Рішення № 87195064, 28.01.2020, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1736/19

2/559/219/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Ралець Р.В.,

секретаря судового засіданні Протас Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубно цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ "ПриватБанк" (далі – позивач) звернувся в суд з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі – відповідача) на його користь 11668 грн. 43 коп. заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 29.11.2016, згідно якої отримала кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, підтверджується підписом у заяві.

Позивач вважає, що свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі і надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, а відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050, ч.2 1054 ст. ЦК України, наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту, є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв`язку з порушеннями відповідачем зобов`язань за кредитним договором, станом на 10.07.2019 за нею рахується заборгованість в сумі 11668 грн. 43 коп., яка складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту – 653, 56 грн., нарахованої пені за прострочене зобов`язання – 8533 грн. 04 коп., нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафу відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг (фіксована складова) – 500 грн. та штрафу (процентна складова) – 531 грн. 83 коп.

Справа розглядається у спрощеному провадженні без виклику сторін, про що повідомлені належним чином усі учасники. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 33).

Представником відповідача подано письмові пояснення, де зазначено, що Будь-яких належних доказів на підтвердження того, що відповідачка уклала договір на відкриття та обслуговування кредитної картки, яка передбачає сплату відсотків, комісії, пені, штрафів та інших платежів, до матеріалів позову позивачем не надано. Також підписаних відповідачкою «Умов та правил надання банківських послуг», а також «Тарифів банку» про які йдеться у Анкеті-заяві відповідачки, що діяли на час укладення договору, позивачем не надано. До позовної заяви позивачем долучено довідку про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів льотного періоду» і зазначено, що це довідка до договору SAMDN50000039254847 ОСОБА_1 . Проте вважати, що вказана довідка якимось чином стосується умов та тарифів надання кредиту ОСОБА_1 немає жодних підстав, так як дана довідка підписана не ОСОБА_1 та дата підписання даної довідки вказана - 21.12.2010, хоча Анкета-заява була підписана аж 29.11.2016. Вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 є не обґрунтованими, а тому не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно ч. 4 ст. 248 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що банком надано фотокопію підписаної анкети-заяви ОСОБА_1 від 29.11.2016 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, заповнено анкетні відомості. Проте, не зазначено, що відповідачці надається кредитна картка, з яким кредитним лімітом, не вказано і не передбачено сплату як відсотків за користування кредитом, так і пені, штрафів, комісії (а.с. 7).

Також, до позовної заяви позивачем долучено довідку про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів льотного періоду» і зазначено, що це довідка до договору SAMDN50000039254847 ОСОБА_1 . Проте дата підписання даної довідки вказана - 21.12.2010, хоча Анкета-заява була підписана 29.11.2016 (а.с. 8).

Надані позивачем копії Умов та правил надання банківських послуг не можуть підтверджувати факт існування боргу, оскільки в цих документах немає жодного посилання на відповідача, вони нею не підписані (а.с. 9-23).

Судом встановлено, що в позовній заяві позивач не вказує номеру картки та номеру рахунку, з якого були отримані чи іншим чином використані гроші та на який вони мали бути повернені. Відсутнє таке посилання і в доданому до позову розрахунку заборгованості. Зазначено, що відповідач отримав кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, підписавши заяву від 29.11.2016. В анкеті-заяві відповідача від 26.11.2016 немає будь-якої інформації про отримані кошти, кредитну картку чи кредитний ліміт, це бланк з анкетними даними.

Таким чином факт укладення договору від 29.11.2016 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 не підтверджений.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Умови та правила надання банківських послуг повинні містити підпис позичальника, та саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Аналогічна позиція висловлена в правових висновках, що викладені в ухвалах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (№6-16цс15), від 22 березня2017 року (6-2320цс16) та постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року № 61-787св18.

У правових висновках, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 03.07.2019 (№14-131цс19), зазначено наступне: оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони мають бути зрозумілими всім споживачам і доведені до їх відома; банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші; споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений; роздруківка правил із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування; оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, кредитор міг додати до позовної заяви витяг з тарифів і витяг з умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову; за відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту надані банком витяги з тарифів і умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин; правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору ані щодо будь-яких встановлених ними нових умов та правил чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, ані щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені; пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити своє право бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту, та умовами і правилами надання банківських послуг, оскільки умови та правила надання банківських послуг — це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Позивачем не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту укладення кредитного договору, крім того банком не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом, отже, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 611, 634 ЦК України, ст. ст. 9, 10, 11, 12, 13, 17, 81, 200, 206, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_1 , МФО 305299, юридична адреса: 01001, м.Київ вул.Грушевського, 1Д) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості – відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Р.В. Ралець