн, видатковою накладною №РН-0500062 від 11.05.2018 на суму 55692,00грн, видатковою накладною №РН-0500063 від 14.05.2018 на суму 55692,00грн, видатковою накладною №РН-0500064 від 14.05.2018 на суму 55692,00грн, видатковою накладною №РН-0500065 від 15.05.2018 на суму 55692,00грн, видатковою накладною №РН-0500066 від 15.05.2018 на суму 55692,00грн.

Відповідно до ст.201 ПК України, ТОВ «Топ Буд Дизайн» було складено та зареєстровано податкові накладні, що підтверджується копіями податкових накладних №72 від 17.11.2017р, №73 від 23.11.2017, №74 ВІД 23.11.2017, №75 від 23.11.2017, №76 від 23.11.2017, №77 від 23.11.2017, №78 від 23.11.2017, №80 від 23.11.2017, №2 від 04.12.2017, №3 від 08.12.2017, №4 від 08.12.2017р., №40 від 30.04.2018, №56 від 28.03.2018, №59 від 10.05.2018, №60 від 10.05.2018, №61 від 10.05.2018, №62 від 11.05.2018, №63 від 14.05.2018, №64 від 14.05.2018, №65 від 15.05.2018, №66 від 15.05.2018 та копіями квитанцій від 11.12.2017, від 12.12.2017, від 27.12.2017, від 31.05.2018, від 12.04.2018, 15.05.2018.

Оплата за поставлену позивачу продукцію підтверджується платіжними дорученнями №1581 від 21.05.2018, №1859 від 31.07.2018, №1860 від 31.07.2018, №2337 від 29.11.2018.

В матеріалах справи також міститься відповідь ТОВ «Топ Буд Дизайн» на адвокатський запит. В даній відповіді товариство повідомляє, що між ним та позивачем існують договірні зобов`язання з поставки товарів для будівництва та ремонтних робіт. Також повідомлено, що видаткові накладні було складено в м. Пустомити Львівської області та підписані зі сторони покупця ОСОБА_1 .

Судом в результаті дослідження змісту видаткових накладних встановлено, що всі накладні містять ідентифікацію підпису особи зі сторони позивача (механік ОСОБА_1 ) та переважна більшість видаткових накладних містить місце їх складання, а саме, м. Пустомити. Виняток становлять три видаткові накладні (№РН-0120003 від 08.12.2017, №РН-0300056 від 28.03.2018, №РН-0400040) в яких не вказано місце їх складання.

Товари, придбані в ТОВ «Топ Буд Дизайн» а саме, ринви, муфти, лійка прохідна, кут ринви, кронштейни, заглушки, труба водостічна, муфта труби, коліно, хомут труби, лінолеум, шайби, болти швидкого монтажу, балочний зажим, перехідник, провід, профіль, різьби, сепаратор повітря, стяжка, трійник, труба, фільтр, фланець, цемент, шпилька використані при модернізації будівлі консервного цеху №2 (Л-2). Списання матеріалів відбулося в грудні 2017 року проводками Д-т 1522 К-т 201.

Товари, придбані в ТОВ «Топ Буд Дизайн» а саме труба водяна, туба для безнапірної каналізації, ущільнення, цемент використані при модернізації Споруди резервуару. Списання матеріалу відбулося в червні 2018 року проводками Д-т 1522 К-т 201.

ТОВ «Топ Буд Дизайн» зареєстроване як суб`єкт підприємницької діяльності 11.08.2017р. з присвоєнням коду ЄРПОУ 41518170.

Основний вид економічної діяльності будівництво житлових і нежитлових будівель.

Місцезнаходження Львівська обл., Пустомитівський район, місто Пустомити, вул. Грушевського, 64/37.

Між ТОВ «Захід Бест» (Постачальник) та ТОВ «Буський консервний завод» (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №П-06.18 від 04.06.2018, Договір купівлі-продажу №П-04.12 від 01.04.2018 та Договір купівлі-продажу №05/18-02 від 02.05.2018.

На виконання умов даних договорів позивачеві було поставлено продуктові товари, що підтверджується видатковою накладною №РН-0400040 від 24.04.2018 на суму 260640,00грн, видатковою накладною №РН-0400039 від 23.04.2018 на суму 260640,00грн, видатковою накладною №РН-0500008 від 03.05.2018р. на суму 71328,60грн. та ТТН від 03.05.2018, видатковою накладною №РН-0500009 від 04.05.2018 на суму 174081,60грн та ТТН від 04.05.2018, видатковою накладною №РН-0500010 від 07.05.2018 на суму 120742,01грн та ТТН від 07.05.2018, видатковою накладною №РН-0500011 від 11.05.2018 на суму 207945,88грн та ТТН від 11.05.2018, видатковою накладною №РН-0500012 від 14.05.2018 на суму 455510,35грн та ТТН від 14.05.2018, видатковою накладною №РН-0500013 від 16.05.2018 на суму 226644,00грн та ТТН від 16.05.2018р., видатковою накладною №РН-0500057 від 22.05.2018 на суму 408039,85грн та ТТН від 22.05.2018, видатковою накладною №РН-0500058 від 23.05.2018 на суму 173284,00грн та ТТН від 23.05.2018р., видатковою накладною №РН-0600051 від 22.06.2018 на суму 685685,95грн та ТТН від 22.06.2018р., видатковою накладною №РН-0600052 від 22.06.2018р. на суму 873915,00грн та ТТН від 22.06.2018, видатковою накладною №РН-0900001 від 03.09.2018р. на суму 431001,60грн, видатковою накладною №РН-0900002 від 03.09.2018 на суму 371659,63грн, видатковою накладною №РН-0900003 від 04.09.2018 на суму 387277,70грн, видатковою накладною №РН-0900004 від 04.09.2018 на суму 352300,84грн, видатковою накладною №РН-0900013 від 06.09.2018 на суму 230473,74грн, видатковою накладною №РН-0900014 від 06.09.2018 на суму 398698,20грн, видатковою накладною №РН-0900015 від 06.09.2018 на суму 359422,08грн, видатковою накладною №РН-0900016 від 06.09.2018 на суму 403868,42грн, видатковою накладною №РН-0900017 від 07.09.2018 на суму 350585,10грн, видатковою накладною №РН-0900018 від 07.09.2018 на суму 464270,47грн, видатковою накладною №РН-0900019 від 07.09.2018 на суму 244728,00грн, видатковою накладною №РН-0900020 від 10.09.2018 на суму 505177,12грн, видатковою накладною №РН-0900021 від 10.09.2018 на суму 489456,00грн, видатковою накладною №РН-0900022 від 11.09.2018 на суму 489456,00грн, видатковою накладною №РН-0900023 від 11.09.2018 на суму 444960,00грн, видатковою накладною №РН-0900024 від 11.09.2018 на суму 389340,00грн., видатковою накладною №РН-0900025 від 11.09.2018 на суму 378125,08грн.

На виконання вимог ст.201 ПК України, ТОВ «Захід Бест» було складено та зареєстровано податкові накладні №39 від 23.04.2018, №40 від 24.04.2018, №8 від 03.05.2018, №9 від 04.05.2018, №10 від 07.05.2018, №11 від 11.05.2018, №12 від 14.05.2018, №13 від 16.05.2018, №57 від 22.05.2018, №58 від 23.05.2018, №51 від 22.06.2018, №52 від 22.06.2018, №1 від 03.09.2018р., №2 від 03.09.2018р., №3 від 04.09.2018р., №4 від 04.09.2018, №13 від 06.09.2018, №14 від 06.09.2018, №15 від 06.09.2018, №16 від 06.09.2018, №17 від 07.09.2018, №18 від 07.09.2018, №19 від 07.09.2018, №20 від 10.09.2018, №21 від 10.09.2018, №22 від 11.09.2018, №23 від 11.09.2018, №24 від 11.09.2018, №25 від 11.09.2018, що підтверджується копіями відповідних накладних та квитанціями про їх подачу від 15.05.2018, від 24.05.2018, від 12.06.2018, від 05.07.2018, від 13.09.2018, від 17.09.2018, від 20.09.2018, від 21.09.2018, від 24.09.2018.

Поставлена продукція ТОВ «Буський консервний завод» було оплачено згідно платіжних доручень №1580 від 21.05.2018, №1619 від 29.05.2018, №1647 від 05.06.2018, №1673 від 18.06.2018, №1675 від 19.06.2018, №1972 від 31.08.2018, №1989 від 03.09.2018, №2030 від 18.09.2018, №2043 від 19.09.2018, №2049 від 21.09.2018, №2091 від 02.10.2018, №2102 від 04.10.2018, №2135 від 12.10.2018, №2313 від 21.11.2018, №2324 від 23.11.2018, №23338 від 29.11.2018.

Товари, придбані в ТОВ «Захід Бест», а саме, олія, маргарин, борошно, яйця, цукор, олія були використані при виробництві сардин натуральних з додаванням олії, скумбрії натуральної з додаванням олії, шпротний паштет, паштету в асортименті, повидло яблучне. Списання матеріалів відбулося при виробництві готової продукції протягом травня 2018 - березня 2019 року проводками Д-т 23 «Виробництво» К-т 201 «Сировина та матеріали» Д-т 26 «Готова продукція» К-т 23 «Виробництво».

В матеріалах справи також наявна завірена копія відповіді ТОВ «Захід Бест» на адвокатський запит №180 від 19.11.2019 в якій вказано, що в період з 01.01.2017 по 31.03.2019 ТОВ «Захід Бест» мало господарські операції з ТОВ «Буський консервний завод» щодо продажу та поставок продовольчих та непродовольчих товарів.

Досліджуючи наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних судом було виявлено, що в усіх видаткових накладних вказано прізвище особи, що їх підписувала зі сторони позивача, однак ряд накладних не містить вказівки на місце їх складання.

ТОВ «Захід Бест» зареєстровано як суб`єкт підприємницької діяльності 06.03.2017 з присвоєнням коду ЄДРПОУ 41194631.

Основний вид економічної діяльності будівництво житлових і нежитлових будівель.

Місцезнаходження Львівська обл., м. Львів, вул. Дорошенка, буд. 25, офіс 1.

При вирішенні спору суд керувався таким:

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Згідно з підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. За відсутності факту поставки товарів, відповідні суми не можуть враховуватись у податковому обліку, навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.

Розумною економічною причиною (діловою метою) в розумінні підпункту 14.1.231 пункту14.1 статті 14 Податкового кодексу України є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 198.1статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Згідно з статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

За правилами пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з цим пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Податкового кодексу, а при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим розділом.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі Закон №996-XIV) відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону №996-XIV зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог пункту 3.2 статті 3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені підчас здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Згідно з п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі Положення №88), під первинними документами розуміють документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійснені господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (п.2.5 Положення №88).

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Саме такий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 12.06.2018 у справі № 826/5577/15.

За таких умов суд не погоджується з доводами відповідача про те, що факт відсутності вказівки в декотрих видаткових накладних на місце їх складання може слугувати доказом того, що спірні господарські операції насправді не відбулися. З системного аналізу змісту цих накладних разом з іншими накладними та іншими первинними документами можливо встановити сутність та зміст перебігу спірних господарських операцій, а формальна помилка особи, яка фактично накладну заповнювала, не повинна тягнути наслідків у вигляді коригування податкового зобов`язання.

Суд також не бере до уваги доводи відповідача про відсутність у контрагентів позивача можливості здійснювати господарські операції через відсутність у них основних засобів та достатньої кількості трудових ресурсів з огляду на таке.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов`язки, не передбачені чинним законодавством.

Крім того, у комерційній діяльності щодо посередницької торгівлі не завжди вимагається наявність задекларованих власних основних засобів та значної кількості персоналу, звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо). Податковим органом не доведено неможливості виконання ТзОВ «Топ Буд Дизайн», ТОВ «Захід Бест», ТОВ «Бор-Торг», ТОВ «Авераж Захід» наявними у них силами та засобами умов договорів з урахуванням видів та обсягів реалізованих товарів.

Сумнівність господарських операцій позивача з контрагентами обґрунтовується податковим органом виключно посиланням на інформацію, викладену в інформаційних базах даних податкового органу .

З цього приводу суд зазначає, що інформаційні бази даних податкового органу та узагальнена податкова інформація не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку, а тому не є належними доказами у справі. Чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Судом встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та мали статус платників ПДВ, що не заперечується податковим органом.

Крім того, обґрунтування правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень обставинами, які засвідчують порушення норм податкового законодавства не позивачем, а його контрагентами (постачальниками) є неприпустимим також і з огляду на практику Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 («Булвес АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Щодо вказівки ревізорів на те, що кількість товарно-транспортних накладних, що їх надано до перевірки, не відповідає обсягам поставок, та посилання на той факт, що згідно з даними автоматизованої системи Національної поліції України номерні знаки автомобілів, що вказані в товарно-транспортних накладних не були зафіксовані інформаційно-телекомунікаційними системами в напрямку м. Буськ, то суд враховує таке:

- по перше, йдеться про поодинокі випадки відсутності таких документів;

- по друге відповідно до наказу Мінфіну України від 30.09.2014 № 987, Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Мінфіну України від 16.05.96 № 99, втратила чинність 01.01.2015.

Натомість, останнім внесено зміни до п. 2.5 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88.

Оновленою нормою передбачено, що повноваження на здійснення господарської операції особи, котра в інтересах юридичної або фізичної особи-підприємця отримує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджують відповідно до законодавства. Їх може бути підтверджено письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо. Таким чином, за наявності інших первинних документів відсутність довіреності не може заперечувати такої господарської операції. Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 29.04.2015 у справі № 903/679/14;

- по третє відповідно до п.п.11.1, п.11.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до вказаних Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до вказаних Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажо-відправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Водночас, суд звертає увагу, що зазначені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку для платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

При цьому, документи, обумовлені вказаними Правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. З урахуванням наведеного, слідує висновок, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Доводи податкового органу щодо недоліків товарно-транспортних накладних як обставини, що свідчить про нереальність господарських операцій, є безпідставними, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 21.12.2018 у справі 805/2030/16-а.

Таким чином, поодинока відсутність належним чином оформлених окремих товарно-транспортних накладних чи довіреностей, за наявності інших первинних документів, зокрема, видаткових накладних, не є підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами в цілому.

Також суд не може взяти до уваги посилання відповідача в Акті перевірки на такі обставини, що проведенням аналізу Єдиного реєстру податкових накладних встановлено розбіжність товарів придбаних від товарів, що реалізовані контрагентами позивача з огляду на наступне:

По перше, такий аналіз проводиться в розрізі певного обмеженого обсягу часу, а відтак не може вказувати на достовірні дані, та завжди існуватиме ймовірність того, що мали місце певні господарські операції, що відбувалися за межами часового проміжку, що аналізувався;

По друге, з самої інформації, що її відображено в Акті вбачається, що переважна більшість товарів та послуг придбаних та реалізованих підприємцями постачальниками позивача співпадає;

По третє, з самої інформації, що її відображено в Акті перевірки вбачається, що дуже часто розбіжність позицій зводиться до розбіжності в частині придбання суб`єктами господарювання послуг та відсутності реалізації цих послуг, що є логічним та може вважатися нормальною діловою практикою, а не доказами сумнівності господарських операцій;

По четверте, певні товари можуть перебувати на залишках в підприємств та будуть реалізовані в майбутньому;

По п`яте, згадувані вище товариства можуть придбати певні товари чи роботи в інших суб`єктів господарювання, що не є платниками ПДВ, а відтак не здійснювали реєстрації податкової накладної по факту такої поставки.

Аналізуючи також посилання відповідача на те, що відповідно до інформації Єдиного реєстру судових рішень встановлено здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.02.2019р. за №62019140000000093 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 364 КК України в якому фігурують ТОВ «Авераж Захід», ТОВ «Бор-Торг», ТОВ «Топ Буд Дизайн», ТОВ «Захід Бест».

В матеріалах справи відсутні будь які належні та допустимі докази причетності саме згадуваних підприємств до вчинення злочину, а посилання в акті перевірки на згадку в ухвалі слідчого судді про те, що дані товариства були згадані в клопотанні слідчого таким доказом не можуть бути.

Відсутні будь-які докази наявності вироків, повідомлення певним особам підозри, чи хоча б будь яка інформація про хід слідства чи певних слідчих дій, які б могли вказувати на причетність ТОВ «Авераж Захід», ТОВ «Бор-Торг», ТОВ «Топ Буд Дизайн», ТОВ «Захід Бест» до вчинення злочину.

Більше того, Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» від 18.09.2019р. статтю 205 Кримінального кодексу України виключено.

Відтак, взагалі відсутні будь-які підстави стверджувати, що вказані товариства причетні до вчинення злочину, оскільки діяння, що були передбачені ст. 205 КК України декриміналізовано та не можуть вважатися злочином. В свою чергу стаття 364 КК України стосується зловживання владою або службовим становищем, що також вказує на неможливість причетності до такого злочину постачальників позивача.

З огляду на викладене, суд вважає, що матеріали кримінальних проваджень, на які посилається відповідач, не мають доказової сили для цієї адміністративної справи, не є доказом фіктивної діяльності контрагентів позивача, яка б звільняла відповідача від доказування таких обставин. Докази, отримані за процедурою, встановленою Кримінальним процесуальним кодексом України, підлягають оцінці судом при прийнятті рішення у кримінальній справі та за відсутності обвинувального вироку (ухвали) і доведеності певних фактів у кримінальній справі не можуть носити преюдиційний характер в адміністративному процесі під час вирішення адміністративної справи.

Представник відповідача не надав доказів того, що за наслідками розгляду кримінальних справ постановлено вирок чи ухвалу про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності тощо. Станом на дату постановлення судового рішення таких документів суду не надано.

Суд вважає, що перевіряючи факт здійснення господарської операції, в першу чергу, слід досліджувати безпосередні відносини між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані бухгалтерського та податкового обліку. При цьому наступні відносини між учасниками «ланцюга постачання товарів» не мають безпосереднього впливу на встановлення факту реальності господарської операції, вчиненої платником податків з його безпосередніми контрагентами.

Додатково суд звертає увагу, що відповідно до ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, належним чином складена та зареєстрована податкова накладна є єдиною підставою для формування податкового кредиту та не потребує будь-якого іншого підтвердження будь-якими іншими документами, в тому числі первинними.

Така ж позиція також висловлена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.10.2019 у справі №814/1564/18.

Тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит по податкових накладних складених та зареєстрованих контрагентами після 1 липня 2017 року.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи висновки, з урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності позивача, враховуючи принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування та достовірність задекларованих ТОВ «Буський консервний завод» даних податкового обліку, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 20.08.2019 №0012031401, №00120221401, №0012021401 не відповідають критеріям, визначеним ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), та непропорційно, а тому їх слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 19210 грн.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 20.08.2019 №0012031401, № 0012011401, № 0012021401.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) за рахунок його бюджетних асигнувань 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн сплаченого судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Буський консервний завод" (80500, Львівська область, м. Буськ, вул. Петрушевича, 28, код ЄДРПОУ 00376403) .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.01.2020.

Суддя Р.М. Брильовський