Ухвала суду № 87194009, 28.01.2020, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/1577/19

Провадження № 1-кп/615/39/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді – Токмакової А.П.,

секретаря судового засідання – Антоненко М.Г.,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області матеріалів кримінального провадження № 12019220000001000 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

за участю прокурора – Турбара А.В.,

захисників – Горобець Р.М., Гузь Т.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

потерпілих – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

представника потерпілої ОСОБА_2 – Власенка В.І.,

цивільного позивача – ОСОБА_6 ,

його представника – Кузьміна С.О.

в с т а н о в и в:

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 подав заяву із проханням про застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, застави або поруки, покладаючись на розсуд суду, оскільки зазначені прокурором ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, як підстава для тримання під вартою, не доведені.

Просить врахувати, що раніше не судимий, має хронічне захворювання, має сім`ю, двох дітей, один з яких неповнолітній, які перебували на його утриманні. В результаті ДТП отримав компресіонний перелом хребта, що потребує лікування, проведення якого неможливо в умовах СІЗО.

Повідомив суду, що з місця події не зник, активно сприяв досудовому розслідуванню, що підтверджує відсутність будь-якого умислу зникати від суду. На даний момент всі свідки допитані, всі слідчі експерименти проведені, впливати на свідків не збирався та не збирається.

Дану заяву обвинуваченого суд вважає, як клопотання про зміну запобіжного заходу.

Крім того, 28.01.2020 року до канцелярії суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 .

При цьому прокурор посилається на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, який передбачає покарання у виді позбавлення волі від 3 до 8 років. З метою забезпечення кримінального провадження та запобігання наявних ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, враховуючи, що злочином спричинена значна матеріальна та моральна шкода потерпілим, яка на даний час не відшкодована, прокурор вважає, що запобігти ризикам можливо лише шляхом продовження строку тримання під вартою.

Наполягаючи на наявності ризиків, які не зменшилися та продовжують існувати на даний час, вказав, що знаходячись на свободі ОСОБА_1 маючи можливість вільного пересування та контактування, розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винним, може вчинити дії, направлені на переховування від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім цього, перебуваючи на свободі він може незаконно впливати прямо чи опосередковано на потерпілих, свідків, враховуючи, що обвинуваченому ОСОБА_1 відомі усі свідки ДТП та місця їх проживання, тому перебуваючи під дією іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі, зможе впливати на них, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Зазначив, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігти вказаним ризикам. На думку прокурора особисте зобов`язання не може бути застосовано, оскільки не відповідає тяжкості вчиненого злочину та наслідкам, які були завдані вчиненням злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, та зобов`язується за необхідності доставити його до суду на першу вимогу. Застосування застави прокурор вважає також неможливим, оскільки в результаті злочинних дій, які інкримінуються ОСОБА_1 , одна особа загинула, троє – отримали тілесні ушкодження середнього та тяжкого ступеня тяжкості. Обирати запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 у виді домашнього арешту, на думку прокурора, не доцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам для досягнення завдання кримінального провадження – забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на домашній арешт або інший більш м`який захід, підтримав своє клопотання про продовження відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на викладені в ньому підстави.

Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання прокурора, як не обґрунтоване доказами щодо наявності ризиків. Наполягав, що наміру переховуватися не має, впливати на свідків не збирається. Звернув увагу, що у разі застосування домашнього арешту матиме можливість надати матеріальну допомогу потерпілим. Всі викладені прокурором обставини ґрунтуються на припущеннях. Вказав, що документи для реєстрації постійного місця проживання готові, має наміри відновити підприємницьку діяльність, що надасть змогу допомогти потерпілим.

Потерпілі, кожний окремо, та представник потерпілої Власенко В.І. підтримали клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Представник цивільного позивача – Кузьмін С.О. заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, підтримав клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою.

Захисник Гузь Т.О., думку якої підтримав захисник Горобець Р.М., підтримали клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу, посилаючись на викладені обвинуваченим обставини. Вказала, що наявність сім`ї, дітей на утриманні та нерухомого майна у приватній власності свідчить про стійкі соціальні зв`язки обвинуваченого. Разом з тим, наведені прокурором ризики не підтверджені належними та допустимими доказами, судом ігнорується недоведеність обвинувачення.

Щодо клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 захисники вказали на не можливість його розгляду одночасно із клопотанням обвинуваченого про зміну запобіжного заходу.

Заслухавши думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд доходить наступного висновку.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Ч.2 ст.177 КПК України встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачений ч.5 ст.176 КПК України.

Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07.07.2019 року відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор №27», який продовжено на підставі ухвал суду від 29.08.2019 року, 19.09.2019 року, 13.11.2019 року, та ухвали Валківського районного суду Харківської області від 04.12.2019 року до 30.01.2020 року.

При вирішенні питання щодо зміни або продовження строку тримання під вартою, суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, раніше не судимий, одружений, має двох дітей, одна з яких неповнолітня, характеризується позитивно, але офіційного місця реєстрації на території України не має, не працевлаштований, постійного джерела доходу не має.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Оцінюючи сукупність обставин, які визначені ст.178 КПК України, суд враховує, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів, спеціалістів у кримінальному провадженні в разі зміни запобіжного заходу на більш м`який.

При цьому судом досліджено можливість не продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , але враховуючи не зменшення зазначених ризиків та оцінюючи сукупність викладених обставин, зокрема, тяжкість покарання, що загрожуватиме у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, що інкримінується обвинуваченому, його перебування під час події за кермом автомобіля в стані алкогольного сп`яніння, менш суворі запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на домашній арешт та доходить висновку про наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, що надає підстави для задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки саме цей запобіжний захід забезпечить належне виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та попередить вчинення ним протиправних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369-372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт – відмовити, клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор № 27», продовжити на строк до 27.03.2020 року.

Ухвала, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення, передбаченого ч.1 ст.392 КПК України, окремому оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти такої ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Суддя А.П. Токмакова