Рішення № 87195995, 27.01.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2019 року ЛуцькСправа № 140/3449/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання бездіяльності щодо затримки виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільнені протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільнені.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходив службу в Національній поліції України. Наказом ГYHП у Волинській області від 27.05.2019 №161 о/с «Пo особовому складу», позивача звільнено зі служби в поліції зa п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну пoлiцiю». При цьому позивач зазначає, що лише 31.05.2019 він отримав грошове забезпечення з компенсацією за відпустку у розмірі 15 548, 33 грн., а 26.06.2019 року була зарахована одноразова грошова допомога у розмірі 88 633, 61 грн.

Виходячи з викладеного, враховуючи, що грошове забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні не сплачені в день звільнення, а виплата відбулась із затримкою, позивач вважає, що відповідач повинен сплатити кошти з розрахунку середньоденного грошового забезпечення за два місяця, що передували звільненню, за час затримки виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 13 709, 82 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

09.12.2019 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, зважаючи на те, що згідно з п.13 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06 квітня 2016 року №260 виплата грошового забезпечення поліцейським та курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання здійснюється щомісяця в останній день місяця за поточний місяць, грошове забезпечення позивача розраховано при звільненні - в день виплати грошового забезпечення іншим поліцейським в наступному місяці, тобто 31.05 2019.

Щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні відповідач зазначив, що одноразова грошова допомога при звільненні відноситься до виплат, що здійснюється після звільнення поліцейського зі служби з Національної поліції та регламентується законодавства про пенсійне забезпечення. А отже, твердження позивача щодо необхідності нарахування вказаної допомоги в день звільнення суперечить положенням чинного законодавства.

З наведених підстав відповідач просить відмовити в задоволенні позовної заяви.

16.12.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив в якій позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити повністю.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.08.2002 по 27.05.2019 проходив службу в органах внутрішніх справ України та Національної поліції України.

Наказом ГYHП у Волинській області від 27.05.2019 №161 о/с «Пo особовому складу», позивача звільнено зі служби в поліції зa п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну пoлiцiю».(а.с.21)

31.05.2019 позивачем на зарплатну картку отримано грошове забезпечення з компенсацією за відпустку у розмірі 15 548, 33 грн.

26.06.2019 позивачем отримано одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 88 633, 61 грн.(а.с.6)

Стосовно стягнення суми середнього заробітку за час затримки виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні суд зазначає наступне.

Положенням ст.43 Конституції України закріплено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на заробітну плату не нижчу ніж визначено законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ст.48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Дане право безпосередньо реалізується шляхом гарантування своєчасної та повної виплати заробітної плати (грошового забезпечення).

Статтею 2 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що одноразова грошова допомога при звільненні є додатковою заробітною платою та на неї поширюються гарантії, передбачені цим Законом.

Зокрема, відповідно до ст.94 КЗпП України, ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оплату праці", працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу ОВС та національної поліції України, зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку - які не є складовими грошового забезпечення, не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, а тому до даних правовідносин, необхідно застосовувати положення КЗпП України.

Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

У постанові від 27.04.2016 року, у справі №6-113 цс 16, Верховний Суд України зазначив, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільнені, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпПІ України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.05.2018 у справі №803/1212/16.

У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосує закон, що регулює подібні правовідносини, а за відсутності такого закону суд виходить із Конституційних принципів і загальних засад Права.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати "№95", ратифікованої Україною 30.06.1991 року, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчисленні в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Статтею 12 Конвенції установлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли не має такого законодавства, угод чи рішення в розумний термін з урахуванням умов контракту.

Враховуючи, що перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю (Постанова Верховного Суду України від 06.11.2013 року по справі №21-389а 13), суд дійшов до висновку, про застосування до даних правовідносин норми Законів про працю України, які регламентують порядок стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Так, відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки зазначені в статті цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільнені працівника виплата всіх сум. що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніші наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При нарахуванні суми, належної працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч.1 статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація, повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, відповідач порушив статтю 43 Конституції України, якою гарантовано право, на своєчасне одержання винагороди за працю в частині виплати грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні у день звільнення.

А відтак за несвоєчасну виплату належних до виплати грошових коштів, до відповідача слід застосувати відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпГІ України у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку.

Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченою ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після здійснення повного розрахунку з працівником, роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Відповідно до абзацу 1 пункту 8 розділу ІV цього Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

В свою чергу наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.

Відповідно до п.1 Розділу І вказаного Порядку зазначено, що цей Порядок та умови визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Згідно п.8 Розділу І Порядку, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць, розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Відповідно до п.15 Розділу І Порядку, при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.

Судом встановлено, що грошове забезпечення за останні 2 місяця роботи, перед звільненням складало 24 194, 02 грн.(а.с.9-10)

Грошове забезпечення з компенсацією за відпустку у розмірі 15 548, 33 грн. було нараховане та виплачено 31 травня 2019 року, одноразова грошова допомога при звільнені, нарахована та виплачена 26 червня 2019 року, в той час як звільнено позивача було з 27.05.2019.

Виходячи з викладеного відповідач повинен сплатити кошти з розрахунку середньоденного грошового забезпечення за два місяця, що передували звільненню, а саме: 13 709, 82 грн. за 34 дні, тобто 403, 23 грн. за один день.

Затримка по виплаті грошового забезпечення (заробітна плата з компенсацією за відпустку) з 27 травня 2019 року по 31 травня 2019 року складає 4 календарних днів (403, 23 грн.* 4 календарних дні = 1 612, 92 грн.).

Затримка за несвоєчасну виплату одноразової грошової допомоги при звільнені, з 27 травня 2019 року по 26 червня 2019 року складає 30 календарних днів (403, 23 грн.* 30 календарних днів = 12 096, 90 грн.)

Виходячи з вищевикладеного відповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку на загальну суму 13 709, 82 грн.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів є обґрунтованими та підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо затримки ОСОБА_1 виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільнені та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільнені.

Керуючись статтями 205, 229, 243, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо затримки ОСОБА_1 виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільнені.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільнені в сумі 13 709, 82 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Волинській області, код ЄДРПОУ 40108604, адреса: 43025, м. Луцьк, вул. Винниченка, 11.

Суддя Ю.Ю. Сорока