Ухвала суду № 87196022, 27.01.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

27 січня 2020 року ЛуцькСправа № 140/3871/19 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні клопотання позивача про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Головного управління ДПС України у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 №Ф-3562-55.

Ухвалою судді від 02.01.2020 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог частини другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с.1-1а).

Одночасно з позовною заявою позивач подав клопотання про зупинення провадження у даній адміністративній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №5/7130(19) за Конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ.

20.01.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому не висловив позиції щодо клопотання позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд має право зупинити провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно зі статтею 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто, у разі визнання неконституційним Конституційним Судом України положень пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (Закону №2464-VI), то ця норма втратить чинність з дня ухвалення рішення про його неконституційність.

При цьому, враховуючи те, що на момент виникнення спірних відносин пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI не було визнано неконституційним, тобто спірні відносини врегульовував саме цей закон у редакції, чинній на час виникнення цих відносин, суд приходить до висновку, що рішення Конституційного Суду України за наслідками розгляду Конституційного подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 18.07.2020 року, не впливає на вирішення справи, оскільки не має зворотної сили.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд, зазначивши у постанові від 23.01.2018 у справі № 826/24755/15.

Крім того, Конституційним Судом України на теперішній час конституційне подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 18.11.2019 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI не вирішено і тривале зупинення провадження у цій справі може призвести до порушення права позивача на розгляд справи в розумні строки.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод також гарантується право на розгляд справи судом у розумні строки. У своїй практиці Європейським судом з прав людини встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів.

Ці питання аналізувались судом у справі Странніков проти України, де суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі розумності строку.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовими рішенням по справі №5/7130(19) за Конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 18.11.2019.

Керуючись статтями 236, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у даній справі відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і не може бути оскаржена.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій