Рішення № 87197587, 28.01.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

28 січня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5413/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до Державного підприємства «Первомайськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Вантажно-транспортне управління» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до Державного підприємства «Первомайськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Вантажно-транспортне управління» про стягнення заборгованості.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 31.01.2014 був укладений договір № 11/14 про розстрочення заборгованості державних підприємств вугільної галузі із сплати страхових внесків та штрафних санкцій (пені) до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідачем не виконувались умови Договору, що згідно п. 2.1 Договору є підставою розірвання Договору та, відповідно до положень п. 1.3 Договору, зумовлює нарахування відсотків за період користування розстрочкою. З 02.02.2019 Договір припинив свою дію, оскільки закінчився строк дії розстрочення заборгованості (60 місяців з дати укладання договору). У зв`язку з закінченням терміну дії договору та невиконанням умов договору відповідачем, Попаснянським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області нараховані відсотки за фактичний строк користування розстроченням заборгованості зі сплати страхових коштів відповідачем (з 01.02.2014 до 01.02.2019) в сумі 77203,87 грн. Нарахована сума відсотків за користування розстрочкою підтверджується розрахунком відсотків по договору розстрочення заборгованості № 11/14 від 31.01.2014 по Відокремленому підрозділу «Вантажно-транспортне управління» Державного підприємства «Первомайськвугілля».

На підставі вищевикладеного позивач просить суд:

- стягнути з Державного підприємства «Первомайськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Вантажно-транспортне управління» на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області заборгованість у сумі 77203,87 грн.

Ухвалою суду від 26 грудня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 14-15).

20 січня 2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву (а.с. 20-22) в якому зазначив, що відповідно до чинного законодавства України одним зі складників розірвання договору є воля сторін здійснити вказану дію. Згідно з п.2.2 Договір вважається розірваним з дати отримання підприємством повідомлення про його розірвання або починаючи з 10-го календарного дня від дати відправлення підприємству за місцезнаходженням поштового листа з повідомленням про розірвання договору. Станом на 27.12.2019 вказане повідомлення отримано не було.

Договір від 31.01.2014 №11/14 укладено між відділенням Фонду в м. Первомайську та ВП «Спеціалізоване управління». Відповідно до частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

Відповідно до частини першої статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. В позовній заяві не зазначено про підстави зміни кредитора за Договором № 11/14 від 31.01.2014, а тому вважав, що кредиторські вимоги відносно відсотків за користування розстрочкою пред`явленні не належним кредитором та у зв`язку з цим не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 72-77, 90 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України), судом встановлено.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань Державне підприємство “Первомайськвугілля”, код ЄДРПОУ 32320594, є юридичною особою, належить до сфери управління Міністерства енергетики та захисту довкілля України, одним з видів діяльності є добування кам`яного вугілля (а.с. 23).

31.01.2014 між відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області (далі - Відділення) та Відокремленим підрозділом «Первомайськвантажтранс» Державного підприємства “Первомайськвугілля” (далі - Підприємство) укладено договір № 11/14 про розстрочення заборгованості державних підприємств вугільної галузі із сплати страхових внесків та штрафних санкцій (пені) до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Договір) (а.с. 5-7).

Згідно з п. 1.1 Договору Відділення надає Підприємству розстрочку на суму заборгованості із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що утворилася до 01.01.2011 та не погашена на день набрання чинності Законом, під відсотки, розраховані за період, що починається з дня укладення Договору та закінчується днем погашення розстроченої суми, виходячи з облікової ставки Національного банку України, діючої на час сплати чергового місячного платежу, та зі стати штрафних санкцій (пені), нарахованих на суму цієї заборгованості, які не погашені на день набрання чинності Законом, строком на шістдесят календарних місяців з 01.02.2014 по 01.02.2019, а Підприємство погашає заборгованість не пізніше 28 числа кожного місяця рівними частинами, починаючи з 01.02.2014 та закінчуючи 01.02.2019.

Відповідно пункту 1.2 Договору заборгованість Підприємства перед Фондом на дату підписання Договору складала 102296,69 грн, з яких: 70447,20 грн - заборгованість зі сплати страхових внесків; 31849,49 грн - штрафні санкції (пеня).

Пунктом 1.3 Договору визначено графік, за яким Підприємство погашає заборгованість: із заборгованості зі сплати страхових внесків погашається протягом періоду з лютого 2014 року до січня 2019 року рівними частинами в сумі 1174,12 грн; - заборгованість зі сплати штрафних санкцій (пені) погашається протягом періоду з лютого 2014 року до грудня 2018 року рівними частинами в сумі 530,82 грн, а в січні 2019 року в сумі 531,11 грн.

Крім того, пунктом 1.3 Договору встановлено, що Підприємство нараховує відсотки на кожен черговий місячний платіж, але не сплачує їх, за винятком випадків, коли цей Договір підлягає розірванню. Відділення списує нараховані відсотки під час остаточного погашення Підприємством розстроченої суми заборгованості.

Згідно витягу з Єдиної інформаційно – аналітичної системи відповідачем за період з 01.01.2014 по 01.01.2015 сплачено 9212,41 грн із загальної розстроченої суми 102296,69 грн (а.с. 8).

Згідно переліку ідентифікаційних платежів страхувальника за період з 01.01.2015 по 06.12.2019 відповідачем сплачено 4880,00 грн (а.с. 9).

Таким чином, відповідачем на момент розгляду справи сплачено заборгованість на суму 14092,41 грн з загальної розстроченої суми 102296,69 грн, тобто умови Договору не виконано.

Як вбачається з розрахунку відсотків по договору розстрочення заборгованості № 11/14 від 31.01.2014 по ДП “Первомайськвугілля” за період з 01.02.2014 по 01.02.2019 сума таких відсотків складає 77203,87 грн (а.с. 10).

Отже, у зв`язку з закінченням терміну відстрочки та не виконанням умов Договору позивач просив суд стягнути з відповідача нараховані, але не сплачені відсотки по договору розстрочення заборгованості № 11/14 від 31.01.2014.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 7 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон № 2464-VI) встановлено, що заборгованість із сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, нарахованого до 1 січня 2004 року, не погашена станом на 1 січня 2011 року, з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, із сплати фінансових санкцій та пені, що виникла до 1 січня 2011 року, підлягає розстроченню не більш як на 60 календарних місяців починаючи з 1 січня 2011 року.

Абзацом 4 пункту 7 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464-VI) суми внесків, нарахованих на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Абзацом 5 пункту 7 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464-VI) встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464-VI передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

З аналізу вищенаведених норм суд приходить до висновку, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків та виробництві та професійних захворювань України і після 1 січня 2011 року має право здійснювати контроль за правильністю нарахування та сплати страхових внесків, нарахованих за період до 1 січня 2011 року, і у випадку виявлення порушень - право застосувати штрафні санкції, визначені законом, чинним на момент вчинення таких порушень.

На реалізацію вищенаведених положень Закону № 2464-VI правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків та виробництві та професійних захворювань України прийняло постанову від 30.11.2010 № 31 “Про порядок стягнення та обліку заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України” (далі – Постанова № 31).

Пунктом 1 Постанови № 31 визнано такою, що втратила чинність, постанову правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 № 36 “Про затвердження Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України”, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 01.08.2007 за № 867/14134.

Водночас, пунктом 2 Постанови № 31 установлено, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, і контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) та надання страхувальниками за підсумками 2010 року розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду і відомості розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності здійснюються відповідно до Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду від 12.07.2007 № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.08.2007 за № 867/14134, яка втратила чинність.

У зв`язку зі змінами законодавства та на виконання статті 1, 7, пункту 6 частини другої статті 10, пунктів 2, 8 частини другої статті 15 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", пункту 7 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та з метою оптимізації звітності страхувальників, що подається до Фонду соціального страхування України, правління Фонду соціального страхування України Правління фонду соціального страхування України прийняло постанову № 28 від 12.12.2018 “Про деякі питання обліку заборгованості страхувальників зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування України” (далі – Постанова № 28) на підставі якої Постанова № 31 втратила чинність.

Пунктом 1.1 Постанови № 28 встановлено, що страхувальники, які мають заборгованість зі сплати страхових коштів на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та/або на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, подають до відділень робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) Звіт по заборгованості страхувальника зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування України до повного погашення заборгованості за формою, наведеною у додатку до постанови.

Пунктом 1.2 Постанови № 28 передбачено, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, і контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань здійснюються відповідно до Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 № 36, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.08.2007 за № 867/14134, що діяла на момент виникнення такої заборгованості.

Відповідно 1.3 Постанови № 28 стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, і контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності здійснюються відповідно до Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001 № 16, погодженою з Національним банком України 02.10.2001, що діяла на момент виникнення такої заборгованості.

Про наявність у фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування права здійснювати контрольні функції щодо правильності нарахування, своєчасності та сплати страхових внесків, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, і застосовувати фінансові санкції згідно із законодавством, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосовувати штрафні санкції також і після цієї дати свідчить правова позиція Верховного Суду України, викладена в постановах від 19.02.2013 у справі № 21-432а12 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 29791293) та від 23.04.2013 у справі № 21-116а13 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 31072994) за наслідками розгляду справ за винятковими обставинами.

Статтею 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 1105-ХІV від 23.09.1999 (в редакції, яка діяла до 01.01.2011) (далі - Закон № 1105-ХІV) передбачено, що роботодавець як страхувальник зобов`язаний своєчасно та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

17.10.2013 набрав чинності Закон України “Про погашення заборгованості державних підприємств вугільної галузі із сплати страхових внесків та штрафних санкцій (пені) до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України” від 18.06.2013 № 332-VII (далі - Закон № 332-VII) який поширюється на вугледобувні, шахтовугледобувні підприємства, шахти, відокремлені підрозділи зазначених підприємств (шахт), що мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами та належать до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України або є господарськими товариствами, щодо яких Міністерство енергетики та вугільної промисловості України здійснює повноваження з управління корпоративними правами держави, які є страхувальниками відповідно до Закон № 1105-ХІV та до 1 січня 2011 року перебували на обліку Фонду як платники страхових внесків та перебувають на обліку.

Частиною першою статті 2 Закону № 332-VІІ передбачено, що погашення заборгованості державних підприємств вугільної галузі із сплати страхових внесків та штрафних санкцій (пені) до Фонду, у тому числі встановленої судовими рішеннями, здійснюється шляхом розстрочення. Розстроченню підлягає сума заборгованості державного підприємства вугільної галузі із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, що утворилася до 1 січня 2011 року, та із сплати штрафних санкцій (пені), нарахованих на суму цієї заборгованості, які не погашені на день набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частин другої, третьої статті 2 Закону № 332-VII суми заборгованості за зверненнями державних підприємств вугільної галузі можуть бути розстрочені на строк не більш як 60 календарних місяців з дати укладення договору про розстрочення суми заборгованості відділеннями виконавчої дирекції Фонду.

З метою розстрочення заборгованості державне підприємство вугільної галузі звертається до відділення виконавчої дирекції Фонду за його місцезнаходженням протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності цим Законом.

Сума розстроченої заборгованості погашається з місяця, що настає за місяцем укладення договору про розстрочення суми заборгованості, та підлягає сплаті рівними частинами щомісяця, не пізніше 28 числа.

Статтею 3 Закону № 332-VII визначено, що Договір про розстрочення заборгованості укладається між державним підприємством вугільної галузі та відділенням виконавчої дирекції Фонду у порядку та за формою, встановленими правлінням Фонду.

При цьому, частиною четвертою статті 2 Закону № 332 передбачено, що розстрочення заборгованості надається під відсотки, розраховані за період, що починається з дня укладення договору про розстрочення суми заборгованості та закінчується днем погашення розстроченої суми, виходячи з облікової ставки Національного банку України, що діє на час сплати чергового місячного платежу. Зазначені відсотки нараховуються державним підприємством вугільної галузі, але не сплачуються, крім випадків, коли договір про розстрочення суми заборгованості підлягає розірванню. Відсотки, нараховані згідно з цією частиною, списуються під час остаточного погашення державним підприємством вугільної галузі розстроченої суми заборгованості.

З аналізу наведених норм вбачається, що сума заборгованості державних підприємств вугільної галузі із сплати страхових внесків та штрафних санкцій (пені), що утворилася до 1 січня 2011 року, підлягає розстроченню на строк не більш як 60 календарних місяців з дати укладення договору про розстрочення суми заборгованості відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.

При цьому, таке розстрочення надається під відсотки, що нараховуються державним підприємством вугільної галузі, але не сплачуються, крім випадків, коли договір про розстрочення суми заборгованості підлягає розірванню.

Тобто основною умовою сплати відсотків нарахованих на суму заборгованості за договором про розстрочення суми заборгованості є розірвання такого договору.

Суд звертає увагу позивача, що у відповідності до частини другої статті 4 Закону № 332-VII саме розірвання договору про розстрочення заборгованості тягне за собою обов`язок державного підприємства вугільної галузі сплатити непогашену суму розстроченої заборгованості та відсотки, нараховані, але не сплачені на погашену суму заборгованості відповідно до частини четвертої статті 2 цього Закону.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 4 Закону № 332-VII договір про розстрочення заборгованості підлягає розірванню у разі, якщо державне підприємство вугільної галузі не виконує умов договору про розстрочення заборгованості.

Так дійсно судом встановлено, що відповідачем не виконувались умови договору про розстрочення заборгованості, а саме в частині своєчасної сплати розстроченої суми заборгованості згідно з умовами, визначеними пунктом 1.1 Договору, що в свою чергу надає позивачу право на дострокове розірвання цього Договору.

При цьому, відповідно до п. 2.2 Договору про розстрочення заборгованості, Договір вважається розірваним з дати отримання Підприємством повідомлення про його розірвання або починаючи з 10-го календарного дня від дати відправлення Підприємству за місцезнаходженням, вказаним у Договорі, поштового листа з оголошеною цінністю та описом вкладення повідомлення з повідомленням про розірвання Договору.

Також порядок укладення, зміна і розірвання Договору визначено розділом 53 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, положеннями Закону № 332-VII, Цивільного кодексу України та пунктами 2.1, 2.2 Договору №11/14 від 31.01.2014 чітко визначено, що в даному випадку Договір про розстрочення заборгованості підлягає розірванню з підстав визначених у пункті 2.1 Договору та за умови надіслання на адресу відповідача повідомлення про розірвання Договору.

Позивачем на підтвердження направлення зазначеного повідомлення було надано лист Попаснянського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області №380/03-13 від 06.03.2019 (а.с. 30).

Проте, суд зазначає, що зазначений лист №380/03-13 від 06.03.2019 не є належним доказом на підтвердження повідомлення відповідача про розірвання Договору, оскільки він не містить посилань (повідомлень) щодо дострокового розірвання Договору про розстрочення заборгованості з підстав зазначених у пункті 2.1 Договору.

Листом Попаснянського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області №380/03-13 від 06.03.2019 лише надано відповідачу роз`яснення щодо закінчення терміну дії договору та щодо необхідності сплати розстроченої суми заборгованості.

При цьому, суд зазначає, що позивачем помилково ототожнюються поняття закінчення терміну дії Договору та розірвання Договору.

Відповідно до частин 1, 3 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Отже, закінчення терміну дії договору не припиняє взятих на себе сторонами зобов`язань за цим Договором, а тому такий Договір є чинним до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, що фактично відповідає пункту 3.1 Договору №11/14 від 31.01.2014, або до моменту його розірвання.

Оскільки, відповідачем не виконано своїх зобов`язань за Договором, а позивачем не вжито відповідних заходів щодо його розірвання, тому такий Договір є чинним та не може вважатись розірваним.

Таким чином, враховуючи наведене суд дійшов висновку, що оскільки відсутній факт розірвання Договору, який є обов`язковою підставою для сплати нарахованої пені на суму заборгованості, у відповідача відсутній обов`язок щодо сплати, нарахованих на місячний платіж погашення заборгованості зі сплати страхових внесків, відсотків, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до Державного підприємства «Первомайськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Вантажно-транспортне управління» про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Ірметова